Рішення

від 07.02.2017 по справі 910/14968/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017Справа № 910/14968/14

Колегія суддів у складі головуючого судді Плотницької Н.Б., суддів Підченка Ю.О. та Якименка М.М., розглянувши справу

за позовом Прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі

Київської міської ради

до Приватного підприємства "Сім-Альянс"

третя особа-1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві

про зобов'язання знести самовільно збудовані нежитлові приміщення

Представники: від прокуратури:Греськів І.І. - посвідчення від позивача: Тетерятник О.В. - представник за довіреністю від відповідача: Хурсевич С.В. - представник за довіреністю від третьої особи-1:Ткаченко О.О. - представник за довіреністю від третьої особи-2:Косинська О.М. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.07.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогами до Приватного підприємства "Сім - Альянс" про визнання права власності на наступні об'єкти нерухомого майна: нежитлову будівлю, загальною площею 123,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 літера "а"; нежитлову будівлю загальною площею 131,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 літера "б"; нежитлову будівлю загальною площею 123,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 літера "в", нежитлову будівлю загальною площею 127,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 літера "г" у Деснянському районі м. Києва.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що будівництво відповідачем нежитлових будівель на АДРЕСА_1 проведено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вказані об'єкти згідно частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України є самочинними, що є доказом незаконності набуття відповідачем права власності на них, у зв'язку з чим перебування земельної ділянки в незаконному користуванні відповідача порушує майнові інтереси держави, позбавляє можливості здійснювати повноваження щодо користування та розпорядження майном, на підставі частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України, прокурор просив визнати за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради право власності на вказане нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 позов задоволено, визнано за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради право власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна.

Постановою Вищого господарського суд України від 23.07.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 08.04.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/14968/14 скасовано, справу № 910/14968/14 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями (повторний розподіл) справу № 910/14968/14 передано на розгляд судді Грєховій О.А.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 по справі № 910/14968/14 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 по справі № 910/14968/14 рішення господарського суду м. Києва від 14.09.2015 у справі № 910/14968/14 скасовано. Позов задоволено, визнано за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради право власності на наступні об'єкти нерухомого майна: нежитлову будівлю загальною площею 123,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 літера "а" у Деснянському районі м. Києва; нежитлову будівлю загальною площею 131,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 літера "б" у Деснянському районі м. Києва; нежитлову будівлю загальною площею 123,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 літера "в" у Деснянському районі м. Києва; нежитлову будівлю загальною площею 127,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 літера "г" у Деснянському районі м. Києва. З приватного підприємства "Сім - Альянс" на користь Державного бюджету України стягнуто 1 339 грн 80 коп. судових витрат за розгляд справи апеляційною інстанцією.

Постановою Вищого господарського суд України від 07.04.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 01.12.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 у справі № 910/14968/14 скасовано, справу № 910/14968/14 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями (повторний розподіл) справу № 910/14968/14 передано на розгляд судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 справу № 910/14968/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 розгляд справи відкладено на 25.05.2016, у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання на невиконанням вимог ухвали суду.

25.05.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Прокуратури міста Києва надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2016, у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання на невиконанням вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено на 09.06.2016, а також залучено до участі у справі Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) та Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

08.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Прокуратури міста Києва надійшли документи для долучення до матеріалів справи та заява про зміну предмету позову, відповідно до якої просить суду зобов'язати Приватного підприємства "Сім - Альянс" знести самовільно збудовані нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_1, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 123,0 кв.м., літера "а"; нежитлову будівлю загальною площею 131,0 кв.м., літера "б"; нежитлову будівлю загальною площею 123,0 кв.м., літера "в"; нежитлову будівлю загальною площею 127,5 кв.м., літера "г".

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 09.06.2016 оголошено перерву до 16.06.2016.

14.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи

15.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Прокуратури міста Києва надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

16.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 розгляд справи відкладено на 05.07.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 призначено колегіаліний розгляд справи № 910/14968/14.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 06.07.2016 для здійснення колегіального розгляду справи № 910/14968/14 визначеного колегіальний склад суддів : Головатюк Л.Д. (головуючий), суддя Підченко Ю.О., суддя Якименко М.М.

Ухвалою суду від 08.07.2016 колегією суддів у складі: Головатюк Л.Д. (головуючий), суддя Підченко Ю.О., суддя Якименко М.М. прийнято до провадження справу № 910/14968/14 за позовом Прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до приватного підприємства "Сім-Альянс", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації), третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, про визнання права власності та призначено до розгляду на 25.07.2016.

У зв'язку з перебуванням судді Підченка Ю.О. на лікарняному, розгляд справи 25.07.2016 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2016 розгляд справи призначено на 04.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2016 прийнято до розгляду заяву прокурора про зміну предмету позову, призначено по справі № 910/14968/14 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження по справі № 910/14968/14 зупинено до надання висновків судової експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 апеляційну скаргу прокуратури міста Києва залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі № 910/14968/14 - без змін

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 у справі № 910/14968/14 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 у зв'язку із неможливістю передачі справи на розгляд судді Головатюку Л.Д., який є головуючим у колегіальному розгляді справи, після скасування ухвали від 04.08.2016, у зв'язку з його відпусткою, справу № 910/14968/14 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддям справу № 910/14968/14 передано на колегіальний розгляд у складі головуючого судді Плотницької Н.Б., суддів Підченка Ю.О. та Якименка М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 справу № 910/14968/14 прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 18.01.2017.

12.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

16.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли письмові пояснення.

18.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли пояснення.

18.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи - 2 надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 розгляд справи відкладено на 07.02.2017, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та третіх осіб.

06.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

У судове засідання 07.02.2017 з'явились представники прокуратури, позивача, відповідача та третіх осіб та надали пояснення по суті спору.

