Рішення

від 09.02.2017 по справі 910/20441/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017Справа №910/20441/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" доМалого приватного підприємства "Промінь" простягнення 30218,38 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаШило С.М. - представник від відповідачане з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Малого приватного підприємства "Промінь" 30218,38 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги, з який: 23386,23 грн. основної заборгованості, інфляційних втрат у розмірі 6042,24 грн., 3% річних у розмірі 789,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 05.04.2013 по 01.08.2016 відповідач, як користувач нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Коперніка, 11, кв. 28, споживав надані йому позивачем комунальні послуги, зокрема, послуги з центрального опалення та утримання будинків та прибудинкових територій. Оскільки оплата за спожиті комунальні послуги від відповідача не надходила, крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати. Позивач зазначив, що зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з центрального опалення та утримання будинків та прибудинкових територій у вищевказаний період виникли на підставі закону, а відсутність договору не звільняє відповідача від обов'язку оплатити фактично спожиті житлово-комунальні послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/20441/16, розгляд якої призначено на 06.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 за клопотанням представника позивача судом продовжено строк розгляду справи №910/20441/16 на 15 днів, а у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, а також неподанням ним в повному обсязі витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 18.01.2016.

В судовому засіданні 18.01.2017 оголошено перерву до 09.02.2017.

Представник позивача в судове засідання 09.02.2017 з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.02.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Про проведення судових засідання відповідач був повідомлений належним чином. 18.01.2016 через канцелярію Господарського суду міста Києва відповідач надав суду відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та зауважив, що не укладав із позивачем договору про надання житлово-комунальних послуг, обов'язковість укладення якого передбачена ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в доданих до позовної заяви документах відсутні докази, що підтверджують надання позивачем послуг саме в будинку за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 11, а крім цього позивач не надав підписаних між сторонами актів про надання житлово-комунальних послуг, які підтверджують фактичне надання цих послуг відповідачу та не надав посилань на нормативно-правові акти, якими органами місцевого самоврядування встановлені тарифи за якими споживачі мають сплачувати за надані житлово-комунальні послуги.

В судовому засіданні 09.02.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивач, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "Промінь" є власником об'єкту житлової нерухомості, загальною площею 149,1 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Коперника, буд. 11, кв. 28, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07.11.2016 за № 72437808 (знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до рішення Правління забудовника ПАТ "ХК "Київміськбуд", оформленого протоколом №29 від 15.08.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" визначено обслуговуючою організацією, зокрема, житлового будинку №11 по вулиці Коперника в місті Києві, у зв'язку з чим вказаний будинок передано на обслуговування та експлуатацію згідно акту - приймання передачі від 01.10.2012.

Згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" № 2/1 від 01.10.2012, останнє прийняло на обслуговування та експлуатацію житловий будинок №11 по вулиці Коперника в м. Києві.

При цьому, відповідно до статуту, затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства №8 від 28.02.2013 та зареєстрованого державним реєстратором 06.03.2013, основними напрямками діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" є зокрема надання житлово - комунальних послуг, експлуатація житлового фонду тощо.

На виконання своїх безпосередніх функцій, позивачем 15.11.2012 було укладено договір №107-О про технічне обслуговування пожежних систем з ТОВ "Спутнік - Крим", 01.06.2013 укладено договір №5 про надання послуг по прибиранню снігу технікою із Спеціалізованим управлінням механізації ПАТ "Трест "Київелектромонтаж", 05.01.2015 укладено договір №09-19 з Комунальним підприємством "Профдезінфекція", 01.08.2013 укладено підрядний договір №16-08-2013то на технічне обслуговування та ремонт диспетчерських систем із Приватним підприємством "Виробничо - конструкторська фірма "Промінь", 01.10.2012 договір №2316 на вивезення твердих побутових відходів з Дочірнім підприємством "Фірма Альтфатер Київ", 01.03.2015 укладено договір №10712 про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненн. Великих габаритних відходів з Приватним акціонерним товариством "Київспецтранс", 01.10.2012 укладено договір № 340461 на постачання теплової енергії у гарячій воді з Публічним акціонерним товариством "Київенерго".

При цьому, в додатках до вище перелічених договорів вказано про надання відповідних послуг за адресою: будинок №11 по вулиці Коперника в місті Києві, а фактичне надання цих послуг організаціями підтверджується підписаними актами виконаних робіт по кожному з договорів, обліковими картками за спірний період, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач пояснив, що на підставі вищевказаних договорів, відповідачу були надані комунальні послуги у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Коперника, буд. 11, кв. 28 (житлова нерухомість, загальною площею 149,1 кв.м) у період з 05.04.2013 по 01.08.2016 на загальну суму 23386,23 грн., за які відповідач не сплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з центрального опалення та утримання будинків та прибудинкових територій виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому зобов'язання, що виникли між сторонами, є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14.

З огляду на вищевикладене, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності у позивача правових підстав для стягнення заборгованості за фактично отримані комунальні послуги у зв'язку з відсутністю укладеного між сторонами договору на надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі.

При цьому, суд зазначає, що 27.04.2014 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", яким було внесено зміни до Закону України "Про житлово - комунальні послуги", зокрема, статтю 19 було доповнено частиною 4, відповідно до якої виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання (теплопостачальна організація), у зв'язку з чим нарахування позивачем плати на централізоване опалення за період з листопада місяця 2014 року по квітень місяць 2015 року є неправомірним.

Отже, за період з 05.04.2013 по 01.08.2016 позивачем фактично були надані комунальні послуги (опалення, утримання будинків та прибудинкових територій) відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Коперника, буд. 11, кв. 28 (житлова нерухомість, загальною площею 149,1 кв.м) на загальну суму 23116,34 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями облікових карток Публічного акціонерного товариства "Київенерго", актами приймання наданих послуг по договорам з обслуговуючими організаціями за спірний період, та на підставі чого, як стверджує позивач, ним виставлялись відповідачу рахунки на оплату.

У відповідності до норм ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1-3 ст. 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що свій обов'язок з оплати за фактично отримані комунальні послуги (опалення, утримання будинків та прибудинкових територій) за період з вересня 05.04.2013 по 01.08.2016 у розмірі 23116,34 грн. відповідач не виконав, що не було спростовано ним у відзиві на позовну заяву.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо необхідності підписання між сторонами актів про надання житлово-комунальних послуг, які підтверджують фактичне надання цих послуг відповідачу, оскільки такий обов'язок позивача не передбачений положеннями законодавства України, натомість нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема ст. 20, прямо передбачений обов'язок відповідача (споживача) сплачувати за отримані комунальні послуги.

Відповідач також зауважив, що позивачем не надано посилань на нормативно-правові акти, якими органами місцевого самоврядування встановлені тарифи за якими споживачі мають сплачувати за надані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Позивачем подані письмові пояснення щодо порядку та способу нарахування розміру фактично спожитих відповідачем комунальних послуг, в яких позивач детально навів та обґрунтував порядок нарахування розміру фактично спожитих відповідачем комунальних послуг, виходячи із площі житлового приміщення 149,1 кв.м відповідно до вимог Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово - комунальні послуги", розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.03.2015 № 210 "Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим".

Також позивач пояснив, що нарахування розміру фактично спожитих відповідачем комунальних послуг з централізованого опалення здійснювалося відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.05.2011 № 857.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 23116,34 грн. за період з 05.04.2013 по 01.08.2016.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 789,92 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6042,24 грн. за період з березня місяця 2015 року по липень місяць 2016 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв'язку з чим вказані позовні вимоги підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Промінь" (04116, м. Київ, вул. Коперника, будинок 7, квартира 4, ідентифікаційний код 22867254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (04060, м. Київ, вул. Берлінського, будинок 15, ідентифікаційний код 36844047) суму основного боргу у розмірі 23116 (двадцять три тисячі сто шістнадцять) грн. 34 коп., 3% річних у розмірі 789 (сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 6042 (шість тисяч сорок дві) грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 1365 (одна тисяча триста шістдесят п'ять) грн. 69 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.02.2017

Суддя Ю.М. Смирнова