Постанова

від 13.02.2017 по справі 917/367/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р. Справа № 917/367/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 - дов. № 04/08-14/02-19 від 03.01.2017р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №172 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 13.12.2016 р. у справі № 917/367/16,

за позовом Державної екологічної інспекції у Полтавській області, м. Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинагроконсерв", м. Пирятин, Полтавська область,

про стягнення збитків, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.12.2016 р. (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинагроконсерв" 1 724 916,34 грн. збитків, завданих державі самовільним водокористуванням і перерахувати їх на р/р 33116331700380 Пирятинського УК/м. Пирятин, код ЄДРПУ 37958534, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, МФО 831019. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинагроконсерв" в доход Державного бюджету України 25 873,74 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 13.12.2016р. у справі № 917/367/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що товариство маючи дозвіл Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області на спеціальне водокористування № 2995, діяло у часових, кількісних та якісних рамках цього документу, а також, приймало заходи для отримання нового спеціального дозволу на користування надрами і після спливу строку, встановленого Водним кодексом України, мало право на користування надрами за правом мовчазної згоди.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, 13.02.2017р. на адресу суду від нього надійшла заява з клопотанням провести дане судове засідання без його участі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Позивач зазначив, що відповідач своїми діями внаслідок самовільного забору підземних вод в період з 01.04.2014 по 05.10.2014 завдав державі збитки внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 1724916,34 грн. Позивач вказав, що вина відповідача полягає у ненаданні до 18.01.2014р. погодженого клопотання до Департаменту для переоформлення дозволу на спеціальне водокористування, усвідомлюючи необхідність його переоформлення, та продовження використання підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування в порушення ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 149, ст. 151 ГК України, ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Судове засідання 13.02.2017р. проводилось технічними засобами фіксації судового процесу в режимі відеоконференції за клопотанням позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 29.01.2015 по 06.02.2015 на підставі постанови Пирятинського РВ УМВС України в Полтавській області про призначення перевірки від 22.12.2014, Наказу Державної екологічної інспекції у Полтавській області № 06/01-03 від 28.01.2015, направлення на проведення позапланової перевірки № 06/01-01-14 від 28.01.2015, Державною екологічною інспекцією у Полтавській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Пирятинагроконсерв".

За результатами зазначеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Полтавській області складено Акт № 06/01-01-14 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ "Пирятинагроконсерв".

В Акті зафіксовано, що ТОВ "Пирятинагроконсерв" протягом періоду з 01.04.2014 по 05.10.2014 видобуто 40133 м 3 води із свердловин №№ 567, 569, 486, 940-В за відсутності дозвільних документів, а саме: дозволу на спеціальне водокористування/спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованої в Мін'юсті 14.08.2009 за № 767/16783 позивачем здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі ТОВ "Пирятинагроконсерв" внаслідок самовільного забору підземних вод при відсутності дозволу на спеціальне водокористування за період з 01.04.2014 по 05.10.2014, відповідно до якого загальна сума заподіяних відповідачем державі збитків становить 1724916,34 грн.

За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією у Полтавській області відповідачу направлена Претензія № 452/01-14/08-15 з вимогою відшкодувати збитки, які заподіяні державі в результаті забору води за відсутності дозвільних документів, на суму 1724916,00 грн. Проте, сума збитків відповідачем не відшкодована, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що протиправна поведінка відповідача у заподіянні збитків внаслідок самовільного водокористування без відповідного дозволу підтверджується документами, складеними за результатами перевірки: Актом перевірки №06/01-01-14 (яким встановлено здійснення відповідачем у період з 01.042014 по 05.10.2014 забору 40133 м 3 води без дозволу на спеціальне водокористування), розрахунком шкоди, обрахованої відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 20.07.2009 №389.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення збитків та види збитків дано законодавцем у статті 22 Цивільного кодексу України та розширеному тлумаченню вони не підлягають. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

З огляду на положення статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

В пунктах 1.3., 1.6. роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.06.2011р. № 2/121-30/118.