Прокурор та представник позивача надали пояснення по справі відповідно до яких в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача в повному обсязі підтримав заявлені клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку із зверненням останнього до Верховного суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.12.2016, а також у зв'язку з тим, що Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі № 826/20296/16 предметом якої є скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, які є предметом спору у даній справі. Розглянувши зазначені клопотання колегія суддів прийшла до висновку про відмову в їх задоволенні оскільки обставини, які будуть встановлені у вказаній справі не можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Також представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити прокурору в задоволення позовних вимог.

Представники третіх осіб надали пояснення відповідно до яких в повному обсязі підтримали заявлені прокурор позовні вимоги.

У судовому засіданні 07.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача, відповідача та третіх осіб, дослідивши надані суду докази, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Прокуратурою Деснянського району м. Києва перевірено інформацію Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) щодо правомірності зайняття Приватним підприємством "Сім-Альянс" земельної ділянки на АДРЕСА_1 літ. "а", "б", "в", "г" у Деснянському районі м. Києва.

Встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14.02.2014 у справі № 754/729/14Ц позов Приватного підприємства "Сім-Альянс" до ОСОБА_9 задоволено частково, визнано за вказаним підприємством право власності на нежитлові будівлі площею 123 кв.м. літ. "а", площею 131 кв.м літ. "б", площею 123 кв.м. літ. "в", площею 127 кв.м. літ. "г", за адресою: АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва.

На підставі зазначеного судового рішення за Приватним підприємством "Сім-Альянс" зареєстровано право власності на вказані об'єкти, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.07.2014 за № 24151114.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва № 22-ц/796/10329/2014 від 11.11.2014 відмовлено Приватному підприємству "Сім-Альянс" у задоволенні його позовних вимог про визнання права власності на спірні нежитлові приміщення. Тобто, підстава для державної реєстрації за відповідачем права власності на спірне майно відпала у зв'язку зі скасуванням в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, будівництво вищевказаних об'єктів нерухомості здійснювалося відповідачем за його рахунок та з його матеріалів (шляхом реконструкції торгівельних об'єктів та торгівельних кіосків, придбаних у третьої особи), що не заперечується сторонами. Спірні об'єкти введені в експлуатацію, як такі, що побудовані відповідачем.

Разом з цим, із листа Департаменту земельних ресурсів КМДА № 057023-6780 від 18.07.2014 вбачається, що земельна ділянка на АДРЕСА_1, на якій розміщені нежитлові будівлі, у власність чи користування Приватного підприємства "Сім-Альянс" не передавалась та за цією юридичною особою не обліковується. Будь-які рішення про передачу вказаної земельної ділянки відповідачу не приймалися, документи, що посвідчують право користування нею, у підприємства відсутні.

Таким чином, вказані об'єкти згідно частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України є самочинними, що є доказом незаконності набуття відповідачем права власності на них, у зв'язку з чим перебування земельної ділянки в незаконному користуванні відповідача порушує майнові інтереси держави, позбавляє можливості здійснювати повноваження щодо користування та розпорядження майном, на підставі частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України, прокурор просить суд визнати за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради право власності на вказане нерухоме майно.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що надає можливість володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності як і будь-яке інше суб'єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов'язує виникнення права власності на конкретне майно у певної особи.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина 2 статті 328 Цивільного кодексу України).

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування статті 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Позивачем у такому позові може бути лише особа, яка вже є власником майна, а відповідачем - особа, яка не визнає факту належності майна позивачеві та не визнає за ним права здійснювати правомочності власника.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. За приписами частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, будівництво спірного нерухомого майна здійснювалося відповідачем за його рахунок та з його матеріалів (шляхом реконструкції торгівельних об'єктів та торгівельних кіосків, придбаних у третьої особи), що не заперечується сторонами. Тобто, визнання за позивачем права власності на спірні нежитлові споруди призведе до порушення прав відповідача в частині здійснення витрат на їх придбання у третіх осіб та здійснення поліпшень у вигляді реконструкції.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права власності на спірні нежитлові споруди, що розташовані на АДРЕСА_1 та право власності на які зареєстровано за відповідачем.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосудді, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статті 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Виходячи з приписів вищевказаних статей, такий спосіб захисту цивільних прав як визнання права власності на майно, у зв'язку з тим що воно побудоване відповідачем на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, є неефективним способом захисту прав та інтересів, так як не забезпечує їх реального захисту.

Разом з тим, за змістом положень розділу ІІІ Земельного кодексу України, правами на землю є: право власності; право користування землею (право постійного користування і право оренди); право земельного сервітуту; право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови.

Підстави набуття права на землю визначені нормами статті 116 Земельного кодексу України, згідно із якою громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення до Київської міської ради для отримання рішення про передачу (надання) земельної ділянки у користування відповідача, тобто не доведено існування у відповідача прав на земельну ділянку у встановленому Земельним кодексом України порядку, оскільки рішення Київської міської ради про затвердження проекту землеустрою та надання відповідачу земельної ділянки у власність чи користування в установленому Земельним кодексом України порядку не приймалося, відповідний договір оренди земельної ділянки з відповідачем не укладено.

При цьому відсутність у відповідача прав на відповідну земельну ділянку за умов її фактичного використання під розміщення нежитлових споруд може бути підставою для заявлення позивачем позову в порядку частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, якою передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене вимоги Прокурори міста Києва про визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 123,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 літера "а"; нежитлову будівлю загальною площею 131,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 літера "б"; нежитлову будівлю загальною площею 123,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 літера "в", нежитлову будівлю загальною площею 127,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 літера "г" у Деснянському районі м. Києва, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія судів

ВИРІШИЛА:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.02.2017

Головуючий суддя Н.Б. Плотницька

Судді Ю.О. Підченко

М.М. Якименко