Рішення

від 21.02.2017 по справі 917/69/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017 р. Справа № 917/69/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Пак", вул. Базова 8, м.Дніпро, 49000

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавської області, 39621

про стягнення 498 214,87 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 13 від 13.01.2017р.

від відповідача: не з»явився

Розглядається позовна заява про стягнення 498 214,87 грн., у тому числі 160 861,00 грн. основного боргу за договором поставки № 0582-СН від 10.12.2013р., 13526,00 гн. 3% річних, 166 669,62 грн. пені, 157 158,25 грн. інфляційні.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав у встановлені договором строки свої договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

02.02.17р. позивач через канцелярію суду надав оригінали документів, які додані до позовної заяви (вх. № 1425 від 02.02.17р.).

21.02.2017р. позивачем через канцелярію суду подана заява про зменшення позовних вимог (вх. № 2589), в якій позивач зменшує позовні вимоги в частині пені та просить стягнути з відповідача 160 861,00 грн. основного боргу, 13526,00 гн. 3% річних, 157 158,25 грн. інфляційних.

Дослідивши заяву позивача про зменшення позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд приймає її до розгляду та розглядатиме справу в подальшому з її врахуванням.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідачем 20.02.2017р. та 21.02.2017р. через канцелярію суду надані відзив на позовну заяву (вх. № 2460 та № 2522) і заява про застосування строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені (вх. № 2459 та № 2521).

В судове засідання 21.02.2017р. відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, про що свідчать матеріали справи, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Судом враховано, що згідно зі ст.77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання кваліфікується підставою для відкладення розгляду справи у випадку, якщо з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка представника відповідача у судове засідання 21.02.2017р. не унеможливлює розгляд справи № 917/69/17, відтак не є підставою для відкладення розгляду справи за ст.77 ГПК України.

У п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що суд не викликав представників сторін у судове засідання, не визнавав їх явку обов'язковою, неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

За даних обставин, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 10 грудня 2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю МАРКЕТ ПАК (надалі -Позивач, Постачальник) та ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (надалі - Відповідач, Покупець) було укладено договір поставки №0582-СН від 10.12.2013р. (надалі - договір).

Умовами договору визначено, зокрема, наступне:

- п.1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю визначений цим Договором товар (надалі іменується Товар ), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

- п.2.4. датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу.

- п.6.1. Розрахунок за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

- п.6.2. Оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у цьому Договорі.

- п.9.2. Товар приймається Покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару Покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до видаткових накладних РН-0000001 від 08.01.14р.; РН-0000002 від 10.01.14р.; РН-0000003 від 06.02.14р. Відповідачу був поставлений товар, а саме: Плавіковий шпат ФК-85 на загальну суму 160861,92 грн.; товар був прийнятий уповноваженою особою Покупця - ОСОБА_2, яка діяла на підставі належним чином засвідчених довіреностей №0000000396 від 03.02.2014р.; № НОМЕР_1 від 04.01.2014р.

Видаткові накладні та довіреності на отримання товару позивачем надані в матеріали справи.

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого за договором товару не здійснив, і за ним рахується заборгованість в сумі 160861,92 грн.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем при здійсненні поставки не надані докази підтвердження якості та комплектності товару (сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат відповідності, протокол узгодження якості), що, за твердження відповідача, позбавляє його права використати поставлений товар за призначенням. За даних обставин, відповідач вважає, що ненадання документів, підтверджуючих якість продукції, позбавляють Позивача права вимагати оплату за нього.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору № №0582-СН від 10.12.2013р., кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України).

За приписами ст. 692, ст. 693 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтями 525, 530, 610, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що підписаними між сторонами видатковими накладними РН-0000001 від 08.01.14р.; РН-0000002 від 10.01.14р.; РН-0000003 від 06.02.14р. підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару, а саме: Плавіковий шпат ФК-85, на загальну суму 160861,92 грн.

Сторони у п.6.1. договору узгодили, що розрахунок за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару у визначені договором строки не виконав заборгованість становить 160861,92 грн.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача проти позову з тих мотивів, що ненадання позивачем документів, підтверджуючих якість продукції, позбавляють позивача права вимагати оплату за нього, судом визнаються необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

У матеріали справи відповідач не надав доказів звернення до позивача з вимогою про передачу документів для підтвердження якості та комплектності товару, докази встановлення строку для їх передачі. Також, у матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від договору поставки чи повернення товару продавцеві.

Отже, за ст. 666 ЦК України сам факт ненадання визначених договором документів на товар не є підставою для відмови від оплати вартості такого товару.

Згідно ч.4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов"язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконаня другою стороною свого обов"язку, друга сторона повинна виконати свій обов"язок.

З огляду на викладене, заперечення відповідача не є підставою для непроведення оплати отриманого ним товару.

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 160861,92 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України позивач заявив вимоги про стягнення 13526,00 грн. 3% річних за період з 10.03.2014р. по 27.12.2016р., 157 158,25 грн. інфляційних за період з березня 2014р. по грудень 2016р.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних за визначений позивачем період, суд прийшов до висновку, що заявлені розміри нарахувань відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, не перевищують розрахункових, а тому вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних у заявлених позивачем розмірах є правомірними та такими, що підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Витрати по сплаті судового збору, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, покладаються на відповідача у розмірі 4973,18 грн.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до п.1. ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Пунктом 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також ро"зяснено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Таким чином, враховуючи, що порядок повернення сум судового збору, визначений у статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає обов"язкову наявність клопотання особи, яка має право на повернення сум сплаченого до Державного бюджету України судового збору, а відтак суд позбавлений права вирішення цього питання без відповідного клопотання сторони.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавської області, 39621; ідентифікаційний код 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Пак", вул. Базова 8, м.Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 37901100) 160 861,00 грн. основного боргу, 13526,00 грн. 3% річних, 157 158,25 грн. інфляційних, 4973,18 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано: 22.02.2017р.

Суддя Киричук О.А.