Постанова

від 29.06.2016 по справі 804/1099/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 р. Справа № 804/1099/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільскогосподарське підприємство "Скорпіон" до Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області, Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області за участю третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Христофорівське", ОСОБА_2 про скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільскогосподарське підприємство Скорпіон (далі-ТОВ СП Скорпіон , товариство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд:

скасувати рішення №26331648 від 20.11.2015р. Реєстраційної служби Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

скасувати рішення №26305557 від 19.11.2015р. Реєстраційної служби Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваних рішень, оскільки при проведенні державної реєстрації речового права за договорами оренди землі між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Христофорівське" та ОСОБА_2 у порушення вимог п. 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державними реєстраторами належним чином не перевірено, чи вже зареєстроване право оренди на дані земельні ділянки, внаслідок чого було неправомірно здійснено реєстрацію договорів оренди одних і тих самих земельних ділянок. Позивач зазначає, що відповідні рекомендації також містяться у листі Державної реєстраційної служби України Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами за №2951/05-15-13 від 06.08.2013р. Окрім того, позивач зауважує, що відповідну правову позицію також підтримує і Верховний суд України у постанові від 29.09.2015р. по справі №21-760а15 (802/37191).

Письмових заперечень на адміністративний позов або пояснень по справі від Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області та Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області до суду не надходило.

Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Христофорівське" (далі-ТОВ Агрофірма Христофорівське , третя особа 1) відображена у запереченнях на позов та аргументована правомірністю винесення оскаржуваних рішень. Так, третя особа 1 вважає, що під час державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Христофорівське" прав оренди земельних ділянок державними реєстраторами були повністю дотримані вимоги чинного на той час законодавства України щодо реєстрації прав користування нерухомим майном.

Третя особа 2 (ОСОБА_2) письмових пояснень або заперечень на адміністративний позов не надала.

Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, виходячи із системного аналізу положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та матеріалів справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.

Матеріалами справи підтверджується, що Фермерським господарством Скорпіон , правонаступником якого є ТОВ СП Скорпіон , 02.11.2004р. було укладено із ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки за №283, за умовами якого ОСОБА_2 (Орендодавець) на підставі державного акту (серія НОМЕР_2, виданий Криворізькою районною державною адміністрацією) від 20.09.2004р. передала, а позивач (Орендар) прийняв в оренду земельну ділянку (загальна площа 4,7706 га) для веделення сільськогосподарського виробництва. Даний договір укладено терміном на 10 років (п. 4.1 договору).

На підставі зазначеного договору ФГ Скорпіон та ОСОБА_2 складено Акт прийому-передачі земельної ділянки від 02.11.2004р.

Відповідно до пункту 10.1 Прикінцевих положень Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Державну реєстрацію Договору №283 було проведено у Криворізькому районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру , про що 01.06.2005р. вчинено запис у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №040512101615.

Додатковою угодою до договору №283 від 02 листопада 2004 року, укладеною між ТОВ СП Скорпіон та ОСОБА_2, внесено зміни до договору, зокрема пункт 4.1. викладено в редакції: Договір починає діяти з моменту підписання його Сторонами та діє до 12 листопада 2020 року .

Додаткова угода до Договору №283 від 02.11.2004р. зареєстрована у Криворізькому Центрі ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №122188294001063 від 22.02.2012 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Фермерським господарством Скорпіон (правонаступник - ТОВ СП Скорпіон ), 24.12.2004р. було укладено із ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки за №454, за умовами якого ОСОБА_2 (Орендодавець) на підставі державного акту (серія НОМЕР_1, виданий Криворізькою районною державною адміністрацією) від 02.08.2005р. передала, а позивач (Орендар) прийняв в оренду земельну ділянку, розташовану у Криворізькому районі (загальна площа 4,8432 га) для веделення сільськогосподарського виробництва. Даний договір укладено терміном на 10 років (п. 4.1 договору).

На підставі зазначеного договору ФГ Скорпіон та ОСОБА_2 складено Акт прийому-передачі земельної ділянки від 27.12.2004р.

Відповідно до пункту 10.1 Прикінцевих положень Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Державну реєстрацію Договору №454 було проведено у Криворізькому районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру , про що 19.10.2005р. вчинено запис у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №045012102221.

Додатковою угодою до договору №454 від 27 грудня 2004 року, укладеною між ТОВ СП Скорпіон та ОСОБА_2, внесено зміни до договору, зокрема пункт 4.1. викладено в редакції: Договір починає діяти з моменту підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2019 року .

Додаткова угода до Договору №454 від 27.12.2004р. зареєстрована у Криворізькому Центрі ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №122188294001062 від 22.02.2012 року.

У позовні заяві зазначено, що у січні 2016р. товариству стало відомо, що Криворізьким районним управлінням юстиції Дніпропетровської області здійснено реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Христофорівське прав оренди, зокрема, на:

- земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4, номер запису про інше речове право 12146488 згідно Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 26331648 від 20.11.2015р., прийнятим державним реєстратором ОСОБА_3, що підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

-земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, номер запису про інше речове право 12132827 згідно Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 26305557 від 19.11.2015р., прийнятим державним реєстратором ОСОБА_4, що підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вищевказані ділянки, як зазначає позивач, перебувають у користуванні товариства, договори оренди даних земельних ділянок є чинними, строк дії оренди не закінчився, записів щодо дострокового розірвання або припинення договорів до Книги записів про державну реєстрацію державним актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельних ділянок - не вносилися.

Таким чином, позивач стверджує, що у даному випадку має місце одночасне існування державної реєстрації декількох прав оренди ТОВ СП Скорпіон та ТОВ Агрофірма Христофорівське на тотожні земельні ділянки, власником яких є ОСОБА_2

Водночас, з матеріалів справи не вбачається, що ТОВ СП Скорпіон зверталось до суду в рамках цивільного або господарського судочинства із позовами до власника земельної ділянки - ОСОБА_2 та орендаря - ТОВ Агрофірма Христофорівське з приводу виконання договірних зобов'язань, визнання права або усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Так, зі змісту позовної заяви слідує, що права товариства порушено саме державними реєстраторами, оскільки при здійсненні реєстраційних дій ними не було проведено перевірку усіх можливих джерел, у яких реєструвались договори оренди, державні акти у минулому, зокрема у Державному реєстрі земель Управління Держкомзему у Криворізькому районі Дніпропетровської області.

Враховуючи наведене, ТОВ СП Скорпіон звернулось до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України - за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст. 20 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV від 06.10.1998р.).

У відповідності до положень ст. 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV від 06.10.1998р., право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України - право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація обтяження на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. №1952-IV (далі - Закон №1952), визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, під нерухомим майном розуміються земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до статті 3 Закону №1952 - державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону № 1952 визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Згідно із ч. 2 статті 4 Закону № 1952 - речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтями 4-1, 4-2 цього Закону.

Зокрема статтею 4-2 Закону №1952 врегульовано особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року.

Так, за правилами ст.4-2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої власником чи набувачем відповідного похідного права, або уповноваженою ними особою, з урахуванням положень статті 16 цього Закону.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, у разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку, може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, в порядку, встановленому пунктом 8-1 частини другої статті 9 цього Закону, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.

Згідно ч.2 ст. 9 Закону № 1952, державний реєстратор, серед іншого:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

-відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

-відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

-наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

-наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначений у статті 15 Закону №1952 та передбачає наступні дії державного реєстратора:

- прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

-встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

-прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

-внесення записів до Державного реєстру прав;

-видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

-надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав на момент виникнення спірних правовідносин була врегульована Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. за № 868 (далі-Порядок №868).

Так, згідно із приписами п. 4 Порядку №868 - у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що є похідними від права власності, проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно відповідно до вимог цього Порядку, крім випадків, коли державна реєстрація речового права, що є похідним від права власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності, а також коли державна реєстрація права власності проведена до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.

У відповідності до п. 15 Порядку №868 - під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

У відповідності до положень ч. 3, 7 ст. 16 Закону №1952, державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Під час проведення державної реєстрації речових прав заінтересованою особою є власник, інший правонабувач або сторона правочину, відповідно до якого виникли речові права (п. 35 Порядку №868).

Згідно до п.6 Порядку №868, відповідальність за достовірність відомостей, які містяться у документах, поданих для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, несе заявник.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень разом із внесенням відповідних реєстраційних записів до Державного реєстру прав стало звернення ТОВ Агрофірма Христофорівське з метою проведення реєстрації інших речових прав - прав оренди земельних ділянок згідно із договорами оренди земельних ділянок від 11.11.2015р., які були укладені між ТОВ Агрофірма Христофорівське (Орендар) та ОСОБА_2 (Орендодавець).

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №1952 - державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

При цьому, згідно до ч.1 ст. 24 Закону №1952 - у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4 2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Вище викладений перелік підстав є вичерпним.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 24 Закону №1952 - відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно із п. 20, 22 Порядку №868 - за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації. Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав вносить записи до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, право власності на яку зареєстроване до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, та не зареєстроване у Державному реєстрі прав, проводиться у спеціальному розділі зазначеного Реєстру, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (п. 43 Порядку №868).

Так, в обгрунтування позовних вимог ТОВ СП Скорпіон зазначає, що у відповідності до вимог п. 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону №1952 - державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, акцентуючи увагу, що дану позицію також висловив Верховний Суд України у постанова від 29.09.2015р. по справі № 21-760а15 (802/37191)

З цього приводу, суд зауважує, що положення п. 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону №1952, як посилання на обов'язок державного реєстратора запитувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень є безпідставними, оскільки такий обов'язок виникав у державного реєстратора виключно під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року.

