Постанова

від 02.04.2019 по справі 0870/11226/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 квітня 2019 року

справа №0870/11226/12

адміністративне провадження №К/9901/40900/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у складі судді Лазаренка М.С.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у складі суддів Шлай А.В., Чабаненко С.В., Прокопчук Т.С.

у справі № 0870/11226/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативна паливна компанія

до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство Скай-Ленд , Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Альтернативна паливна компанія (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області (після реорганізації Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, з мотивів їх протиправності.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 20 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, у задоволені позову відмовив.

Приймаючи рішення, суди виходили з того, що позивачем не надано документів на підтвердження фактичності отримання додаткових послуг від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, отримання обладнання від Приватного підприємства Скай Ленд та, відповідно, оприбуткування та нарахування амортизації на зазначене обладнання. Окрім того, ним не доведено правомірність завищення суми залишку від'ємного значення по податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 вересня 2016 року скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції, направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції вказав, що правомірність визначення позивачу податкових зобов'язань у спірних сумах, судами попередніх інстанцій зроблено без належного дослідження обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення позивачем господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та показника витрат позивача, який, між іншим, безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування, чи спричинили такі господарські операції реальні зміни в майновому стані позивача, без належного дослідження доводів позивача, з посиланням лише на обставини зазначені перевіряючими в акті перевірки.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 24 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, позов задовольнив у повному обсязі. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 0000572311 від 15 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 418908,75 грн та податкове повідомлення-рішення № 0000562311 від 15 листопада 2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6875 грн.

У червні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та ухвалити нове рішення, якім відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведено документальну позапланову перевірку Товариства з питань використання податкових пільг з податку на прибуток за період з 1 січня 2010 року по 30 червня 2012 року та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях; з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з Приватним підприємством Скай Ленд за період з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2011 року; з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року за наслідками якої складено акт № 87/2211/33652444 від 26 жовтня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.13.10 пункту 7.13 статті 7, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1, пункту 8.2, підпунктів 8.3.1, 8.3.6 пункту 8.3, підпункту 8.4.1. пункту 8.4 статті 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2010 року - І квартал 2011 року на 333720 грн;

- підпунктів 14.1.3, 14.1.27 пункту 14.1. статті 14, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпунктів 145.1.2, 145.1.5 пункту 145.1 статті 145, пунктів 146.1-146.3 статті 146, пункту 149.1. статті 149, пункту 152.1 статті 152 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року ІІ квартал 2012 року на 1693 грн;

- пункту 1.7 статті 1, пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4., пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті, за січень-лютий 2010 року, березень 2011 року на 5500 грн.

15 листопада 2012 року на підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000572311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 418908,75 грн, в тому числі 335413 грн за основним платежем, 83495,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000562311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 6875 грн, в тому числі 5500 грн за основним платежем, 1375 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 вказаного Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 вищезазначеного Закону передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 січня 2010 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди № 01/01/10, відповідно до якого позивач прийняв в платне користування нерухоме майно, а саме: ділянку по виробництву біопалива з лузги соняшника (частину нежитлового приміщення, площею 648 м 2 ), що знаходиться за адресою: 70450, Запорізька область, Запорізький район, смт. Кушугум, вул. Колгоспна, 1/17.

Відповідно до пункту 3.1 договору, орендна плата складається з: вартості користування майном та вартості комунальних та інших послуг, спожитих позивачем, а також пов'язаних з утриманням орендованого майна та господарською діяльністю позивача, за період користування орендованим майном, відповідно до умов договору, що іменуються в подальшому додаткові послуги .

Вартість користування майном складає 5000 гривень без податку на додану вартість за календарний місяць.

Згідно з пункту 3.1.2 договору, вартість додаткових послуг визначається вартістю фактично спожитих послуг позивачем за звітний місяць, підтверджених документально.

На виконання умов договору сторони складали та підписували акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких сторонами визначена загальна вартість наданих послуг з розбивкою на дві складові: оренда нежилого приміщення з постійною сумою 5000 грн. та вартість інших послуг по оренді згідно договору, що у кожному місяці була різною. Вказані акти досліджені судами попередніх інстанцій та долучені до матеріалів справи.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили пов'язаність понесених позивачем витрат на додаткові послуги за договором оренди №01/01/10 із господарською діяльністю, оскільки приміщення, як і використана електрична енергія, потрібні для провадження Товариством діяльності із виробництва біопалива.

Суд не погоджується з думкою податкового органу, що електроенергія могла споживатись не тільки Товариством, оскільки відповідач не надав жодного доказу на підтвердження такої думки, а висновки податкового органу за наслідками перевірки не можуть ґрунтуватись на припущеннях

За таких обставин Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що понесені Товариством витрати за договором оренди №01/01/10 документально підтверджені, та на визначених законом підставах включені до складу валових витрат, а посилання контролюючого органу про завищення суми валових витрат за І квартал 2010 року - І квартал 2011 року є безпідставними та такими, що спростовані долученими до справи копіями документів.

Судами встановлено, що 2 листопада 2009 року між Товариством та Приватним підприємством Скай Ленд укладено договір купівлі-продажу № ДГ-0000116, відповідно до якого позивач придбав у контрагента обладнання на суму 33000 грн.

У додаткових угодах зазначено, що найменування, кількість, ціна товару його співвідношення зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договору купівлі-продажу № ДГ-0000116.

Придбання, отримання та сплата за обладнання за договором № ДГ-0000116 від 02.11.2009 підтверджується: видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, випискою банку. Відповідно до перелічених документів, позивач сплатив 33000 грн за отримані навантажувачі вилочні Cukurova cf 30c та Балканкар DV1661. Вказані документи досліджено судом першої інстанції, копії долучені до матеріалів справи.

30 жовтня 2009 року позивачем укладено договір на автопослуги з Товариством з обмеженою відповідальністю НВО Радуга № 30/10, відповідно до умов якого останній зобов'язується надавати справний автотранспорт на усне замовлення Товариства та по факту виконання складати акт виконаних робіт.

Відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) ТОВ НВО Радуга надано транспортні послуги на загальну суму 3600 грн.

Суд не погоджується з доводами касаційної скарги, що недоліки товарно-транспортних накладних унеможливлюють встановлення реальності господарської операції по придбанню навантажувачів та погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутність недоліки в заповнені товарно-транспортних накладних можуть свідчити лише про факти порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Судом першої інстанції встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що проведені господарські операції позивача із контрагентом призвели до змін у структурі активів і зобов'язань Товариства.

Податковим органом не доведено в установленому порядку недобросовісність платника податку у взаємовідносинах з Приватним підприємством Скай Ленд . Тому Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що доводи контролюючого органу про те, що Товариство формувало регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі первинних документів, які не мають юридичної сили є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо користування позивачем пільгою, передбаченою підпунктом 7.13.10. пунктом 7.13 статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (який діяв на момент спірних правовідносин), відповідно до якого, тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2010 року звільняється від оподаткування прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива.

Вказаний закон не містить застережень та будь-яких формальних умов, необхідних для користування цією податковою пільгою, зокрема, податковим законодавством не передбачено особливої процедури отримання статусу виробника біопалива чи дозвільного порядку отримання права на користування даним видом податкової пільги.

Таким чином, Суд погоджується з думкою судів попередніх інстанції, що для користування цією пільгою, по-перше, платник повинен мати ознаки виробника біопалива; по-друге, прибуток має бути отриманий від продажу біопалива.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного № 1307 від 5 жовтня 2004 року, свідоцтво про належність палива до альтернативного видається Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження.

Судами встановлено, що свідоцтво Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів про належність палива до альтернативного видане позивачу 30 грудня 2010 року (терміном дії до 30 грудня 2012 року).

Судами досліджено Технічні умови Паливо з відходів деревини, сільськогосподарських культур гранульоване і брикетоване (ТУ У 20.1-33652444-001:2007), які зареєстровані в ДП Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації від 14 березня 2007 року № 04725906/011079, а також сертифікат якості паливних пелет з лузги соняшника № 07-1584 від 7 вересня 2009 року Українського державного науково-дослідного вуглехімічного інституту.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2010 році Товариство займалось тією ж діяльністю з виробництва тих же за своїми властивостями і хімічним складом паливних брикетів, які є біопаливом і відносяться відповідно до вимог Закону України Про альтернативні види палива до альтернативного.

За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що висновок податкового органу про заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті в результаті безпідставного використання пільги за ІІ-IV квартали 2010 року, є нормативно безпідставним.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 0870/11226/12 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер