Постанова

від 20.11.2019 по справі 348/1204/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 348/1204/16-ц

провадження № 61-17456св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, відділу архітектури, містобудування, містобудівного кадастру та житлово-комунального господарства Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2017 року у складі судді Міськевич О. Я. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2017 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Проскурніцького П. І., Васильковського В. М.

у справі за позовомпершого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, відділу архітектури, містобудування, містобудівного кадастру та житлово-комунального господарства Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Надвірнянської РДА, відділу архітектури, містобудування, містобудівного кадастру та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що в липні 2008 року на території Івано-Франківської області сталося стихійне лихо - повінь, в результаті якого було зруйновано значну частину берегів річок. Управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА в особі ОСОБА_1 , будучи розпорядником державних коштів, виділених на ліквідацію наслідків стихійного лиха, уклало договори підряду № 01/1, № 01/2 від 12 вересня 2008 року, № 01/3, № 01/4 від 30 вересня 2008 року з ПП Ремкомбуд в особі директора ОСОБА_2, згідно яких останнє зобов`язувалось виконати роботи щодо відновлення наслідків паводку на річках Смотрич, Красна, Любіжня та Перемийська, що протікають у Надвірнянському районі. Однак роботи підрядником не були виконані в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи службовою особою, начальником управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА, зловживаючи владою та службовим становищем, діючи умисно, в інтересах ПП Ремкомбуд , використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, фактично виконуючи функцію технічного нагляду за роботами по берегоукріпленню річок в частині перевірки об`єму виконаних робіт і достовірно знаючи, що підрядник ПП Ремкомбуд не виконувало підрядні роботи у повному обсязі, при прийнятті виконаних підрядних робіт погоджував своїм підписом та печаткою управління акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, в яких підрядником було завищено вартість виконаних робіт. В подальшому, на підставі даних документів із внесеними завідомо неправдивими відомостями щодо об`єму та вартості виконаних робіт Державним казначейством у Надвірнянському районі перераховувались кошти на банківські рахунки ПП Ремкомбуд .

11 квітня 2016 року Івано-Франківським міським судом винесено обвинувальний вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України та призначено йому покарання - п`ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади на строк три роки. На підставі статті 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з встановленням іспитового строку три роки. Цим же вироком Івано-Франківського міського суду задоволено частково цивільний позов прокурора Надвірнянського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА 125 620,00 грн матеріальної шкоди.

Шкода в розмірі 215 148,00 грн, завдана державі злочинними діями ОСОБА_1 не відшкодована. У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити та стягнути вказані кошти з відповідача на користь управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Надвірнянського районного суду від 16 лютого 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що до вказаних спірних правовідносин слід застосовувати не загальні положення ЦК України щодо відшкодування майнової шкоди, а спеціальні норми, зокрема положення статей 130-134 КЗпП України, які регулюють відшкодування такої шкоди саме працівником, завданої під час виконання ним трудових обов`язків. Шкода, заподіяна державі працівником державної установи ОСОБА_1 була виявлена Контрольно-ревізійним управлінням Івано-Франківської області в квітні 2010 року, що підтверджується актом ревізії Контрольно-ревізійного управління Івано-Франківської області від 29 квітня 2010 року. З позовом про відшкодування збитків, завданих злочином, прокурор звернувся 08 липня 2016 року, тобто після спливу одного року з дня виявлення шкоди, пропустивши таким чином встановлений частиною третьою статті 233 КЗпП України річний строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, перший заступник прокурора Івано-Франківської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 348/1204/16-ц, витребувано її з Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

04 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

На підставі ухвали Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надано оцінку обставині, що управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА в особі начальника управління ОСОБА_1 фактично являлось тільки розпорядником вказаних коштів - субвенції з державного бюджету.

У касаційній скарзі зазначається, що строк позовної давності у вказаних правовідносинах виникає з моменту засудження відповідача ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, діями якого, як встановлено судом, державним інтересам завдано матеріальні збитки, які підлягають відшкодуванню.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали заперечення (відзиву) на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 , будучи службовою особою, начальником управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА, в грудні 2008 року підписав та подав до оплати в управління Державного казначейства України в Надвірнянському районі завідомо неправдиві акти виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року форми КБ-2в № 2-02-1-4 на суму 506 233,20 грн та № 2-02-1-2 на суму 478 242 грн, в яких було зазначено виконання будівельних робіт на р. Любіжня та р. Перемийська, які не виконано, а також завищено об`єми фактично виконаних робіт.

Разом з актами відповідач підписав та подав до управління Державного казначейства України в Надвірнянському районі завідомо неправдиві довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року форми КБ-3 № 2-02-1-4 на суму 506 233,20 грн та № 2-02-1- на суму 478 242,00 грн, які були складені на підставі вказаних завідомо неправдивих актів форми КБ-2в. З метою уникнення відповідальності в січні 2009 року ОСОБА_1 підписав інші завідомо неправдиві довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та акти форми КБ-2в за грудень 2008 року № 2-02-1-6 на суму 478 242,00 грн, № 2-02-1-7 на суму 506 233,20 грн по виконанню робіт на р. Любіжня та р. Перемийська, у яких було зазначено інші види робіт на цих об`єктах, застосовано нижчі розцінки та виключено з акту № 2-02-1-6 прибуток.

На підставі поданих ОСОБА_1 до управління Державного казначейства України в Надвірнянському районі завідомо неправдивих довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та актів форми КБ-2в за грудень 2008 року № 2-02-1-2 та № 2-02-1-4 ПП Ремкомбуд безпідставно перераховано бюджетні кошти в сумі 215 148,00 грн.

Вироком Івано-Франківського міського суду від 11 квітня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України та призначено йому покарання - п`ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративного-господарських функцій в органах державної влади на строк три роки.

На підставі статті 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з встановленням іспитового строку три роки. Цивільний позов прокурора Надвірнянського району в інтересах держави в особі управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих злочином в сумі 128 963,60 грн (за договорами підряду № 01/1 та 01/2 від 12 вересня 2008 року) задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА 125 620,00 грн матеріальної шкоди, оскільки в матеріалах справи міститься копія квитанції від 27 вересня 2013 року про відшкодування підсудним 3 343,30 грн збитків (а.с. 135-142). Цим вироком установлено, що внаслідок дій ОСОБА_1 в грудні 2008 року державі завдано збитки в розмірі 215 148,00 грн, які на даний час не відшкодовані.

Цивільний позов про стягнення вказаних збитків у кримінальній справі не заявлявся.

Актом Контрольно-ревізійного управління Івано-Франківської області від 29 квітня 2010 року № 06-21/07-07 встановлено, що внаслідок допущених порушень, а саме завищення ПП Ремкомбуд об`ємів та вартості виконаних та оплачених за рахунок бюджетних коштів будівельно-монтажних робіт по об`єкту Дамба на р. Перемийська, смт. Делятин, вул. Лугівська в сумі 171 030,00 грн та по об`єкту Дамба на р. Любіжня, смт. Делятин, вул. 16 Липня в сумі 44 118,00 грн, разом на 215 148,00 грн, замовнику, тобто управлінню будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА, завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 215 148,00 грн (а.с. 73-90).

Вказані кошти повністю перераховані ПП Ремкомбуд на підставі поданих ОСОБА_1 до управління Державного казначейства України в Надвірнянському районі завідомо неправдивих довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та актів форми КБ-2в за грудень 2008 року № 2-02-1-2 та № 2-02-1-4 за роботи, які фактично не виконані вказаним підприємством, у зв`язку з чим відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 366 КК України.

ОСОБА_1 на момент спричинення шкоди займав посаду начальника управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА, тобто перебував у трудових відносинах з державною установою.

Протиправність дій відповідача, його вина, факт спричинення ним шкоди та її сума підтверджуються вироком Івано-Франківського міського суду від 11 квітня 2016 року, що набрав законної сили 27 квітня 2016 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (стаття 19 Конституції України).

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, друга статті 11 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне та цивільні правовідносини, по-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої та другої статті 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно з статтею 20 Закону України Про місцеві державні адміністрації в галузі містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку місцева державна адміністрація:

1) організовує розробку та проведення експертизи містобудівної документації населених пунктів відповідно до державних норм і стандартів;

2) забезпечує організацію обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, зв`язку, телебачення, радіомовлення, торгівлі та громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування незалежно від форм власності;

3) організовує роботу з атестації об`єктів, сертифікації продукції, робіт і послуг підприємств і організацій житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування населення;

4) організовує охорону, реставрацію та використання пам`яток архітектури і містобудування, палацово-паркових, паркових та історико-культурних ландшафтів;

5) розробляє та затверджує схеми санітарного очищення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці та організовує окреме збирання побутових відходів, інших видів відходів як вторинної сировини;

6) погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України Про землеустрій , щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини;

7) здійснює заходи щодо ведення в установленому порядку єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

8) здійснює управління автомобільними дорогами загального користування місцевого значення в межах адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідно до статті 18Закону України Про місцеві державні адміністрації в галузі бюджету та фінансів місцевою державною адміністрацією здійснюється фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров`я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління місцевій державній адміністрації вищими органами державної та виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також заходів, пов`язаних із розвитком житлово-комунального господарства, благоустроєм та шляховим будівництвом, охороною довкілля та громадського порядку, інших заходів, передбачених законодавством.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 21 березня 2018 року у справі № 526/233/16-ц, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 13 червня 2018 року у справі № 307/2765/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 539/3192/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 463/1865/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 488/3005/17-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 729/608/17, від 15 травня 2019 року у справі № 352/1414/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 749/942/18.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА, будучи службовою особою, уповноваженою на здійснення функцій представника влади, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками, являючись державним службовцем 6 категорії 9 рангу і у відповідності до вимог статей 1-3 Закону України Про боротьбу з корупцією (у редакції 2008 року) - суб`єктом корупційного діяння, діючи умисно, всупереч інтересам служби, в інтересах третіх осіб, вчинив зловживання владою і службовим становищем, чим спричинив тяжкі наслідки державним інтересам.

Управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА, будучи розпорядником державних коштів, виділених на ліквідацію наслідків стихійного лиха є учасником відносин, які є публічно-правовими.

Позовною вимогою у цій справі є відшкодування шкоди в розмірі 215 148,00 грн, яка завдана державі злочинними діями ОСОБА_1 , який був службовою особою (державним службовцем), начальником управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА.

Тобто за вказаною позовною вимогою між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу розпорядження державними коштами, який повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

До подібного висновку щодо застосування норм права дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 (провадження № 11-892апп18).

Таким чином, висновки суду першої та апеляційної інстанцій, про те, що вказаний спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, є помилковими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, касаційний суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга першого заступника прокурора Івано-Франківської області підлягає частковому задоволенню, судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, відділу архітектури, містобудування, містобудівного кадастру та житлово-комунального господарства Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - закрити.

Повідомити прокурора, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська