Рішення

від 16.02.2017 по справі 348/1204/16-ц

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №348/1204/16-ц

16 лютого 2017 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

секретарів: Боєчко О.Р., Буратчук О.В., Госедло Л.І.

з участю прокурора: Гринишин Л.М.

представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна справу за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтерасах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації, Відділу архітектури, містобудування, містобудівного кадастру та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА до ОСОБА_2 про стягнення шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтерасах держави в особі Надвірнянської райдержадміністрації, Відділу архітектури, містобудування, містобудівного кадастру та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 11 квітня 2016 року Івано-Франківським міським судом винесено обвинувальний вирок, яким визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.364 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання - п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративного-господарських функцій в органах державної влади на строк три роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з встановленням іспитового строку 3 роки.

Так, начальник управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА ОСОБА_2, зловживаючи владою та службовим становищем, діючи умисно, в інтересах ПП Ремкомбуд , використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, фактично виконуючи функцію технічного нагляду за роботами по берегоукріпленню річок в частині перевірки об'єму виконаних робіт, і достовірно знаючи, що підрядник - ПП Ремкомбуд не виконувало підрядні роботи у повному обсязі, при прийнятті виконаних підрядних робіт погоджував своїм підписом та печаткою управління акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, в яких підрядником було завищено вартість виконаних робіт. В подальшому, на підставі даних документів, із внесеними завідомо неправдивими відомостями щодо об'єму та вартості виконаних робіт, Державним казначейством у Надвірнянському районі перераховувались кошти на банківські рахунки ПП Ремкомбуд .

Так ОСОБА_2, будучи службовою особою, начальником Управління будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства Надвірнянської РДА, в грудні 2008 року підписав та подав до оплати в Управління Державного казначейства України в Надвірнянському районі завідомо неправдиві акти виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року форми КБ-2в №2-02-1-4 на суму 506 233,2 грн. та №2-02-1-2 на суму 478 242 грн., в яких було зазначено виконання будівельних робіт на р. Любіжня та р. Перемийська, які не виконано, а також завищено об'єми фактично виконаних робіт. Разом з цим, підписав та подав до УДКУ в Надвірнянському районі завідомо неправдиві довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року форми КБ-3 №2-02-1-4 на суму 506 233,2 грн. та № 2-02-1- на суму 478 242 грн., які були складені на підставі вказаних завідомо неправдивих актів форми КБ-2в. З метою уникнення відповідальності в січні 2009 року підписав інші завідомо неправдиві довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та акти форми КБ-2в за.грудень 2008 року № 2-02-1-6 на суму 478 242 грн., № 2-02-1-7 на суму 506 233,2 грн. по виконанню робіт на р. Любіжня та р. Перемийська, у яких було зазначено інші види робіт на цих об'єктах, застосовано нижчі розцінки та виключено з акту № 2-02-1-6 прибуток.

На підставі поданих ОСОБА_2 до Управління Державного казначейства України в Надвірнянському районі завідомо неправдивих довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та актів форми КБ-2в за грудень 2008 року № 2-02-1-2, № 2-02-1-4 на адресу ПП Ремкомбуд безпідставно перераховано бюджетні кошти в сумі 215 148,00 грн.

Вироком Івано-Франківського міського суду від 11.04.2016 цивільний позов прокурора Надвірнянського району в інтересах держави в особі Управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення збитків, завданих злочином в сумі 128 963,60 грн. (за договорами підряду №01/1 та 01/2від 12.09.2008) задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 в користь позивача 125620 грн., оскільки в матеріалах справи міститься копія квитанції від 27.09.2013 про відшкодування підсудним 3343,30 грн. збитків.

Згідно листа управління Державного казначейства у Надвірнянському районі № 3-54/788 від 21.12.2011 зменшено прострочену дебіторську заборгованість по УКБ та УЖКГ Надвірняської РДА на 224874,00 грн. згідно акту виконаних робіт № 4-1-1-02-1-1 за грудень 2011 року.

