Постанова

від 03.04.2017 по справі 917/69/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2017 р. Справа № 917/69/17

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Камишевої Л.М. судді Лакізи В.В.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 13.01.2017р. № 13;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук Полтавської області

на рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2017р.

у справі № 917/69/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Пак", м.Дніпро,

до відповідача:Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук Полтавської області,

про стягнення коштів 498214,87грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.02.2017р. (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю; стягнуто з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь ТОВ "Маркет Пак" 160861,00грн. основного боргу, 13526,00 грн. 3% річних, 157 158,25 грн. інфляційних втрат, 4973,18 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на ст.ст. 525, 530, 538, 610, 611, 625, 629, 655, 663, 666, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар, що виникла на підставі договору поставки від 10.12.2013р. № 0582-СН, та обґрунтованістю нарахування 3% річних за період з 10.03.2014р. по 27.12.2016р. у розмірі 13526,00 грн.та інфляційних втрат у розмірі 157158,25 грн. за період з березня 2014 року по грудень 2016 року.

Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2017р. у справі №917/69/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Маркет Пак» відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник вказує на те, що під час поставки ним прийнято товар, хоча достатніх правових підстав для цього він не мав, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження якості товару (сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат відповідності тощо), про що, за твердженням апелянта, позивача повідомлено, однак жодних дій зі сторони останнього щодо виконання своїх господарських зобов'язань в частині надання документації вчинено не було, отже, у відповідача не настав строк оплати за отриманий товар. Крім того, апелянт, із посиланням на Правила Інкотермс, зазначає, що поставка товару вважається здійсненою тільки при наданні товару з передбаченими договором документами.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 75), проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, і відсутність підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

10.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ ПАК» (постачальником) та ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупцем) укладено договір поставки №0582-СН, пунктом 1.1 якого встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату(а.с. 6,7)..

Пунктом 1.2 цього договору сторони визначили, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією.

Згідно із п. 2.2 договору відвантаження товару здійснюється автотранспортом за базисом DDP, згідно Інкотермс в редакції 2000 року.

У пункті 2.4 цього договору зазначено, що датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу.

Відповідно до п. 4.1 зазначеного договору підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат відповідності, протокол узгодження якості.

Пунктом 5.1 цього договору визначено, що при виявленні виробничих дефектів у товарі при його прийманні, а також при монтажі, налагоджуванні та експлуатації, у період гарантійного строку виклик представника постачальника для складання двостороннього акту обов'язковий.

Згідно з п.6.1 договору розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до п.6.2 зазначеного договору оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі.

Пунктом 9.2 договору встановлено, що товар приймається покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до Специфікації №1 - доповнення до договору від 10.12.2013р. №0582-СН загальна сума грошових коштів за товар по вказаній специфікації становить 560448,00 грн. з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 31).

На виконання умов даного договору позивачем поставлений відповідачу товар, саме: плавіковий шпат ФК-85 на загальну суму 160861,92 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 08.01.2014р. РН-0000001; від 10.01.2014р. РН-0000002.; від 06.02.2014р. РН-0000003, та від довіреностями від 03.02.2014р. №0000000396; від 04.01.2014р. № НОМЕР_1, виданими на ім'я ОСОБА_2.

21.02.2017р. відповідач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про застосування позовної давності, в якій просив суд відмовити ТОВ Маркет Пак у задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності, посилаючись при цьому на сплив позовної давності щодо вимоги про стягнення пені у сумі 166669,62 грн.

21.02.2017р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 160 861, 00 грн. основного боргу, 13526,00 грн. 3% річних та 157 158,25 інфляційних втрат.

21.02.2017р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (т.1, а.с. 63-65).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, яка утворилась у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань, що виникли на підставі договору поставки від 10.12.2013р. №0582-СН., 3% річних та інфляційних втрат.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із невиконанням покупцем (відповідачем) грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар і регулюються нормами Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України, передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться. Вказана норма кореспондується із приписами статті 526 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 1 статті 265 ГК України, ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із частиною 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

У пункті 2.4 цього договору зазначено, що датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Товариством з обмеженою відповідальністю Маркет Пак належним чином виконані прийняті на себе зобов'язання, визначені договором поставки від 10.12.2013р. №0582-СН щодо поставки товару, що підтверджується видатковими накладними від 08.01.2014р. РН-0000001; від 10.01.2014р. РН-0000002.; від 06.02.2014р. РН-0000003, підписаними повноважними представниками сторін, та довіреностями, виданими ОСОБА_2, яка підписала вказані накладні з боку отримувача товару (т.1, а.с.32-36).

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 160861,00 грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ Маркет Пак в частині стягнення основної суми боргу за несплату поставленого товару за спірним договором поставки від 10.12.2013р. №0582-СН в розмірі 160861,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Доводи заявника апеляційної скарги про відсутність підстав для проведення оплати за отриманий товар, оскільки позивачем не було надано документів на підтвердження якості та комплектності товару, про що позивача було повідомлено, не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів звернення до позивача з вимогою про передачу документів для підтвердження якості та комплектності товару, доказів встановлення строку для їх передання. Також, в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від договору поставки чи повернення товару продавцеві. За умовами п.п. 2.4, 6.1 договору розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати поставки товару, якою вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу.

Отже, зобов'язання покупця за договором поставки щодо оплати одержаного товару не ставиться у залежність від обов'язку продавця передати документацію, а виникає з моменту підписання видаткових накладних.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю. Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за порушення строків виконання зобов'язань за спірним договором, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При розрахунку інфляційних втрат слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 N 62-97р.

Так, сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр» . При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуютьсяз урахуванням цього місяця (Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві здійснений Верховним судом України. Аналогічні правові висновки відображені в інформаційному листі Вищого господарського суду від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» ).

У пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, господарським судом Полтавської області правомірно, із врахуванням здійсненого ним розрахунку, задоволено позовні вимоги в частині стягнення 13526,00 грн. 3% річних та 157158,25грн. інфляційних втрат за період прострочення виконання зобов'язання з 10.03.2014р. по 27.12.2016р. Також, як зазначалося вище, відповідачем в суді першої інстанції подано заяву про застосування позовної давності та відмову у задоволенні позову, з підстав спливу позовної давності щодо вимоги про стягнення пені у сумі 166669,62грн. (а.с. 57). Приймаючи до уваги, що позивачем зменшено розмір позовних вимог на суму 166669, 62 грн. пені, яка не була предметом даного спору, а також звернення позивача з вимогами щодо стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річних в межах встановленого ст. 258 ЦК України трирічного строку позовної давності, заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції в порушення вимог статті 84 ГПК України вказана заява відповідача не була розглянута, проте це порушення не призвело до прийняття місцевим господарським судом неправомірного рішення, а тому оскаржуване рішення не підлягає скасуванню (п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу ХII Господарського процесуального кодексу України ). З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2017р. у справі №917/69/17 - без змін.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги - Публічне акціонерне товариство Кременчуцький сталеливарний завод .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод на рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2017р. у справі № 917/69/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2017р. у справі № 917/69/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складений 10.04.2017р.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

суддя Л.М. Камишева

суддя В.В. Лакіза