Постанова

від 24.01.2017 по справі 0870/11226/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року (12 год. 55 хв.)Справа № 0870/11226/12 СН/808/81/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативна паливна компанія до Вільнянської державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 підприємство Скай-Ленд , Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Альтернативна паливна компанія (далі іменується - позивач) звернулось із адміністративним позовом до ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області (далі іменується - відповідач) в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000572311 від 15.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 418 908,75 грн. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.11.2012 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 6 875 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 87/2211/33652444 від 26.10.2012. Стверджує, що товариством були надані до перевірки всі необхідні первинні документи, що підтверджують правомірність формування валових витрат та податкового кредиту у спірний період. Відтак, податковий орган, з помилковим застосуванням норм чинного законодавства, виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які на думку товариства підлягають скасуванню.

Клопотанням від 24.01.2017 вх. № 1942 представник позивача просить суд розглянути справу в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Протокольною ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2017, на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, задоволено клопотання представника відповідача та здійснено процесуальну заміну ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області на правонаступника - Вільнянську державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 21.12.2012 посилається на відсутність у позивача належних первинних документів, які б підтверджували правомірність формування валових витрат по взаємовідносинах з оренди нежитлового приміщення та придбання навантажувачів, а також податкового кредиту з ПДВ при взаємовідносинах з ПП Скай Ленд . Крім того, вважає, що товариство протиправно використало пільгу з податку на прибуток за 2010 рік, як виробник біопалива. На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У судове засідання 24.01.2017 з'явився представник відповідача.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2016, в порядку ст. 53 КАС України, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 підприємство Скай-Ленд та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2.

ФОП ОСОБА_2 заявою від 16.12.2016 вх. № 35916 просить проводити розгляд справи за її відсутності. Також у заяві підтверджує взаємовідносини з ТОВ Альтернативна паливна компанія з приводу оренди приміщення, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт. Кушугум, вул. Колгоспна, 1/17 і повідомляє, що частина приміщення, яку не орендувало товариство не використовувалось підприємцем у 2010 році та не передавалось в оренду у цей же час іншим особам. Тому, використання електричної енергії у 2010 році на цьому об'єкті здійснювалось лише ТОВ Альтернативна паливна компанія .

ПП Скай Ленд уповноваженого представника у судове засідання не направило, будь-які письмові пояснення по суті спору до суду не надходили.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 41 КАС України, відповідно до якої у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ДПІ у Запорізькому районі було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ Альтернативна паливна компанія з питань використання податкових пільг з податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 30.06.2012 та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях; з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ПП Скай Ленд за період з 01.10.2009 по 31.12.2011; з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 про що складено акт № 87/2211/33652444 від 26.10.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.13.10 п. 7.13 ст. 7, пп.пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, п. 8.2, пп.пп. 8.3.1, 8.3.6 п. 8.3, пп.8.4.1. п. 8.4 ст. 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2010 року - І квартал 2011 року на 333 720 грн.;

- пп.пп. 14.1.3, 14.1.27 п. 14.1. ст. 14, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп.пп. 145.1.2, 145.1.5 п. 145.1 ст. 145, п.п. 146.1-146.3 ст. 146, п. 149.1. ст. 149, п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року - ІІ квартал 2012 року на 1693 грн.;

- п. 1.7 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп.пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4., п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168): занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, за січень-лютий 2010 року, березень 2011 року на 5500 грн.

15.11.2012, на підставі акту перевірки, ДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення у відношенні ТОВ Альтернативна паливна компанія :

№ НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 418 908,75 грн., в т.ч. 335 413 грн. за основним платежем, 83 495,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на 6875 грн., в т.ч. 5500 грн. за основним платежем, 1375 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 TOB Альтернативна паливна компанія звернулось до суду з даним позовом.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року (головуючий - суддя Матяш О.В.) у справі № 0870/11226/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативна паливна компанія до ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

20 листопада 2014 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативна паливна компанія - залишено без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у № 0870/11226/12 - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативна паливна компанія - задоволено частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року скасовано. Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативна паливна компанія до ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств № 334/94-ВР від 28.12.1994 (далі - Закон №334) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2. вказаної статті, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закон №334 передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3 зазначеної статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом з'ясовано, що 01.01.2010 між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди №01/01/10, відповідно до якого позивач прийняв в платне користування нерухоме майно, а саме: ділянку по виробництву біопалива з лузги соняшника (частину нежитлового приміщення, площею 648 кв.м), що знаходиться за адресою: 70450, Запорізька область, Запорізький район, смт. Кушугум, вул. Колгоспна, 1/17.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата складається з: вартості за користування майном та вартості комунальних та інших послуг, спожитих позивачем, а також пов'язаних з утриманням орендованого майна та господарською діяльністю позивача, за період користування орендованим майном, відповідно до умов договору, що іменуються в подальшому додаткові послуги .

