Постанова

від 16.02.2017 по справі 922/2796/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2017 р. Справа № 922/2796/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю:

прокурора - Перегонцевої Н.С. (посвідчення № 044395 від 04.10.2016)

представника позивача-1 - ОСОБА_1 (довіреність №66/01-25/17 від 13.01.2017)

представника позивача-2 - ОСОБА_2 (довіреність №367 від 10.01.2017)

представників відповідача - ОСОБА_3 (довіреність №11 від 15.11.2016), ОСОБА_4 (довіреність № 10 від 15.11.2016), ОСОБА_5 (довіреність № 11 від 11.01.2017), ОСОБА_6 (довіреність №12 від 11.01.2017), ОСОБА_7 (довіреність №12 від 15.11.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут", м. Харків (вх. №2966 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2016 у справі № 922/2796/16

за позовом В.о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 5, м. Харків в інтересах держави в особі 1) Управління освіти Адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради, м. Харків; 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут", м. Харків,

про розірвання договору оренди, стягнення 86293,71 грн. боргу та повернення майна,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.10.2016 (суддя Погорелова О.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" на користь балансоутримувача, в особі Управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради 86293,71 грн. основного боргу. Вирішено розірвати договір оренди № 2605 від 20.03.2006, укладений між Управлінням освіти Адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради та Приватним вищим навчальним закладом "Харківський інститут екології і соціального захисту", наразі Приватний заклад "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" та додаткові угоди до нього. Зобов'язано Приватний заклад "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" звільнити нежитлові приміщення площею 1478,9 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Матросова, 3 (вартістю 1284000,00 грн.), та повернути їх Управлінню освіти Адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради. Стягнуто з Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" на користь Прокуратури Харківської області 4134,00 грн. судового збору.

Відповідач, Приватний заклад "Харківський гуманітарно-екологічний інститут", з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2016 у справі №922/2796/16 скасувати, посилаючись на порушення судом при його винесенні норм чинного законодавства.

Автоматизованою системою розподілу апеляційних скарг між суддями суддею-доповідачем у справі №922/2796/16 визначено суддю Гребенюк Н.В. Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2016 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М.

Ухвалою суду від 10.11.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.12.2016 о 10:00 год.

22.11.2016 відповідачем надані суду письмові пояснення (вх. № 11728) в обґрунтування своєї правової позиції по справі та додаткові докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі. Відповідач просить врахувати ці пояснення при розгляді справи, зазначаючи, що заявлені до стягнення нарахування орендної плати здійснені орендодавцем незаконно.

Управління освіти Адміністрації Комінтернівського (Слобідського) району Харківської міської ради, м. Харків надало пояснення (вх. №12168 від 01.12.2016), в яких зазначає обставини виникнення розбіжностей між відповідачем та балансоутримувачем щодо розміру орендної плати. Крім того, позивач-1 надав ОСОБА_6 з оборотної відомості по нарахуванню орендної плати за період з 01.03.2015 по 01.07.2016, який підписаний начальником Управління освіти та головним бухгалтером. Також, позивач-1 повідомив суд апеляційної інстанції про те, що відповідач не виконує попереднє рішення Господарського суду Харківської області по сплаті заборгованості в розмірі 94205,89 грн., яка виникла за період з 01.03.2012 по 28.02.2015.

Ухвалою суду від 05.12.2016 розгляд справи відкладено на 12.12.2016 о 9:30 год.

У судовому засіданні 12.12.2016 оголошено перерву до 21.12.2016 о 14:30 год.

16.12.2016 Управління освіти Адміністрації Комінтернівського (Слобідського) району Харківської міської ради, м. Харків разом із супровідним листом (вх. №12746) надало додатково до справи копії листів №263/01-25/16 від 19.02.2016 та №1276/01-25/16 від 30.08.2016 про попередження Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" про розірвання договору оренди №2605 від 20.03.2006 та утворення кредиторської заборгованості.

Ухвалою суду від 21.12.2016 розгляд справи відкладено на 10.01.2017 о 12:30 год.

21.12.2016 відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням (вх. №12983) про залучення до матеріалів справи доказів в підтвердження правової позиції у справі та копій платіжних документів, які засвідчують сплату орендної плати по спірному Договору за період з 01.01.2012 по теперішній час.

30.12.2016 відповідач надав суду додаткові матеріали (вх. № 13201), в яких звертає увагу на те, що орендодавцем не доведені, а судом першої інстанції не встановлені обставини щодо належного виконання орендодавцем своїх зобов'язань за спірним Договором, оскільки майно згідно акту приймання-передачі на протязі 3-х робочих днів після державної реєстрації Договорів про внесення змін №6 та №7 до Договору №2605 в оренду не передано; розрахунок орендної плати з орендарем не узгоджено; заборгованість по сплаті орендної плати у відповідача відсутня; юридична відповідальність за невиконання зобов'язань з ремонту орендованого приміщення для відповідача не настала, оскільки на думку відповідача, саме з вини орендодавця спірні приміщення були доведені до аварійного стану; підстави для розірвання спірного Договору оренди спростовуються наданими відповідачем письмовими поясненнями, тощо. За наведених обставин, відповідач просить рішення суду першої інстанції просить скасувати та визнати Договори про внесення змін №№6-7 неукладеними, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 10.01.2017 продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 18.01.2017 об 11:00 год. Даною ухвалою прокурора та позивача зобов'язано здійснити з відповідачем і надати суду двосторонній акт взаєморозрахунку суми заборгованості (підписаний голов. бухгалтерами та керівниками) за договором оренди № 2605 від 20.03.2006.

