Рішення

від 16.02.2017 по справі 914/1022/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017р. Справа № 914/1022/16

За позовом:Керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів до відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський науково-практичний центр Біомед , м. Львів до відповідача-2: третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів Відділ освіти Сихівського району Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, м. Львів Середня загальноосвітня школа № 13, м. Львів про:визнання недійсним договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № С-9139-14 від 18.08.2014р., застосування наслідків недійсності правочину, зобов'язання звільнити та передати приміщення Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Цяпка О.І. Представники сторін: від прокуратури: ОСОБА_1 - прокурор; від позивача:не з'явився; від відповідача-1: від відповідача-2: від третьої особи-1: від третьої особи-2:ОСОБА_2-А.Є. - представник (довіреність б/н від 10.07.2015р.); ОСОБА_3 - представник (довіреність від 11.01.2017р. №2302-вих-95); не з'явився; ОСОБА_4 - директор. Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст. 22 , 28 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

14.04.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Львівської міської ради до відповідача-1 ТОВ Львівський науково-практичний центр Біомед (далі Відповідач-1, ТОВ Біомед ), до відповідача-2 Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, яке перейменовано на Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі Відповідач-2, УКВ) про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №С-9139-14 від 18.08.2014р., застосування наслідків недійсності правочину, зобов'язання звільнити та передати за актом приймання-передачі середній загальноосвітній школі №13 м. Львова (балансоутримувачу) приміщення, загальною площею 249,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Львів, вул. Драгана,7.

Ухвалою суду від 15.04.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 05.05.2016р. Даною ухвалою також залучено до участі у справі Відділ освіти Сихівського району Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів та Середню загальноосвітню школу № 13 в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду.

Ухвалою суду від 13.06.2016р. провадження у справі зупинено у зв'язку із призначенням судової експертизи.

06.02.2017р., враховуючи надходження на адресу суду Висновку судової інженерно-технічної експертизи №3115 від 18.11.2016р., судом поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.02.2017р.

Прокурор в судове засідання 16.02.2017р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив задоволити їх повністю, з підстав зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях до неї.

В засіданні зазначив, що 18.08.2014р. між УКВ та ТОВ Біомед укладено договір оренди нерухомого майна № С-9139-14 щодо надання в строкове платне користування нерухомого майна - приміщення, що знаходиться на балансі Середньої загальноосвітньої школи № 13 м. Львова загальною площею 249,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Львів, вул. Драгана, 7 вартістю 608715 грн. для використання під офіс для науково-практичної роботи. Згідно акта приймання-передачі від 18.08.2014р. балансоутримувач (третя особа-2) 31.05.2011р. передав, а орендар (відповідач-1) прийняв приміщення загальною площею 249,3 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Драгана,7. Термін дії договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 18 серпня 2014р. до 17 серпня 2017 року. Угодою №С-9139-14 (Д-15) від 17.03.2015р. між УКВ та ТОВ Біомед внесено зміни до договору оренди нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Драгана,7 від 18.08.2014р. № С-9139-14, зокрема, у пункт 2.1 розділу 2 Цільове призначення об'єкта в оренду , а саме, що об'єкт оренди орендар (відповідач-2) буде використовувати - під індексами 8, 8а, 8б, 10а, 11а для офісу, під індексами 9, 9а, 10, 11 для науково-технічних досліджень. Угодою №С-9139-14 (Д-15)-1) від 30.07.2015р. між УКВ та ТОВ Біомед внесено зміни до договору оренди нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Драгана,7 від 18.08.2014р. №С-9139-14, зокрема, у пункт 2.1 розділу 2 Цільове призначення об'єкта в оренду , а саме, що об'єкт оренди орендар (відповідач-2) буде використовувати - під індексами 8, 8а, 8б, 10а, 11а для офісу, під індексами 9, 9а, 10, 11 для суб'єктів господарювання, що здійснюють науково-технічні дослідження.

Як зазначив прокурор, спірне приміщення загальною площею 249,3 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Драгана, 7 (підвал приміщення школи) є невід'ємною частиною матеріально-технічної бази середньої загальноосвітньої школи № 13 м. Львова, яка підпорядкована і знаходиться на балансі відділу освіти Сихівського району Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та забезпечує реалізацію прав дітей відповідної території на здобуття шкільної освіти. Підставою пред'явлення позову слугувала неправомірність надання майна загальноосвітнього навчального закладу в оренду для цілей, що не пов'язані з навчально-виховним процесом, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 63 ЗУ Про освіту об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням. Крім цього, згідно п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 року №63 здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Львівська міська рада явки свого представника в судове засідання 16.02.2017р. не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце його проведення. 15.06.2016р. на адресу суду міська рада направила заяву про відмову від позову.

Представник відповідача-1 в судове засідання 16.02.2017р. з'явилася, проти позовних вимог заперечила, просила відмовити в їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у відзиві на позов та письмових поясненнях до нього.

В засіданні зазначила, що прокуратурою не доведено та не надано доказів відповідності орендованих відповідачем-1 підвальних приміщень встановленим санітарно-гігієнічним вимогам для здійснення навчально-виховного процесу, відповідності функціонального призначення приміщень здійсненню такого процесу, а відтак і можливість його використання у навчально-виховному процесі. Доводи про використання відповідачем-1 орендованих ним приміщень не за призначенням є необґрунтованими, а також хибним є твердження про порушення відповідачами положень п.3.19 ДСаНПіН 5.5.2-008-01, як хибним є й саме застосування даної норми до цих правовідносин.

Представник відповідача-2 в судове засідання 16.02.2017р. з'явилася, проти позовних вимог заперечила, просила відмовити в їх задоволенні повністю, з підстав зазначених у відзиві на позов.

В засіданні наголосила, що оскаржуваний Договір оренди повністю відповідає вимогам чинного законодавства та немає жодних підстав вважати його недійсним, правила ч.5 ст.63 Закону України Про освіту у спірній ситуації застосованими бути не можуть, оскільки відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України Про позашкільну освіту до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, норми Закону України Про позашкільну освіту превалюють над іншим законодавством про освіту.

16.02.2017р. Відділ освіти Сихівського району Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради направив на адресу суду клопотання, в якому просить розглядати справу без участі представника відділу.

В судове засідання 16.02.2017р. з'явилася директор Середньої загальноосвітньої школи № 13, проти задоволення позовних вимог заперечила.

Як вбачається з матеріалів справи, треті особи проти позову заперечують, оскільки Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСаНПіН 5.5.2.008-01, затв. постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001р. №63, встановлюється гігієнічний стандарт для всіх типів загальноосвітніх навчальних закладів (шкіл I, I-II, I-III ступенів, спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв тощо). Відповідно до вказаних норм, приміщення для здійснення навчально-виховного процесу в підвалах не передбачено, а вимога п.3.19 вказаних санітарних правил не може бути застосована відносно передачі в оренду підвального приміщення навчального закладу. Крім цього, також зазначають, що державними навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної власності до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ.

В судовому засіданні 16.02.2017р. представником ТОВ Біомед заявлено клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, оскільки при складенні Висновку судової інженерно-технічної експертизи №3115 від 18.11.2016р., експертом не було надано відповіді на всі питання.

Прокурор та третя особа-2 проти заявленого клопотання заперечили. Представник УКВ при розгляді вказаного клопотання поклалася на розсуд суду.

Розглянувши подане відповідачем-1 клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

За змістом ст.ст. 41, 42 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до п.15.2 Постанови Пленуму ВГСУ №4 від 23.03.2012р. Про деякі питання практики призначення судової експертизи повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи . Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Слід зазначити, що при поданні клопотання про призначення повторної експертизи, представником відповіадча-1 не наведено обставин, які б свідчили про необґрунтованість Висновку судової інженерно-технічної експертизи №3115 від 18.11.2016р., а також те, що цей висновок викликає сумнів у його правильності. Не встановлено таких обставин і судом в судовому засіданні, а тому суд відхиляє клопотання відповідача-1 у зв'язку з його безпідставністю.

В судовому засіданні 16.02.2017р. представником УКВ заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися із висновком експерта.

Судом відхиляється вказане клопотання з огляду на наступне.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 13.06.2016р. строк розгляду даної справи продовжено на 15 днів. У зв'язку із зупиненням провадження у справі, цей строк закінчується 16.02.2017р. Відтак відсутні строки для можливості відкладення розгляду справи. Крім цього, про наявність Висновку судової інженерно-технічної експертизи №3115 від 18.11.2016р. відповідач-2 довідався із ухвали суду про поновлення провадження у справі від 06.02.2017р., котру, як свідчить повідомлення про вручення листа, він отримав 08.02.2017р. А тому у відповідача-2 було достатньо часу прийти та ознайомитися із змістом висновку експерта, однак своїм правом останній не скористався.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.08.2014р. між ТОВ Біомед (орендар) та УКВ (орендодавець) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №С-9139-14 (надалі - Договір) відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності від 22.05.2014р. №118-О, договору оренди від 31.05.2011р. №Г-7834-11 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об'єкт оренди), що знаходиться на балансі Середньої загальноосвітньої школи №13. Об'єктом оренди є підвальні приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Драгана, 7, загальною площею 249,3 кв.м. з індексами приміщень 8, 8а, 8б, 9, 9а, 10, 10а, 11, 11а відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 23.04.2014р., інвентарний номер 1296.

Відповідно до п.2.1 ОСОБА_5 об'єкт оренди орендар буде використовувати під офіс для науково-практичної роботи.

Термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 18.08.2014р. до 17.08.2017р. включно (п.4.4 ОСОБА_5).

Згідно п.5.1 ОСОБА_5, розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього ОСОБА_5 розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова і складає 7715,77 грн. без ПДВ за перший місяць оренди. Орендар сплачує 10% розміру орендної плати на рахунок Управління комунальної власності, 90% розміру орендної плати - на рахунок відповідного балансоутримувача.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому до ОСОБА_5 двічі вносилися зміни (згідно Угоди №С-9139-14 (Д-15) від 17.03.2015р. та Угоди №С-9139-14 (Д-15)-1 від 30.07.2015р.) відповідно до котрих змінювалося цільове призначення об'єкта оренди та розмір орендної плати.

Так, відповідно до останніх змін, передбачених Угодою №С-9139-14 (Д-15)-1 від 30.07.2015р. об'єкт оренди орендар буде використовуватися: - під індексами 8, 8а, 8б, 10а, 11а для офісу; - під індексами 9, 9а, 10, 11 для суб'єктів господарювання, що здійснюють науково-технічні дослідження.

Встановивши наведені обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, з огляду на наступне.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається з позовної заяви та письмових пояснень до неї, прокурор, посилаючись на норми (ЦК України, ГК України, ЗУ Про освіту , ЗУ Про оренду державного та комунального майна та ЗУ Про приватизацію державного майна ) обґрунтовує позов тим, що передача в оренду приміщень навчального закладу для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, є незаконною, у зв'язку із чим, спірний договір оренди підлягає визнанню недійсним, а приміщення - поверненню розпоряднику майна.

Положеннями ЗУ Про оренду державного та комунального майна врегульовані питання, зокрема, щодо організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належать Автономній Республіці Крим або перебувають у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності (абзац 1 частини 1 статті 1 Закону).

Відповідно до абз.5 ч.2 ст.4 ЗУ Про оренду державного та комунального майна (в редакції, яка діяла станом на момент укладення оскаржуваного договору) не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України Про приватизацію державного майна .

Згідно з положеннями ч. 2 ст.5 ЗУ Про приватизацію державного майна приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства; загальнодержавне значення мають, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

В силу положень ч. 2 ст.18 ЗУ Про освіту , навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Разом з тим, абзац 14 ч. 2 ст.4 ЗУ Про оренду державного та комунального майна містить виключення із встановленої заборони об'єктів оренди, відповідно до якого, окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу .

Відповідно до ст. 43 ЗУ Про загальну середню освіту , фінансово-господарська діяльність загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється відповідно до цього Закону, законів України Про освіту , Про місцеве самоврядування в Україні , Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Крім цього, за змістом ст. 61 ЗУ Про освіту фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування . Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Згідно Статуту середньої загальноосвітньої школи №13, школа створена відповідно до рішення Львівської міської ради народних депутатів №370 Про зміни в мережі загальноосвітніх шкіл м. Львова від 16.07.1992р., знаходиться у комунальній формі власності (п.1.1). Фінансово-господарська діяльність школи здійснюється на основі її кошторису. Джерелами формування кошторису школи є, зокрема, прибутки від здачі в оренду приміщень, споруд, обладнання (п.6.1).

Постановою КМУ №796 від 27.08.2010р. Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності затверджено перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності.

Підпунктом 2 п. 8 вказаної Постанови передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Таким чином з наведених положень чинного законодавства України та Статуту середньої загальноосвітньої школи №13 вбачається, що законодавець чітко визначив можливість передання в оренду майна навчальних закладів, зокрема, приміщень та залучення доходів від оренди в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів. Умовами надання таких приміщень в оренду є невикористання цих приміщень у навчально-виховній, навчально-виробничій та науковій діяльності, а також не погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що оренда приміщень у навчальних закладах дозволяється лише у випадках, якщо об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу. При цьому він покликається на положення ч.5 ст.63 ЗУ Про освіту та на п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01), затв. постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001р. якими передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється

Суд критично оцінює таке твердження прокурора, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.5 ст.63 ЗУ Про освіту , об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Водночас, забороняючи використання не за призначенням , законодавство не містить чіткого визначення, яке використання може кваліфікуватися таким, що буде суперечити призначенню, а відтак, на думку суду, мета вказаної частини ст. 63 ЗУ Про освіту полягає у недопущенні такого використання об'єкту освіти, яке за зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак буде суперечити призначенню такого об'єкта з огляду на освітній, навчально-виховний, навчально-виробничий, науковий характер діяльності закладу освіти.

Згідно п.2.4 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затв. наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.09.2003р. №146 приміщення у житлових та громадських будинках, відповідно до їх призначення, є основними та допоміжними. Основними приміщеннями вважаються такі, що визначають функціональне призначення будинку. Допоміжними є приміщення, які призначені для допоміжних функцій будинку .

У будинках навчальних закладів, в залежності від типу навчального закладу, до основних приміщень відносяться, зокрема, класи, навчальні кабінети, лабораторії, кабінети креслення,актові зали; навчально-виробничі приміщення - майстерні для ручної праці, загальнослюсарної підготовки, механічної, електрозварювальної, слюсарно-складальної, фізкультурно-спортивні зали (універсальні, загальнофізичної підготовки), зали їдалень, буфетів; приміщення медичного обслуговування - стоматкабінети, фізіотерапевтичні кабінети, процедурні, терапевтичні, психофізичного розвантаження; адміністративно-службові приміщення - кабінети, приймальні, викладацькі, канцелярії, зали вченої ради, методичні кабінети, кімнати відпочинку та психофізичного розвантаження викладачів, канцелярії, бухгалтерії.

До допоміжних приміщень відносяться вестибюлі, гардероби, рекреації, санвузли, коридори, комори, інвентарні, фойє, радіовузли, кіноапаратні, інвентарні при майстернях трудового навчання, інструментальні, комори для сировини та готових виробів (з обробки металу, деревини, тканин, керамічних виробів, кулінарії), архіви, книгосховища, ротаторні, експедиції, душові, роздягальні, снарядні, мийні лабораторного посуду, кухні з роздавальними, цехи приготування їжі, мийні кухонного та столового посуду, холодильні камери, завантажувальні та тарні, комори для зберігання продуктів, білизняні, інвентарні (кухонні), комори буфетів, гардеробні персоналу, технічні приміщення басейнів, експлуатації будинків (електрощитові, теплопункти, насосні, венткамери тощо).

Крім того, відповідно до п. 2.9, 2.11 ДБН В.2.2-3-97 Будинки та споруди навчальних закладів , затв. наказом Держкоммістобудування України від 27.06.1996р. №117 на ділянках навчального закладу слід передбачити такі функціональні зони: навчальну, навчально-виробничу, навчально-дослідну, фізкультурно-спортивну, відпочинку, господарську, житлову. Навчальна зона включає навчальні корпуси та територію, що прилягає до них. Навчально-виробнича зона охоплює будинки з навчально-виробничими майстернями і лабораторіями, навчальні полігони, дослідні ділянки і т.ін. Виробничі та інші будинки обслуговуючого призначення належить розміщувати з врахуванням вимог нормативних документів для відповідних типів будинків.

В господарській зоні необхідно розміщувати ремонтні майстерні, склади, гаражі, підсобно-виробничі приміщення, інженерні споруди, навіси, які слід об'єднувати в єдиний блок, а також сміттєзбірники (п.2.20 ДБН В.2.2-3-97).

Таким чином, системне тлумачення наведених вище положень свідчить, що навчально-виховний процес здійснюється безпосередньо в основних приміщеннях школи і саме ці приміщення визначають функціональне призначення школи, як цілісного об'єкту. Допоміжні приміщення належать до господарської зони навчального закладу та призначені для допоміжних функцій будинку і самостійно ці приміщення для навчально-виховного процесу використовуватися не можуть, оскільки не відповідають діючим нормативам передбаченими, зокрема, ДБН В.2.2-3-97 Будинки та споруди навчальних закладів .

Вказане підтверджується також і п.5.5 Статуту середньої загальноосвітньої школи №13 де зазначено, що для забезпечення навчально-виховного процесу із дотриманням діючих нормативів база школи, крім класних приміщень, включає навчальні кабінети, майстерні, а також спортивний, актовий і читальний зали, бібліотеку, архів, радіоцентр, медичний і комп'ютерний кабінети, їдальню, приміщення обслуговуючого та навчально-допоміжного персоналу, кімнату психолога, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, орендовані ТОВ Біомед приміщення знаходяться в підвалі будівлі СЗШ №13 по вул. Драгана, 7 в м. Львові та складаються із: адміністративного приміщення №8 площею 38,5 кв.м., тамбура №8а площею 2,5 кв.м., санвузла №8б площею 4,4 кв.м., адміністративного приміщення №9 площею 58,1 кв.м., адміністративного приміщення №9а площею 30,3кв.м., адміністративного приміщення №10 площею 58,2кв.м.,адміністративного приміщення №10а площею 9,0кв.м., адміністративного приміщення №11 площею 35,1 кв.м. та адміністративного приміщення №11а площею 13,2 кв.м.

Відповідно до Висновку судової інженерно-технічної експертизи №3115 від 18.11.2016р., орендовані ТОВ Біомед приміщення не можуть бути використані, як приміщення основного призначення - класи . Вказані приміщення за своїм призначенням є напівпідвальними допоміжними.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що надання ТОВ Біомед в оренду підвальних приміщень для офісу та здійснення науково-технічних досліджень не суперечить положенням ч.5 ст.63 ЗУ Про освіту , так як за своїм призначенням ці приміщення є допоміжними і як самостійні об'єкти орендних відносин не можуть використовуватися для навчально-виховного процесу.

Суд критично оцінює твердження прокурора, що у Висновку судової інженерно-технічної експертизи №3115 від 18.11.2016р. експертом встановлено використання спірних приміщень не за призначенням, оскільки як вбачається із вказаного висновку, експерт прийшов до такого висновку, виходячи з того, що вони використовуються не СЗШ №13, а знаходяться в оренді ТОВ Біомед . Разом з тим, як вже зазначалося, законодавець чітко визначив можливість передання в оренду майна навчальних закладів і факт такої передачі не може свідчити про використання майна не за призначенням.

Слід зазначити, що аналогічної позиції щодо можливості передачі в оренду окремих приміщень навчальних закладів, не задіяних у навчальному та науковому процесі з метою отримання додаткових джерел фінансування притримується Вищий господарський суд України в постановах від 20.12.2016р. у справі № 922/1573/16 , від 15.12.2016 у справі № 922/2109/16, від 14.12.2016р. у справі №922/1385/16, від 14.12.2016р. у справі №922/1304/16,від 14.12.2016р. у справі №922/2011/16, від 06.12.2016р. у справі №913/725/16, від 30.11.2016р. у справі №911/3407/15, від 15.11.2016р. у справі №910/11793/14, від 09.11.2016р. у справі № 918/370/16. та від 27.04.2016р. у справі № 922/5058/15.

З приводу умов надання в оренду спірних приміщень передбачених підпунктом 2 п. 8 Постанови КМУ №796 від 27.08.2010р., то суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки СЗШ №13 від 11.02.2016р. проектна потужність школи така: 33 класи, басейн, 1296 учнів. Станом на 01.09.2015р. у школі сформовано 29 класів, у яких навчається 863 учні (середня наповнюваність становить 29,8). Навчаються за індивідуальною формою через стан здоров'я 11 учнів (навчання вдома). У класах з кількістю 28 учнів і більше здійснюється поділ уроків української мови та читання (1-4 класи) та української мови (5-11 класи) на групи. Для проведення уроків є необхідні приміщення (6 кабінетів). Черга щодо влаштування дітей у перші класи відсутня.

Також директор школи зазначила, що весь обслуговуючий та технічний персонал школи забезпечений необхідними службовими приміщеннями на кожному з трьох поверхів. Враховуючи зазначене, адміністрація школи не бачить погіршення соціально-побутових умов осіб, які працюють чи навчаються у СЗШ №13.

Як вбачається із Висновку судової інженерно-технічної експертизи №3115 від 18.11.2016р. орендовані відповідачем-1 приміщення обладнані окремим зовнішнім входом . У вказаних приміщеннях орендарем - ТОВ Біомед виконані такі роботи: гідроізоляція зовнішніх стін на висоту 1,5 м., замінено дерев'яні спарені вікна на металопластикові в кількості 9 шт., улаштовано нові перегородки з гіпсокартону по металостадах із заповненням мінераловатними плитами товщиною 4 см., замінено всі дерев'яні двері на металопластикові, добудовано тамбур, проведено косметичну побілку стін і стель всіх приміщень, замінена електрична проводка в повному об'ємі, у всіх приміщеннях постелено ковролін, відключено систему опалення даних приміщень від загальної, встановлено окремі прилади обліку електро та водопостачання.

