Постанова

від 14.02.2017 по справі 28/29-б-43/212-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р. Справа№ 28/29-б-43/212-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Яковлєва М.Л.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.

за участю представників сторін:

від ПАТ „ВТБ Банк": Алюніна О.О. - довіреність № 94 від 25.01.2016.

від ТОВ „Тара Трейдінг": Марченко І.П. - довіреність б/н від 28.12.2016.

Сердюк Б.В. - довіреність № 19/08 від 18.08.2016.

від ТОВ „Дюпон Україна": Панченко Р.М. - довіреність б/н від 23.01.2017.

від арбітражного керуючого Гусара І.О.: Беркут М.С. - довіреність № 133

від 02.02.2017.

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Тара Трейдінг" на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року

у справі № 28/29-б-43/212-2012 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Дюпон Україна"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Тара Трейдінг" 2. Товарної біржі „Центральна універсальна біржа"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро"

про визнання результатів аукціону недійсними

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „НВ „Долина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року задоволено заяву ТОВ „Дюпон Україна" про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи № 28/29-43/212-2012, визнано результати аукціону з продажу майна банкрута ТОВ „Тридента Агро", а саме - лоту № 2, який відбувся 17.12.2015 року через ТБ „Центральна універсальна біржа" недійсними; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ „Дюпон Україна" про забезпечення позову (накладення арештів).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ „ВТБ Банк" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року та відмовити у задоволенні заяви ТОВ „Дюпон Україна" про визнання результатів аукціону недійсними.

Крім того, не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ „Тара Трейдінг" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року та відмовити у задоволенні заяви ТОВ „Дюпон Україна" про визнання результатів аукціону недійсними.

Подані апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 року апеляційні скарги ПАТ „ВТБ Банк" та ТОВ „Тара Трейдінг" з доданими до неї додатками повернуто скаржникам на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

18.08.2016 року ПАТ „ВТБ Банк" було повторно подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі № 28/29-б-43/212-2012 після усунення обставин, які були причиною повернення апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 року апеляційну скаргу ПАТ „ВТБ Банк" прийнято до провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 13.09.2016 року.

31.08.2016 року до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ „Тара Трейдінг" надійшла касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 у зазначеній справі.

02.09.2016 року через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ „Тара Трейдінг" надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі № 28/29-б-43/212-2012 після усунення недоліків, які були причиною для повернення апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 року у справі № 28/29-б-43/212-2012 відкладено розгляд питання про прийняття апеляційної скарги ТОВ „Тара Трейдінг" до повернення матеріалів справи до Київського апеляційного господарського суду України після розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ТОВ „Тара Трейдінг".

Постановою Вищого господарського суду від 23.11.2016 року касаційну скаргу ТОВ „Тара Трейдінг" задоволено; ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 у справі № 28/29-б-43/212-2012 скасовано; справу № 28/29-б-43/212-2012 направлено до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Згідно пп. 2.3.44., 2.3.46 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, апеляційну скаргу ТОВ „Тара Трейдінг" на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі № 28/29-б-43/212-2012 передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Верховець А.А., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 року колегією суддів в зазначеному складі апеляційні скарги ПАТ „ВТБ Банк" та ТОВ „Тара Трейдінг" на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року прийнято до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 20.12.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 року задоволено заяву судді Разіної Т.І. про самовідвід у справі № 28/29-б-43/212-2012.

Розпорядженням керівника апарату від 23.12.2016 року призначено повторний автоматичний розподіл справи, в результаті якого апеляційні скарги ПАТ „ВТБ Банк" та ТОВ „Тара Трейдінг" у справі № 28/29-б-43/212-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційні скарги ПАТ „ВТБ Банк" та ТОВ „Тара Трейдінг" на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.01.2017 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Ухвалою суду від 17.01.2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 02.02.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 14.02.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

10.02.2017 року через відділ документального забезпечення суду від представника ТОВ „Дюпон Україна" надійшли додаткові пояснення по справі.

У зв'язку з перебуванням судді Верховця А.А. у відпустці протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.02.2017 року для розгляду справи № 28/29-б-43/212-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Жук Г.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою суду від 14.02.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційні скарги ПАТ „ВТБ Банк" та ТОВ „Тара Трейдінг" на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року прийнято до провадження

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника ТОВ „Дюпон Україна" надішли додаткові пояснення по справі.

Представники ПАТ „ВТБ Банк", ТОВ „Тара Трейдінг" та арбітражного керуючого Гусара І.О. в судовому засіданні 14.02.2017 року вимоги апеляційних скарг підтримали, просили їх задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року та відмовити у задоволенні заяви ТОВ „Дюпон Україна" про визнання результатів аукціону недійсними.

Представник ТОВ „Дюпон Україна" в судовому засіданні проти вимог скаржників, викладених в апеляційних скаргах, заперечував, просив залишити їх без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року - без змін.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

14.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційних скарг ПАТ „ВТБ Банк" та ТОВ „Тара Трейдінг" слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі № 28/29-б-43/212-2012 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа № 28/29-43/212-2012 про визнання банкрутом ТОВ „Тридента Агро", провадження у якій порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 07.02.2013 року розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сінєльнікова В.В.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 472 155 132, 33 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 01.07.2014 року боржника визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Сінєльнікова В.В.

Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року в редакції від 22.12.2011 року встановлено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Тобто, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідаційної процедури - за його новою редакцією.

В даному випадку застосовуються положення Закону про банкрутство в редакції Закону, чинній з 19.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2015 року, зокрема, продовжено строк ліквідаційної процедури у справі № 28/29-б-43/212-2012 року та повноваження ліквідатора боржника на шість місяців.

17.11.2015 року на сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України опубліковано оголошення (номер публікації 25047) про проведення 17.12.2015 року аукціону з продажу майна боржника у кількості шість лотів, в т.ч. Лот № 2 початковою вартістю 6 623 360,00 грн., предметом якого є наступне майно:

1. Комплекс, з об'єктами торгівлі та відпочинку, загальною площею 2336,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Толстого, буд. 1а, що належить ТОВ „Тридента Агро" на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САВ № 951516, видане виконкомом Софіївсько-Борщагівської сільської ради 26.12.2007 року на підставі рішення виконкому Софіївсько-Борщагівської сільської ради 25.12.2007 року № 244, зареєстроване Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області за реєстраційним номером: 6085417, за номером запису: 160, в книзі: 12.

2. Земельна ділянка, площею 0,1498 га, знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Толстого, буд. 1а, кадастровий номер: 3222486201:01:042:0008, цільове призначення: для розміщення магазину-складу, кафе-бару та більярдного салону, що належить ТОВ „Тридента Агро" на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 19.04.2006 року на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.03.2006 року № 713 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020632900030.

Згідно наявних у справі доказів, зокрема витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, вказане майно належить боржнику та перебуває в іпотеці у ПАТ „ВТБ Банк" у відповідності до укладеного іпотечного договору № 2429 від 21.04.2008 року.

Відповідно до оголошення № 26524, яке опубліковано ТБ „Центральна універсальна біржа" 22.12.2015 року на сайті Вищого господарського суду України та на сайті Міністерства юстиції України, аукціон з продажу майна банкрута, призначений на 17.12.2015 року о 11:00 год., відбувся по лотам № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, по лоту №1 заяв на участь не надходило.

Так, зокрема, переможцем аукціону з продажу Лоту № 2 було оголошено ТОВ „Тара Трейдінг" в особі директора Бєляєва П.П., яким запропоновано ціну у сумі 6 689 593,60 грн.

08.04.2016 року до місцевого суду від ТОВ „Дюпон Україна" надійшла заява про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи № 28/29-43/212-2012 з продажу майна банкрута ТОВ „Тридента Агро", а саме лоту № 2, який відбувся 17.12.2015 року через ТБ „Центральна універсальна біржа".

За твердженням заявника аукціон з продажу майна банкрута відбувся з порушеннями Розділу IV Закону про банкрутство, оскільки при публікації оголошення про проведення акційну з продажу майна боржника в ньому були вказані не всі відомості, які мають бути відображені відповідно до Закону про банкрутство.

На підтвердження своїх доводів заявник надав суду копії роздруківок оголошення з продажу майна банкрута, а саме лоту № 2, який відбувся 17.12.2015 року через товарну біржу „Центральна універсальна біржа".

За наслідками розгляду поданої заяви, оскаржуваною ухвалою задоволено заяву ТОВ „Дюпон Україна" про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи № 28/29-43/212-2012, визнано результати аукціону з продажу майна банкрута ТОВ „Тридента Агро", а саме - лоту № 2, який відбувся 17.12.2015 року через ТБ „Центральна універсальна біржа" недійсними.

ПАТ „ВТБ Банк" та ТОВ „Тара Трейдінг" з даної ухвалою суду не погодилися та звернулися до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, доводи яких фактично зводяться до того, що права та інтереси ТОВ „Дюпон Україна" проведеним аукціоном не порушені та відповідно останнє не має права на оскарження відповідних результатів.

Проте, судова колегія не погоджується з даним твердженням апелянтів з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог Закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Частиною першою статті 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

За приписами ст. 1 Закону про банкрутство, сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відповідно до положень Закону про банкрутство конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Судом встановлено, що ТОВ „Дюпон Україна" є конкурсним кредитором ТОВ „Тридента Агро" з вимогами на суму 32 094 069,13 грн., які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів ухвалою суду від 20.06.2013 року у даній справі.

За змістом частин першої, другої та дев'ятої статті 45 Закону про банкрутство кошти, одержані від продажу майна банкрута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею: вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків установлених цим Законом: погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду Україні від 10.02.2016 року у справі № 910/6098/14).

За таких обставин, оскільки аукціон з продажу майна боржника відбувався в межах справи про банкрутство ТОВ „Тридента Агро", кредитором якого є в т.ч. ТОВ „Дюпон Україна", судова колегія вважає, що останнє має право на звернення до суду із даним позовом у цій справі, а обраний позивачем спосіб захисту своїх прав конкурсного кредитора не суперечить вимогам чинного законодавства.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали щодо наявності підстав для визнання результатів аукціону недійними, колегією суддів встановлено наступне.

У відповідності із частинами першою та другою статті 44 зазначеного Закону після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута наступними способами: проведення аукціону, продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу майна банкрута здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу майна банкрута з урахуванням вимог цього Закону.

Тобто, продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, можна здійснити після проведення інвентаризації майна банкрута, його оцінки та погодження способу його реалізації (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.02.2015 року у справі № 5/112-б-10).

Згідно із статтею 43 Закону майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Відповідно до вимог частини першої статті 57 Закону про банкрутство початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що оцінка майна боржника здійснюється відповідно до Закону, виключно ліквідатором боржника, а згода забезпеченого кредитора на реалізацію майна, передбачена статтею 42 Закону не пов'язана із наданням заставному кредитору права обирати порядок і умови реалізації даного майна (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 07.04.2015 року у справі № 28/29-б-43/212-2012 та від 06.10.2015 року у справі № 904/7236/13).

Як підтверджується матеріалами справи та було зазначено вище, ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 472 155 132, 33 грн.

В подальшому, ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2014 року затверджено реєстр вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі станом на 09.10.2014 року на загальну суму 707 959 815,04 грн.

В той же час, згідно наданих суду апеляційної інстанції додаткових документів, 20.03.2015 року на сайті Вищого господарського суду України було розміщено повідомлення за № 15938 про проведення 24.04.2015 року аукціону з продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу.

При цьому, у повідомленні зазначено, що початкова вартість майна становить 471 992 671,31 грн., а не 707 959 815,04 грн. за сукупністю визнаних вимог кредиторів, тобто неправильно визначено початкову вартість реалізації майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу, що є порушенням наведених вище приписів ст. 43 Закону про банкрутство.

Згідно ч. 5 ст. 44 Закону про банкрутство, ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 42 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

При цьому положення Закону про банкрутство не містять окремої процедури продажу заставного майна, а приписи ч. 4 ст. 42 Закону стосуються розподілу коштів, отриманих від продажу майна банкрута, тому за наявності згоди забезпеченого кредитора таке майно відчужується в порядку, передбаченому Законом.

Разом з тим, після опублікування оголошення про проведення 24.04.2015 року аукціону у вигляді ЦМК, не надійшло жодної заявки на участь в аукціоні, у зв'язку з чим вказаний аукціон визнаний таким, що не відбувся.

05.06.2015 року на сайті Вищого господарського суду України за адресою http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=18763&v=66d8a76080&t=7 було розміщено повідомлення за № 18763 про проведення 07.07.2015 року аукціону з продажу майна банкрута лотами.

Відповідно до вказаного повідомлення, Лот № 2, до якого включено заставне майно ПАТ „ВТБ Банк", а саме: комплекс, з об'єктами торгівлі та відпочинку, загальною площею 2336,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Толстого, буд. 1а, та земельна ділянка, площею 0,1498 га, знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Толстого, буд. 1а, кадастровий номер: 3222486201:01:042:0008, виставлено за початковою вартістю 11 072 000,00 грн.

Колегія суддів враховує, що заставний кредитор погодив реалізацію предмета іпотеки за початковим цінами лотів, визначеними ліквідатором, про що свідчать надані суду апеляційної інстанції листи-погодження від 25.05.2015 року № 4514/1-2, від 21.07.2015 року № 6087/1-2, від 01.09.2015 року № 7414/1-2 та від 11.11.2015 року № 9996/1-2, проте зауважує, що в порушення зазначених вище вимог, матеріали справи не містять доказів проведення оцінки ринкової вартості вказаного вище майна банкрута, та яким саме чином ліквідатор визначив початкову вартість заставного майна, оскільки згідно договору іпотеки № 2429 від 21.04.2008 року за згодою сторін вартість предмета іпотеки - комплексу з об'єктами торгівлі та відпочинку, загальною площею 2336,2 кв.м. складає 20 485 808,00 грн., а земельної ділянки, площею 0,1498 га - 1 260 833,00 грн.

Вказані обставини щодо правильності визначення початкової вартості ціни зазначеного вище майна мали наслідком суттєве зниження початкової вартості подальших аукціонів, зокрема, повторного та другого повторного, які відповідно були зменшені на 20 % від початкової вартості попереднього аукціону.

Так, відповідно до протоколу № 1 проведення аукціону з продажу майна банкрута від 17.12.2015 року переможцем аукціону з продажу Лоту № 2 з початковою вартістю майна 6 623 360,00 грн. було оголошено ТОВ „Тара Трейдінг" в особі директора Бєляєва П.П., яким запропоновано ціну у сумі 6 689 593,60 грн., тобто вищу за початкову вартість, на яку ліквідатором отримано згоду на підставі листа від 11.11.2015 року № 9996/1-2.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог Закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Статтею 49 зазначеного Закону визначено, що продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Згідно із ст. 51 Закону про банкрутство за договором про проведення аукціону організатор аукціону зобов'язується за свій рахунок провести аукціон та укласти договір з його переможцем, а замовник - сплатити організаторові аукціону обумовлену договором винагороду.

Частиною п'ятою названої статті визначено, що організатор аукціону виконує такі функції: опубліковує і розміщує повідомлення про продаж майна боржника і повідомлення про результати проведення торгів; приймає заявки на участь в аукціоні; укладає із заявниками договори про завдаток; визначає учасників торгів; здійснює проведення торгів; визначає переможця торгів і підписує протокол про результати проведення торгів; повідомляє учасників торгів про результати проведення торгів.

Отже, підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

Відповідно до ст. 59 Закону про банкрутство, оголошення про проведення аукціону на веб-сайті повинно містити відомості про: майно, що продається, його характеристику та місцезнаходження; час та місце проведення аукціону (для електронних торгів - веб-сайт, на якому проводяться електронні торги, та період часу, протягом якого проводяться торги); початкову вартість та відомості про можливість її зниження на тому ж аукціоні; розмір та порядок внесення гарантійного внеску; можливість надання переможцю податкової накладної; продавця майна (найменування, місцезнаходження, засоби зв'язку); порядок, місце, строк і час представлення заявок на участь в торгах; порядок оформлення участі в торгах, перелік документів і вимоги, що пред'являються учасникам, до їх оформлення; порядок і критерії виявлення переможця торгів; строки платежів, реквізити рахунків, на які вносяться платежі; організатора аукціону (найменування, місцезнаходження, засоби зв'язку); спосіб отримання додаткової інформації про проведення аукціону.

2. В оголошенні наводиться текст договору, що укладається на аукціоні, крім умови про ціну та зазначення особи покупця.

3. Якщо аукціон є повторним або проводиться у зв'язку з розірванням договору, укладеного на попередньому аукціоні, про це зазначається в оголошенні із вказівкою на адресу сторінки веб-сайту, на якій розміщено інформацію про проведення попереднього аукціону.

4. Якщо продажу підлягає земельна ділянка, то у характеристиці майна зазначається її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо.

5. Якщо продажу підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира, то у характеристиці майна зазначаються план, загальна площа та житлова площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, відомості про земельну ділянку, на якій розташована будівля, споруда, право на земельну ділянку, що переходить до покупця будівлі, споруди, приміщення, квартири тощо.

6. Якщо продажу підлягає транспортний засіб, то у характеристиці майна зазначаються марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

7. Якщо продажу підлягають акції (частки) у статутному (складеному) капіталі господарського товариства, то в характеристиці майна зазначаються назва господарського товариства, його ідентифікаційний код, місцезнаходження, засоби зв'язку, розмір статутного (складеного) капіталу, кількість акцій (розмір часток), що пропонуються до продажу, номінальна вартість однієї акції, форма існування акцій, середньоспискова кількість працівників, площа та правовий режим земельної ділянки, що належить господарському товариству, балансова вартість основних фондів, знос основних фондів, балансовий прибуток, дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість, основні види продукції (робіт, послуг) та її обсяг, відомості про реєстратора цінних паперів. За звітний період при цьому береться останній фінансовий рік діяльності.

8. Якщо продажу підлягає майнове право, право вимоги, то в оголошенні оприлюднюються копії всіх документів, необхідних для визначення змісту права.

9. В оголошенні вміщуються фотографічні зображення речей, що продаються.

10. Якщо в один день в одному місці проводиться кілька аукціонів (крім електронних торгів) підряд, допускається зазначати в оголошенні лише час початку першого аукціону із вказівкою на черговість проведення наступних аукціонів.

Визначений нормами Закону України про банкрутство порядок оголошення та повідомлення про проведення аукціону, а також вимоги до змісту оголошення про проведення аукціону на веб-сайті, направлені на забезпечення можливості прийняти участь в аукціоні з продажу майна банкрута якомога ширшому колу осіб, а також направлені на забезпечення задоволення вимог кредиторів банкрута в максимально можливому розмірі за наслідками реалізації майна банкрута за найвищою ціною (Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВГСУ від 24.05.2016 року у справі № 902/1593/13 та від 08.11.2016 року у справі № 901/2966/13).

В той же час, як в вбачається з матеріалів справи та заяви в межах справи № 28/29-43/212-2012, в оголошенні з продажу майна банкрута, а саме по лоту № 2, відсутні відомості про те, що аукціон є повторним із вказівкою на адресу сторінки веб-сайту, на якій розміщено інформацію про проведення попереднього аукціону; про можливість зниження початкової вартості на тому ж аукціоні; інформація щодо наявності комунікацій у характеристиці майна - земельної ділянки, а також відомості щодо черговості проведення наступних аукціонів, а у характеристиці майна не зазначено план, загальна площа та житлова площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди.

Разом з тим, на самих об'єктах продажу не було розміщено оголошення про проведення аукціону (повторного, другого повторного) щодо продажу нерухомого майна, як того вимагають положення ч. 3 ст. 58 Закону про банкрутство.

Доводи скаржників про те, що в оголошенні міститься інформація, яка дозволяє будь-якій зацікавленій особі у разі виникнення питань звернутись до арбітражного керуючого за додатковими даними, які відсутні в оголошенні, судом апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки наявність відповідних даних в оголошенні, передбачених законом про банкрутство, є обов'язковим, і їх відсутність в свою чергу є порушенням законодавства.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час проведення аукціону з продажу майна боржника, а саме лоту № 2, його організаторами були допущені порушення, що є підставою для визнання його результатів недійсними.

Крім того, ТОВ „Тара Трейдінг" в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції прийнято до розгляду та розглянуто заяву ТОВ „Дюпон Україна" без належних доказів сплати судового збору за подання відповідної заяви, оскільки згідно доданих квитанції позивач не зазначений як платник.

З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає зазначити наступне.

Звертаючись до суду із заявою про визнання недійними результатів проведеного аукціону, позивачем до заяви додано оригінал квитанції № 350720044 від 07.04.2016 року про сплату судового збору у розмірі 2 756,00 грн., сплаченого за реквізитами господарського суду міста Києва.

У графі „призначення платежу" зазначено: судовий збір за позовом ТОВ „Дюпон Україна", Господарський суд міста Києва.

Згідно вказаної квитанції, платником судового збору вказано Тернового В.Л. проте вказані обставини не спростовують факт сплати судового збору саме у цій справі.

Таким чином, суд вважає зазначену квитанцію належним доказом на підтвердження сплати судового збору за подання згаданої заяви, оскільки законом не заборонено сплату судового збору іншими особами.

В той же час, колегія суддів зауважує, що неподання суду належних доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки апеляційний суд може стягнути відповідну суму за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції. (Пункт 2.23. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувану ухвалу прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржників, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для їх задоволення та скасування ухвали місцевого господарського суду не вбачається.

Крім того, колегія звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 8 Закону про банкрутство у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, наведений перелік судових рішень, що підлягають оскарженню в касаційному порядку, є вичерпним.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому положення частини третьої статті 8 Закону про банкрутство слід розуміти як такі, що встановлюють деякі особливості та обмеження у реалізації права на касаційне оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, що полягають, зокрема, у завершенні розгляду питання про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута із завершенням відповідного апеляційного провадження. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 року у справі № 903/623/13).

За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду є остаточною та не підлягає оскарженню до Вищого господарського суду України.

Керуючись статтями 99, 101-103, 105, 106 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Тара Трейдінг" на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі № 28/29-б-43/212-2012 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі № 28/29-б-43/212-2012 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу № 28/29-б-43/212-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді М.Л. Яковлєв

Г.А. Жук