Рішення

від 16.02.2017 по справі 912/4584/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 рокуСправа № 912/4584/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/4584/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАЙС ЛЕНД", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "ВК і К", м. Дніпро

про стягнення 276 984,61 грн,

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПАЙС ЛЕНД" (далі - ТОВ "СПАЙС ЛЕНД", позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "ВК і К" (далі - ПП "ВК і К", відповідач) заборгованості в сумі 273 829,61 грн, з якої: 198 848,50 грн основного боргу, 56 559,37 грн пені, 5 149,82 грн 3% річних та 13 271, 92 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №СЛ 00063 від 28.08.2014 щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду від 12.12.2016 подану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/4584/16.

Заявою від 31.01.2017 позивач збільшив розмір позовних вимог на суму 3 155,00 грн основного боргу у зв'язку з тим, що настав строк оплати за видатковою накладною № 737 від 21.10.2016 на поставку товару на суму 3 155,00 грн та просить стягнути з відповідача 276 984,61 грн, з яких 202 003,50 грн основної суми боргу, 56 559,37 грн пені, 5 149,82 грн три процента річних та 13 271,92 грн.

Заява про збільшення позовних вимог підписана директором ТОВ "СПАЙС ЛЕНД", до якої додані докази сплати судового збору в розмірі 47,33 грн за відповідне збільшення та докази направлення такої заяви відповідачу.

Враховуючи права позивача, які визначені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сплату судового збору та наявність повноважень на збільшення розміру позовних вимог у представника позивача, яким підписано заяву, з огляду на те, що ціну позову згідно ст. 55 названого кодексу вказує позивач, господарський суд ухвалою від 31.01.2017 прийняв заяву ТОВ "СПАЙС ЛЕНД" від 31.01.2017 та здійснює розгляд справи з урахуванням нової ціни позову згідно вказаної заяви.

Позивач в судове засідання не з'явився. Проте, 15.02.2017 до суду надійшли письмові пояснення ТОВ "СПАЙС ЛЕНД", в яких повідомлено про підтримання позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення, та про розгляд даної справи за відсутності представника позивача.

Відповідач участі уповноваженого представника в судові засідання у даній справі не забезпечив, відзиву на позов та інших документів до суду не подав.

Господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, яке призначено у даній справі на 08.02.2017, оскільки відповідач отримав ухвалу суду від 31.01.2017 про відкладення розгляду справи 06.02.2017, що підтверджується повідомленням органу поштового зв'язку (а.с. 235).

При цьому, вказана ухвала про відкладення розгляду справи отримана відповідачем за місцем його реєстрації, які внесено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач вніс зміни щодо свого місцезнаходження та змінив адресу з м. Світловодськ Кіровоградської області на м. Дніпро Дніпропетровської області.

У зв'язку з такою зміною господарський суд направив ухвалу про відкладення розгляду справи від 31.01.2017 як на адресу первісної реєстрації відповідача та яка зазначена у позові, так і на нову адресу відповідача згідно даних реєстру.

Ухвала про відкладення отримана відповідачем за адресою реєстрації в м. Дніпро.

В силу положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язанні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.

Враховуючи викладене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання у справі, з огляду на граничні строки вирішення спору та відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, господарський суд у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вважає можливим розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами та за відсутності представників сторін.

При розгляді справи господарський суд керується положення частини 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України та оскільки позовна заява у даній справі прийнята господарським судом Кіровоградської області з додержанням правил територіальної підсудності, вказана справа розглядається даним господарським судом не дивлячись на те, що відповідач після порушення провадження у справі змінив своє місцезнаходження на іншу область.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2014 між ТОВ "СПАЙС ЛЕНД" (Постачальник) та ПП "ВК і К" (Покупець) укладено договір поставки №СЛ 00063 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність Покупця товар, а Покупець - приймати та оплачувати його вартість на умовах даного Договору (а.с. 14).

Предметом поставки є спеції та харчові добавки для м'ясної промисловості (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що загальна сума цього Договору складається з окремих сум операцій поставки, що вказуються в товарних накладних.

Згідно з розділом 5 Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Оплата за товар проводиться згідно до даних, вказаних в накладних на реалізацію (п. 5.2. Договору).

Відповідно до пункту 10.1 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2014. Якщо до закінчення строку дії договору жодна зі сторін за два тижні не заявить про своє бажання припинити його дію, то договір буде автоматично продовжений на невизначений термін та буде діяти безстроково.

Крім того, 28.08.2014 між ТОВ "СПАЙС ЛЕНД" (Постачальник) та ПП "ВК і К" (Покупець) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № СЛ 00063 від 28.08.2014, відповідно до якої сторони погодили, зокрема, п. 5.1. Договору поставки викласти в наступній редакції:

"5.1. Розрахунок за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки товару.

Договір поставки та Додаткова угода № 1 до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Як повідомляє позивач, станом на 1 січня 2016 у відповідача рахувалась заборгованість за поставлений товар за період 2014-2015 роки, на виконання умов Договору, в сумі 509 271,72 грн.

На виконання умов Договору позивач за період з січня по жовтень 2016 поставив відповідачу ОСОБА_1 на загальну суму 468 919,45 грн, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств наступними видатковими накладними:

- № 55 від 02.02.2016 на суму 17 846,30 грн;

- № 103 від 22.02.2016 на суму 29 934,00 грн;

- № 130 від 29.02.2016 на суму 27 176,40 грн;

- № 134 від 01.03.2016 на суму 51 288,30 грн;

- № 140 від 02.03.2016 на суму 16 453,20 грн;

- № 144 від 03.03.2016 на суму 118,733,40 грн;

- № 156 від 09.03.2016 на суму 2 544,75 грн;

- № 159 від 10.03.2016 на суму 3 605,25 грн;

- № 183 від 22.03.2016 на суму 5 206,50 грн;

- № 212 від 01.04.2016 на суму 14 136,25 грн;

- № 271 від 20.04.2016 на суму 29 126,00 грн;

- № 283 від 25.04.2016 на суму 15 742,00 грн;

- № 303 від 27.04.2016 на суму 46 930,40 грн;

- № 331 від 06.05.2016 на суму 12 615,00 грн;

- № 415 від 13.06.2016 на суму 2 254,50 грн;

- № 475 від 07.07.2016 на суму 8 964,00 грн;

- № 541 від 02.08.2016 на суму 30 195,00 грн;

- № 637 від 12.09.2016 на суму 7 832,46 грн;

- № 651 від 21.09.2016 на суму 13 242,00 грн;

- № 673 від 30.09.2016 на суму 11 967,80 грн;

- № 737 від 21.10.2016 на суму 3 155,00 грн.

Проте, як повідомляє позивач, відповідачем зобов'язання за Договором виконано частково та товар, поставлений товар у січні - жовтні 2016, оплачено частково в сумі 776 187,67 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 202 003, 50 грн (509 271,72 грн + 468 919,45 грн - 776 187,67 грн).

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №СЛ 00063 від 28.08.2014 в частині здійснення оплати вартості отриманого товару стало підставою для позивача звернутись до Господарського суду Кіровоградської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, згідно ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки, а також приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги ТОВ "СПАЙС ЛЕНД" про стягнення з ПП "ВК і К" боргу в сумі 202 003,50 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому, господарський суд враховує, що відповідачем розрахунок позивача не спростовано, жодних доказів на підтвердження наявності інших оплат до суду не надано.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання з оплати вартості отриманого товару в установлений договором строк є підставою для застосування до останнього штрафної санкції у вигляді пені.

Визначення пені наведено у частині третій ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно якого пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення зобов'язання, у т.ч. неустойкою, вчиняється в письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Сторони в пункті 6.2. Договору передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи приписи наведених вище норм вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних є правомірними.