Натомість, оспорювана реєстрація прав оренди земельних ділянок була здійснена державним реєстратором на підставі договорів оренди, укладених між ТОВ Агрофірма Христофорівське та ОСОБА_2 11.11.2015р.

Окрім того, державні реєстратори не наділені повноваженнями щодо перевірки достовірності поданих на державну реєстрацію документів, а доказів того, що на момент винесення спірних рішень державним реєстраторам було відомо про наявність договорів оренди земельних ділянок (в т.ч. і додаткових угод до них), укладених у 2004 році між позивачем та ОСОБА_2 - до суду не надано.

Постанова Верховного Суду України від 29.09.2015р. по справі № 21-760а15 (802/37191) не підлягає застосуванню до вирішення спору, що розглядається Дніпропетровським окружним адміністративним судом, оскільки у даному рішенні суд касаційної інстанції посилається саме на п. 8-1 ч. 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до якого під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, в той час як спірні правовідносини виникли у листопаді 2015 року.

При цьому, Верховний Суд України у даній постанові не наводить жодної норми чинного законодавства, яка б обґрунтовувала розширене тлумачення п. 8-1 ч. 2 статгі 9 зазначеного Закону України та містила би в собі визначений саме законодавцем обов'язок державного реєстратора (під час реєстрації прав, що виникли після 01.01.2013) запитувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію, необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень.

Також у наведеній постанові Верховний Суд України не вказує на обов'язок адміністративних судів застосовувати норми п. 8-1 ч. 2статгі 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час вирішення по суті всіх, без виключення, спорів щодо здійснення державними реєстраторами реєстрації прав оренди земельних ділянок.

Таким чином, висновки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 29.09.2015р. по справі № 21-760а15 (802/37191), стосуються виключно конкретної справи.

Щодо посилань ТОВ СП Скорпіон на лист Державної реєстраційної служби України №2951/05-15-13 від 06 серпня 2013 року слід зауважити, що даний лист не є нормативним актом та містить рекомендаційний характер, що також підтверджує висновок суду про те, що у реєстратора немає обов'язку запитувати інформацію у повноважних органів щодо наявності вже зареєстрованих прав інших осіб на земельні ділянки.

Статтею 42 Закону № 1952 визначено особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року.

Так, державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої власником чи набувачем відповідного похідного права, або уповноваженою ними особою, з урахуванням положень статті 16 цього Закону.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, у разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку, може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, в порядку, встановленому пунктом 81 частини другої статті 9 цього Закону, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що ТОВ СП Скорпіон зверталось до Реєстраційної служби Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області або іншого суб'єкта реєстраційних дій із заявами про державну реєстрацію прав оренди на земельні ділянки згідно із укладеними між ним та третьою особою 2 договорами і додатковими угодами до них з відповідним внесенням таких записів до Державного реєстра речових прав на нерухоме майно.

Отже, враховуючи, що права оренди земельних ділянок, які належать ТОВ СП Скорпіон на підставі договорів оренди земельних ділянок, укладених із ОСОБА_2, не було зареєстровано в установленому законом порядку згідно з вимогами статей 3 та 42 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", то наявність у позивача таких прав є спірним питанням, яке підлягає з'ясуванню у суді, адже не є юридичним фактом у розумінні статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Вирішення такого спору має відбуватися у порядку цивільного (господарського) судочинства у спосіб, визначений Цивільним кодексом України та іншими законами (шляхом визнання права, усунення перешкод у здійсненні права користування, відшкодування збитків чи іншими способами відшкодування майнової шкоди тощо).

Щодо вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права за іншою особою (ТОВ "СП Скорпіон"), суд зазначає наступне.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права є правовим актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який застосовується по відношенню до прав та обов'язків конкретної особи.

Таким чином, публічно-правові відносини у звязку з прийняттям такого правового акта індивідуальної дії виникають між цією особою та державним реєстратором, тому вимоги про визнання протиправним та/або скасування такого акта призведуть до зміни у правовому становищі цієї особи, але жодним чином не вплинуть на права позивача і не призведуть до їх відновлення, якщо ці права порушені.

Це означає, що у позивача відсутнє матеріальне право на пред'явлення такого позову, адже він не є учасником такого правовідношення і не має юридичного інтересу у результаті вирішення такого спору.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості оскаржуваних рішень.

Таким чином, суд доходить до висновку, що реєстраційний орган діяв в порядку, в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, у зв'язку з чим підстави для скасування рішень про державну реєстрацію прав оренди земельних ділянок за №26331648 від 20.11.2015р. та №26305557 від 19.11.2015р. - відсутні.

З огляду на вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільскогосподарське підприємство "Скорпіон" до Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області, Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області за участю третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Христофорівське", ОСОБА_2 про скасування рішень - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський