Ухвала

від 20.02.2017 по справі 914/3047/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.02.2017 р. Справа№ 914/3047/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства „ВіЕс Банк» , м.Львів

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства „Іскра» , м.Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Контраст-Дніпро» , м.Дніпро

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лендком» , м.Кив

про стягнення 95426968,84грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представники за довіреностями

від відповідача-1: ОСОБА_3 - представник за довіреністю

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством ВіЕс Банк , м.Львів до Публічного акціонерного товариства „Іскра» , м.Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Констраст-Дніпро» , м.Дніпро, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лендком» , м. Київ про стягнення заборгованості за кредитним договором №КU 017692 від 15.06.2012р., а саме: 3643861,06 доларів США (становить 93237728,49грн.) заборгованості за тілом та відсотками, 1315269,15грн. заборгованості за нарахованою комісією, 8739714,20грн. пені.

Ухвалою суду від 02.12.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.12.2016р., заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд ухвалив розглянути в судовому засіданні. Ухвалами суду від 12.12.2016р. у задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено та розгляд справи відкладено на 22.12.2016р. Ухвалою суду від 22.12.2016р. розгляд справи відкладено на 23.01.2017р. з підстав викладених в ній. Ухвалою суду від 23.01.2017р. розгляд справи відкладено на 30.01.2017р. для надання можливості відповідачу подати письмове клопотання про призначення експертизи. Ухвалою суду від 30.01.2017р. за клопотанням позивача строк вирішення спору продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 13.02.2017р. Ухвалою суду від 13.02.2017р. розгляд справи відкладено на 20.02.2017р.

Представники позивача в судовому засіданні 20.02.2017р. з'явилися, подали пояснення (вх.№6851/17 від 20.02.2017р.) щодо заявленого відповідачем-1 клопотання про припинення провадження у справі, надали усні пояснення по суті поданих пояснень.

Представник відповідача-1 в судове засідання 20.02.2017р. з'явився, подав доповнення (вх.№6786/17 від 20.02.2017р.) до відзиву, надав усні пояснення по суті поданих доповнень.

Відповідачами-2,3 явки повноважних представників в судовому засіданні 20.02.2017р. не забезпечено, поважності причин неявки суду не повідомлено.

Представник відповідача-1 підтримав раніше подане клопотання (вх.№383/17 від 30.01.2017р.) про призначення судової економічної експертизи, зокрема, зазначив, що на підтвердження видачі кредитних коштів позивач долучив до матеріалів справи копії заяв про видачу кредитних коштів та меморіальних ордерів. Однак, на думку відповідача-1, дані меморіальні ордери не відповідають вимогам закону і є неналежними та недопустимими доказами по справі, оскільки відповідно до п.4.10 Положення первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі і повинні містити обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства (банку), що склало документ, зміст та обсяг операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення, особистий підпис (електронний цифровий підпис), тощо. Долучені позивачем меморіальні ордери не містять таких обов'язкових реквізитів як місце складання, посади осіб, відповідальних за здійснення операцій і правильність їх оформлення, печатки (штампи) банку, також немає відмітки про проведення банком вказаних операцій.

Відповідач-1 вважає, що для того щоб надати відповідь на питання: чи стосуються долучені позивачем до матеріалів справи виписки по особовим рахунках кредитного договору №KU017692 від 15.06.2012р. і які саме банківські операції ці документи підтверджують, а також для встановлення фактичного змісту банківських операцій, відображених у наявних в матеріалах справи меморіальних ордерах, рухах та банківських виписках по особових рахунках, необхідно володіти спеціальними знаннями в галузі бухгалтерії, економіки, ведення банківських розрахунків та обліку. Також, окрім дослідження банківських виписок, відповідач-1 вважає, що необхідно перевірити правильність та достовірність даних, вказаних у долученому позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості станом на 24.11.2016р., а тому просить суд призначити по справі судову економічну експертизу, на вирішення якої поставити питання: „Чи підтверджується документально наявність заборгованості ПАТ „Іскра» перед банком за кредитним договором станом на 24.11.2016р. та в якому розмірі?» .

Представники позивача заперечили проти вказаного клопотання, при цьому зазначили, що у долучених ними до матеріалів справи виписках по особових рахунках та інформаціях про рух коштів по рахунках детально наведено рух коштів по рахунках та внутрішньобанківський облік всіх операцій, які відбувалися в межах даного кредитного договору, а відтак для того щоб встановити факт заборгованості відповідача-1 за кредитним договором та її розмір спеціальні знання не потрібні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, суд вважав за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи з таких підстав.

Так, п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» №4 від 23.03.2012р., роз'яснено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5, експертові забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з'ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення клопотання відповідача-1 про призначення судової економічної експертизи по справі, а відтак і зупинення провадження по справі не вбачається, оскільки суд має можливість самостійно встановити чи підтверджується документально наявність заборгованості ПАТ „Іскра» перед ПАТ „ВіЕсБанк» за кредитним договором та в якому розмірі, питань, роз'яснення яких потребує спеціальних знань, не виникає.

Також, представник відповідача-1 підтримав раніше подану заяву (вх.№5770/17 від 13.02.2017р.) про припинення провадження у справі, зокрема, зазначив, що між сторонами серед іншого, було укладено угоду №KU017692 від 15.06.2012р. про врегулювання погашення заборгованості. Даною угодою сторони змінили порядок і строки погашення кредиту та підсудність справ при вирішенні спорів. Так, відповідно до п.2 угоди, кінцевий термін погашення всіх зобов'язань клієнта за кредитними договорами - 15.06.2017р. Відтак, на думку відповідача-1, на момент звернення до суду з даним позовом, право позивача порушене не було, оскільки не настав строк платежу за жодним із зобов'язань, що передбачені кредитним договором, а відтак відсутній предмет спору. Окрім цього, відповідач-1 зазначив, що відповідно до п.8 згаданої угоди, сторони погодили вирішувати всі суперечки та розбіжності шляхом переговорів та угод, а у випадку не досягнення взаємоприйнятного рішення - у судах Відня, тобто несуть відповідальність згідно чинного законодавства Австрії. А тому, відповідач-1 вважає, що даний спір не підлягає вирішенню в господарському суді Львівської області.

Представники позивача заперечили проти вказаної заяви, зокрема, зазначили, що виконання боргових зобов'язань повинно бути здійснено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від банку, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком відповідного повідомлення позичальнику. Окрім цього, усі спори, згідно із п.20.7 кредитного договору, що можуть виникнути у зв'язку з кредитним договором, підлягають вирішенню шляхом переговорів, а випадку недосягнення згоди - шляхом розгляду в судах України згідно встановлених правил підвідомчості та підсудності. Відтак, зазначення в угоді кінцевого строку виконання зобов'язань за кредитним договором не є встановленням нового строку виконання зобов'язань, а лише констатацією факту наявності такого строку у кредитному договорі. Так, предметом угоди про врегулювання погашення заборгованостей, є виключно врегулювання порядку та черговості виконання зобов'язання клієнта перед банком та клієнта перед кредитором клієнта. Даний договір не регулює правовідносин, а також не встановлює нових прав та обов'язків для сторін кредитного договору, а отже, і застосовувати законодавство Австрії до правовідносин, що виникли на підставі кредитного договору, а не угоди про врегулювання заборгованості та вважати, що спір має розглядатися судами на території Австрії, підстав немає. Відтак, вважали, що клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі не підлягає до задоволення.

Клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі буде враховано судом при вирішенні справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.4-6 ГПК України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Зважаючи на складність справи, що зумовлена характером спірних правовідносин, потребу детального розгляду та об'єктивної оцінки зібраних у ній документальних доказів, з метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, суд вважає за необхідне призначити колегію у складі трьох суддів шляхом розподілу через автоматизовану систему документообігу суду.

Керуючись ст.ст.2-1, 4-6, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Призначити колегіальний розгляд справи №914/3047/16 у складі трьох суддів.

2. Ухвала про призначення розгляду справи у колегіальному складі суддів є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Щигельська О.І.