Розрахунок позивача по нарахуванню інфляційних (а.с. 12) в сумі 13 271,92 грн за період березень - листопад 2016 відповідає наведеним вище положенням, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Однак, як слідує із наданого позивачем розрахунку пені (а.с. 9-11) і 3% річних (а.с. 13), останній не врахував в окремих нарахуваннях положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача і положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, є правильним наступний розрахунок пені і 3% річних:

- за видатковою накладною № 140 від 02.03.2016 на суму 16 453,20 грн:

за період з 19.04.2016 по 18.09.2016 (16.04.2016 та 17.04.2016 вихідні субота та неділя) на суму простроченого платежу 16 453,20 грн: пеня в розмірі 2 353,90 грн, 3% річних в розмірі 206,90 грн;

- за видатковою накладною № 144 від 03.03.2016 на суму 118 733,40 грн:

за період з 19.04.2016 по 27.09.2016 (17.04.2016 вихідний день неділя) на суму простроченого платежу 118 733,40 грн: пеня в розмірі 17 855,43 грн, 3% річних в розмірі 1 580,94 грн;

- за видатковою накладною № 156 від 09.03.2016 на суму 2 544,75 грн:

за період з 26.04.2016 по 19.10.2016 (23.04.2016 та 24.04.2016 вихідні субота та неділя) на суму простроченого платежу 2 544,75 грн: пеня в розмірі 408,83 грн, 3% річних в розмірі 37,02 грн;

- за видатковою накладною № 159 від 10.03.2016 на суму3 605,25 грн:

за період з 26.04.2016 по 19.10.2016 (24.04.2016 вихідний день неділя) на суму простроченого платежу 3 605,25 грн: пеня в розмірі 579,36 грн, 3% річних в розмірі 52,46 грн;

- за видатковою накладною № 212 від 01.04.2016 на суму 14 136,25 грн:

за період з 17.05.2016 по 16.11.2016 (15.05.2016 вихідний день неділя) на суму простроченого платежу 14 136,25 грн: пеня в розмірі 2 271,84 грн, 3% річних за період з 17.05.2016 по 22.11.2016 в розмірі 220,76 грн;

- за видатковою накладною № 271 від 20.04.2016 на суму 29 126,00 грн:

за період з 07.06.2016 по 22.11.2016 (04.06. та 05.06.2016 вихідні субота та неділя) на суму простроченого платежу 29 126,00 грн: пеня в розмірі 4 197,01 грн, 3% річних в розмірі 404,57 грн;

- за видатковою накладною № 303 від 27.04.2016 на суму 46 930,40 грн:

за період з 14.06.07.06.2016 по 22.11.2016 (11.06. та 12.06.2016 вихідні субота та неділя) на суму простроченого платежу 46 930,40 грн: пеня в розмірі 6 439,47 грн, 3% річних в розмірі 627,88 грн;

- за видатковою накладною № 475 від 07.07.2016 на суму 8 964,00 грн:

за період з 14.06.07.06.2016 по 22.11.2016 (21.08.2016 вихідний день неділя) на суму простроченого платежу 8 964,00 грн: пеня в розмірі 669,12 грн, 3% річних в розмірі 67,78 грн.

Розрахунок позивача щодо нарахування пені та 3% річних в іншій частині є правильним.

Всього згідно наведеного вище розрахунку загальний розмір пені, який підлягає стягненню становить 56 196,17 грн пені та 3% річних - 5 122,22 грн.

У задоволенні пені та 3% річних в іншій частині господарський суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "СПАЙС ЛЕНД" до ПП "ВК і К" підлягають частковому задоволенню на суму 202 003,50 грн основного боргу, 56 196,17 грн пені, 5 122,22 грн 3% річних та 13 271,92 грн інфляційних. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ВК і К" (49125, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 13745730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАЙС ЛЕНД" (03022, м. Київ, Голосіївський район, пров. Охтирський, 3, літера В, ідентифікаційний код 37166741) 202003,50 грн основного боргу, 56196,17 грн пені, 5122,22 грн 3% річних та 13271,92 грн інфляційних, а також 4148,91 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.02.2017.

Суддя В.В.Тимошевська