Однак, на даний час збитки в сумі 215 148 грн., завдані злочинними діями ОСОБА_2. державі не відшкодовано.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов з підстав зазначених в позовній заяві, вважає безпідставними твердження представника відповідача про сплив позовної давності так. як тільки з моменту визнання згідно вироку відповідача винним у вчиненні злочину можна стверджувати про необхідність відшкодування завданої злочином збитків. Тому вважає, що строк позовної давності у вказаних спірних відносинах виникає з моменту засудження відповідача ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення діями якого як встановлено судом державним інтересам завдано матеріальних збитків які підлягають відшкодуванню,тобто як для Надвірнянської РДА так і і для органів прокуратури строк позовної давності виник з моменту встановлення винної особи у вчиненні кримінального правопорушення , а саме ОСОБА_2, що і стало підставою для звернення прокуратури з даним позовом, тому відсутні підстави для застосування позовної давності , вимоги представника відповідача про відмову у задоволенні позовних вимог через сплив позовної давності не підлягають до задоволення. Просить задоволити позов в повному об ємі та стягнути з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) на користь управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської районної державної адміністрації (р/р 35429003002705, код ЄДРПОУ 34232112, МФО 836014 УДК в Івано-Франківській обл.) шкоду заподіяну злочином в сумі 215 148,00 грн.

Представник Надвірнянської РДА Івано-Франківської області в судове засідання не з явився, однак від нього поступила заява в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги прокурора підтримає в повному об ємі.

Представник відповідача в судовому засіданнні позовні вимоги не визнав, заперечив обставини на які посилається позивач, в судовому засіданні подав заяву про застосування позовної даності. Вважає, що у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Надвірнянської РДА 31.05.2010 р. коли було прийнято постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 Згідно зазначеної вище постанови встановлено, що відповідно до акту КРУ в області №06-21/07-07 від 29.04.2010 р. встановлено завищені вартості робіт на суму 215 148 по об'єктах "Дамба на р. Перемийська, смт. Делятин, вул.Лугівська та Дамба на р. Любіжня, смт. Делятин, вул. 16 липня .

Згідно постанови від 21.06.2010 р. ОСОБА_2 притягнуто як обвинуваченого кримінальній справі та пред'явлено йому обвинувачення у вчиненні злочинів передбачені ст.ст. 191 ч. 5 та 366 ч. 2 КК України.

Управління будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства Надвірнянської РДА 24.06.2010 р. за № 42 звертається до слідчого із заявою про визнанння цивільним позивачем у кримінальній справі №558 на суму 215 148 грн. та згідно постанови слідчого від 25.06.2010 р. Управління будівництва, архітектури та житлово - комунальна господарства Надвірнянської РДА визнано цивільним позивачем у кримінальній справі №558.

Тобто Управлінню будівництва, архітектури та житлово - комунальне господарства Надвірнянської РДА стало відомо про їхнє порушене право 24.06.2010.р.

Однак прокурор звертається до суду з позовною заявою тільки 07.07.2016р. більше ніж через 6 років з моменту, коли про це дізнався як прокурор так і сам позивач.

Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має відповідно повноваження щодо укладання господарських договорів то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України 13 травня 2015 року у справі №3-126гс15, а також постанові Верховного Суду України 26.10.2016 р. у справі №6-2070цс16.

В судовому засіданні представник відповідача доповнив свої пояснення та послався на правову позицію ВСУ у справі № 6-1884 цс16 від 07.12.2016р. щодо застосування позовної давності у справі згідно якого перебіг строків позовної давності слід застосовувати з дня виявлення шкоди встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінності при ревізії, а саме день підписання відповідного акта в даному випадку 29.04.2010р., а не вступу вироку в законну силу.

Просить відмовити в задоволенні позову застосувавши строки позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, надані ним на виконання вимог ст.ст. 56, 60 ЦПК України і, які сторона вважає достатніми для обгрунтування і заперечення своїх позовних вимог, прийшов до наступного висновку.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У ЦК позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Відповідно до статті 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, будучи службовою особою, начальником Управління будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства Надвірнянської РДА, в грудні 2008 року підписав та подав до оплати в Управління Державного казначейства України в Надвірнянському районі завідомо неправдиві акти виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року форми КБ-2в №2-02-1-4 на суму 506 233,2 грн. та №2-02-1-2 на суму 478 242 грн., в яких було зазначено виконання будівельних робіт на р. Любіжня та р. Перемийська, які не виконано, а також завищено об'єми фактично виконаних робіт. Разом з цим, підписав та подав до УДКУ в Надвірнянському районі завідомо неправдиві довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року форми КБ-3 №2-02-1-4 на суму 506 233,2 грн. та № 2-02-1- на суму 478 242 грн., які були складені на підставі вказаних завідомо неправдивих актів форми КБ-2в. З метою уникнення відповідальності в січні 2009 року підписав інші завідомо неправдиві довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та акти форми КБ-2в за.грудень 2008 року № 2-02-1-6 на суму 478 242 грн., № 2-02-1-7 на суму 506 233,2 грн. по виконанню робіт на р. Любіжня та р. Перемийська, у яких було зазначено інші види робіт на цих об'єктах, застосовано нижчі розцінки та виключено з акту № 2-02-1-6 прибуток.

На підставі поданих ОСОБА_2 до Управління Державного казначейства України в Надвірнянському районі завідомо неправдивих довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та актів форми КБ-2в за грудень 2008 року № 2-02-1-2, № 2-02-1-4 на адресу ПП Ремкомбуд безпідставно перераховано бюджетні кошти в сумі 215 148,00 грн.

Вироком Івано-Франківського міського суду від 11.04.2016 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання - п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративного-господарських функцій в органах державної влади на строк три роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з встановленням іспитового строку 3 роки. Цивільний позов прокурора Надвірнянського району в інтересах держави в особі Управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення збитків, завданих злочином в сумі 128 963,60 грн. (за договорами підряду №01/1 та 01/2від 12.09.2008) задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 в користь позивача 125620 грн., оскільки в матеріалах справи міститься копія квитанції від 27.09.2013 про відшкодування підсудним 3343,30 грн. збитків.(а.с 135-142)

Цим вироком установлено, що внаслідок дій ОСОБА_2, у грудні 2008 року державі завдано збитки в розмірі сумі 215 148 грн ,00 грн., які на даний час не відшкодовані

Цивільний позов про стягнення вказаних збитків у кримінальній справі не заявлявся.

Звертаючись до суду прокурор в інтересах держави в особі Надвірнянської ОДА позивач вважав, що завдана відповідачем шкода державі підлягає відшкодуванню на підставі статей1166,1187 ЦК України; при цьому вважаючи, що позовна давність до вимог прокурора не сплила, оскільки її відлік починався з 27.04.2016р. - дня набрання законної сили вироком суду, яким установлено вину відповідача.

Вимоги позивача на думку суду є помилковими.

Суд вважає, що до спірних правовідносини слід застосовувати не загальні положення ЦК України щодо відшкодування майнової шкоди, а спеціальні норми, зокрема положення статтей 130-134 КЗпП України, які регулюють у даному випадку відшкодування такої шкоди саме працівником, завданої під час виконання трудових обовязків.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків (стаття 130 КЗпП України).

За статтею 134 цього Кодексу відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Як зазначено вище, ОСОБА_2 на момент спричинення шкоди займав посаду начальника Управління будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства Надвірнянської РДА, тобто перебував у трудових відносинах з державною установою.(а.с.12-17)

За положеннями ч.4 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню факти, встановлені лише вироком у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постановою суду у справі про адміністративне правопорушення виключно з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Протиправність дій відповідача, його вина, факт спричинення ним шкоди та її сума стверджується вироком Івано-Франківського міського суду від 11.04.2016р.., що набрав законної сили 27.04.2016р. та не підлягає доказуванню. ( а.с 135-142)

