Рішення

від 22.02.2017 по справі 539/2413/16-ц

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/2413/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Даценка В. М.

при секретарі - Ануфрієвій Н.М.

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.

В позові вказав, що 15 серпня 2015 року помер його батько ОСОБА_5 Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з домоволодіння, розташованого за адресою с. Новаки, вул. Нова, 8 Лубенського району Полтавської області і земельних ділянок площею 2,17 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та площею 0,23 га. для будівництва та обслуговування житлового буднику, господарчих будівель і споруд, що розташована під вищевказаним домоволодінням.

25.04.2016 року він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, як спадкоємець за законом першої черги. Однак, отримав відмову нотаріуса, з якої вбачається, що в Першій лубенській державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу на майно ОСОБА_5 за № 4/2016 на підставі заяви ОСОБА_4 про прийняття спадщини за заповітом посвідченим 11.08.2015 року секретарем виконавчого комітету Новаківської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

Існування вказаного заповіту стало для нього несподіванкою та новиною, оскільки незадовго до смерті батька, приблизно за місяць, він навідував його і жодних розмов про те, що той має намір зробити заповіт на відповідача не було, навпаки в розмові покійний зазначив, що саме він буде спадкоємцем, як його рідний син.

Позивач вважає, заповіт складений на ім'я відповідача недійсним, оскільки померлий ОСОБА_5 приблизно за місць скаржився на те, що він вже не може ходити та у зв'язку з хворобою, на його думку паралічу, не вставав з ліжка, а отже не міг за чотири дні до смерті прибути в приміщення Новаківської сільської ради для складання заповіту.

Вказані обставини викликають сумнів у позивача про оригінальність підпису в заповіті та він прохає суд визнати його недійсним.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, прохає їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що заповіт складений з дотриманням норм законодавства.

Треті особа по справі - Перша лубенського державна нотаріальна контора та виконавчий комітет Новакіської сільської ради Лубенського району Полтавської області в судове засідання не заявились, направивши до суду письмові заяви з проханням розглянути справу без участі їх представників.

Заслухавши пояснення представник сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст.ст.1216,1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке здійснюється за заповітом або за законом. Загальні вимоги до форми заповіту та його посвідчення обумовлені главою 85 Цивільного Кодексу України.

Згідно із ст.1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.ч.1-3,5,6 ст.203 даного Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 ст.216 ЦК України).

Згідно із ст.203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, є зміст правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що 15.08.2015 року в с. Новаки Лубенського району Полтавської області помер батько позивача ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Факт родинних відносин між ними підтверджується копією свідоцтва про народження позивача.

При цьому встановлено, що 11.08.2015 року ОСОБА_5 складено заповіт, за яким він все належне майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати і на що за законом матиме прав заповів ОСОБА_4

Вказуючи на порушення вимог чинного законодавства при складанні заповіту, ОСОБА_3 звернувся з цим позовом.

В судовому засіданні досліджено заповіт, складений ОСОБА_5 11.08.2015 року.

Із змісту заповіту вбачається, що він підписаний особисто ОСОБА_5, посвідчений секретарем виконкому Новаківської сільської ради Лубенського району Полтавської області ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №29.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що працює секретарем виконкому Новаківської сільської ради Лубенського району Полтавської області. 11.08.2015 року за проханням ОСОБА_7 прибула до будинку ОСОБА_5 за адресою його проживання з метою складання заповіту, для чого взяла бланк заповіту та печатку. ОСОБА_5 сказав, що хоче скласти заповіт на ОСОБА_4 Через хворобу ОСОБА_5 не зміг особисто написати цілий текст заповіту, а тому його написала ОСОБА_7 Однак після цього ОСОБА_5 його прочитав і самостійно розписався.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду повідомила, що разом з ОСОБА_5 вони проживали близько 20 років. В 2016 році після тривалої хвороби ОСОБА_5 попросив викликати секретаря сільради для складання заповіту. На її прохання прийшла секретар сільради ОСОБА_6 ОСОБА_7 написала текст заповіту, а ОСОБА_5 прочитав та підписав заповіт.

Відповідно до ст.ст.1247, 1248, 1251 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний заповіт складено відповідно до вимог законодавства щодо його форми та посвідчення.

При цьому суд відхиляє доводи позивача щодо порушення порядку посвідчення заповіту через відсутність при цьому свідків.

За змістом ч.2 ст.1248 ЦК України посвідчення заповіту при свідках передбачено у випадку, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт.

Однак, заповіт містить запис про те, що ОСОБА_5 прочитав його текст та підписав особисто. Вказані обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Докази того, що ОСОБА_5 мав фізичні вади, які перешкоджали б йому прочитати текст заповіту, позивачем не надано.

Позивач вказує на те, що з тексту заповіту вбачається, що він складений в приміщенні Новаківської сільської ради, однак, з показів свідків вбачається, що заповіт складався за місцем проживання ОСОБА_5, що на думку позивача ставить під сумнів дійсне місце складання заповіту.

Суд відхиляє такі доводи, оскільки допитані в судовому засіданні свідки підтвердили те, що заповіт було складено ОСОБА_5 за місцем свого проживання в їх присутності. При цьому, як пояснила секретар сільради ОСОБА_6 вказана помилка є суто технічною, оскільки вказана інформація міститься у стандартному бланку заповіту.

Крім того, в судовому засіданні позивач та його представник поставили під сумнів справжність підпису спадкодавця ОСОБА_5 в заповіті.

Ухвалою суду від 27.10.2016 року було задоволене клопотання представника позивача та призначено по справі почеркознавчу експертизу, провадження якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса.

Разом з тим, справа була повернута до суду без виконання з повідомленням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса №11167 від 19.01.2017 року про неможливість надання висновку судової почеркознавчої експертизи по даній справі.

За змістом ст.ст.10, 59, 60 ЦПК України, правосуддя у цивільних справах здійснюється на засадах змагальності сторін, тому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вказаних приписів закону, позивачем не надано суду жодного доказу та підтвердження наявності підстав, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними. Всі доводи, ґрунтуються виключно на припущеннях позивача. Будь-яких доказів на підтвердження наявності сумнівів щодо вільного волевиявлення заповідача надано не було.

Тож враховуючи, що позивачем в судовому засіданні не було надано доказів на підтвердження підстав позовних вимог, суд вважає за необхідне в позовних вимогах про визнання заповіту ОСОБА_5 недійсним відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 85, 203, 215, 216, 1216, 1217, 1257 ЦК України, ст.ст.10, 11, 59, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним залишити відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_8 В. М.