Постанова

від 04.03.2010 по справі 2-а-184/10

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2010 року Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Круговий О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Павлограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити дії по перерахуванню щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області (надалі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії по перерахуванню щомісячної соціальної допомоги дітям війни.

В обгрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначив, що він є пенсіонером за віком, має статус дитина війни та відповідно ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , що набрав чинності з 01 січня 2006 року, йому щомісячна пенсія повинна збільшитись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позивач просить суд поновити строк для звернення до суду, зобов'язати відповідача вчинити дії по нарахуванню йому щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у період 2006-2007роки та стягнути з відповідача на його користь недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії за вищезазначений період в сумі 2733,30 гривень.

Позивач у судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи у письмовому провадженні за його відсутності, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності у письмовому провадженні, однак надав суду заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту яких він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначивши, що позивачу нарахована правильно пенсія, оскільки в самому Законі України Про соціальний захист дітей війни не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус діти війни та крім того він мав право проводити позивачу виплати лише в межах бюджетних асигнувань. Також, відповідач вказує на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом.

За наявності клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, що відповідає положенням ч. З ст. 122 КАС України.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким сторони обґрунтовували свої позиції по справі, вважаю що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

ОСОБА_1 народився 04.08.1937року та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України Про соціальний захист дітей війни № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, та має статус дитина війни , що підтверджується копією посвідчення.

Згідно статті 6 Закону України Про

соціальний захист дітей війни № 2195-IV, дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.

Позовні вимоги стосовно донарахування та виплати надбавки до пенсії у 2006 році задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі, з наступних підстав.

Дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни було зупинено на 2006 рік, відповідно п.17 ст. 77 Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік від 20.12.2005 року № 3235-IV.

Проте, Законом України від 22 березня 2006 року Про внесення змін до Закону України Про державний бюджет України на 2006 рік було внесено зміни та виключено п.17 ст. 77 зазначеного Закону.

Ці зміни набули законної сили через 10 днів після опублікування 22 березня 2006р. Тобто, з 2 квітня 2006 року було відновлено дію ст. 6 в редакції від 1 січня 2006 року.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 Закону України Про державний бюджет України на 2006 рік від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19.01.2006 року), зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Але, Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 відсотків надбавки до пенсії дітям війни , що у свою чергу виключало можливість збільшення пенсії дітям війни .

Стосовно позовних вимог донарахування та виплати надбавки до пенсії у 2007 рік, то дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року Про Державний бюджет України на 2007 рік (з урахуванням положень п.12 ст. 71 Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту ) у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007рік , щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України.

Отже, Управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахунок пенсії позивачу, починаючи з 09 липня 2007 року.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Тому, відповідачу за необхідне було взяти для нарахування поняття мінімальна пенсія за віком , про яке йдеться в ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення. Положення ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Так, згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року Про Державний бюджет України на 2007 рік прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року Про державний бюджет України на 2007 рік встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 85 ЗУ Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Вважаю, що відповідач починаючи з 09 липня 2007 року неправомірно застосовував ст. 6 Закону на 2007 рік, яку було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року Про Державний бюджет України на 2007рік , бо ці положення протирічать Закону України Про соціальний захист дітей війни та рішенню Конституційного Суду України від 09 липня 2007року.

Однак, відповідно до статті 99 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Вивчивши матеріали справи встановлено, що позивач звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із порушенням річного строку звернення до адміністративного суду, оскільки адміністративний позов подано до суду 11.01.201 Ороку, про що свідчить відповідний реєстраційний номер на першій сторінці позовної заяви, в той час як даний нормативний акт був доведений до відома громадян шляхом його публікації в засобах масової інформації. Відтак з того моменту позивач повинен був дізнатися про порушення свого права. Таким чином, причину пропуску позивачем строку на звернення до суду суд вважає неповажною

Натомість, відповідач в своїх запереченнях, наданих на адресу суду, звертає увагу на необхідність застосувати строк позовної давності.

За таких обставин, вважаю, що позивачу необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог в зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 11, 69, 71, 99-100, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити дії по перерахуванню щомісячної соціальної допомоги дітям війни - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ

0.0. Круговий