Рішення

від 23.02.2017 по справі 281/476/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №281/476/16-ц Головуючий у 1-й інст. Нечуй Б. П.

Категорія 54 Доповідач Широкова Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Галацевич О.М., Коломієць О.С.,

при секретарі судового

засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 23 січня 2017 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відділу освіти, молоді та спорту Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відділу освіти, молоді та спорту Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Відділ освіти, молоді та спорту Лугинської РДА) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, вимоги якого уточнив у ході розгляду справи. Свій позов обґрунтовував тим, що з 06.11.2015 він працював у Кремненській ЗОШ І-ІІІ ступенів, проте наказом відповідача №48-к від 31.08.2016 був незаконно звільнений з роботи по п.4 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 23 січня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове про задоволення його позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач вказує, що суд не дослідив наявної у матеріалах справи копії консультативного висновку спеціаліста від 17.06.2016 та у порушення вимог чинного законодавства не врахував того, що його невихід на роботу 21.06.2016 не може вважатися прогулом.

Крім того, ОСОБА_2 вважає, своє звільнення незаконним, а тому він має право на відшкодування завданих йому моральних страждань.

У своїх доводах також посилається на норми Конституції України, КЗпП України та на постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів і № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами та доповненнями).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 06 листопада 2015 року працював на посаді вчителя фізичного виховання та предмету Захист Вітчизни у Кремненській ЗОШ І-ІІІ ступенів (а.с.4).

Наказом №48-к від 31.08.2016 ОСОБА_2 звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ст.40 КЗпП України з 02 вересня 2016 року (а.с.3).

Відповідно до положень ч. 1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Згідно ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову, суд виходив з того, що останній здійснив прогули без поважних причин, а тому був звільнений правомірно з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Його звільнення проведено з додержанням вимог трудового законодавства, тому дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується у повній мірі з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. п. 22, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів (із наступними змінами та доповненнями), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом та не заперечується ОСОБА_2, останній дійсно, працюючи на посаді вчителя фізичного виховання та предмету Захист Вітчизни у Кремненській ЗОШ І-ІІІ ступенів, 17 червня та 21 червня 2016 року був відсутнім на роботі.

Колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про неповажність причин неявки ОСОБА_2 на роботу як 17 червня, так і 21 червня 2016 року.

Так, як вбачається із наданої позивачем суду копії консультативного висновку спеціаліста від 17.06.2016 (а.с. 7) саме 17.06.2016 ОСОБА_2 був обстежений лікарем - консультантом урологом комунальної установи Обласний медичний консультативно-діагностичний центр Житомирської обласної ради ОСОБА_4 Йому були проведені обстеження УЗД нирок та встановлений діагноз: ознаки Н піелонефриту, сечокам'яної хвороби, кіста правої нирки та рекомендовано лікування. Вказане обстеження було проведене в м.Житомирі.

Відтак, висновок суду про відсутність ОСОБА_2 на роботі 17 червня 2016 року без поважних причин є безпідставним.

Також суд першої інстанції прийшов до не правильного висновку про відсутність поважних причин неявки ОСОБА_2 на роботу 21 червня 2016 року.

Як встановлено судом та вбачається із довідок Кремненської сільської ради Лугинського району від 08.09.2016 №707 та №708, (а.с. 8) позивач ОСОБА_2 є заступником сільського голови на громадських засадах, членом виконкому зазначеної сільської ради та 21 червня 2016 року з 10 год. 00 хв. до 13 год. 15 хв. брав участь в роботі сесії Кремненської сільської ради. Ця обставина також підтверджується протоколом восьмої сесії вказаної сільської ради від 21 червня 2016 року (а.с.112,113).

При цьому судом першої інстанції також не враховано, що за інформацією Кремненській ЗОШ І-ІІІ ступенів педагогічне навантаження ОСОБА_2 згідно розкладу 21 червня 2016 року становило всього дві години (а.с.35).

Крім того, колегія суддів вважає, що судом не була звернута увага на ту обставину, що прогули ОСОБА_2 були вчинені у не учбовий період і доказів які б свідчили про негативні наслідки для відповідача від таких прогулів останнім суду не надано.

Також колегія суддів вважає, що в порушення вимог чинного законодавства, при звільненні позивача, адміністрацією не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, пов'язанні з відсутністю на роботі, попередню роботу працівника. Так, зокрема, з пояснень представника відповідача у ході апеляційного розгляду справи встановлено, що раніше позивач до дисциплінарної відповідальності не притягався.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що звільнення позивача з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України проведено з порушеннями вимог трудового законодавства, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому рішення в частині відмови у поновленні на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову у цій частині.

Згідно до положень ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 (далі - Порядку) основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. З п. 8 Порядку).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звільнили з посади вчителя фізичного виховання та предмету Захист Вітчизни у Кремненській ЗОШ І-ІІІ ступенів з 02 вересня 2016 року, а тому саме з цієї дати і по день його поновлення на роботі- 23 лютого 2017 року підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи, середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складає 85,22 грн. (1704,44 грн. + 1704,44 грн. : 2 = 1704,44 грн. : 20 днів), що підтверджується довідкою, наданою відповідачем суду апеляційної інстанції (а. с. 194).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 складає 10311,62 грн. (85,22 грн. х 121 день. = 10311,62 грн.) без сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Щодо вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди, то з урахуванням обставин справи, колегія не вбачає підстави для їх задоволення, а тому рішення в частині відмови позивачу у задоволенні в цій частині вимог слід залишити без змін.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відділу освіти, молоді та спорту Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 4051,32 грн. (1929,20 грн. судового збору необхідно до сплати за подачу позову+ 2122,12 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги).

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 300,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, що підтверджується відповідними доказами (а. с. 9,10).

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 23 січня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Поновити ОСОБА_2 на посаді вчителя фізичного виховання та предмету Захист Вітчизни у Кремненській ЗОШ І-ІІІ ступенів з 02 вересня 2016 року.

Стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області (код ЄДРПОУ 02928798) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10311,62 грн. без сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, 300,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката та на користь держави 4051,32 грн. судового збору.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: