Постанова

від 22.02.2017 по справі 914/1213/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 914/1213/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі№914/1213/16 Господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ФЕРНІЧЕР" доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 простягнення суми У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Пигіда Є.С. (представник за дов. від 03.07.2015);

від відповідача: ОСОБА_6 (представник за дов. від 19.09.2016);

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ФЕРНІЧЕР звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 125 163, 80 грн. на підставі статей 526, 629, 638 Цивільного кодексу України, статей 173-175, 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товари №307 від 06.10.2009 року в частині виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.06.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 позов задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ФЕРНІЧЕР 125 163 грн. 80 коп. основного боргу, 1 877 грн. 46 коп. судового збору.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі встановлених обставин справи, дійшов висновку, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання передбаченого договором №307 від 06.10.2009 року, що є підставою для стягнення суми боргу.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 13.06.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року та передати справу на новий розгляд до господарського суду Львівської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статей 4-3, 22, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій стороні відповідача не було створено необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи. Скаржник зазначає, що не зміг брати участь у справі, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів позивача, подавати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу.

Крім того, скаржник звертає увагу, що суд апеляційної інстанції помилково відхилив подані відповідачем додаткові докази.

У відзиві на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ФЕРНІЧЕР проти її задоволення заперечує та просить залишити оскаржувані судові акти без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Як установлено судами при розгляді даного спору, 06 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРТЕ Україна , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ФЕРНІЧЕР (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір №307 поставки товару.

Згідно з п. 1.1. договору №307 від 06.10.2009 постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти і оплатити товар (меблеву продукцію) у відповідності з умовами даного договору.

Пунктом 1.2. договору №307 від 06.10.2009, визначено, що найменування (асортимент), кількість, ціна за одиницю товару, вартість партії товару, строки поставки і строки оплати товару, що підлягає поставці, визначаються у відповідності з заявками покупця, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата товару у відповідності з даним договором здійснюється покупцем відповідно до умов узгодженої заявки на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур.

На виконання умов договору №307 від 06.10.2009 ТОВ ГЛОБАЛ ФЕРНІЧЕР згідно видаткових накладних №384 від 07.02.2013 р., №399 від 07.02.2013 р., №607 від 25.02.2013 р., №608 від 25.02.2013 р., №609 від 25.02.2013 р., №611 від 25.02.2013 р., №706 від 06.03.2013 р., №710 від 06.03.2013 р., №713 від 06.03.2013 р., №715 від 06.03.2013 р., №731 від 07.03.2013 р., №868 від 10.04.2013 р., №1086 від 11.04.2013 р., №1128 від 15.04.2013 р., №1159 від 17.04.2013 р., №1210 від 22.04.2013 р., №1359 від 18.05.2013 р., №1501 від 24.05.2013 р. поставило фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 товар на загальну суму 289 487,10 грн.

Зазначені видаткові накладні належним чином оформлені підписані представниками сторін без жодних зауважень та скріплені відбитками печаток товариств.

Відповідач оплатив вартість товару частково в сумі 122 544 грн. 30 коп. та повернув товар позивачу на загальну суму 41 779 грн. 00 коп.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 125 163, 80 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості товару на підставі статей 526, 629, 638 Цивільного кодексу України, статей 173-175, 193 Господарського кодексу України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з приписами статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

За приписами статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного кодексу України, сторони мають виконувати зобов'язання належним чином відповідно до його умов та вимог закону, при цьому, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначалося вище, на виконання умов договору №307 від 06.10.2009 ТОВ ГЛОБАЛ ФЕРНІЧЕР згідно видаткових накладних поставило фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 товар на загальну суму 289 487,10 грн.

Зазначені видаткові накладні належним чином оформлені підписані представниками сторін без жодних зауважень та скріплені відбитками печаток товариств.

Проте, в порушення пункту 6.1. договору, відповідач (фізична особа-підприємець ОСОБА_4.) оплатив вартість товару частково в сумі 122 544 грн. 30 коп., що підтверджується банківськими виписками особового рахунку позивача та повернув товар позивачу на загальну суму 41 779 грн. 00 коп., згідно видаткової накладної на повернення товару №1 від 18.03.2015. Відтак, відповідачем недоплачено 125 163,80 грн. (289 487,10 грн. - (122 544,30 грн. + 41 779,00 грн.) = 125 163,80 грн.) за поставлений позивачем товар.

За таких обставин, враховуючи наведені норми права, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ФЕРНІЧЕР 125 163 грн. 80 коп. основного боргу та задоволення позовних вимог.

Посилання заявника касаційної скарги на порушення судом апеляційної інстанції норм статті 101 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з залишенням без задоволення клопотання позивача про залучення до матеріалів справи додаткових доказів не можуть бути підставою для скасування рішення у справі, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та текстом оскаржуваних рішень і постанови.

Так судами надавалась оцінка доводам відповідача щодо поважності причин неможливості подання доказів до суду першої інстанції і вони мотивовано були відхилені з огляду на таке.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що з довідки ф.20 від 17.06.2016 у зв'язку з закінченням терміну зберігання до суду першої інстанції повернулось повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення ухвали господарського суду Львівської області від 10.05.2016 про прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі, за адресою надсилання "кв. АДРЕСА_1"; з довідки ф.20 від 02.07.2016 вбачається, що у зв'язку з закінченням терміну зберігання до суду першої інстанції повернулось повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення ухвали господарського суду Львівської області від 30.05.2016 про відкладення розгляду справи, за адресою надсилання "кв. АДРЕСА_1"; з довідки ф.20 від 25.07.2016 вбачається, що у зв'язку з закінченням терміну зберігання до суду першої інстанції повернулось повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення рішення господарського суду Львівської області від 13.06.2016, за адресою надсилання "кв. АДРЕСА_1".

З викладено слідує, що місцевим господарським судом було своєчасно та належним чином повідомлено відповідача, про призначення, відкладення розгляду справи, а також направлено належним чином оформлену копію рішення суду за адресою, наявною в матеріалах справи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копії свідоцтва про реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та копії паспорту, де зазначено адресу місця проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Крім того, суд звернув увагу, що рішення господарського суду Львівської області від 13.06.2016 у даній справі оприлюднене на веб-порталі судової влади України, як того вимагає Закон України "Про доступ до судових рішень" та постанова Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 № 740 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень".

Таким чином, звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням заявник не обґрунтував неможливість подання додаткових доказів до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання.

Щодо посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, то колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи містяться належні докази надіслання відповідачу ухвали від 07.11.2016 про розгляд справи на 15.11.2016 р., чим спростовуються наведені твердження останнього.

Отже, оскільки скаржником правомірних висновків судів попередніх інстанцій не спростовано, а судом касаційної інстанції порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, не виявлено, то колегія суддів визнає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, підстави для скасування яких відсутні.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі №914/1213/16 залишити без змін.

Головуючий суддя : Г.П. Коробенко

Судді: Г.А.Кравчук

Г.М. Мачульський