Ухвала

від 23.03.2017 по справі 348/1204/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 348/1204/16-ц

Провадження № 22-ц/779/551/2017

Категорія 31

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О.Я.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Проскурніцького П.І., Васильковського В.М.

секретаря Возняк В.Д.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації, Відділу архітектури, містобудування, містобудівного кадастру та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА до ОСОБА_3 про стягнення шкоди за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Івано-Франківської області на рішення Надвірнянського районного суду від 16 лютого 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

08.07.2016 року Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся в суд в інтересах держави в особі Надвірнянської РДА, Відділу архітектури, містобудування, містобудівного кадастру та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА з позовом до ОСОБА_3 про стягнення шкоди в розмірі 215 148 грн., в обґрунтування якого зазначив, що в липні 2008 року на території Івано-Франківської області сталося стихійне лихо - повінь, в результаті якого було зруйновано значну частину берегів річок. Управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА в особі ОСОБА_3, будучи розпорядником державних коштів, виділених на ліквідацію наслідків стихійного лиха, уклало договори підряду №01/1, №01/2 від 12.09.2008 року, №01/3, №01/4 від 30.09.2008 року з ПП Ремкомбуд в особі директора ОСОБА_5, згідно яких останнє зобов'язувалось виконати роботи щодо відновлення наслідків паводку на річках Смотрич, Красна, Любіжня та Перемийська, що протікають у Надвірнянському районі. Однак роботи підрядником не були виконані в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3, будучи службовою особою, начальником Управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА, зловживаючи владою та службовим становищем, діючи умисно, в інтересах ПП Ремкомбуд , використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, фактично виконуючи функцію технічного нагляду за роботами по берегоукріпленню річок в частині перевірки об'єму виконаних робіт і достовірно знаючи, що підрядник ПП Ремкомбуд не виконувало підрядні роботи у повному обсязі, при прийнятті виконаних підрядних робіт погоджував своїм підписом та печаткою управління акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, в яких підрядником було завищено вартість виконаних робіт. В подальшому, на підставі даних документів із внесеними завідомо неправдивими відомостями щодо об'єму та вартості виконаних робіт Державним казначейством у Надвірнянському районі перераховувались кошти на банківські рахунки ПП Ремкомбуд .

11.04.2016 року Івано-Франківським міським судом винесено обвинувальний вирок, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та призначено йому покарання - п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративного-господарських функцій в органах державної влади на строк три роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з встановленням іспитового строку три роки. Цим же вироком Івано-Франківського міського суду задоволено частково цивільний позов прокурора Надвірнянського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА та стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави в особі Управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА 125 620 грн. матеріальної шкоди.

Однак шкода в розмірі 215 148 грн., завдана державі злочинними діями ОСОБА_3, на даний час залишилась не відшкодована. У зв'язку з цим позивач просив позов задовольнити та стягнути вказані кошти з відповідача на користь Управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 16 лютого 2017 року відмовлено в задоволенні позову Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації, Відділу архітектури, містобудування, містобудівного кадастру та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА до ОСОБА_3 про стягнення шкоди.

Не погодившись з таким рішенням суду, Перший заступник прокурора Івано-Франківської області В.Торованин подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності, суд першої інстанції помилково виходив з того, що до даних спірних правовідносин слід застосовувати не загальні положення цивільного законодавства України щодо відшкодування майнової шкоди, а спеціальні норми, зокрема, статті 130-134 КЗпП України, які регулюють порядок відшкодування шкоди працівником, завданої під час виконання трудових обов'язків, та передбачають річний строк позовної давності для звернення до суду про таке відшкодування. При цьому судом не враховано, що причиною звернення органів прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації, Відділу архітектури, містобудування, містобудівного кадастру та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА слугувало те, що ОСОБА_3 вироком Івано-Франківського міського суду від 11.04.2016 року визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, призначено покарання із застосуванням ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку три роки. Саме відповідно до вироку відповідач визнаний винним у вчиненні вказаного злочину, яким державі завдано збитки в розмірі 215 148 грн., які на даний час не відшкодовані. У зв'язку з наведеним також не заслуговують на увагу твердження суду про те, що у прокурора виникло право на звернення в суд з даним позовом 31.05.2010 року, тобто з моменту прийняття постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3, оскільки прийняття вищевказаної постанови, а також притягнення його в якості обвинуваченого відповідно до постанови від 21.06.2010 року, тобто на стадії досудового розслідування, не вирішують наперед питання визнання його винуватим у вчинення злочину.

Необґрунтованим також є висновок суду першої інстанції про те, що визнання Управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА згідно постанови слідчого від 25.06.2010 року цивільним позивачем у кримінальній справі тягне за собою на даний момент сплив строку позовної давності.

Крім того апелянт вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом невірно застосовано до даних спірних правовідносин норми трудового законодавства, повністю проігноровано положення Цивільного кодексу України та допущено власну інтерпретацію висновків Верхового Суду України, зокрема правового висновку Верховного Суду України від 07.12.2016 року у справі №6-1884цс16, який вказує на те, що за змістом частини третьої статті 233 КЗпП України день ухвалення вироку відносно відповідача, не вважається днем виявлення заподіяної ним шкоди за наявності акта або висновку, складених у результаті інвентаризації матеріальних цінностей, під час ревізії або перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації. У зв'язку з чим на вказані правовідносини поширюються норми КЗпП України і для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду з питанням стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Разом з тим, судом не враховано, що кошти на ліквідацію наслідків стихії були виділені з державного бюджету. Тому спірні кошти є коштами державного бюджету і в жодному разі не можуть бути скеровані на потреби підприємства, установи, організації, а в даному випадку Надвірнянської РДА.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити. Рішення суду першої інстанції вважав законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, будучи службовою особою, начальником Управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА, в грудні 2008 року підписав та подав до оплати в Управління Державного казначейства України в Надвірнянському районі завідомо неправдиві акти виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року форми КБ-2в №2-02-1-4 на суму 506 233,20 грн. та №2-02-1-2 на суму 478 242 грн., в яких було зазначено виконання будівельних робіт на р. Любіжня та р. Перемийська, які не виконано, а також завищено об'єми фактично виконаних робіт. Разом з актами відповідач підписав та подав до Управління Державного казначейства України в Надвірнянському районі завідомо неправдиві довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року форми КБ-3 №2-02-1-4 на суму 506 233,20 грн. та №2-02-1- на суму 478 242 грн., які були складені на підставі вказаних завідомо неправдивих актів форми КБ-2в. З метою уникнення відповідальності в січні 2009 року ОСОБА_3 підписав інші завідомо неправдиві довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та акти форми КБ-2в за грудень 2008 року №2-02-1-6 на суму 478 242 грн., №2-02-1-7 на суму 506 233,20 грн. по виконанню робіт на р. Любіжня та р. Перемийська, у яких було зазначено інші види робіт на цих об'єктах, застосовано нижчі розцінки та виключено з акту №2-02-1-6 прибуток.

На підставі поданих ОСОБА_3 до Управління Державного казначейства України в Надвірнянському районі завідомо неправдивих довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та актів форми КБ-2в за грудень 2008 року №2-02-1-2 та №2-02-1-4 ПП Ремкомбуд безпідставно перераховано бюджетні кошти в сумі 215 148 грн.

Вироком Івано-Франківського міського суду від 11.04.2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та призначено йому покарання - п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративного-господарських функцій в органах державної влади на строк три роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з встановленням іспитового строку три роки. Цивільний позов прокурора Надвірнянського району в інтересах держави в особі Управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення збитків, завданих злочином в сумі 128 963,60 грн. (за договорами підряду №01/1 та 01/2 від 12.09.2008 року) задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави в особі Управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА 125 620 грн. матеріальної шкоди, оскільки в матеріалах справи міститься копія квитанції від 27.09.2013 року про відшкодування підсудним 3 343,30 грн. збитків (а.с. 135-142).

