Постанова

від 20.02.2017 по справі 815/5167/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5167/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Одеський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Андрухіва В.В.

за участю секретаря Рижук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства "Діамант" до Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Селянського (Фермерського) господарства "Діамант" до Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2016 року № 0009681201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.10.2016 року Селянське (фермерське) господарство "Діамант" (далі за текстом СФГ Діамант , позивач) отримало від Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі за текстом - Комінтернівська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, відповідач) податкове повідомлення-рішення від 28.09.2016 року №0009681201, яким збільшено СФГ Діамант суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 105990,50 грн. Дане податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом на підставі акту Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 05.09.2016р. №319/15/17-12-01-19-25033035. Позивач не погоджується з даним податковим повідомленням-рішенням та вважає його незаконним і необгрунтованим, таким, що прийняте на підставі акту, який не базується на дійсних обставинах справи, а отже підлягає скасуванню. Як стверджує позивач, СФГ Діамант було подано засобами поштового зв'язку з запізненням, у зв'язку з її неприйняттям в електронному вигляді, саме звітну за грудень 2015 року податкову декларацію з податку на додану вартість за формою, визначеною наказом Міністерства фінансів України Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 23.09.2014р. №966, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.10.2014р. за №1267/26044 (далі за текстом - Наказ №966), а не уточнюючий розрахунок від 14.01.2016р. за грудень 2015 року як то вказано відповідачем. Позивач вважає, що посилання відповідача в акті перевірки на порушення п. 10 ст. 201 Податкового кодексу України, незаповнення обов'язкового додатку №10 до податкової декларації з податку на додану вартість і невідображення даних у рядках 18.1, 18.2, є необґрунтованим, оскільки такий додаток і рядки Наказом №966 не передбачені. Позивач зазначає, що зазначені вище рядки в податковій декларації з податку на додану вартість і додаток №10 до неї були впровадженні наказом Міністерства фінансів України Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 28.01.2016р. №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016р. за №159/28289 (далі за текстом - Наказ №21), оскільки Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015р. №909-VІІІ внесені зміни до Податкового кодексу України в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та їх сплати до бюджету, зокрема, сільськогосподарськими товаровиробниками, зокрема, до статті 209 ПК України. При цьому, Наказ №21 набирав чинності з 01.02.2016р. Тому, нова форма податкової декларації з податку на додану вартість з відповідним додатком №10 і рядками 18.1,18.2 може бути подана, починаючи із звітного періоду - січень 2016 року, а не за грудень 2015 року. У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.09.2016р. №0009681201 є незаконним і підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов, які обґрунтовані тим, що актом перевірки встановлено, що на підставі п.200.10 ст.200 та в порядку ст.76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість СФГ Діамант , якою встановлено, що СФГ Діамант по звітності за грудень 2015 року було подано декларацію з ПДВ (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства 0121) до Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області за № 1600006086 від 11.04.2016 року. В обов'язковому додатку відсутнє заповнення додатку 10 до спеціальної декларації, в якому відповідно зробленого розрахунку сум податку на додану вартість за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок не розподілено 85% (державний бюджет) та 15% (спеціальний рахунок платника спеціального режиму) та не відображено податкові зобов'язання, по яким операціям проведено реалізацію (зернові, тваринництво, інші). Як зазначає відповідач, у декларації за грудень 2015 року в розділі ІІІ - розрахунки за звітний період відсутнє відображення у рядку 18.1 (сплачується до державного бюджету 85%) повинно бути відображено суму ПДВ - 81901,75 грн., у рядку 18.2 (спрямовується на спеціальний рахунок 15%) повинно бути відображено суму ПДВ - 14453,25 грн. Таким чином, у зв'язку з невірним заповненням декларації та обов'язкового додатку (додаток 10) до державного бюджету не надійшла сума ПДВ у розмірі 81901,75 грн. На підставі акту перевірки від 05.09.2016р. №319/15/17-12-01-19-25033035 Комінтернівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області було прийняте податкове повідомлення-рішення Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 28.09.2016 року № 0009681201 про нарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 81901,75 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 24088,75 грн. З огляду на викладене, відповідач вважає, що ним доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим, у задоволенні позову належить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Суд встановив, що 14.01.2016 року СФГ Діамант подано в електронному вигляді податкову звітність з податку на додану вартість від 14.01.2016 року за грудень 2015 року. Дана звітність була доставлена 14.01.2016 року до Державної фіскальної служби України, однак не була прийнята, про що свідчить відповідна квитанція №1, у зв'язку з чим СФГ Діамант подано вказану декларацію на адресу відповідача засобами поштового зв'язку і була прийнята відповідачем 30.03.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Комінтернівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області проведено камеральну перевірку податкової звітності СФГ Діамант з податку на додану вартість за грудень 2015 року, за результатами якої складено акт від 05.09.2016 року № 319/15/17-12-01-19-25033035.

Згідно висновків вказаного акту, СФГ Діамант по звітності за грудень 2015 року було подано декларацію з ПДВ (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства 0121) до Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області за № 1600006086 від 11.04.2016 року. В обов'язковому додатку відсутнє заповнення додатку 10 до спеціальної декларації, в якому відповідно зробленого розрахунку сум податку на додану вартість за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок не розподілено 85% (державний бюджет) та 15% (спеціальний рахунок платника спеціального режиму) та не відображено податкові зобов'язання, по яким операціям проведено реалізацію (зернові, тваринництво, інші). У декларації за грудень 2015 року в розділі ІІІ - розрахунки за звітний період відсутнє відображення у рядку 18.1 (сплачується до державного бюджету 85%) повинно бути відображено суму ПДВ - 81901,75 грн., у рядку 18.2 (спрямовується на спеціальний рахунок 15%) повинно бути відображено суму ПДВ - 14453,25 грн. Виходячи з вищевикладеного, у зв'язку з невірним заповненням декларації та обов'язкового додатку (додаток 10) до державного бюджету не надійшла сума ПДВ у розмірі 81901,75 грн.

Також у вказаному акті зазначено розрахунок сум, що підлягає сплаті до бюджету, з якої сума недоплати - 81901,75 грн., сума штрафної санкції - 24088,75 грн., загальна сума недоплати - 105990,50 грн.

На підставі акту від 05.09.2016 року № 319/15/17-12-01-19-25033035 Комінтернівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2016 року № 0009681201, згідно якого за порушення п.10 ст.201 Податкового кодексу України, СФГ Діамант збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість с/г підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами на загальну суму 105990,50 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 81901,75 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 24088,75 грн.

Відповідно до пп. 16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 49.1 ст.49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

У відповідності до п. 46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до абз.1 п.46.5 ст.46.5 Податкового кодексу України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, в акті перевірки від 05.09.2016 року №319/15/17-12-01-19-25033035 вказано про подачу позивачем уточнюючого розрахунку від 14.01.2016 року за грудень 2015 року до податкової декларації з податку на додану вартість.

При цьому, як зазначено вище, позивачем було подано засобами поштового зв'язку з запізненням (30.03.2016 року), саме звітну за грудень 2015 року податкову декларацію з податку на додану вартість за формою, визначеною наказом Міністерства фінансів України Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 23.09.2014 року № 966, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 року за №1267/26044 (далі за текстом - Наказ № 966), а не уточнюючий розрахунок від 11.04.2016 року за грудень 2015 року як то вказано відповідачем.

Зазначене підтверджується поданими обома сторонами копіями вказаної жекларації. При цьому, на примірнику, що наданий відповідачем, наявний вхідний штамп "вх. № 548/10 від 30.03.2016 року" та реєстраційний номер Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області "1600006086 від 11.04.2016 року", який вказано в акті перевірки від 05.09.2016 року (а.с.10, 73).

При цьому, суд не бере до уваги надану відповідачем копію податкової декларації (звітна) по податку на додану вартість за грудень 2015 року, яка датована 11.04.2016 року, оскільки походження цієї копії відповідач суду не пояснив та її зміст суперечить змісту декларації, поданої позивачем 30.03.2016 року, яка і була використана відповідачем під час перевірки, що відображено в акті.

Відповідно до п.8 Розділу І Наказу № 966, до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Положеннями п.10 Розділу ІІІ Порядку № 966 встановлено, що додатками до декларації є:

1) розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1);

2) розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2) (додаток 2);

3) розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3);

4) заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) (додаток 4);

5) розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5);

6) довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів;

7) розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7) (додаток 7);

8) заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8);

9) розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у вартості всіх товарів/послуг (ДС9) (додаток 9).

Крім того, форма податкової декларації з податку на додану вартість, затверджена Наказом №966, не передбачає і рядки 18,1, 18.2.

Таким чином, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що позивачем порушенно вимоги п. 10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з незаповненням обов'язкового додатку №10 до податкової декларації з податку на додану вартість і не відображення даних у рядках 18.1, 18.2, оскільки такий додаток і рядки Наказом №966 не були передбачені.

Крім того, пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Отже, відповідач в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні послався на норму Податкового кодексу, вимоги якої нібито порушені позивачем, яка не стосується предмету камеральної перевірки, на підставі результатів якої приймалось оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Слід звернути увагу, що акт перевірки від 05.09.2016 року №319/15/17-12-01-19-25033035 також не містить норму закону, яку порушено позивачем.

Між тим, дійсно, зазначені вище рядки в податковій декларації з податку на додану вартість (18.1, 18.2) і додаток №10 до неї були запровадженні наказом Міністерства фінансів України Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 28.01.2016 року №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289 (далі за текстом - Наказ № 21), оскільки Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015 року №909-VІІІ внесені зміни до Податкового кодексу України в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та їх сплати до бюджету, зокрема, сільськогосподарськими товаровиробниками, зокрема, до статті 209 Податкового кодексу України.

Наказ № 21 був офіційно опублікований в газеті "Урядовий кур'єр" 30.01.2016 року і згідно його п. 4 набирав чинності з першого числа місяця, що настає за місяцем його офіційного опублікування, а саме з 01.02.2016 року.

Пунктом 209.2 ст.209 Податкового кодексу України (в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, зокрема, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3.1 ст. 3 Податкового кодексу України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Вказана позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року по справі №1-7/99.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. справа Кечко проти України (Заява №63134/00) для застосування нормативно-правового акта до правовідносин, які виникли до його введення в дію необхідна наявність в даному нормативно-правовому акті ретроактивних положень.

Однак, в Законі № 909-VІІІ та Наказі №21 відсутні положення, які вказують на застосування даних нормативних актів до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності.

Крім того, згідно листа ДФС України Про податкову декларацію з податку на додану вартість з 1 січня 2016 року від 02.02.2016 року №3240/7/99-99-19-03-00-17 з метою забезпечення виконання нових правил оподаткування, запроваджених з 1 січня 2016 року, Міністерством фінансів України наказом від 28.01.2016 року №21 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджена нова форма декларації з податку на додану вартість. Враховуючи те, що останні зміни в оподаткуванні, які запроваджено з 1 січня 2016 року, повною мірою можуть бути відображені лише в податковій декларації з податку на додану вартість, що затверджена Наказом №21, податкова звітність з податку на додану вартість, починаючи із звітного періоду січень 2016 року, усіма платниками податку подається за новою формою в електронному вигляді.

Таким чином, як роз'яснила сама ДФС України, податкова декларація з податку на додану вартість за новою формою з відповідним додатком №10 та рядками 18.1, 18.2 має бути подана, починаючи лише зі звітного періоду - січень 2016 року, а тому твердження відповідача, що позивач мав подати декларацію за такою формою за грудень 2015 року є безпідставним.

Розділом IV Наказу № 21 (внесення змін до податкової звітності) визначено, що у разі коли у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Однак, як встановлено судом вище, позивачем було подано засобами поштового зв'язку з запізненням (30.03.2016 року) саме звітну за грудень 2015 року податкову декларацію з податку на додану вартість, а не уточнюючий розрахунок, про що зазначив відповідач в акті, а тому, доводи позивача про те, що зазначена норма Наказу №21 не може бути застосована до цих правовідносин - є обгрунтованими.

Таким чином, позивачу було безпідставно нарахована заборгованість по податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами у розмірі 81901,75 грн., що також дає підстави для висновку про протиправність нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, як вбачається з наданого на вимогу суду розрахунку грошових зобов'язань позивача по спірному податковому повідомленню-рішенню, сума штрафних санкцій розрахована в розмірі 25% не від нарахованого основного зобов'язання (81901,75 грн.), а від загальної суми податку на додану вартість, зазначеної в рядку 18 декларації позивача з ПДВ за грудень 2015 року (96355 грн.), що суперечить вимогам п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, яким врегулбовано питання нарахування штрафних санкцій (штрафів).

Окрім того, в оскаржуваному рішенні посилання на будь-яку норму Податкового кодексу України, як правову підставу накладення штрафу, взагалі відсутні.

Враховуючи всі вищевикладені встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення рішення відповідача від 28.09.2016 року № 0009681201 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з положеннями ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з вимогами ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого рішення, а позовні вимоги СФГ Діамант є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства "Діамант" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 28.09.2016 року № 0009681201.

Стягнути судові витрати у сумі 1589,86 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 86 копійок) з Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39526842) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Селянського (фермерського) господарства "Діамант" (код ЄДРПОУ 25033035).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови суду виготовлений 20.02.2017 року.

Суддя: В.В.Андрухів

.