Як вбачається із доводів позовної заяви та пояснень сторін у судовому засіданні матеріалів справи, на підставі направлення №257 від 13.04.2010р. КРУ в Івано-Франківській області проведена перевірка, за результатами якої 29.04.2010р.складений акт № 06-210/07-07, де встановлено завищення ПП Ремкомбуд вартості виконаних робіт та оплачених за рахунок бюджетних коштів будівельно-монтажних робіт по об єкту Дамба на р.Любіжня смт.Делятин,вул16 Липня в сумі 44119грн та по об єкту Дамба на р.Перемийськ смт. Делятин вул.Лугівська в сумі 171030грн., а всього на смум 215148грн. На підставі поданих ОСОБА_2 до Управління Державного казначейства України в Надвірнянському районі завідомо неправдивих довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та актів форми КБ-2в за грудень 2008 року № 2-02-1-2, № 2-02-1-4 на адресу ПП Ремкомбуд безпідставно перераховано бюджетні кошти в сумі 215 148,00 грн.( а.с а.с.26,34 73-90)

Вказані кошти повністю перераховані на адресу ПП Ремкомбуд за роботи які фактично не виконані вказаним підриємством, та 11.05.2010р. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину передбаченого ч.191 ч.5,ст.366ч.2 ( а.с 149).

Разом з тим, частиною 3 статті 233 КЗпП України передбачено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

В п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992року №14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками (з наступними змінами) розяснено, що днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Отже, строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України.

При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, завданої діями працівника, суди повинні перевіряти, чи додержався власник або уповноважений ним орган установленого статтею 233 КЗпП України річного строку з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення до суду з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і в разі звернення із заявою прокурора. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, завданої працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Отже, ухвалення судом вироку, яким відповідача визнано винним та засуджено за частиною другою статті ч.2ст.364 КК України, не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, що підтверджують початок перебігу встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду.

Таким чином можна дійти висновку, що за змістом частини третьої статті 233 КЗпП України день ухвалення вироку відносно відповідача, не вважається днем виявлення заподіяної ним шкоди за наявності акта або висновку, складених у результаті інвентаризації матеріальних цінностей, під час ревізії або перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.12.2016р. у у справі №6-1884 цс 16 , яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

За ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992р. №9 Про практику розгляду судами трудових спорів встановлені статтями 228,233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Таким чином шкода, заподіяна державі працівником державної установи ОСОБА_2 була виявлена КРУ в квітні 2010р., що підтверджується актом ревізії Контрольно- ревізійного управління Івано-Франківської області від 29.04.2010р

З позовом до суду про відшкодування збитків завданих злочином прокурор звернувся 08.07.2016р., тобто після спливу одного року з дня виявлення шкоди.

Ні з поданням позовної заяви, ні під час розгляду справи будь-яких поважних причин пропуску річного строку звернення до суду позивач не вказав, не просив його поновити та належних і допустимих доказів щодо причин пропуску не надав. Прокурор стверджував, що строк звернення до суду рахується з часу набрання чинності обвинувального вироку суду, тому він не є пропущеним.

За таких обставин суд вважає, що підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду відсутні.

Таким чином враховуючи, що вина відповідача підтверджується зокрема актом ревізії Контрольно- ревізійного управління Івано-Франківської області від 29.04.2010р., а відповідачем до ухвалення судового рішення було подано заяву про застосування строків позовної давності у даній справі та враховуючи, що із позовною заявою прокурор звернувся до суду тільки 08.07.2016р тобто з пропуском річного строку позовної давності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

На підставі наведеного,ст.. 3, 130-134 , 234 233, КзпПУкраїни,256, 257, 261, 267 ЦКУкраїни, керуючись ст.ст. 15, 118-120, 208, 209, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтерасах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації, Відділу архітектури, містобудування, містобудівного кадастру та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА до ОСОБА_2 про стягнення шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Міськевич О.Я.

Повний текст рішення виготовлено 21.02.2017 року.