Постанова

від 20.02.2017 по справі 918/408/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"20" лютого 2017 р. Справа № 918/408/16

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Грязнов В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ОСОБА_1 апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.2016 р.

у справі № 918/408/16 (суддя Політика Н.А.)

за позовом ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_4

до відповідача ОСОБА_1 міської ради

про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_5

від позивача ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_4 - ОСОБА_5

від відповідача - ОСОБА_6; ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.08.2016 р. у справі № 918/408/16 було відмовлено в задоволені позову ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_1 міської ради про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

При винесені вказаного рішення господарський суд виходив з того, що 07 березня 2006 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Радою був підписаний Договір оренди землі (далі - Договір), за умовами якого остання для реконструкції магазину товарів промислової групи з добудовою передала позивачам у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 732 м 2 , розташовану за адресою: місто Рівне, вул. Гетьмана Сагайдачного, 5.

14 березня 2006 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 732 м 2 , розташованої у місті Рівному по вулиці Гетьмана Сагайдачного, буд. 5

В подальшому, коли позивачі вирішили розірвати Договір вони звернулися до ОСОБА_1 міської ради з заявою про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою кадастровий номер 5610100000:01:026:0091, за адресою: місто Рівне, вул. Гетьмана Сагайдачного, 5.

Вказана заява була направлена відповідачем до Управління земельних відносин для розгляду.

Місцевий господарський суд встановив, що Управління земельних відносин виконавчого комітету Ради листом-відповіддю від 1 березня 2016 року № 01-11/432 на запит позивачів, запропонував в місячний термін надати витяг з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку, довідку з ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про відсутність заборгованості по орендній платі за землю та підтверджуючі документи щодо відчуження нерухомого майна, розташованого на даній земельній ділянці.

Однак враховуючи, що у зв'язку із неподання позивачами вищенаведених необхідних документів Управління земельних відносин виконавчого комітету Ради повідомило позивачів листом від 31 березня 2016 року № 01-11/432 про відсутність можливості розглянути по суті їх заяву про добровільну відмову від права користування спірною земельною ділянкою.

Враховуючи вказані обставини суд прийшов до висновку, що твердження позивачів про залишення без розгляду їх заяви про добровільну відмову від права користування спірною земельною ділянкою визнаються судом необґрунтованими.

Окрім того, посилання позивачів на те, що частина спірної земельної ділянки загальною площею 582,3 кв. м. не використовується позивачами, а перебуває у фактичному користуванні інших осіб, зокрема, квартиронаймачів, у тому числі для здійснення самочинного будівництва, судом не прийнято до уваги, оскільки позивачами не було надано суду жодних належних і допустимих доказів здійснення третіми особами фактичного користування спірною земельною ділянкою, не вказано будь-яких реквізитів для можливості ідентифікації таких осіб, а також не доведено наявності у інших осіб права власності на нерухоме майно, збудоване на відведеній позивачам за спірним договором земельній ділянці.

Посилання позивачів, що на момент укладення спірного Договору ними фактично вже було проведено реконструкцію приміщення магазину промислової групи товарів за рахунок добудови «а» в складі приміщень № 19 площею 47,4 м 2 , № 20 площею 102,3 м 2 , загальна площа 149,7 м 2 по вулиці Гетьмана Сагайдачного, 5 у м. Рівному, судом не взято до уваги, оскільки згідно з Договором позивачам у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею саме 732 кв. м.(а не 149,7 кв. м.), розташовану за адресою: місто Рівне, вул. Гетьмана Сагайдачного, 5.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Обґрунтування позовної заяви, як систематичне одностороннє необґрунтоване збільшення Радою орендної плати за орендовану позивачами ділянку, судом було оцінено критично, оскільки відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно до ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що річна сума платежу за оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності не може бути меншою 3 відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Проаналізувавши вказане суд прийшов до висновку, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

На підставі наведеного, а також того, що позивачі не довели суду належними та допустимими доказами тих обставин, на які вони посилалися в обґрунтування своїх позовних вимог, суд дійшов висновку про недоведеність і безпідставність даного позову, у зв'язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивачі - ОСОБА_2 особа-підприємець ОСОБА_3 та ОСОБА_2 особа-підприємець ОСОБА_4 звернулись з апеляційною скаргою до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду, в якій просять рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.2016 р. у справі № 918/408/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Скаржники вважають, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржники вказує наступне.

Відповідно до Податкового кодексу України орендна плати встановлюється у межах 3-12 відсотків нормативної грошової оцінки, про те, відповідач жодним чином не обґрунтовує ні нормативно, ні економічно чому вносить зміни в орендну ставку саме в розмірі 10 відсотків, тоді як за Податковим кодексом України, встановлено від 3 відсотків до 12 відсотків на погодження сторін.

Договір оренди укладений між позивачами та відповідачем в 2006 р., остання додаткова угода про внесення змін про збільшення орендної плати землі у договір оренди землі була укладена у 2009 році. Судом не враховано посилання позивачів про відсутність укладеної додаткової угоди про збільшення орендної плати з 2011 року.

Неправомірним є посилання в рішенні про ненадання позивачами суду жодних належних і допустимих доказів здійснення третіми особами фактичного користування спірною земельною ділянкою, не вказано будь-яких реквізитів для можливості ідентифікації таких осіб, а також не доведено наявності у інших осіб права власності на нерухоме майно, збудоване на відведеній позивачам за спірним договором земельній ділянці, оскільки до суду були надані фотокопії документів самовільної забудови іншими особами, добудови приміщень на орендованій нами земельній ділянці.

В рішенні суд посилався на Постанови Верховного Суду України, де вказано: законодавча зміна граничного розміру орендної плати за землю є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору . Але в цих Постановах вказано, що законодавча зміна розміру орендної плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, а не підставою для односторонньої зміни договору за бажанням орендодавця.

Суд не прийняв до уваги те, що орендарі звернулися до суду для розірвання договору оренди згідно п. а ст. 141 ЗК України, яким встановлено підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, а не відповідно до п. "є" частини 1 статті 141 ЗК України а саме, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, як того хоче відповідач.

Судом не взято до уваги п.37 Договору оренди землі, згідно якого допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

Окрім того, судом залишив поза увагою той факт, що закон пов'язує можливість розірвання договору з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, а також те, що при укладенні договору оренди землі від 07 березня 2006 року, сторони виходили з того, що орендна плата буде збільшуватися внаслідок її індексації та не могли передбачити, що фінансова криза та зміна податкового законодавства призведуть до зростання плати за землю в десятки разів.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, позивачі вважають, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

В поясненнях від 13.01.2017 р., представники апелянтів вказують, що остання додаткова угода до Договору була укладена 15.10.2009 р., відповідно до якої річний розмір орендної плати за землю становить 34027 грн. 73 коп. Більше ніяких додаткових угод до Договору не було укладено, навіть після змін у законодавстві та збільшенням нормативно грошової оцінки землі.

30 вересня 2016 року на адресу ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від позивачів надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

В додаткових поясненнях позивачі вказують наступне.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що позивачами неодноразово в судових засіданнях наголошувалося про те, що відповідач в силу своїх повноважень здійснює облік договорів оренди земельних ділянок та контроль самочинного будівництва на них, проводить інвентаризацію земель, погоджує проекти землеустрою а відтак має оригінали проектів землеустрою та достовірно володіє інформацією про ідентифікаційні дані користувачів земель, зокрема і те, що земельна ділянка за адресою: м. Рівне вул. Гетьмана Сагайдачного, 5, кадастровий № 5610100000:01:026:0091 має розмір 0,1442 га і те, що лише умовна частка в розмірі 0,0732 га надана позивачам в оренду. А умовні частки згідно пояснюючої записки проекту землеустрою в наступних розмірах розподілені між власниками квартир житлового будинку по вул. Гетьмана Сагайдачного, 5, у м. Рівне: ОСОБА_8 - 80 кв. м.; ОСОБА_9 - кв. м.; ОСОБА_10 - 109 кв. м.; ОСОБА_11 109 кв. м.; ОСОБА_12 - 161 кв. м.

Передача в оренду умовної частки земельної ділянки не передбачена законодавством.

Крім того, відповідач приховав від суду інформацію про розірвання в судовому порядку договору оренди даної земельної ділянки кадастровий № 5610100000:01:026:0091 з ОСОБА_12 з причин істотної зміни умов договору.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що розмір орендної плати за землю для позивачів піднявся у 21.8 рази та це є істотною обставиною змін умов договору (78810 грн. 08 коп./ 3609 грн. 59 коп.=21.8)

Від відповідача - ОСОБА_1 міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке.

Листом від 01.03.2016 року № 01-11/432 на № П-630/16 від 19.02.2016 р. Управління земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради надана відповідь заявникам про необхідність надання переліку документів для можливості підготовки проекту рішення щодо припинення права оренди земельної ділянки площею 723 кв. м. у м. Рівне, вул. Гетьмана Сагайдачного, 5.

Листом від 31.03.2016 р. № 01-11/432 на № П-630/16 від 19.02.2016 р. Управління земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради доведено до відома заявників про неможливість розгляду питання про припинення права оренди земельної ділянки площею 732 кв. м., за адресою: м. Рівне, вул. Гетьмана Сагайдачного, 5. у зв'язку із ненаданням позивачами визначеного переліку документів.

Таким чином, вищенаведене спростовує доводи позивачів щодо порушення ОСОБА_1 міською радою положення Закону України "Про звернення громадян". Крім того, позивачами у місячний термін не було надано до Управління земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради відносин перелік документів для можливості підготовки проекту рішення "Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди землі у м. Рівному Гетьмана Сагайдачного, 5» .

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27 березня 2014 року N 1166-VII внесено: до Податкового кодексу України та поширено на всі категорії земель вимогу, згідно мінімальний розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності, не бути менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового код України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума плаз не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, внесення змін до земельного та податкового законодавства України, не є ініціативою одностороннього підняття розміру орендної плати.

Окрім того, землекористувачів повідомлялось про зміну розмірів орендної плати за земельну ділянки у м. Рівному через засоби масової інформації (оголошення у тижневику днів ), а також на сайті ОСОБА_1 міської ради та її виконавчого комітету.

Крім того, позивачами не виконано вимоги пункту 21 договору оренди земельної ділянки, а саме не надано доказів щодо фактичного невикористання орендарями земельної ділянки по вул. Гетьмана Сагайдачного, 5, та відомостей про відсутність заборгованості по орендній платі за вказану земельну ділянку.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 міська рада просить суд відхилити апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, а рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.2016 року залишити без змін.

В поясненнях (вх. № 4393/17) відповідач вказує, що пункт 9 Договору оренди землі визначено, що за оренду земельної ділянки орендарі сплачують орендодавцеві орендну плату виключно в грошовій формі. Розмір орендної плати в рік визначається із врахуванням нормативної грошової оцінки виданої управлінням земельних ресурсів.

В подальшому на підставі розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку № 03-20/236-1, виконаний ОСОБА_1 міським управлінням земельних ресурсів на 26.01.2007 р. та розрахунку № 03-19/103-1, виконаний управлінням Деркомзему у місті Рівному станом на 01 січня 2008 року, розмір орендної плати змінювався, оскільки змінювалася нормативно грошова оцінка про, що Договору оренди землі від 07.03.2006 р. шляхом укладання Додаткових угод, сторонами були внесені зміни.

Крім того, відповідно до п. 13 Договору оренди землі від 07.03.2006 р., зміна розміру орендної плати при її індексації проводиться без внесення змін до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.

20 лютого 2017 року в судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційного господарського суду представник апелянтів підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Підтримав доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського Рівненської області від 01.08.2016р. у справі № 918/408/16 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов

Представники відповідача в судовому засіданні заявили, що з доводами апелянтів не погоджуються, вважають їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, що 07 березня 2006 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендарі) та ОСОБА_1 міською радою (орендодавець) був підписаний Договір оренди землі (далі - Договір) (т.1 а. с. 9-12).

Згідно з п. 1 Договору орендодавець надає, а орендарі приймають в строкове платне користування земельну ділянку площею 732 кв. м., яка знаходиться за адресою: місто Рівне, вул. Гетьмана Сагайдачного, 5.

В пункті 5 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 300798 грн. 98 коп., в т.ч. 1 кв. м. - 410 грн. 93 коп., згідно з довідкою № 03-7 про визначення нормативно грошової оцінки та розміру орендної плати земельної ділянки підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виданої ОСОБА_1 міським управлінням земельних ресурсів 09.02.2006 р.

Відповідно до п. 8 Договору, його укладено на 50 років. Після закінчення строку договору орендарі мають переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендарі повинні не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В п. 9 сторони погодили, що розмір орендної плати в рік складає 106 грн. 38 коп., згідно з довідкою № 03-7 про визначення нормативно грошової оцінки та розміру орендної плати земельної ділянки підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виданої ОСОБА_1 міським управлінням земельних ресурсів 09.02.2006 р. Річна орендна плата не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється чинним законодавством України.

Пунктом 13 Договору передбачено, що розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення до цього договору), пропозиції про перегляд орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на рік та розглядаються відповідно до законодавства. Зміна розміру орендної плати при її індексації проводиться без внесення змін до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.

Розмір орендної плати переглядається (періодичність) у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, утому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом.

Згідно з пунктом 35 дія Договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарями земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; смерті фізичної особи-орендаря.

Пунктом 36 встановлено, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання за згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пункту 41 Договору останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір був підписаний позивачами та уповноваженим представником відповідача, скріплений печаткою Ради, посвідчений 07 березня 2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_13 і зареєстрований в реєстрі за № 945, а також зареєстрований ОСОБА_1 регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 квітня 2006 року за № 040658300101.

14 березня 2006 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 732 кв. м., розташованої у місті Рівному по вулиці Гетьмана Сагайдачного, 5 (т. 1 а. с. 14).

05 лютого 2017 року між сторонами було укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 07 березня 2006 року № 101 (т. 2 а. с. 7).

У вказаній Додатковій угоди сторони внесли зміни до п. п. 5,9 Договору, а саме:

п.5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 917500 грн. 21 коп. - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку № 03-20/236-1, виконаний ОСОБА_1 міським управлінням земельних ресурсів на 26.01.2007 р.

п. 9. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 110100 грн. - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку № 03-20/236-1, виконаний ОСОБА_1 міським управлінням земельних ресурсів на 26.01.2007 р.

В подальшому, 15.10.2009 р., сторони уклади Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі (т. 2 а. с. 9), яким внесли зміни по п. п. 5,9 Договору, а саме:

п.5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 810183 грн. 94 коп. - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку № 03-19/103-1, виконаний управлінням Деркомзему у місті Рівному станом на 01 січня 2008 року.

п. 9. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 34027 грн. 73 коп. - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку № 03-19/103-1, виконаний управлінням Деркомзему у місті Рівному станом на 01 січня 2008 року.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самі формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається Договір від 07.03.2006 р. був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу - ОСОБА_13, а Додатковий договір від 15.10.2009р. не був нотаріально посвідчений.

Вказана Додаткова угода від 15.10.2009 р., не відповідає вимогам ст. 654 ЦК України, оскільки нотаріально не посвідчена, а тому колегія суддів прийшла до висновку, що сторонами до Договору були внесені зміни тільки один раз, шляхом укладання Додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 07 березня 2006 року № 101.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

В апеляційній скарзі скаржники - ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 посилаються на те, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" не було розглянуто та надано відповіді на їх заяву від 19 лютого 2016 року про добровільну відмову від права користування спірною земельною ділянкою (т. 1 а. с. 50).

Як вбачається із матеріалів справи, Управління земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 01 березня 2016 року № 01-11/432 на запит позивачів була надана відповідь, що останнім було запропоновано в місячний термін надати витяг з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку, довідку з ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про відсутність заборгованості по орендній платі за землю та підтверджуючі документи щодо відчуження нерухомого майна, розташованого на даній земельній ділянці (т. 1 а. с. 51).

Пізніше, листом від 31 березня 2016 року № 01-11/432 Управління земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, повідомило позивачів про те, що оскільки позивачами не додано документів, перелік яких вказано в листі № 01-11/432 від 01.03.2016 р., розглянути питання про припинення права оренди земельної ділянки площею 732 кв. м. на вул. Гетьмана Сагайдачного, 5 , не можливо (т. 1 а. с. 52).

Враховуючи викладене, твердження скаржників про залишення без розгляду їх заяви про добровільну відмову від права користування спірною земельною ділянкою є необґрунтованими, оскільки позивачам була надана можливість в місячний термін надати документи до Управління земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, котрі були необхідні для розірвання Договору, однак позивачі не надали вказані документи, а тому розглянути питання про припинення права оренди є не можливим.

Окрім того, в апеляційній скарзі скаржники посилаються на постійну одностороннє підняття ОСОБА_1 міською радою орендної плати, що в розумінні ст. ст. 651, 652 ЦК України є істотним порушенням умов договору іншою стороною та істотною зміною обставин.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Як встановлено судом в п. 13 Договору, сторони погодили, що розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення до цього договору), пропозиції про перегляд орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на рік та розглядаються відповідно до законодавства. Зміна розміру орендної плати при її індексації проводиться без внесення змін до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.

Розмір орендної плати переглядається (періодичність) у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, утому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що розмір орендної плати не є обставиною в сенсі ст. 652 ЦК України, а її зміна відбулася лише у зв'язку із зміною нормативно грошової оцінки.

З вищевказних норм закону та Договору вбачається, що розмір орендної плати за землю та його зміна встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, річна сума платежу за оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, при цьому підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки.

Судом встановлено, що сторонами було укладено одну Додаткову угоди до Договору, котрою було змінено розмір орендної плати у зв'язку із зміною нормативно грошової оцінки, яка позивачами не оскаржувалася та позивачі не зверталися про її зміну.

Однак, як вбачається з пояснень сторін, податкових декларацій з плати за землю за 2014-2016 роки, що надані позивачами та листа ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області від 16.02.2017 р. № 1602/17-16-13-05, відповідачем затверджувалася збільшена нормативна грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки та відповідно робився розрахунок та сплачувалася більша орендна плата ніж передбачено Договором, проте без внесення відповідних змін в Договір.

В той же час, позивачі не оскаржували та не зверталися до відповідача про перегляд чи зміну нормативної грошової оцінки, а самостійно здійснювали нарахування та сплату більшої суми орендної плати без внесення змін в Договір.

Посилання апелянтів на те, що земельною ділянкою за адресою: м. Рівне, вул. Гетьмана Сагайдачного, 5 використовують ще інші особи оцінюється апеляційним судом критично виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 36 Договору оренди землі від 7 березня 2006 року передбачена можливість дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктами "а", "е" частини 1 статті 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до частин 1, 3 статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Статтею 32 Закону України Про оренду землі передбачений такий спосіб припинення договору оренди землі, як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Враховуючи вищевикладене, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна, до набувача цього майна також переходять права на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу. Законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін договору в разі, якщо фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, а попередній землекористувач добровільно відмовився від права користування цією земельною ділянкою, на вимогу орендаря орендодавець зобов'язаний погодитися на дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та прийняти цю земельну.

Окрім того, як вбачається із витягу з рішення ОСОБА_1 міської ради № 1757 від 30 листопада 2005 року (т. 1 а. с. 140),будо затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та закріплення меж прибудинкової території в зоні житлової забудови на вул. Гетьмана Сагайдачного,5, зокрема:

надано ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.09.2004 р. № 7293644, в оренду строком на п'ятдесят років земельну ділянку площею 732 кв. м. на вул. Гетьмана Сагайдачного,5 для реконструкції магазину товарів промислової групи з добудовою;

надано ОСОБА_14 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.2003 р., в оренду строком на п'ятдесят років земельну ділянку площею 171 кв. м. на вул. Гетьмана Сагайдачного,5 для обслуговування квартири № 5, господарських будівель та споруд;

надано ОСОБА_10 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) та ОСОБА_11 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.01.2002 р., в оренду строком на п'ятдесят років земельну ділянку площею 218 кв. м. на вул. Гетьмана Сагайдачного,5 для обслуговування квартири № 6, господарських будівель та споруд;

надано ОСОБА_15 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6) на підставі біржової угоди купівлі-продажу нерухомості від 15.12.1998р., в оренду строком на п'ятдесят років земельну ділянку площею 161 кв. м. на вул. Гетьмана Сагайдачного,5 для обслуговування квартири № 7, господарських будівель та споруд;

надано ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7) та ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8), на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2001р., в оренду строком на п'ятдесят років земельну ділянку площею 160 кв. м. на вул. Гетьмана Сагайдачного,5 для обслуговування квартири № 8, господарських будівель та споруд.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були надані частини земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:026:0091, за адресою: місто Рівне, вул. Гетьмана Сагайдачного, 5.

Як вбачається із роздруківки із веб-порталу Публічної кадастрової карти України (http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) (т. 2 а. с. 11) земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:026:0091 має загальну площу 0,1442 га.

Якщо підсумувати площі всіх земельних ділянок, котрі надавалися ОСОБА_1 міською радою відповідно до рішення № 1757 від 30.11.2005 р. (732+171+218+161+160), то в сумі вони будуть дорівнювати 1442 кв. м., тобто 0,1442 га.

Отже, позивачам надано земельну ділянку умовна частка якої складає 0,732 га.

Порушення землекористувачами земельного законодавства має бути встановлено компетентним органом та підтверджено відповідними засобами доказування (акти, приписи, тощо). У той же час позивачами не було надано суду жодних належних і допустимих доказів здійснення третіми особаминеправомірного використання земельної ділянки наданої в оренду позивачам, не вказано будь-яких реквізитів для можливості ідентифікації таких осіб, а також не доведено наявності у інших осіб права власності на нерухоме майно, збудоване на відведеній позивачам за спірним договором земельній ділянці.

Крім того, позивачами не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту не використання ними спірної земельної ділянки.

Поруч з тим колегія суддів звертає увагу скаржників на те, що вони в праві звернутися до контролюючих органів з питанням про виділення їхньої земельної частки в натурі (на місцевості).

Посилання скаржників на те, що передача в оренду умовної частки земельної ділянки не передбачена законодавством не є підставою для розірвання Договору, а тому не приймаються судом до уваги.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачі зверталися про визнання недійсними Договору чи його частин, у зв'язку із їх невідповідністю вимогам законодавства України.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.2016 р. у справі № 918/408/16 а відповідно і для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.2016 р. у справі № 918/408/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

2. Справу № 918/408/16 повернути в господарський суд Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Грязнов В.В.