Вартість користування майном складає 5000 гривень без ПДВ за календарний місяць (звітний) (п. 3.1.1 договору).

Згідно з п.3.1.2 договору, вартість додаткових послуг визначається вартістю фактично спожитих послуг позивачем за звітний місяць, підтверджених документально.

На виконання умов договору позивач та ФОП ОСОБА_2 складали та підписували акти здачі-прийнятті робіт (надання послуг). До матеріалів справи долучені копії актів № 2/01 від 31.01.2010, № 2/02 від 28.02.2010, № 2/03 від 31.03.2010, № 2/04 від 30.04.2010, № 2/04 від 31.05.2010, № 2/06 від 30.06.2010, № 2/07 від 31.07.2010, № 2/08 від 31.08.2010, № 2/09 від 30.09.2010, № 2/10 від 31.10.2010, № 2/11 від 30.11.2010, № 2/12 від 31.12.2010, в яких сторонами визначена загальна вартість наданих послуг з розбивкою на дві складові: оренда нежилого приміщення з постійною сумою 5000 грн. та вартість інших послуг по оренді згідно договору, що у кожному місяці була різною (арк. справи 15-26, Том І).

До матеріалів справи також долучені копії договору про постачання електричної енергії № 669 від 15.02.2007, укладеного між ВАТ Запоріжжяобленерго та ФОП ОСОБА_2, копії рахунків та платіжних вимог на оплату спожитої у 2010 році електричної енергії, виставлені також на ФОП ОСОБА_2, копії звітів по дебетових та кредитових оборотах на рахунку ФОП ОСОБА_2, з яких вбачається перерахування коштів позивачем у рахунок сплати за договором оренди №01/01/10 від 01.01.2010 та наступне перерахування ФОП ОСОБА_2 коштів в рахунок сплати за спожиту електричну енергію. Той факт, що рахунки та платіжні вимоги виставлені ВАТ Запоріжжяобленерго саме на ФОП ОСОБА_2 суд вважає цілком логічним, оскільки підприємець є власником нежитлового приміщення та саме з ним ВАТ Запоріжжяобленерго укладено договір на постачання електричної енергії. Тому, вказані документи не могли бути виписані на позивача.

Також, до справи долучені листи ФОП ОСОБА_2, зокрема від 14.06.2013 та від 12.12.2016 в яких підприємець повідомляє про те, що ТОВ Альтернативна паливна компанія орендувало лише частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт. Кушугум, вул. Колгоспна, 1/17. Решта приміщення за вказаною адресою ніким не використовувалась, а відповідно не було і споживання електричної енергії.

Пов'язаність понесених позивачем витрат на додаткові послуги за договором оренди №01/01/10 від 01.01.2010 із господарською діяльністю сумніву не викликає, оскільки приміщення, як і використана електрична енергія, були потрібні для провадження товариством діяльності із виробництва біопалива.

З огляду на це, суд вважає, що вищенаведені документальні докази підтверджують понесені ТОВ Альтернативна паливна компанія витрати за договором оренди №01/01/10 від 01.01.2010. Відтак, останні, на визначених законом підставах, були включені товариством до складу валових, а посилання контролюючого органу про завищення суми валових витрат за І квартал 2010 року- І квартал 2011 року на 616 412 грн. суд вважає безпідставними та такими, що спростовані долученими до справи копіями платіжних документів.

Щодо взаємовідносин позивача із ПП Скай Ленд судом з'ясовано, що 02.11.2009 між ТОВ Альтернативна паливна компанія та ПП Скай Ленд було укладено договір купівлі-продажу № ДГ-0000116, відповідно до додаткових угод №1 від 02.11.2009 та №2 від 03.11.2009 до якого позивач придбав у контрагента обладнання на суму 22 500 грн. та 10 500 грн. - відповідно.

У додаткових угодах зазначено, що найменування, кількість, ціна товару його співвідношення зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договору купівлі-продажу № ДГ-0000116.

Придбання, отримання та сплата за обладнання за договором № ДГ-0000116 від 02.11.2009 підтверджується: видатковими накладними №РН-0000410 від 02.11.2009, № РН-0000411 від 03.11.2009, податковими накладними №512 від 02.11.2009, №513 від 03.11.2009, рахунками-фактурами №СФ-0000522 від 02.11.2009, № СФ-0000523 від 03.11.2009, товарно-транспортними накладними № 11/02/5 від 02.11.2009, № 11/03/5 від 03.11.2009, випискою банку від 23.11.2009 (арк. справи 208-216, Том І). Відповідно до перелічених документів, позивач сплатив 33000 грн. за отримані навантажувачі вилочні Cukurova cf 30c та Балканкар DV1661.

30.10.2009 позивачем укладено договір на автопослуги з ТОВ НВО Радуга №30/10, відповідно до умов якого останній зобов'язується надавати справний автотранспорт на усне замовлення ТОВ Альтернативна паливна компанія , по факту виконання виставляє акт виконаних робіт.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №АУс-0054/1 від 30.11.2009, 02.11.2009, 03.11.2009 ТОВ НВО Радуга надано транспортні послуги на загальну суму 3600 грн.

Посилання контролюючого органу на те, що в ТТН відсутні обов'язкові для заповнення реквізити, частково не відповідають дійсності. Так, у долучених до справах копіях ТТН № 11/02/5 від 02.11.2009 та № 11/03/5 від 03.11.2009 наявні відомості щодо пункту навантаження і пункту розвантаження товару, графа з відомостями про водія-експедитора дійсно не заповнена, оскільки перевезення здійснювалось без залучення експедитора.

Решта реквізитів, як то час вибуття та прибуття, відомості про навантажувальні та розвантажувальні роботи дійсно не позначені. У зв'язку із цим слід зазначити наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, що не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продаж товарно-матеріальних цінностей.

За умови допущення постачальниками товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини можуть тягти негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (як добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Отже, відповідно до Закону Про автомобільний транспорт та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач ж до зазначеної категорії суб'єктів не відноситься.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних чи певні недоліки в їх заповнені можуть свідчити лише про факти порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Перевіркою було встановлено, що, відповідно до акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №АП-0000031 від 01.12.2009 на навантажувач Балканар DV1661, вагою 1,6 т, який використовувався раніше та який приймається в експлуатацію, останній у момент приймання-передачі знаходиться у ТОВ НВО Радуга за адресою: смт. Кушугум, вул. Гоголя, 2в (Дт 104 Кт 1521, первісна вартість 10250 грн., інвентарний номер 59. Дата введення в експлуатацію - 01.12.2009).

Також, відповідно до акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № АП-0000030 від 01.12.2009 на навантажувач вилочний Cukurova cf 30c, вагою 3 т, який використовувався раніше та який приймається в експлуатацію, останній у момент приймання-передачі знаходиться у ТОВ Альтернативна паливна компанія (Дт 104 Кт 1521, первісна вартість 20 250 гривень, інвентарний номер 58. Дата введення в експлуатацію - 01.12.2009).

Зазначені об'єкти придатні для експлуатації та відповідають технічним умовам. Результати випробувань позитивні. Акти складені та підписані директором ТОВ Альтернативна паливна компанія ОСОБА_3, його заступником ОСОБА_4, механіком ОСОБА_5, головним бухгалтером ОСОБА_6

Вказане обладнання було оприбутковано як використане раніше.

Статтею 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом з'ясовано та вказане відображено в акті перевірки, що проведені господарські операції позивача із контрагентом призвели до змін у структурі активів і зобов'язань ТОВ Альтернативна паливна компанія .

В даному випадку, контролюючим органом не доведено в установленому ст. 71 КАС України порядку, недобросовісність платника податку - ТОВ Альтернативна паливна компанія у взаємовідносинах з ПП Скай Ленд . Тому, доводи контролюючого органу про те, що товариство формувало регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі первинних документів, які не мають юридичної силу є безпідставними та необґрунтованими. Вищевикладені обставини спростовують твердження податкового органу про не встановлення реального характеру придбання ТМЦ.

Щодо нарахування амортизації на придбані у ПП Скай Ленд навантажувачі перевіркою встановлено, що, відповідно до наказу ТОВ Альтернативна паливна компанія №15-ОС від 01.12.2009, нарахування амортизації здійснювалось методом прямолінейного списання з місяця, наступного за місяцем вводу в експлуатацію (дата введення в експлуатацію - 01.12.2009, нарахування - з січня 2010 року).

Відповідно до п. 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000, нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Відповідно до пп.пп. 8.1.1, 8.1.2 п.8.1, п.8.2 ст. 8 Закону №334 під терміном амортизація основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Згідно з пп.пп. 8.3.1, 8.3.6 п.8.3 зазначеної статті сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється Міністерством фінансів України.

Відповідно до пп.8.4.1 п. 8.4. ст. 8 Закону № 334 у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Таким чином, первісна (балансова) вартість:

- навантажувача вилочного Балканкар DV1661 дорівнює 10 250 грн. (8750 грн. - вартість без ПДВ + 1500 грн. - транспортні витрати),

- навантажувача вилочного Cukurova cf 30c дорівнює 20 250 грн. (18750 грн. - вартість без ПДВ + 1500 грн. - транспортні витрати).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про правомірність формування ТОВ Альтернативна паливна компанія валових витрат із придбання навантажувачів, то відображення ними амортизаційних відрахувань здійснено також з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України Про оподаткування прибутку підприємств . Висновки контролюючого органу в цій частині суд також вважає безпідставним.

Щодо користування позивачем пільгою, передбаченою пп.7.13.10. п.7.13 ст.7 Закону № 334 відповідно до якої, тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2010 року звільняється від оподаткування прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива.

При цьому, Закон № 334 не містить застережень та будь-яких формальних умов, необхідних для користування цією податковою пільгою, зокрема, податковим законодавством не передбачено особливої процедури отримання статусу виробника біопалива чи дозвільного порядку отримання права на користування даним видом податкової пільги.

Отже, для користування цією пільгою, по-перше, платник повинен мати ознаки виробника біопалива; по-друге, прибуток має бути отриманий від продажу біопалива.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про альтернативні види палива №1391-XIV від 14.01.2000 альтернативні види палива - тверде, рідке та газове паливо, яке є альтернативою відповідним традиційним видам палива і яке виробляється (видобувається) з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини; біологічні види палива (біопаливо) - тверде, рідке та газове паливо, виготовлене з біологічно відновлювальної сировини (біомаси), яке може використовуватись як паливо або компонент інших видів палива.

Відповідно до ст. 5-1 Закону України Про альтернативні види палива до альтернативних видів твердого палива належать:

продукція та відходи сільського господарства (рослинництва і тваринництва), лісового господарства та технологічно пов'язаних з ним галузей промисловості, а також гранули, брикети, деревне вугілля та вуглиста речовина, вироблені з цієї продукції та відходів, що використовуються як паливо;

органічна частина промислових та побутових відходів, а також гранули та брикети, вироблені з них;

торф, а також гранули та брикети, вироблені з нього.

Згідно з абз. 1-3 ст. 6 зазначеного Закону, належність палива до альтернативного підтверджується документом про ідентифікацію палива, що видається уповноваженим органом виконавчої влади в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Біологічні види палива, призначені для реалізації як товарна продукція, підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до законодавства.

Виробниками альтернативних видів палива вважаються суб'єкти господарювання всіх форм власності, що виготовляють тверде, рідке та газове паливо з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного № 1307 від 05.10.2004, свідоцтво про належність палива до альтернативного видається Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження.

Судом встановлено, що свідоцтво Національного агенства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів про належність палива до альтернативного видане позивачу 30.12.2010 (терміном дії до 30.12.2012).

В той же час, у матеріалах справи містяться Технічні умови Паливо з відходів деревини, сільськогосподарських культур гранульоване і брикетоване (ТУ У 20.1-33652444-001:2007) які зареєстровані в ДП Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації від 14.03.2007 за № 04725906/011079, а також сертифікат якості паливних пелет з лузги соняшника № 07-1584 від 07.09.2009 Українського державного науково-дослідного вуглехімічного інституту.

Таким чином, у 2010 році ТОВ Альтернативна паливна компанія займався тією ж діяльністю з виробництва тих же за своїми властивостями і хімічним складом паливних брикетів, які є біопаливом і відносяться відповідно до вимог Закону України Про альтернативні види палива до альтернативного.

Відтак, висновок контролюючого органу про заниження суми податку на прибуток в розмірі 177 712 гривень, що підлягає сплаті в результаті безпідставного використання пільги за ІІ-IV квартали 2010 року, є нормативно не обґрунтованими та безпідставними.

Також, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ Альтернативна паливна компанія вимог пп.пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4., п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , а саме підприємством занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті всього в сумі 5 500 грн., в т.ч. в січні 2010 року в сумі 82 грн., в лютому 2010 року в сумі 5 015 грн. та в березні 2011 року в сумі 403 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за вказаний період встановлено його заниження в частині взаємовідносин з ПП Скай Ленд на 5500 гривень.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з абз. 1 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пп.7.4.5 п. 7.4 зазначеної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Детально операції позивача з ПП Скай Ленд проаналізовані вище, і суд дійшов висновку, що господарські операції між вказаними підприємствами мали місце, а виписані первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

ПП Скай Ленд , з яким позивач перебував у договірних відносинах у спірний період, був зареєстрований як платник ПДВ і відповідно мав право виписувати податкові накладні. В свою чергу, податковим органом не доведено фіктивність створення вказаного підприємства, оскільки відсутні відповідні судові рішення з цього приводу, не підтверджено факт виписки податкових накладних особами, які не мали відповідних повноважень - відсутні будь-які письмові свідчення вказаних обставин, тощо.

Також слід зазначити, що рішення ЄСПЛ Булвест АД проти Болгарії як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об'єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs & Excise і об'єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12січня 2006 року зазначається: ... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов'язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати .

Схожа правова позиція міститься й у другому рішенні Суду ЄС від 6 липня 2006 року: … якщо отримувач товару не знав і не міг знати, що купляючи товар, він бере участь в ухиленні від сплати податку, загальна система податкового права ЄС має трактуватися як виключаюча норму національного права, у відповідності до якої той факт, що угода купівлі-продажу товару вважається недійсною - як така що суперечить публічному порядку та вчинена продавцем на протиправних основах, - приводить до того, що платник податку втрачає право на податковий кредит ПДВ, який фактично ним було сплачено; у цьому відношенні не важливо, чи визнано угоду недійсною через шахрайство з ПДВ або через інші обманні дії… лише у випадку, якщо на підставі дослідження об'єктивних факторів буде встановлено, що товар поставлявся платнику податку, який знав або мав знати про те, що купляючи товар, він бере участь в угоді, пов'язаній з ухиленням від сплати податку, національний суд може відмовляти такому платнику податку в праві на податковий кредит .

В цьому контексті поняття добросовісний платник , яке вживається в сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебуваю поза межами його впливу.

У зв'язку із цим, суд вважає безпідставними висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп.пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4., п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті в сумі 5 500 грн.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки, контролюючого органу про порушення платником податків вимог 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.13.10 п. 7.13 ст. 7, пп.пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, п. 8.2, пп.пп. 8.3.1, 8.3.6 п. 8.3, пп.8.4.1. п. 8.4 ст. 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , п. 1.7 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп.пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4., п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість . пп.пп. 14.1.3, 14.1.27 п. 14.1. ст. 14, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп.пп. 145.1.2, 145.1.5 п. 145.1 ст. 145, п.п. 146.1-146.3 ст. 146, п. 149.1. ст. 149, п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України, тому податкові повідомлення-рішення №0000572311 від 15.11.2012, № НОМЕР_1 від 15.11.2012 слід визнати протиправними та скасувати.

За викладених обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000572311 від 15.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 418 908,75 грн. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.11.2012 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 6 875 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативна паливна компанія (70450, Запорізька область, смт. Кушугум, вул. Колгоспна, 1/17, код ЄДРПОУ 33652444) судовий збір в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вільнянської державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39543978).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко