Постанова

від 09.02.2017 по справі 824/997/16-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 р. м. Чернівці справа № 824/997/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю секретаря судового засідання Козак В.Ю.

представників сторін:

позивача - Гаїни Б.В.

відповідача - Руснака Д.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області

до приватної виробничо-торгівельної фірми "Кадет"

про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В :

Чернівецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути кошти з приватної виробничо-торгівельної фірми "Кадет" (далі - відповідач), яке має податковий борг, з рахунків платника податків у банках на загальну суму податкового боргу 5450,03 грн. до Державного бюджету України.

Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується податковий борг зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5450,03 грн. Оскільки, борг в добровільному порядку відповідачем не сплачений, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаного боргу в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими і безпідставними та просив суд у задоволенні позову відмовити, оскільки заборгованість ним сплачена в повному обсязі, а податковий борг зі сплати податку на прибуток підприємств виникла з вини банку.

Під час судового розгляду справи представник відповідача позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю та дав пояснення, аналогічні викладені у письмових запереченнях проти адміністративного позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Приватна виробничо-торгівельна фірма "Кадет" (58000, Чернівецька область, м. Чернівці, провулок Складський, будинок 8, ідентифікаційний код 25073968) зареєстрована як юридична особа 22.07.1997 р. та взята на облік як платник податків 28.07.1997 р. (а. с. 9, 17).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач подав до Чернівецької ОДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області наступні декларації:

- звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 р. №9080951469, в якій самостійно визначив суму податкового зобов'язання в розмірі 14023,00 грн. (а.с. 13-14);

- звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2015 р. №9275865686, в якій самостійно визначив суму податкового зобов'язання в розмірі 1,00 грн. (а.с. 15-16);

- уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2015 р. №9276955178, в якій самостійно визначив суму податкового зобов'язання в розмірі 761,00 грн. (а.с.62-63). Також в поданій декларації відповідач самостійно визначив пеню в розмірі 159,00 грн. та штрафні санкції у сумі 23,00 грн.

Отже, відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 14967,00 грн. (14023,00 грн. + 1,00 грн. + 761,00 грн. + 159,00 грн. + 23,00 грн.).

Як вбачається із інтегрованої картки платника відповідач частково сплатив самостійно визначене податкове зобов'язання на загальну суму 9516,97 грн. (а.с. 24 - 25, 26, 61). Вказана обставина також підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні.

Таким чином, з урахуванням часткової сплати, самостійно визначене податкове зобов'язання становить 5450,03 грн. (14967,00 грн. грн. - 9516,97 грн.).

16.03.2015 р. Чернівецькою ОДПІ сформовано та направлено на адресу приватної виробничо-торгівельної фірми "Кадет" податкову вимогу форми "Ю" № 515-25 на суму 9951,83 грн. Згідно довідки Укрпошти, вказане поштове відправлення повернуто на адресу Чернівецької ОДПІ, оскільки адресат за зазначеною адресою не проживає (не знаходиться) (а. с. 8).

У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив самостійно визначене грошове зобов'язання, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України).

Підпункт 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 14.1.175 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 49.1, 49.3 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 5450,03 грн.

Приписами п. 35.1 та 35.2 ст. 35 ПК України визначено, що сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Судом встановлено, що 08.04.2005 р. між Чернівецьким відділенням філії Івано-Франківського регіонального управління Банку "Фінанси та кредит" (надалі - "Банк") та приватною виробничо - торгівельною фірмою "Кадет" (далі - "Клієнт") укладено договір на розрахунково - касове обслуговування № 20056 (а. с. 74 - 78).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 цього договору банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами. Списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п. 3.3.2 договору банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать закону та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком і клієнтом.

Банк зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків у визначений до 15-30 год. робочий час крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів (п. 3.3.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Представник відповідача в судовому засіданні вказував, що між банком і відповідачем оплата здійснювалася по системі "Клієнт - Банк" протягом усього періоду.

Судом встановлено, що відповідач для сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства, 25.02.2016 р. звернувся до АТ Банк Фінанси та кредит для вжиття заходів щодо розблокування розрахункового рахунку відкритого у банку, та необхідністю проведення платежів по наданих платіжних дорученнях зі сплати податків.

11.03.2015 р. відповідач направив на адресу ДПІ у м. Чернівцях листа, в якому повідомив, що АТ Банк Фінанси та кредит відмовляється здійснювати проведення платежів з його розрахункового рахунку, а тому просив контролюючий орган не накладати штрафні санкції на підприємство (а.с. 28).

Розглянувши вказаний лист, 16.03.2015 р. ДПІ у м. Чернівцях направила відповідачу листа, в якому повідомила, що вказана інформація буде взята до уваги та роз'яснила, що відповідно п. 129.6 ст. 129 ПК України банк несе відповідальність за порушення строків зарахування податків до бюджету з його вини (а.с. 29).

Судом встановлено, що відповідач неодноразово звертався до АТ Банк Фінанси та кредит з листами, в яких просив здійснити виконання платежів згідно поданих платіжних доручень по сплаті податку.

Листами від 18.03.2015 р. №9-321900/881, від 24.03.2015 р. №9-037100/4744, від 01.04.2015 р. №9-037100/5778 та від 30.06.2015 р. №9-321900 АТ Банк Фінанси та кредит повідомляв відповідача, що Банк буде намагатись якомога швидше та в повному обсязі здійснити платежі клієнтів з їх поточних рахунків. Також повідомлено, що наразі усі платежі Банк здійснює в межах залишку на кореспондентському рахунку день у день або на наступний день після отримання платіжного доручення, при цьому, в першу чергу, надається перевага платежам до Держбюджету (а.с. 66, 67, 68, 69).

02.06.2015 р. відповідач із листом звернувся до начальника відділення №87 АТ Банк Фінанси та кредит , в якому просив у зв'язку із припиненням здійснення розрахунково - касового обслуговування підприємства з березня 2015 р., розірвати договір №20056 від 08.04.2005 р. Також просив всі платіжні доручення, що не проведені станом на 02.06.2015 р. повернути по системі Клієнт - Банк , а залишок коштів в сумі 39243,50 грн. перерахувати на розрахунковий рахунок в АТ Ощадбанк (а.с. 38).

04.06.2015 р. відповідач звернувся до начальника відділення №87 АТ Банк Фінанси та кредит із заявою про закриття поточного розрахункового рахунку №26005018459201 у зв'язку із розірванням договору про розрахунково - касове обслуговування №20056 від 08.04.2005 р. та повторно просив повернути залишок коштів.

Оскільки кошти відповідачу поверненні не були, він звернувся до господарського суду.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.09.2015 р. в справі №926/1065/15, яке набрало законної сили 25.09.2015 р., позов приватної виробничо-торгівельної фірми Кадет до ПАТ Банк Фінанси та кредит про стягнення коштів задоволено. Стягнуто з ПАТ Банк Фінанси та кредит кошти в сумі 39243,50 грн. та судові витрати в розмірі 1827,00 грн. (а.с. 41 - 44).

Судовим розглядом також встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 р. №612 Про віднесення ПАТ Банк Фінанси та кредит до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 р. №171 Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ Банк Фінанси та кредит та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

Відповідно до вказаного рішення у АТ Банк Фінанси та кредит запроваджено тимчасову адміністрацію на строк 3 місяці з 18.09.2015 р. по 17.12.2015 р.

Постановою Правління Національного банку України №898 від 17.12.2015 р. в АТ Банк Фінанси та кредит відкликано банківську ліцензію, а саме Банк вирішено ліквідувати.

У відповідності до положень ст. 45 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , 23.12.2015 р. було опубліковано відомості про ліквідацію АТ Банк Фінанси та кредит .

Згідно з рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 07.04.2016 р. за №488 затверджено перелік (реєстр) акцептованих вимог кредиторів АТ Банк Фінанси та кредит . Відповідно до вказаного реєстру приватна виробничо-торгівельна фірма Кадет включена до сьомої черги кредиторів на суму 39223,50 грн. та до восьмої черги на суму 1827,00 грн. (а.с. 40).

Також як вбачається із матеріалів справи, 27.11.2015 р. тимчасовою адміністрацією АТ Банк Фінанси та кредит повідомлено відповідача, що під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників (а.с. 70).

27.04.2016 р. відповідач звернувся до Чернівецької ОДПІ із листом, в якому просив позивача не застосовувати штрафні санкції та списати підприємству залишок податкових зобов'язань з податку на прибуток, що виникли з вини АТ Банк Фінанси та кредит (а.с. 30).

20.01.2017 р. начальником відділу адміністрування податку на прибуток Чернівецької ОДПІ Гросу Ю.А. на ім'я заступника начальника Чернівецької ОДПІ подано службову записку, в якій просив надати дозвіл на списання пені в розмірі 1044,77 грн. (а.с. 100).

В обґрунтування вказував, що 04.03.2015 р. відповідачем були надані платіжні доручення №40 на суму 3317,50 грн., №41 на суму 3317,50 грн., № 42 на суму 3317,50 грн. та №43 на суму 3317,50 грн. на перерахування задекларованої суми з податку на прибуток за 2014 р. до АТ Банк Фінанси та Кредит . Проте, вказані кошти не були повністю перераховані до бюджету, у зв'язку із введенням в установі банку тимчасової адміністрації.

Зокрема, платіжні доручення №40 та №43 на загальну суму 6635,00 грн. були проведені банком, що відображено до КОР платника, а платіжні доручення №41 та №42 на загальну суму 6635,00 грн. не були проведені банком. Тому у платника залишився борг у розмірі 6635,00 грн. Вказана сума не проведена банком по теперішній час. У зв'язку із вказаним в інтегрованій картці платника (відповідача) нараховано пеню в розмірі 1044,77 грн.

Враховуючи те, що відповідач у повному обсязі та своєчасно надано платіжні доручення на перерахування податку на прибуток за 2014 р. до установи банку, а також те, що платником сплачуються грошові зобов'язання, що нараховані в наступних періодах, підстав для нарахування немає.

На підставі вказаної службової записки, 20.021.2017 р. нарахована відповідачу пеня в розмірі 1044,77 грн. списана, що підтверджується дослідженою в судовому засіданні інтегрованій картці платника (відповідача) (а.с. 61).

Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04. 2001 р. № 2346-III (далі - Закон № 2346-III) визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок утримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та утримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п.8.1 ст. 8 Закону № 2346-III, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III передбачено, що проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Згідно із ст. ст. 22.3, 22.4 Закону № 2346-III, розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.п.16.5.2 п.16.2 ст.16 Закону №2346-III).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 Закону №2346-III, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

З аналізу вказаних норм випливає, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України визначено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Пунктом 129.7 ст. 129 ПК України також визначено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

З огляду на викладене, платник податків, який ініціював банківський переказ коштів зі сплати податку, звільняється від відповідальності як за несвоєчасне зарахування банком сплачених коштів до бюджету, так і за не зарахування цих сплачених коштів до бюджету.

Зазначена позиція повністю узгоджується з висновком Вищого адміністративного суду України з розгляду аналогічних спорів, викладених в постанові від 13.04.2016 р. по справі №К/800/41056/13 та ухвалі від 23.06.2015 р. К/800/66648/14 К/800/665/15.

Отже, неперерахування коштів та несвоєчасне надходження коштів до бюджету за платіжними дорученнями приватної виробничо - торгівельної фірми "Кадет" від 06.04.2015 р. №60 та №61 на загальну суму 6635,00 грн. сталося не з вини позивача, а з вини банку АТ Банк "Фінанси та кредит".

Судом встановлено, що відповідальність за несвоєчасне перерахування несе саме банк, а відповідач здійснив усі передбачені законодавством дії по сплаті відповідних сум по податку на прибуток підприємств до бюджету, а саме сплатив зі свого рахунку №26005018459201 в АТ Банк "Фінанси та кредит" на відповідний рахунок ГУ ДКСУ у Чернівецькій області суму 6635,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 06.04.2015 р. №60 та №61 (а. с. 60, 61).

Вказана обставина підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 р. у справі № 926/1065/15, службовою запискою від 20.01.2017 р. та не заперечувалося сторонами в судовму засіданні.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з приватної виробничо - торгівельної фірми "Кадет" податкового боргу зі сплати податку на прибуток на загальну суму 5450,03 грн. не підлягають задоволенню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час судового розгляду справи позивач не довів належними засобами доказування обґрунтованість заявленого позову, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 6, 11, 50, 69 - 71, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У відповідності до ст. ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.К. Левицький

Постанова в повному обсязі складена 20.02.2017 р.