Постанова

від 20.02.2017 по справі 913/927/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.02.2017 справа №913/927/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників сторін: прокурор: від позивача: від відповідача: ОСОБА_5 - посвідчення № 036658 від 15.12.2015 р.; не з'явився; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області, м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 02.11.2016 р. у справі№ 913/927/16 (суддя: Зюбанова Н.М.) за позовомпершого заступника керівника Луганської місцевої прокуратури № 2, смт. Станиця Луганська, Луганська область до відповідача-1: відповідача-2: Станично-Луганської районної державної адміністрації, смт. Станиця Луганська, Луганська область Фермерського господарства "Донбас Агро-Нива Плюс", с. Сотенне, Луганська область провизнання недійсними розпорядження та договору оренди земельних часток (паїв), зобов'язання повернути земельні ділянки

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Луганської місцевої прокуратури № 2 звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Станично-Луганської районної державної адміністрації (далі - відповідач-1) та до Фермерського господарства "Донбас Агро-Нива Плюс" (далі - ФГ "Донбас Агро-Нива Плюс", відповідач-2) про визнання недійсним розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації № 199 від 27.11.2015 р. "Про передачу в оренду незапитаних земельних часток (паїв) ФГ "Донбас Агро-Нива Плюс", визнання недійсним договору № 1 оренди земельних часток (паїв), який зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Нижньотеплівської сільської ради за № 226, зобов'язання ФГ "Донбас Агро-Нива Плюс" повернути земельні ділянки, що передані йому згідно договору № 1 оренди земельних часток (паїв), який зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Нижньотеплівської сільської ради за № 226.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.11.2016 р. у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 02.11.2016 р., позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при невідповідності висновків, викладених у оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи.

Позивач стверджує, що відповідно до спірного розпорядження відповідача-1 та спірного договору відповідачу-2 в оренду передано розподілені земельні частки (паї), тому Станично-Луганською районною державною адміністрацією при прийнятті спірного розпорядження та при укладанні спірного договору перевищено повноваження, надані ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Позивач також зазначає, що сертифікати на право на земельну частку (пай) прирівняні до правовстановлюючих документів та засвідчують право власників таких сертифікатів, які взяли участь у розподілі земельних часток, самостійно володіти, користуватися, та розпоряджатися земельною часткою (паєм), що узгоджується з положеннями п. 3 Указу Президента України № 1529/99 від 03.12.1999 р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки".

Скаржник вказує на те, що відповідач-1 не виконав обов'язку, передбаченого ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" в частині повідомлення власників земельних часток (паїв) чи їх спадкоємців про результати розподілу земельних ділянок, оскільки в матеріалах справи відсутній список власників земельних часток (паїв), чиї землі є нерозподіленими (невитребуваними) та відповідно передані в управління Станично-Луганській районній державній адміністрації, відсутні докази повідомлення власників земельних часток (паїв) про розподіл таких земельних ділянок.

На думку скаржника, матеріали справи не містять доказів надання земельним ділянкам, які є предметом спірного договору, статусу невитребуваних.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що у спірному розпорядженні та спірному договорі не визначено місце розташування та розміри земельних ділянок з огляду на відсутність плану та схеми земельних часток на час укладення вказаного договору, що унеможливлює ідентифікацію об'єкта оренди.

Апелянт вважає, що нормативно-грошова оцінка має істотне значення при укладанні договору оренди для визначення розмірів орендної плати за користування земельними ділянками та має обов'язково виготовлятись при наданні земельних ділянок, у тому числі невитребуваних земельних часток (паїв), в оренду, в той час як орендна плата, як істотна умова спірного договору, розрахована на підставі грошової оцінки затвердженої рішенням виконавчого комітету районної ради народних депутатів від 13.06.1995 р. № 175, що суперечить приписам ст.ст. 288, 289.1, 289 Податкового кодексу України.

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач-1 письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився. 16.02.2017 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача-2 про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з неможливістю забезпечення участі повноважного представника у даному судовому засіданні.

Судова колегія враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Частиною 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.01.2017 р. не визнавалась обов'язковою явка представників сторін та сторони були попереджені, що у разі нез'явлення їх представників у судове засідання, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами у справі. Крім того, відповідачем-2 в обґрунтування вказаної заяви не додано належних доказів на підтвердження неможливості явки його повноважного представника у визначене ухвалою суду судове засідання.

З огляду на зазначене, вищенаведена заява відповідача-2 судовою колегією відхилена.

Також через канцелярію суду апеляційної інстанції 20.02.2017 р. надійшов відзив відповідача-2 на апеляційну скаргу. Проте, вказаний відзив не містить підпису представника відповідача-2 - ОСОБА_6, тому судовою колегією до уваги не приймається.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.1997 р. Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Артема Станично-Луганською райдержадміністрацією видано Державний акт на право колективної власності на землю № 000034 серії II-ЛГ на площу 4856,3 га.

27.11.2015 р. головою Станично-Луганської РДА - керівником районної ВЦА винесено розпорядження № 199 "Про передачу в оренду незапитаних земельних часток (паїв) ФГ "Донбас Агро-Нива Плюс", за яким в оренду ФГ "Донбас Агро-Нива Плюс" передані незапитані земельні частки (паї) ріллі загальною площею 332,65 га, в т.ч. земельні ділянки №№ 447, 452, 672-698, 660-665, 496, 499, 523, 598, 576, 578, 585, 586, 624, 599, 600, 602, 610, 621, 645, 638, 649, 594, 591, 446, 621, 649, 587, 438, 500 реформованого КСП ім. Артема Нижньотеплівської сільської ради для ведення сільськогосподарського товаровиробництва на строк до моменту отримання їх власниками свідоцтва про право власності на земельні ділянки, але не більше ніж на 5 років. Також встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнту індексації на поточний рік.

На підставі цього розпорядження 17.02.2016 р. між Станично-Луганською районною військово-цивільною адміністрацією, як орендодавцем, та ФГ "Донбас Агро-Нива Плюс", як орендарем, укладено договір № 1 оренди земельних часток (паїв), за яким орендодавець передав в оренду орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а саме незапитані земельні частки (паї) ріллі загальною площею 332,65 га (земельні ділянки №№ 447, 452, 672-698, 660-665, 496, 499, 523, 598, 576, 578, 585, 586, 624, 599, 600, 602, 610, 621, 645, 638, 649, 594, 591, 446, 621, 649, 587, 438, 500 зі складу земель реформованого КСП ім. Артема, розташовані на території Нижньотеплівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області).

За умовами п. 2 договору площа земельної ділянки складає 332,65 умовних кадастрових гектарів-ріллі, а згідно п. 5 - її вартість 7172681 грн. 32 коп. (з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земель на 2015 рік - 3,997 та коефіцієнту 1,756 відповідно до постанови КМ України № 1185 від 31.10.2011).

Строк дії договору визначено до 27.11.2020 р. (п. 8 договору), орендна плата відповідно до п. 9 договору складає 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок у сумі 215 180 грн. 44 коп.

Умовами п. 17 договору передбачено передачу земельної ділянки без розроблення проекту її відведення.

Також сторонами складено та підписано акт прийому-передачі земельних часток (паїв).

Наявний у справі перелік тимчасово незапитаних земельних часток (паїв) з номерами відповідних земельних ділянок свідчить, що предметом договору оренди земельних часток (паїв) № 1 від 17.02.2016 р. є також "вільні" паї.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації № 199 від 27.11.2015 р. "Про передачу в оренду незапитаних земельних часток (паїв) ФГ "Донбас Агро-Нива Плюс".

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За приписами частини 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до ст.124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 р. N720/95 було передбачено порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Згідно з пунктом 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 р. N 122, нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

З викладеного вбачається, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а відтак надання таких ділянок у користування здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування відповідно до наданих їм повноважень та до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

До того ж, власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення власників земельних часток (паїв) про розподіл таких земельних ділянок.

Судова колегія зазначає, що висновки місцевого господарського суду щодо надання в оренду саме нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) є передчасними.

З аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи можна дійти висновку, що відповідно до спірного розпорядження та спірного договору відповідачу-2 в оренду передано розподілені земельні частки (паї).

Відповідно до п. 9 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого Постановою КМУ України № 122 від 04.02.2004 р., результати розподілу земельних ділянок оформлюються протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв) або їх представниками, які взяли участь у розподілі, головуючим та секретарем зборів.

До протоколу додається список власників земельних часток (паїв) або їх представників, які взяли участь у розподілі, із зазначенням номерів вибраних ними земельних ділянок.

Відповідно до умов спірного договору відповідачу-2 в оренду передано у т.ч. незапитані земельні частки (паї) ріллі №№ 649, 523, 578, 587, 602, 638, 438, 598, 586, 585, 624, 610, 576, 591, 599, 452, 499, 496, 600, 447, 621, 500, 594, 645, 446.

Зміст "Переліку тимчасово незапитаних земельних часток (паїв) колишнього КСП ім. Артема по Нижньотеплівській сільській раді", який є додатком до спірного договору, свідчить про те, що вказані земельні частки (паї) є розподіленими, тобто власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) взяли участь у розподілі земельних ділянок та вибрали відповідні земельні ділянки.

Таким чином, відповідачем-1 при прийнятті спірного розпорядження та при укладанні спірного договору перевищено повноваження, надані ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Крім того, про перевищення повноважень органом державної влади також свідчить зміст Перехідних положень Закону України "Про оренду землі" щодо права громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок на укладення договорів оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Отже вбачається, що сертифікати на право на земельну частку (пай) прирівняні до правовстановлюючих документів та засвідчують право власників таких сертифікатів, які взяли участь у розподілі земельних часток, самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися земельною часткою (паєм), що узгоджується з положеннями п. 3 Указу Президента України № 1529/99 від 03.12.1999 р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки".

Законом України "Про землеустрій" визначено правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, які спрямовані на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

У статті 25 Законом України "Про землеустрій" зазначено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Матеріали справи не містять дозволу Станично-Луганської районної державної адміністрації на виготовлення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які були передані в оренду відповідачу-2.

Тобто, прийняття відповідачем-1 спірного розпорядження та укладання спірного договору здійснено за відсутності відповідних текстових, графічних матеріалів та без визначення місця розташування та розміру земельних ділянок.

Висновок місцевого господарського суду щодо ідентифікації земельних ділянок, переданих в оренду, за викопіюваннями з технічної документації, засвідчених землевпорядником, є помилковим, оскільки матеріалами справи не доведено походження викопіювання з технічної документації, які надані відповідачем-1 листом № 5227 від 25.10.2016 р., та на підставі якого нормативно-правового акту та з якою метою розроблено таку технічну документацію, а також безпосереднього відношення до орендованих відповідачем-2 земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації № 199 від 27.11.2015 р. "Про передачу в оренду незапитаних земельних часток (паїв) ФГ "Донбас Агро-Нива Плюс" прийнято з порушенням вимог законодавства, тому визнається недійсним, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору № 1 оренди земельних часток (паїв), який зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Нижньотеплівської сільської ради за № 226.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" в чинній редакції однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що прокурор в позовній заяві посилається на редакцію цієї норми, яка не набрала чинності на момент укладення спірного договору, проте, не враховано, що у попередній редакції, яка була чинною, законодавцем орендна плата так само визначена істотною умовою договору.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", в редакції чинній на момент укладення спірного договору, - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Частиною першою пункту 289.1 статті 289 ПК України і частиною першою статті 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель ).

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при укладенні договору оренди земельної ділянки між Станично-Луганською районною військово-цивільною адміністрацією та ФГ "Донбас Агро-Нива Плюс" орендна плата розрахована на підставі грошової оцінки, затвердженої рішенням виконавчого комітету районної ради народних депутатів від 13.06.1995 р. № 175, тому у даній справі договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

В матеріалах справи відсутня інформація щодо звернення орендаря про внесення відповідних змін до договору оренди в частині збільшення орендної ставки та про розроблення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Враховуючи те, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, факт непроведення нормативної грошової оцінки, у порядку встановленим законодавством, не є суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ФГ "Донбас Агро-Нива Плюс" повернути земельні ділянки, що передані йому згідно договору № 1 оренди земельних часток (паїв), який зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Нижньотеплівської сільської ради за № 226.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог в частинах визнання недійсним розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації № 199 від 27.11.2015 р. "Про передачу в оренду незапитаних земельних часток (паїв) ФГ "Донбас Агро-Нива Плюс", про визнання недійсним договору № 1 оренди земельних часток (паїв), який зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Нижньотеплівської сільської ради за № 226, то позовні вимоги про зобов'язання ФГ "Донбас Агро-Нива Плюс" повернути земельні ділянки, що передані йому згідно договору № 1 оренди земельних часток (паїв), який зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Нижньотеплівської сільської ради за № 226 є обґрунтованими, тому також підлягають задоволенню.

Статтею 49 ГПК України врегульовано питання розподілу господарських витрат. Вбачається, що позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру:

- визнання недійсним спірного розпорядження;

- визнання недійсним спірного договору.

Відповідно до п. 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Отже, вимога про зобов'язання ФГ "Донбас Агро-Нива Плюс" повернути земельні ділянки, що передані йому згідно договору № 1 оренди земельних часток (паїв), який зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Нижньотеплівської сільської ради за № 226 є вимогою майнового характеру.

За приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції, чинній станом на день звернення з позовом до господарського суду Луганської області, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Скаржником до апеляційної скарги додано лист відділу Держгеокадастру у Станично-Луганському районі Луганської області Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 769 від 04.08.2016 р. відповідно до якого нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за спірним договором станом на 2016 рік складає 8 606 499 грн. 78 коп.

Таким чином, судовий збір у даній справі за подання позовної заяви мав бути сплачений за дві вимоги немайнового характеру, що складає 2 756 грн. 00 коп. (1 378 грн. 00 коп. + 1 378 грн. 00 коп. = 2 756 грн. 00 коп.) та за вимогу майнового характеру у сумі 129 097 грн. 50 коп. (8 606 499 грн. 78 коп. х 1,5% = 129 097 грн. 50 коп.), всього 131 853 грн. 50 коп.

Матеріали справи свідчать про те, що платіжним дорученням № 637 від 15.08.2016 р. прокуратурою Луганської області сплачено судовий збір у сумі 4 134 грн. 00 коп. (а.с. 10), тобто в меншому розмірі, ніж встановлено вимогами закону. Отже, недоплата судового збору за позовом складає 127 719 грн. 50 коп.

Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою за вимогами немайнового характеру покладаються на відповідачів рівними частинами, тобто з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 2 893 грн. 80 коп. (1 378 грн. 00 коп. + 1 515 грн. 80 коп.) судового збору, з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 2 893 грн. 80 коп. (1 378 грн. 00 коп. + 1 515 грн. 80 коп.) судового збору, за вимогою майнового характеру судовий збір покладається на відповідача-2 зі стягненням:

- з відповідача-2 на користь позивача 1 378 грн. 00 коп. судового збору за позовом;

- з відповідача-2 на користь Державного бюджету України 127 719 грн. 50 коп. судового збору за позовом;

- з відповідача-2 на користь позивача 142 007 грн. 25 коп. судового збору за апеляційною скаргою.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 02.11.2016 р. у справі № 913/927/16 задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 02.11.2016 р. у справі № 913/927/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме:

- визнати недійсним розпорядження голови Станично-Луганської районної державної адміністрації № 199 від 27.11.2015 р. "Про передачу в оренду незапитаних земельних часток (паїв) ФГ "Донбас Агро-Нива Плюс";

- визнати недійсним договір № 1 оренди земельних часток (паїв), який зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Нижньотеплівської сільської ради за № 226;

- зобов'язати Фермерське господарство "Донбас Агро-Нива Плюс" повернути земельні ділянки, що передані йому згідно договору № 1 оренди земельних часток (паїв), який зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Нижньотеплівської сільської ради за № 226.

Стягнути зі Станично-Луганської районної державної адміністрації (93600, вул. Леніна, 25, смт. Станиця Луганська, Луганська область, код ЄДРПОУ 20188543) на користь прокуратури Луганської області (93408, вул. Б.Ліщини, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 02909921) 1 378 грн. 00 коп. судового збору за позовом.

Стягнути з Фермерського господарства "Донбас Агро-Нива Плюс" (93612, вул. Кірова, 36, с. Червоний Жовтень, Станично-Луганський район, Луганська область, код ЄДРПОУ 36649984) на користь прокуратури Луганської області (93408, вул. Б.Ліщини, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 02909921) 2 756 грн. 00 коп. судового збору за позовом.

Стягнути з Фермерського господарства "Донбас Агро-Нива Плюс" (93612, вул. Кірова, 36, с. Червоний Жовтень, Станично-Луганський район, Луганська область, код ЄДРПОУ 36649984) на користь Державного бюджету України 127 719 грн. 50 коп. судового збору за позовом.

Стягнути зі Станично-Луганської районної державної адміністрації (93600, вул. Леніна, 25, смт. Станиця Луганська, Луганська область, код ЄДРПОУ 20188543) на користь прокуратури Луганської області (93408, вул. Б.Ліщини, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 02909921) 1 515 грн. 80 коп. судового збору за апеляційною скаргою.

Стягнути з Фермерського господарства "Донбас Агро-Нива Плюс" (93612, вул. Кірова, 36, с. Червоний Жовтень, Станично-Луганський район, Луганська область, код ЄДРПОУ 36649984) на користь прокуратури Луганської області (93408, вул. Б.Ліщини, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 02909921) 143 523 грн. 05 коп. судового збору за апеляційною скаргою.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді: О.Л. Агапов

ОСОБА_3