Цим вироком установлено, що внаслідок дій ОСОБА_3 в грудні 2008 року державі завдано збитки в розмірі 215 148 грн., які на даний час не відшкодовані.

Цивільний позов про стягнення вказаних збитків у кримінальній справі не заявлявся.

Відмовляючи в задоволенні позову Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації, Відділу архітектури, містобудування, містобудівного кадастру та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА, суд першої інстанції виходив з того, що до даних спірних правовідносин слід застосовувати не загальні положення ЦК України щодо відшкодування майнової шкоди, а спеціальні норми, зокрема положення статей 130-134 КЗпП України, які регулюють відшкодування такої шкоди саме працівником, завданої під час виконання ним трудових обов'язків. Шкода, заподіяна державі працівником державної установи ОСОБА_3 була виявлена Контрольно-ревізійним управлінням Івано-Франківської області в квітні 2010 року, що підтверджується актом ревізії Контрольно-ревізійного управління Івано-Франківської області від 29.04.2010 року. З позовом про відшкодування збитків, завданих злочином, прокурор звернувся 08.07.2016 року, тобто після спливу одного року з дня виявлення шкоди, пропустивши таким чином встановлений ч. 3 ст. 233 КЗпП України річний строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджується актом Контрольно-ревізійного управління Івано-Франківської області від 29.04.2010 року №06-21/07-07, що внаслідок допущених порушень, а саме завищення ПП Ремкомбуд об'ємів та вартості виконаних та оплачених за рахунок бюджетних коштів будівельно-монтажних робіт по об'єкту Дамба на р. Перемийська, смт. Делятин, вул. Лугівська в сумі 171 030 грн. та по об'єкту Дамба на р. Любіжня, смт. Делятин, вул. 16 Липня в сумі 44 118 грн., разом на 215 148 грн., замовнику, тобто Управлінню будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА, завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 215 148 грн. (а.с. 73-90).

Вказані кошти повністю перераховані ПП Ремкомбуд на підставі поданих ОСОБА_3 до Управління Державного казначейства України в Надвірнянському районі завідомо неправдивих довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та актів форми КБ-2в за грудень 2008 року №2-02-1-2 та №2-02-1-4 за роботи, які фактично не виконані вказаним підприємством, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

ОСОБА_3 на момент спричинення шкоди займав посаду начальника Управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА, тобто перебував у трудових відносинах з державною установою.

Протиправність дій відповідача, його вина, факт спричинення ним шкоди та її сума підтверджуються вироком Івано-Франківського міського суду від 11.04.2016 року, що набрав законної сили 27.04.2016 року, а тому, в силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків (стаття 130 КЗпП України).

За статтею 134 цього Кодексу відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

З урахуванням наведеного правильним є висновок суду першої інстанції про те, що звертаючись до суду в інтересах держави в особі Надвірнянської РДА прокурор помилково вважав, що завдана державі шкода підлягає відшкодуванню відповідачем на підставі статей 1166, 1187 ЦК України.

Наведеним також спростовуються доводи апелянта про те, що судом невірно застосовано до даних спірних правовідносин норми трудового законодавства, повністю проігноровано положення Цивільного кодексу України та допущено власну інтерпретацію висновків Верхового Суду України, зокрема правового висновку Верховного Суду України від 07.12.2016 року у справі №6-1884цс16.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови від 29 грудня 1992 року №14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

З вищенаведених норм та роз'яснень слідує, що прокурор, діючи в інтересах держави, за відсутності будь-яких перешкод міг звернутися в суд з таким позовом на протязі річного строку з дня підписання акту Контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області від 29.04.2010 року №06-21/07-07, яким встановлено факт заподіяння Управлінню будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА матеріальної шкоди (збитків) на суму 215 148 грн.

Проте з наведеним позовом позивач звернувся в суд тільки 08.07.2016 року, тобто з пропуском встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України річного строку з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.

Суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, правильно застосувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення в суд з даним позовом, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам справи і визначеним відповідно до них правовідносинам. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Проскурніцький П.І.

ОСОБА_6