13.01.2017 позивач-1 разом із супровідним листом за вих. №40/01-25/17 від 12.01.2017 надав суду апеляційної інстанції підписаний керівником та головним бухгалтером Управління освіти уточнений розрахунок нарахування та сплати орендної плати по договору оренди №2605 від 20.03.2006 за період з 01.03.2015 по 30.06.2016, згідно якого за даними позивача-1 за відповідачем рахується заборгованість в сумі 80455,58 грн. Крім того, позивач-1 повідомив суд апеляційної інстанції про те, що у провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про дострокове розірвання Договору оренди нежитлової будівлі та майна № 2605 від 20.03.2006 (далі - Договір) та Договорів про внесення змін до цього Договору №№1-7 та звільнення займаного нежитлового приміщення, де Управління освіти є третьою особою.

13.01.2017 Управління освіти адміністрації Слобідського району Харківської міської ради листом (вх. № 360) повідомило суду апеляційної інстанції про те, що воно є правонаступником Управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради у зв'язку із перейменуванням 01.01.2017, на підтвердження чого надало копію Рішення 10 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.12.2016 №451/16 та копію Положення про Управління освіти адміністрації Слобідського району Харківської міської ради.

13.01.2017 відповідач супровідним листом (вх. № 369) просив суд залучити до матеріалів справи довідку про нарахування і оплату Управлінню освіти з боку орендаря орендної плати за період з 01.03.2015 по 22.07.2016 по спірному Договору, згідно з якою за даними відповідача загальна сума переплати складає 26209,74 грн. і відповідно до пункту 3.8. Договору підлягає зарахуванню в рахунок наступних платежів.

16.01.2017 від прокуратури Харківської області надійшли пояснення (вх. № 371), відповідно до яких прокурор не заперечує проти часткового задоволення апеляційної скарги в частині зменшення суми заборгованості за договором № 2605 від 20.03.2006 з 86293,71 грн. до 80455,58 грн. на підставі акту звірки взаєморозрахунків між Управлінням освіти адміністрації Слобідського району Харківської міської ради з одного боку та Приватним закладом "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" з іншого боку.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2017, у зв'язку з відпустками суддів Гребенюк Н.В. та Медуниці О.Є. для розгляду справи №922/2796/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 09 лютого 2017 р. о 10:30 год. Даною ухвалою суду зобов'язано Управління освіти Адміністрації Слобідського (Комінтернівського) району Харківської міської ради (позивача-1) та Приватний заклад "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" (відповідача) провести розширену звірку розрахунків за договором оренди № 2605 від 20.03.2006 за період з 01.03.2015 по 30.06.2016 із вказанням сум орендної плати за кожен місяць окремо та алгоритмів розрахунку орендної плати помісячно; платіжних документів, на підставі яких проведено відповідні операції по перерахуванню орендної плати із зазначенням призначення платежу. Для здійснення даної звірки зобов'язано відповідача направити компетентного представника до позивача-1, а останньому забезпечити безперешкодні умови для здійснення даної звірки. Зобов'язано позивача-1 та відповідача не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання надати суду апеляційної інстанції повний розшифрований двосторонній акт звірки розрахунків, підписаний повноважними представниками сторін (керівниками та головними бухгалтерами), із посиланням на конкретні первісні документи. Зобов'язано відповідача надати суду контррозрахунок заявленої до стягнення заборгованості.

01.02.2017 відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх. № 1102) про залучення до матеріалів справи узагальнених та систематизованих доказів, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, як такого, що прийняте з порушенням норм процесуального права.

03.02.2017 позивач-1 листом (вх. № 1251) повідомив суд апеляційної інстанції про те, що ним було складено в односторонньому порядку ОСОБА_1 звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2015 по 30.06.2016 та разом із супровідним листом 13.01.2017 направлено на юридичну адресу відповідача для ознайомлення та підписання. Крім того, позивач-1 повідомив суд, що відповідач на вимогу ухвали суду від 18.01.2017 для проведення розширеної звірки не з'явився.

09.02.2017 від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1438) в порядку статті 96 ГПК України, в якому позивач-2 проти доводів скаржника категорично заперечує, вважає, що відповідач, як орендар допустив порушення договірних умов та вимог чинного законодавства відносно сплати орендної плати. При цьому, позивач-2 зазначив, що Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради вживаються заходи щодо розірвання спірного Договору оренди, стягнення заборгованості з орендної плати на користь орендодавця та повернення спірного орендованого майна орендодавцеві в судовому порядку (справа №922/4722/16).

У судовому засіданні 09.02.2017 оголошено перерву до 16.02.2017 о 10:30 год.

13.02.2017 відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх. № 1537), в якому просить суд апеляційної інстанції розгляд справи відкласти та зобов'язати Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради: надати письмову інформацію щодо дати, з якої саме Управління комунального майна є Орендодавцем по Договору про внесення змін №6 з посиланням на вимоги закону; письмове підтвердження того, що орендар відповідно до пункту 1 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" надав письмове погодження на зміну розміру орендної плати; письмове підтвердження того, що орендар був ознайомлений з Методикою розрахунку орендної плати за майно, затвердженою рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6-го скликання від 23.12.2011 №566/11; письмові пояснення щодо фактів самовільної зміни орендодавцем призначення орендних платежів, згідно яких частина орендної плати зараховувалась для сплати пені. Крім того, відповідача просить зобов'язати Орендодавця та балансоутримувача надати суду апеляційної інстанції щомісячні рахунки на сплату орендної плати і розрахунки до них за період з 01.01.2012 по 30.08.2016 з посиланням на конкретні нормативно-правові документи, на підстав яких здійснювались нарахування орендної плати.

13.02.2017 відповідач надав суду клопотання (вх. № 1598), в якому просить суд долучити до матеріалів справи: докази переплати орендної плати як орендодавцю, так і балансоутримувачу за спірним Договором; докази незаконності розрахунків орендної плати за Змінами №№6-7 і способу їх нарахування; докази щодо визнання недійсними Змін №№6-7 до Договору; докази незаконності зміни орендодавцем призначення орендних платежів; докази щодо розміру збитків, завданих орендарю внаслідок невиконання орендодавцем своїх зобов'язань за спірним Договором; узагальнюючу довідку щодо загального розмірі переплати орендарем орендної плати по Договору №2605.

Всі надані учасниками даного судового процесу письмові пояснення та надані на їх підтвердження документальні докази ретельно вивчені колегією суддів апеляційної інстанції та залучені до матеріалів справи.

Розглянувши в судовому засіданні 16.02.2017 заявлені відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи з метою витребування додаткових доказів, колегія суддів дійшла висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема є необхідність витребування додаткових доказів.

Порядок витребування доказів регулюється приписами статті 38 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторона у справі в разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Крім того, виходячи зі змісту статті 32 Господарського процесуального кодексу України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. Це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів . Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктами судового дослідження.

Відповідно до пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника відповідача, якими він обґрунтовує необхідність витребування додаткових доказів, дійшла висновку, що відповідач не довів, що на час прийняття рішення місцевим господарським судом, заявникові не було і не могло бути відомо про існування таких доказів, які він просить витребувати, і такі докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції, а тому підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції при повторному розгляду справи згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідач всупереч приписам статті 38 Господарського процесуального кодексу України, не зазначив, яким чином докази, що він просить витребувати, стосуються предмету спору у даній справі та спроможні містити інформацію відносно обставин, що входять до предмета доказування у даній справі. Необхідність та доцільність витребування саме таких доказів відповідачем не обґрунтована. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень може самостійно відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановити істотні обставини у даній справі на підставі правової оцінки вже зібраних у справі доказів в їх сукупності, а у матеріалах справи достатньо документів, які необхідні для правильного вирішення спору.

Статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно частин першої та третьої статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши прокурора та уповноважених представників позивачів та відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут", м. Харків (вх. №2966 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2016 у справі № 922/2796/16 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частина перша статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як свідчать матеріали справи, згідно Договору оренди нежитлової будівлі та майна № 2605 від 20.03.2006 (далі - Договір) та Договорів про внесення змін до цього Договору №№1-7 нежитлова будівля літ. "А-2", загальною площею 1478,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Матросова, 3 (для розміщення навчальних класів - 502,0 кв.м., буфету, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи - 43,5 кв.м., бібліотеки - 296,3 кв.м., музею - 245,2 кв.м., архіву - 290,9 кв.м., місць загального користування - 101,0 кв.м.), а також майно (паркан) передані у строкове платне користування Приватному закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" (ідентифікаційний код юридичної особи 23763781; колишня назва Приватний вищий навчальний заклад "Харківський інститут екології і соціального захисту") згідно з ОСОБА_1 приймання-передачі нежитлової будівлі та майна в оренду від 20.03.2006, від 29.05.2006 та від 01.01.2012, які є невід'ємними частинами Договору (том 1 аркуші справи 19-30, том 2 аркуші справи 33-40, 42-46, 48-50, 52-54, 57-59, 62-64, 67-71, 74-76).

Пунктом 2.1. Договору сторони обумовили, що ОСОБА_8 набуває право користування майном, у тому числі після підписання акту приймання-передачі майна.

Згідно з даним Договором та додаткових угод до нього №№1-5 - Орендодавцем за цим правочином було Управління освіти Комінтернівської районної ради м. Харкова (позивач-1).

Втім, Договором про внесення змін №6 від 13.08.2012 до Договору оренди нежитлової будівлі та майна останній був викладений в новій редакції (том 1 аркуші справи 26-29). При цьому, за згодою сторін, відповідно до порядку передачі майна в оренду, що є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова, затвердженого рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 №492/11, у тексті Договору №2605 оренди нежитлової будівлі та майна, посвідченого 20.03.2006 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстр. № 167, Орендодавцем за цим Договором слід вважати Територіальну громаду міста Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області, як виконавчий орган Харківської міської ради Харківської області.

Договір оренди нежитлової будівлі та майна № 2605 від 20.03.2006 і Договори про внесення змін №№1-7 до цього Договору підписані обома сторонами та скріплені печатками без жодних зауважень та заперечень, посвідчені нотаріально і зареєстровані у Державному реєстрі правочинів, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії відповідних Витягів (том 2 аркуші справи 41, 47, 51, 55-56, 60-61, 65-66, 72-73, 77-78). При цьому, згідно з пунктом 8.4. Договору про внесення змін №6 саме ОСОБА_8 забезпечує здійснення нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди.

Пунктом 10.1. Договору № 2605 (в редакції Договору про внесення змін №6) сторони визначили, що даний Договір вступає в силу з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє з 20.03.2006 до 20.03.2016.

Відповідно до пункту 10.5. Договору про внесення змін №6, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Відповідно до пункту 10.6. Договору про внесення змін №6, чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено, або достроково за згодою сторін або за рішенням суду.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частинами першою та другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначене кореспондується також з частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України.

В матеріалах справи міститься лист-попередження від 19.02.2015 № 263/01-25/16 (том 2 аркуш справи 181), яким ОСОБА_8 за Договором було повідомлено про те, що ним систематично порушуються умови Договору щодо своєчасного внесення орендних платежів, а тому у разі несплати заборгованості за спожиті послуги, Управління освіти Комінтернівського району адміністрації Харківської міської ради відмовиться від подальшої пролонгації договору, термін якого спливає 20.03.2016.

Колегія суддів вважає, що цим листом-попередженням №263/01-25/16 не підтверджується наявність заперечень відносно продовження строку дії Договору саме з боку Орендодавця, оскільки Управління освіти Комінтернівського району адміністрації Харківської міської ради в силу вимог чинного законодавства та умов Договору не наділений повноваженнями на заперечення проти продовження строку дії договору на відміну від Орендодавця - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області, як виконавчого органу Харківської міської ради Харківської області.

Як вбачається з матеріалів справи, упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору, тобто у період з 21.03.2016 до 21.04.2016, жодна із сторін договору не направляла заяв про припинення або зміну умов Договору. За таких обставин, відповідно до пункту 10.5. Договору та вищенаведених приписів законодавства спірний Договір оренди слід вважати продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені Договором та додатковими угодами до нього.

Лише 30.08.2016 Орендодавець повідомив ОСОБА_8 від №1276/01-25/16 (том 2 аркуш справи 182) про наявність поточної заборгованості за період з 01.03.2015 по 29.08.2016, яка становить 91983,00 грн., а також про те, що термін дії договору оренди нежитлового приміщення № 2605 від 20.03.2006 закінчився, в зв'язку з чим останній незаконно займає площі орендованого приміщення.

ОСОБА_10 від 30.08.2016 №1276/01-25/16 за своїм правовим характером також не є повідомленням Орендодавця у встановленому Договором порядку про наявні заперечення проти продовження Договору на новий термін, а тому враховуючи відсутність будь-яких заперечень з боку сторін Договору протягом місяця після закінчення терміну дії договору, колегія суддів погоджуючись із висновками суду першої інстанції також вважає, що дію Договору було продовжено відповідно до 20.03.2026. Правова оцінка вказаних листів знайшла своє відображення в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції по даній справі.

Посилаючись на те, що відповідачем систематично порушуються умови Договору та чинного законодавства щодо своєчасного внесення орендних платежів, а частину об'єкта оренди було передано у користування іншій особі без дозволу Орендодавця - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області, В.о. керівника Харківської місцевої прокуратури №5 звернувся до Господарського суду Харківської області із даним позовом в інтересах держави в особі Управління освіти Адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, в якому просив:

- стягнути з Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" на користь балансоутримувача - Управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради 86293,71 грн. основного боргу;

- розірвати договір оренди № 2605 від 20.03.2006 та додаткові угоди до нього;

- зобов'язати Приватний заклад «Харківський гуманітарно-екологічний інститут» звільнити орендовані нежитлові приміщення площею 1478,9 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Матросова, 3 (вартістю 1284000,00 грн.), та повернути їх Управлінню освіти Адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 14.07.2016 "Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України" було внесено зміни до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" та роз'яснено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. При цьому, інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Звертаючись до суду із даним позовом прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, а також зазначив, що факт тривалого невиконання з боку відповідача (ОСОБА_8 за спірним Договором) призвів до негативних наслідків, а саме: ненадходження коштів не дає змогу покращити матеріально-технічну базу закладів освіти на території Комінтернівського району міста Харкова.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, позивачем-2, як Орендодавцем за спірним Договором, у повному обсязі виконані обов'язки, що передбачені Розділом 6 Договору "Обов'язки орендодавця", а саме об'єкт оренди був переданий відповідачу в користування згідно відповідних двосторонніх актів; перешкоди у користуванні орендареві не вчинялися і такі доказі відповідачем не надані; орендодавець контролював наявність, стан та ефективність використання орендованого майна. В свою чергу відповідач отримав спірне майно в оренду, але в порушення договірних умов та положень статей 10, 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював перерахування орендної плати за користування майном. Вказаним повністю спростовуються доводи відповідача про те, що судом першої інстанції не досліджено виконання договірних обов'язків з боку орендодавця.

За даними балансоутримувача, які додані до позовної заяви, поточна заборгованість відповідача за Договором перед позивачем-1 за період 01.03.2015 по 01.07.2016 становить 86293,71 грн. В підтвердження розміру боргу прокурором надано до справи ОСОБА_6 з оборотної відомості по нарахуванню орендної плати, який підписаний головним бухгалтером установи позивача-1 (том 1 аркуш справи 40).

Приймаючи рішення у справі щодо задоволення зазначеної частини позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не було спростовано фактичні обставини спору, які повідомлені прокурором та позивачем-1 стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині внесення орендної плати за договором оренди № 2605 від 20 березня 2006 року та додаткових угод до нього за період з 01.03.2015 по 01.07.2016, а тому сума заборгованості з орендної плати у розмірі 86293,71 грн. є нормативно та документально доведеною.

Натомість при повторному розгляді справи в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, колегією суддів проведено ретельну перевірку розрахунку заборгованості, у тому числі й шляхом зобов'язання відповідача і позивача-1 провести звірку розрахунків, та встановлено, що сума боргу відповідача за спірний період є меншою на 5838,13 грн., ніж та, що заявлена до стягнення у позові.

Зі змісту статті 84 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що рішення має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та яким доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню при вирішенні спору. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

ОСОБА_10, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення боргу, зазначеним вимогам не відповідає, оскільки суд, задовольняючи заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у повному обсязі, надав перевагу доводам прокурора та позивача-1 у справі, обмежившись лише посиланням на наданий ними єдиний доказ в підтвердження розрахунку заборгованості, зокрема ОСОБА_6 з оборотної відомості по нарахуванню орендної плати, належної до сплати балансоутримувачу (том 1 аркуш справи 40). Судом першої інстанції не досліджено, як утворилася заборгованість відповідача, з вимогою про стягнення якої звернувся прокурор, та яким чином відбулося її нарахування з огляду на змінений сторонами розмір орендної плати за Договорами про внесення змін №6 і №7, а також чи відповідає зазначений розрахунок даним обліку позивача-2 (Орендодавця за Договором). При цьому, колегія суддів погоджується із аргументами відповідача про те, що наданий в підтвердження позову ОСОБА_6 з оборотної відомості по нарахуванню орендної плати підписаний лише головним бухгалтером позивача-1 (балансоутримувача за Договором) і не затверджувався керівником Управління освіти Адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради, а тому за своєю правовою природою є документом бухгалтерії установи позивача-1, призначеним для внутрішнього користування. Крім того, відповідач обґрунтовано звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що нарахування орендної плати, які здійснені балансоутримувачем та орендарем за Договором, не співпадають, оскільки між ними існує розбіжність в сумі 5838,13 грн. За таких обставин, колегія суддів вважає, що наданий до позову ОСОБА_6 з оборотної відомості по нарахуванню орендної плати не є належним та допустимим доказом у справі в підтвердження саме такого розміру заборгованості відповідача перед балансоутримувачем за Договором. Належна правова оцінка доводам відповідача судом першої інстанції не була надана, що призвело до передчасних висновків щодо задоволення позову у повному обсязі в означеній частині.

Стосовно заявленого позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі з відповідача на користь балансоутримувача, колегія суддів апеляційної інстанції керується наступним.

Частинами першою та п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (зі змінами) передбачено, що методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються, зокрема органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. ОСОБА_8 плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

З метою вдосконалення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду комунального майна, на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 566/11 була затверджена Методика розрахунку плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова. Дане рішення міської ради є чинним з 01.01.2012 та оприлюднене у встановленому порядку, а отже в силу вимог статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

У пункті 3.2. Договору про внесення змін № 6 сторони за Договором дійшли згоди, що орендна плата визначається на підставі вищезазначеної Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 566/11. ОСОБА_8 плата за січень 2012 року становить 22137,67 грн. без ПДВ. Ставка орендної плати складає 10%, 4%, 5%, 15%, 15% за рік.

Згідно Договору про внесення змін №7 сторони визначили, що орендна плата за квітень 2012 року становить 12427,95 грн. Ставка орендної плати складає 10%, 5%, 4%, 2%, 15%, а усі інші умови Договору №2605 залишаються без змін.

Нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту розірвання Договору у відповідності до пункту 10.6. Договору (пункт 3.4. Договору про внесення змін № 6).

ОСОБА_8 плата перераховується за поточний місяць до 15 числа місяця, наступного за звітним (пункт 3.5. Договору про внесення змін № 6).

Відповідно до пункту 3.7. Договору про внесення змін № 6, орендна плата за нежитлову будівлю перераховується:

- 30% на поточний рахунок балансоутримувача (Управління освіти адміністрації Комінтернівської районної ради м. Харкова);

- 70% до місцевого бюджету.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Твердження відповідача про те, що розрахунки орендної плати не були погоджені з орендарем спростовуються умовами Договору, оскільки ці розрахунки є невід'ємними частинами Договору №2605 та додаткових угод до нього. Доказів внесення офіційних пропозицій щодо зміни розміру орендної плати за Договором у встановленому порядку відповідач суду не представив.

У пункті 4.5. Договору (в редакції Договору про внесення змін №6) сторони домовились, що ОСОБА_8 зобов'язаний здійснювати звірку розрахунків орендної плати із Балансоутримувачем та Орендодавцем не менш, ніж один раз в квартал шляхом підписання акту звірки.

Однак, відповідач, вважаючи, що заборгованість з орендної плати у нього перед балансоутримувачем взагалі відсутня, доказів здійснення ним звірки розрахунків, як то передбачено пунктом 4.5. Договору (в редакції Договору про внесення змін №6), не надав і в матеріалах справи такі докази не містяться.

З метою повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, судом апеляційної інстанції було зобов'язано позивача-1 та відповідача провести звірку розрахунків, для чого було зобов'язано відповідача (ОСОБА_8) направити компетентного представника до позивача-1, а останньому забезпечити безперешкодні умови для здійснення даної звірки. ОСОБА_10 зазначені вимоги суду відповідачем не виконані.

Натомість відповідачем надані суду апеляційної інстанції докази, які на думку скаржника підтверджують факт переплати ним орендної плати балансоутримувачу - Управлінню освіти Адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради.

13.01.2017 відповідач надав суду апеляційної інстанції для залучення до матеріалів справи довідку про нарахування і оплату Управлінню освіти з боку орендаря орендної плати за період з 01.03.2015 по 22.07.2016 по спірному Договору, згідно якої, орендар вважає, що загальна сума переплати складає 26209,74 грн., а тому відповідно до пункту 3.8. Договору підлягає зарахуванню в рахунок наступних платежів (том 3 аркуш справи 188-189). Окрім цього, за даними відповідача, орендар за період з 01.01.2012 по 30.08.2012 переплатив балансоутримувачу 20802,10 грн. (том 4 аркуш справи 33). Також, відповідач надав суду апеляційної інстанції узагальнюючу довідку (розрахунок здійснено згідно з ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України) щодо розміру переплати орендарем орендної плати балансоутримувачу по спірному Договору, де зазначив, що станом на 30.08.2016 переплата складає суму 217107,82 грн. (том 4 аркуш справи 49) та відповідно до пункту 3.8. Договору №2605 підлягає зарахуванню в рахунок наступних платежів.

ОСОБА_10 ці докази колегією суддів відхиляються, оскільки зазначені в них розрахунки є суперечливими, не узгоджуються із договірними домовленостями сторін та проведені відповідачем без врахування умов Договору про внесення змін №6 від 13.08.2012 та Договору про внесення змін №7 від 22.08.2012, якими сторони узгодили та змінили розмір та ставки орендної плати за користування спірним майном.

Крім того, сторони домовились, що умови Договору про внесення змін №6 застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2012, а умови Договору про внесення змін №7 застосовуються до відносин між ними, які виникли з 23.04.2012.

Згідно з пунктом 3.3. Договору про внесення змін № 6 нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі.

В матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія ОСОБА_1 приймання-передачі майна від 01.01.2012, який підписаний на виконання умов Договору про внесення змін №6 між позивачем-2 (Орендодавцем) і відповідачем (ОСОБА_8) та погоджений із позивачем-1 (Балансоутримувачем), а також скріплений печатками цих установ (том 2 аркуш справи 74).

При цьому, колегія суддів враховує, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що презумпція правомірності правочину може бути спростована нормою закону, яка містить відповідну заборону, а у випадках, прямо не передбачених у законодавстві, презумпція правомірності правочину може бути спростована судом. Так, зокрема, згідно з пунктом 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині, пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. При цьому застосування даної статті господарським судом при прийнятті рішення можливе у разі одночасної наявності таких умов: пов'язаність оспорюваного договору з предметом спору та невідповідність (суперечність) вказаного договору законодавству.

Лише у разі спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за цим правочином не повинні здійснюватися, а створені обов'язки не підлягають виконанню.

Сторонами даного спору не надані докази того, що Договір оренди нежитлової будівлі та майна № 2605 від 20.03.2006 і Договори про внесення змін №№1-7 до цього Договору визнавались у встановленому порядку недійсними, а отже посилання відповідача на їх незаконність, а отже недійсність є безпідставними та колегією суддів не приймаються до уваги. Невідповідність цих правочинів вимогам чинного законодавства судами під час розгляду даної справи також не встановлена. Правові підстави для висновку про те, що Зміни №№6-7 є неукладеними, на чому наголошує відповідач, судом апеляційної інстанції не встановлені.

Вказаним у повній мірі підтверджується обізнаність відповідача зі змістом та обсягом своїх прав і обов'язків за Договором та додатковими угодами до нього, зокрема зі зміною розміру орендної плати згідно Договору про внесення змін №6 та Договору про внесення змін №7, а також із розрахунками орендної плати, що становлять невід'ємні їх частини.

В свою чергу позивач-1 надав суду апеляційної інстанції уточнений розрахунок нарахування та сплати орендної плати по договору оренди №2605 від 20.03.2006 за період з 01.03.2015 по 30.06.2016, згідно якого за даними позивача-1 за відповідачем рахується заборгованість в сумі 80455,58 грн. Підставою для здійснення розрахунків по орендній платі є відомість по її нарахуванню, яка складена Управлінням комунального майна та приватизації, і також була додана відповідачем до апеляційної скарги (том 2 аркуш справи 91).

З урахуванням всіх наданих сторонами доказів в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що документально підтвердженим та не спростованим відповідачем є розрахунок нарахування до сплати орендної плати за спірним Договором в сумі 80455,58 грн., а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача-1 саме цієї суми заборгованості підлягають задоволенню. В іншій частині позову про стягнення з відповідача 5838,13 грн. судом апеляційної інстанції відмовляється у зв'язку із невірним розрахунком. Відповідно рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь балансоутримувача 5838,13 грн. не може бути залишеним у силі та підлягає скасуванню.

Факт незаконного нарахування належної до сплати орендної плати балансоутримувачу за спірний період і саме в розмірі 80455,58 грн., на чому наполягає відповідач, не знайшов свого підтвердження серед наявних у справі доказів.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що зміна назви установи відповідача не звільняє його від виконання договірних обов'язків, а отже й від відповідальності за їх несвоєчасне та неналежне виконання.

Заперечення відповідача стосовно заборгованості перед орендодавцем - Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не є предметом даного судового розгляду.

Крім того, як свідчать матеріали справи та обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом, в даному випадку наявні правові підстави для задоволення позову в частині вимог про розірвання Договору оренди № 2605 від 20.03.2006 та додаткових угод до нього, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата з урахуванням її індексації, страхування орендарем взятого в оренду майна, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна є істотними умовами договору.

Частиною 3 статті 18 "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Як вже було зазначено вище, у пунктах 3.5. та 3.7. Договору про внесення змін № 6 сторони передбачили порядок та строки виконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати.

Пунктом 3.9. Договору про внесення змін № 6 сторонами визначено, що у випадку внесення орендної плати в розмірі, що перевищує розмір орендної плати визначений цим Договором, переплата може бути залікована в рахунок наступних платежів, або за бажанням ОСОБА_8, повернена йому на підставі акту звірки взаєморозрахунків.

ОСОБА_8 плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь Балансоутримувача та міського бюджету відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати) (пункт 3.10. Договору про внесення змін № 6).

Згідно пунктів 4.4. та 4.21. Договору про внесення змін № 6 орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також відповідати за виконання своїх зобов'язань за цим Договором.

В силу приписів статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" виконання зобов'язання є істотною умовою договору оренди.

ОСОБА_8 за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (стаття 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що відповідач (ОСОБА_8) в порушення умов Договору та додаткових угод до нього вносив орендну плату несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого у нього перед балансоутримувачем утворилась заборгованість. Відповідачем в порядку статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначені фактичні обставини справи не спростовані.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому названа норма застосовується з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, зокрема якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі.

Приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Пунктом 7.2. Договору про внесення змін № 6 сторони дійшли згоди, що Орендодавець має право вимагати розірвання цього Договору, зокрема у разі якщо: орендар без дозволу Орендодавця та Балансоутримувача передав майно або його частину у користування іншій особі; у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі; орендар не виконує пункти 3.5., 3.6., 3.7., 4.1.-4.4., 4.6.-4.12., 4.16.-4.21. Договору (Договір в редакції змін №6).

У пункті 10.3. Договору про внесення змін №6 до договору № 2605 сторонами погоджено, що Договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду, суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору.

Колегія суддів визначає, що у розумінні приписів чинного законодавства, якими врегульовані правовідносини оренди комунального майна, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, в даному випадку є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання спірного Договору оренди нежитлової будівлі та майна № 2605 від 20.03.2006 та Договорів про внесення змін №№1-7 до Договору № 2605 від 20.03.2006 в судовому порядку.

Крім того, умовами Договору про внесення змін №6 до договору № 2605, зокрема, пунктами 4.1.3., 4.1.6. передбачено, що орендар зобов'язаний підтримувати орендоване майно відповідно до вимог ДБНіП, забезпечити експлуатацію будівельних елементів і інженерного обладнання згідно технічних норм і правил, забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню та псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

ОСОБА_10, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, при здійснені Орендодавцем інвентаризації нежитлового приміщення за адресою: вул. Матросова, 3 у м. Харкові, що використовується ОСОБА_8, було виявлено факт знаходження приміщення конференц-зали, кабінету та коридору на 2-му поверсі в аварійному стані через протікання даху.

Також, у відповідності до пункту 5.1.5. Договору орендар має право передавати третім особам належне йому право та інші права, які випливають з цього Договору, тільки за попередньою згодою Орендодавця та Управління комунального майна та приватизації. Однак в порушення умов Договору про внесення змін №6 ОСОБА_8 надав орендоване приміщення в суборенду - "Центру оперативної поліграфії "Хамеліон", без відповідної згоди на це Орендодавця.

Господарський суд у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів також встановила факт невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, а також те, що відповідачем допущено порушення істотних умов Договору оренди нежитлової будівлі та майна № 2605 від 20.03.2006 та додаткових угод до цього Договору №№1-7 в частині сплати орендної плати в обумовленому розмірі, підтримання орендованого майна у належному стані, передання частини орендованого майна в користування іншій особі без дозволу Орендодавця. З огляду на те, що право на розірвання спірного Договору передбачено законом і його умовами, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про розірвання Договору оренди нежитлової будівлі та майна № 2605 від 20.03.2006 та додаткових угод до цього Договору в судовому порядку в цій частині колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним. Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведені висновки суду.

Разом з цим, позов прокурора містить ще одну вимогу про зобов'язання Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" звільнити орендовані нежитлові приміщення площею 1478,9 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Матросова, 3 (вартістю 1284000,00 грн.), та повернути їх Управлінню освіти Адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради.

Розглянувши позовні вимоги прокурора в цій частині суд першої інстанції дійшов висновку про їх задоволення з посиланням на норми статті 785 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими передбачено обов'язок орендаря повернути орендодавцеві майно у разі розірвання договору оренди.

Але з урахуванням дійсних обставин справи та вимог чинного законодавства, що регулюють відносини оренди (найму), колегія суддів вважає дані висновки суду першої інстанції передчасними.

Так, відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Колегія суддів визначає, що умовами Договору №2605 (в редакції Договору про внесення змін №6) чітко визначено, що майно повертається орендарем орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю.

Згідно з пунктами 2.3., 2.4. Договору №2605 (в редакції Договору про внесення змін №6) у разі припинення цього Договору орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві майно, у стані не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений згодою сторін. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на Орендодавця.

Відповідно до пункту 4.13. Договору №2605 (в редакції Договору про внесення змін №6) сторони встановили, що у разі припинення або розірвання Договору оренди, ОСОБА_8 зобов'язаний повернути майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини ОСОБА_8.

Отже, умовами, що визначені сторонами у пунктах 2.3. та 4.13. Договору, передбачено обов'язок орендаря повернути орендоване майно саме Орендодавцеві, тобто, особі, від якої це майно було прийняте в оренду. Згідно наявної в матеріалах справи копії ОСОБА_1 приймання-передачі майна від 01.01.2012, вбачається, що спірний об'єкт оренди за Договором був переданий позивачем-2 (Орендодавцем) відповідачеві (Орендареві). Даний акт підписано обома сторонами, скріплено печатками та погоджено із позивачем-1 (Балансоутримувачем).

Задовольняючи дану вимогу прокурора, суд першої інстанції зазначеного не врахував, а також не надав належної оцінки предмету та підставам заявленого позову в зазначеній частині, що призвело до прийняття помилкового рішення. Вказане дає підстави колегії суддів вважати, що місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, так як вимоги щодо звільнення спірного об'єкту оренди та повернення їх саме Орендодавцеві - Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, у позові не заявлялись.

Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідних клопотань до суду не подавалось. Крім того, позовні вимоги у встановленому порядку прокурором не уточнювались. Відповідних клопотань щодо зміни предмету позову в цій частині шляхом подання письмової заяви ані прокурор, ані позивачі суду не заявляли.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати заявлений предмет позову, а тому беручи до уваги межі позовних вимог, не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов'язання звільнити спірні приміщення та повернути їх Управлінню освіти Адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради, який є балансоутримувачем майна, а не його орендодавцем, оскільки в цьому випадку процедура повернення орендованого майна, як це передбачено Договором та законом буде порушена.

Враховуючи те, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла протилежного висновку при вирішенні спору в зазначеній частині, тому оскаржуване відповідачем рішення суду першої інстанції у цій частині прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям по справі в цій частині нового рішення про відмову в позові, як безпідставно заявленого.

Згідно пункту 2 частини першої статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду у відповідності до статті 104 Господарського процесуального кодексу України є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут", м. Харків.

Згідно з пункту 10 частини другої статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини першої статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут", м. Харків задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2016 у справі №922/2796/16 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" на користь балансоутримувача, в особі Управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради 5838,13 грн. основного боргу та про зобов'язання Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" звільнити нежитлові приміщення площею 1478,9 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Матросова, 3 (вартістю 1284000,00 грн.) та повернути їх Управлінню освіти Адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради - скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2016 у справі №922/2796/16 в частині задоволення позову про розірвання Договору оренди нежитлової будівлі та майна № 2605 від 20.03.2006 та додаткових угод нього та про стягнення з Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" на користь балансоутримувача, в особі Управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради 80455,58 грн. основного боргу залишити без змін.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2016 у справі №922/2796/16 в частині стягнення з Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" на користь Прокуратури Харківської області 4134,00 грн. судового збору скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким здійснити новий розподіл судових витрат по справі пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" (61035, Харківська область, місто Харків, вулиця Матросова, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 23763781) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, майдан ОСОБА_11 Сотні, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 2662,71 грн. судового збору за подачу позовної заяви.

Стягнути з Управління освіти адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (61001, Харківська область, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 94, ідентифікаційний код юридичної особи 02146297) на користь Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" (61035, Харківська область, місто Харків, вулиця Матросова, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 23763781) 1609,09 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.