Частиною другою ст. 2 Водного кодексу України, який є спеціальним законом у сфері водних відносин, встановлено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 6 Водного кодексу України, водні об'єкти є виключною власністю народу України, який здійснює право власності на води через місцеві ОСОБА_2 народних депутатів. ОСОБА_2 несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього середовища, координують діяльність відповідних спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів на території місцевої ОСОБА_2, формують і використовують місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Статтею 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно із ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

У відповідності до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування (ст. 50 Водного кодексу України).

Частина 4 статті 49 Водного кодексу України передбачає, що строк видачі дозволу на спеціальне водокористування або надання письмового повідомлення про відмову в його видачі становить не більше тридцяти календарних днів з дня надходження на розгляд заяви та відповідних документів.

Матеріали справи свідчать, що попередній Дозвіл на спеціальне водокористування № 2995 виданий відповідачу строком до 18.02.2014р. Цим Дозволом відповідач зобов'язався за місяць до закінчення терміну дії дозволу, до 18.01.2014р, звернутися в Держуправління з питання його переоформлення.

З метою своєчасного переоформлення дозволу відповідач 03.10.2013 р. (більш ніж за 4 місяці до дати закінчення дії дозволу) уклав договір № 44/2013 на надання послуг у сфері екології з ФОП ОСОБА_3, предметом якого є супроводження технічної документації по отриманню дозволу за спецводокористування.

Процедура погодження та видачі юридичним і фізичним особам (водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосування каналів) регламентована Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим Постановою КМУ від 13.03.2002р. № 321.

Згідно з п. 3 Порядку дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується:

- у разі використання підземних вод-з Держгеонадрами або дочірніми підприємствами НАК "Надра України" за переліком, який затверджує Мінприроди.

На виконання зазначеного пункту Порядку 18.11.2013р. відповідачем були затверджені поточні індивідуальні балансові норми водоспоживання та водовідведення, які разом із заявою про погодження матеріалів для отримання дозволу на спеціальне водокористування були подані до Державної служби геології та надр України.

Для надання висновків Центральним органам виконавчої влади щодо можливості видати дозвіл на спеціальне водокористування частиною 7 статті 49 Водного кодексу України встановлений п'ятнадцятиденний термін.

Однак, Державна служба геології та надр України лише в лютому 2014 року листом від 04.02.2014 р. № 3235/10/10-14 направила до КП "Південукргеологія" пакет документів відповідача для вивчення та надання пропозицій.

08.04.2014р. відповідач звернувся до КП "Південукргеологія" з проханням повідомити про стан розгляду документів, щодо отримання дозволу на спецводокористування.

Листом № 03/3-45 від 28.04.2014р. КП "Південукргеологія" повідомило відповідача про те, що пакет документів щодо отримання дозволу на спецводокористування знаходиться на розгляді в Кременчуцькій КГЕ.

У зв'язку із набранням чинності Закону України від 09.04.2014р. № 1193-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" яким було внесено зміни до порядку подачі та отримання дозволу на спеціальне водокористування, 04.06.2014р. відповідач звернувся до Департаменту з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації з проханням надати роз'яснення з цього приводу.

Департамент з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації своїм листом від 17.06.2014р. № 2234/05-03-07 повідомив, що 26.04.2014р. ст. 49 Водного кодексу України встановлений інший механізм видачі документів дозвільного характеру-Дозволу, порівняно з механізмом видачі, встановленим до 26.04.2014р.

Механізм видачі дозволу, визначений нормами Порядку видачі документів дозвільного характеру, затвердженого Постановою КМУ від 13.03.2002р. № 321, з 26.04.2014р. частково не відповідає вимогам ст. 49 Водного кодексу України й до затвердження КМУ Порядку, який відповідатиме вимогам ст. 49 Водного кодексу України видача дозволів на спеціальне водокористування Департаментом з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації тимчасово припинено.

Листом № 8635/02/10-14 від 23.06.2014р. Державна служби геології та надр України повідомила відповідача про опрацювання матеріалів на спеціальне водокористування та можливість здійснювати спеціальне водокористування три роки з відбором підземних вод у обсязі 71,840 тис.м3/рік (285,081 м3/добу).

Отримавши позитивну відповідь (висновок) від Державної служби геології та надр України та зважаючи на лист від 17.06.2014р. № 2234/05-03-07 Департаменту з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації, яким було повідомлено про тимчасове припинення видачі дозволів, відповідач з моменту відновлення видачі дозволів на спеціальне водокористування звернувся 07.08.2014р. до державного реєстратора для проведення реєстрації у реєстрі документів дозвільного характеру з клопотанням про узгодження умов і одержання дозволу на спеціальне водокористування й пакетом документів, яке було повернуто з метою усунення недоліків.

20.08.2014р. відповідач, усунувши недоліки, повторно звернулося для проведення реєстрації у реєстрі документів дозвільного характеру.

Тільки 06.10.2014 р. відповідач отримав дозвіл на спеціальне водокористування № 0230/Пол на строк по 06.10.2017р.

Враховуючи викладене, тривале (більше семи місяців, в той час як законодавством встановлений п'ятнадцятиденний термін для надання висновків) погодження документів Державною службою геології та надр України та зміни в законодавстві, що сталися, позбавило відповідача можливості своєчасно отримати дозвіл на спеціальне водокористування.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" закріплено принцип мовчазної згоди - це принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Частиною шостою ст.4 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" передбачено, що у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Відповідач, маючи дозвіл Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області на спеціальне водокористування № 2995, діяв у часових, кількісних та якісних рамках цього документу, приймав заходи для отримання нового спеціального дозволу на користування надрами і після спливу строку, встановленого Водним кодексом України та Порядком, мав право на користування надрами за правом мовчазної згоди.

Згідно із пунктом 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 року № 454/2011, Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, у тому числі: розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії.

Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів. Рішення, вчинення дії суб'єктом владних повноважень повинно бути прийнято (вчинено) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити усі матеріали, що мають доказове значення при прийнятті рішення, вчиненні дії. При прийнятті рішення, вчинення дії суб'єкт владних повноважень повинен діяти розумно (розсудливо). Рішення є розсудливим, коли воно прийняте після уважного вивчення усіх обставин, що мають значення.

Статтею 110 Водного кодексу України встановлено, що відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у вчиненні протиправних дій.

Враховуючи, що відповідачем в установленому порядку та строки подав заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі відповідачу не видано й не направлено, вина відповідача щодо здійснення забору підземних вод за відсутності дозвільних документів, а саме: дозволу на спеціальне водокористування/спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) відсутня.

Пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачів зобов'язано своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства.

Як свідчать матеріали справи, відповідач на виконання вимог законодавства у спірний період сплачував за користування водою, що підтверджують наступні платіжні доручення: № 1434 від 06.08.2014р. на суму 2 256,00 грн. - збір за спецвикористання водних ресурсів за 2-й квартал 2014р.; № 1490 від 11.11.2014р. на суму 1 000,00 грн. - збір за спецвикористання водних ресурсів за 3-й квартал 2014р.; № 1493 від 17.11.2014р. на суму 4 900,00 грн. - збір за спецвикористання водних ресурсів за 3-й квартал 2014р.; № 1494 від 17.11.2014р. на суму 9 093,14 грн. - збір за спецвикористання водних ресурсів за 3-й квартал 2014р.; № 1544 від 20.01.2015р.на 2 826,00 - збір за спецвикористання водних ресурсів за 4-й квартал 2014р.

Враховуючи все вищевикладене та те, що відсутність вини відповідача в несвоєчасному отриманні дозволу на спеціальне водокористування, своєчасна сплата ним зборів за спеціальне водокористування, наявність права на користування надрами за правом мовчазної згоди, спростовує факт порушення відповідачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів й спричинення відповідачем збитків державі, судова колегія вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи, а тому, рішення господарського суду Полтавської області від 13.12.2016 р. у справі № 917/367/16 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинагроконсерв", м. Пирятин, Полтавська область, на рішення господарського суду Полтавської області від 13.12.2016 р. у справі № 917/367/16 задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 13.12.2016 р. у справі № 917/367/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Полтавській області (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 38019348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинагроконсерв" (вул. Червоноармійська, 163, м. Пирятин, Полтавська область, 37000, код ЄДРПОУ 32021330) 28 461,14 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Медуниця О.Є.