Як свідчить витяг з ЄДРПОУ серед видів діяльності ТОВ Біомед зокрема є: загальна медична практика; інша діяльність у сфері охорони здоров'я; інша професійна, наукова та технічна діяльність.

З акту наданих послуг від 22.12.2015р., а також звіту про проведені заходи просвітницького характеру від 15.02.2017р. вбачається, що впродовж першого навчального семестру 2015р. ТОВ Біомед надав СЗШ №13 наступні послуги: безкоштовна перевірка зору працівникам школи в кількості 56 осіб; безкоштовна перевірка зору учням 5-их класів в кількості 90 осіб; проведення лекції учням 10-их класів, щодо надання першої долікарської допомоги; роз'яснення щодо шкідливості звичок тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотичних препаратів учням 7-их та 8-их класів у рамках проведеного тижня здорового способу життя. Впродовж 2016 року ТОВ Біомед разом з СЗШ №13 провели наступні виховні години: для учнів 5-11 класів щодо правильного догляду за очима для уникнення можливих захворювань та збереження зору (17 годин); правильного харчування для учнів 1-4 класів (14 годин); вплив шкідливих звичок на організм людини для учнів 9-11 класів (4 години).

Як зазначила СЗШ №13 у відзиві на позов, у 2015 році сплачена відповідачем-1 на рахунок школи орендна плата становила 97709,89 грн. Вказані кошти було використано на потреби школи та її учнів, зокрема, придбання канцтоварів, хімії, госптоварів, електротоварів, заправку картриджів і ін. Крім цього в 2015р. орендарем було сплачено 3375,44 грн. земельного податку. Прилегле подвір'я утримується орендарем в належному стані. У нічний час є охорона. Скарг з боку мешканців навколишніх будинків, а також батьків чиї діти відвідують школу, стосовно діяльності ТОВ Біомед ніколи не було. Орендоване відповідачем-1 приміщення ніколи в навчально-виховному процесі не використовувалося та використовуватися не буде, оскільки в школі для забезпечення якісного навчально-виховного процесу достатньо приміщень, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам.

Наведені обставини, на думку суду, переконливо свідчать про те, що орендовані ТОВ Біомед приміщення не використовуються у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, і передача цих приміщень в оренду жодним чином не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Навпаки дохід одержаний від оренди спрямовується на покращення цих умов.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратура, обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається лише на формальне порушення положень ч.5 ст.63 ЗУ Про освіту укладенням спірного договору.

Разом з тим, як свідчить зміст постанови Верховного Суду України №6-78цс13 від 25.12.2013р. для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору недостатньо встановити лише факт порушення положень законодавства України укладенням даного договору. Для задоволення вимог також потрібно встановити і факт порушення прав позивача, оскільки в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

В даному випадку суд зазначає, що прокурором до матеріалів справи не долучено належних доказів порушення прав як позивача (котрий відмовився від позовної заяви), так і учнів, котрі навчаються в СЗШ №13. Всі твердження прокурора про порушення соціально-побутових умов учнів обґрунтовуються лише його припущеннями, зокрема те, що підвальні приміщення можуть бути використані як склади, внаслідок чого додатково вивільняться приміщення, які можна буде використати для навчально-виховних цілей. Водночас рішення суду не може мотивуватися на припущеннях сторін. Більше того, як зазначила в судових засіданнях директор СЗШ №13 потреби в додаткових приміщеннях, які б використовувалися для навчально-виховних цілей не має, оскільки, враховуючи кількість учнів, і не всі наявні приміщення задіяні для навчального процесу.

З огляду на викладене прокурором всупереч ст. 1 ГПК України не доведено наявності порушення інтересів держави, а також охоронюваних законом прав дітей спірним договором, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача. Враховуючи те, що позов було заявлено Львівською місцевою прокуратурою №1 в інтересах держави в особі Львівської міської ради, яка відмовилася від позову, судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи слід стягнути з прокуратури Львівської області на користь відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 27, 29, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з прокуратури Львівської області (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19; код ЄДРПОУ 02910031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський науково-практичний центр Біомед (79049, м. Львів, вул. Драгана, 4-Б; код ЄДРПОУ 19171744) 13240,00 грн. за проведення судової експертизи.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2017 р.

Суддя Крупник Р.В.