Постанова

від 20.02.2017 по справі 910/17554/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2017 р. Справа№ 910/17554/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гончарова С.А.

Суліма В.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 20.02.2017

розглядаючи апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 (повне рішення складено 25.11.2016)

у справі №910/17554/16 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий дім"

до Київської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/17554/16 позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасувати рішення Київської міської ради №880/880 від 28.07.2016 року "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 № 79-6-00522, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НОВИЙ ДІМ" на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2007 № 307/968". Стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий дім" 1378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/17554/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити.

Одночасно в апеляційній скарзі заявлено клопотання про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 прийнято до провадження зазначену вище апеляційну скаргу та призначено справу №910/17554/16 до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Крім того, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Громадська організація "Екостолиця" звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/17554/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 прийнято зазначену вище апеляційну скаргу до провадження та спільного розгляду з апеляційною скаргою ОСОБА_2.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Київська міська рада, яка 30.01.2016 звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/17554/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити.

Зазначені апеляційні скарги обґрунтовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням судом норм процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

ТОВ Компанія Новий дім на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2016 - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 колегією суддів у складі : Майданевич А.Г. (головуючий), Гончаров С.А., Сулім О.М. у задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_2 та Громадської організації "Екостолиця" до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відмовлено. Апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Громадської організації "Екостолиця" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/17554/16 припинено.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.02.2017 надавав свої пояснення, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити, рішення господарського суду міста Києва - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2017 надавав свої пояснення, заперечував щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду міста Києва залишити без змін, апеляційну скаргу Київської міської ради - без задоволення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Київської міської ради №307/968 від 15.03.2007 передано товариству з обмеженою відповідальністю "Компанії "Новий дім" у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 3,05 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку у пров. Феофанівському, 14-б у Голосіївському районі міста Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

На підставі рішення Київської міської ради №307/968 від 15.03.2007 між Київською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий дім" (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки від 20.07.2007 року (далі-Договір), нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за №1968, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що було зроблено запис від 20.07.2007 року за №79-6-00522 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до пункту 1.1.Договору орендодавець на підставі Рішення Київської міської ради №307/968 від 15.03.2007 року, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором.

Згідно із пунктом 2.1 Договору об'єктом оренди відповідно цього Договору є земельна ділянка з наступним характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_1 у Голосіївському районі міста Києва; розмір - 30471 кв.м.; цільове призначення - для будівництва, обслуговування та експлуатації жилого будинку; кадастровий номер - НОМЕР_1.

Договір укладено на 15 років (п. 3.1 Договору).

За змістом п. 8.4 договору, орендар зобов'язаний, зокрема, приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та своєчасно вносити оренду плату.

Пунктом 11.4 вказаного договору визначено, що договір може бути розірваний:

- за взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду, в порядку, встановленому законом;

- в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 20.07.2007 орендодавець передав, а орендар прийняв у володіння та користування обумовлену договором земельну ділянку.

28.07.2016 Київською міською радою прийнято рішення №880/880 від 28.07.2016 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 №79-6-00522, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОВИЙ ДІМ" на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2007 № 307/968.

Підставою для прийняття Київською міською радою рішення №880/880 від 28.07.2016 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 № 79-6-00522 стало те, що товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НОВИЙ ДІМ" не було виконано умов пункту 8.4 договору оренди, а саме: не завершено забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням.

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий дім" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення

Обгрунтовуючи позовну заяву товариство зазначило, що рішення Київської міської ради №880/880 від 28.07.2016 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 № 79-6-00522 є незаконним та таким, що порушує його права орендаря, вказує на відсутність з його боку порушень умов Договору, а тому просить рішення визнати незаконним та скасувати.

При прийняті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Київська міська рада, яка 30.01.2016 звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/17554/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Київської міської ради підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати та у позові відмовити, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно - правовими актами та договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Виходячи зі змісту ст. 93 Земельного кодексу України, ст.ст. 762, 792 ЦК України, ст.ст. 13 та 21 Закону України „Про оренду землі" правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства; в силу ст.ст. 177, 181, 373, 374 ЦК України земельна ділянка (як індивідуалізований об'єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об'єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що територіальні громади є учасниками цивільних відносин, діючи у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, набуваючи та здійснюючи цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.ст. 169 та 172 ЦК України).

Цивільні права та обов'язки виникають (змінюються та припиняються) із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, із договорів та інших правочинів, що являють собою дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків; цивільні права та обов'язки можуть виникати (змінюватися, припинятися) безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором; разом з тим, за частиною 3 наведеної статті у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Крім того, як вбачається з умов договору, сторони погодили його розірвання в односторонньому порядку (п.п. 8.4, 11.4 договору).

Таким чином, наведене вище правове регулювання не містить заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 10.11.2015 року у справі №910/27023/14, від 26.10.2016 у справі №910/28532/15.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов не вірного висновку, що нормами чинного законодавства не передбачено можливість розірвання договору на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором.

Обрання правового способу врегулювання спору є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а право на односторонню відмову від договору є позасудовою процедурою, яка не потребує погодження іншою стороною договору.

За умовами п. 11.4 договору оренди однією з підстав для розірвання орендодавцем договору в односторонньому порядку є порушення орендарем строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору.

Так, за змістом п. 8.4 договору орендар зобов'язаний, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням від 15.03.2007 № 307/968 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НОВИЙ ДІМ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку у пров. Феофанівському, 14-б у Голосіївському районі м. Києва" Київська міська рада передала товариству з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НОВИЙ ДІМ" у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 3,05 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку у пров. Феофанівському, 14-б у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

На виконання вказаного рішення між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ "НОВИЙ ДІМ укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Київська міська рада зобов'язалась передати, а відповідач - прийняти в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 30471 кв.м. на пров. Феофанівському, 14-б у Голосіївському районі м. Києва строком на 15 років.

20.07.2007 договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за № 79-6-00522 (далі - Договір).

Таким чином, згідно умов п. 8.4 вказаного договору позивач зобов'язався завершити забудову земельної ділянки у пров. Феофанівському, 14-б у Голосіївському районі м. Києва у строк до 20.07.2010.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України неможливості виконати умови п. 8.4 договору оренди в частині своєчасного завершення забудови, з огляду на таке.

Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, зазначено, що 27.04.2016 позивачем було подано до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції міста Києва Декларацію про початок виконання будівельних робіт № КВ093161181253.

Тобто, позивачем було подано зазначену декларацію лише через дев'ять років з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки. Крім того, позивач не заперечує, що не завершив забудову протягом трьох років з моменту державної реєстрації вказаного договору.

Колегією суддів встановлено, що позивачем не було надано, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції, належних та допустимих доказів на підтвердження виконання вимог п. 8.4. Договору оренди земельної ділянки, а саме, про початок будівельних робіт, отримання дозвільної документації на будівництво, тощо.

При цьому, позивач був обізнаний з умовами договору оренди в частині існування у нього обов'язку закінчити забудову земельної ділянки не пізніше, ніж через 3 роки після державної реєстрації договору оренди, із відповідними наслідками не закінчення такої забудови у вигляді можливості орендодавця в односторонньому порядку відмовитися від договору.

Окрім зазначеного, як вбачається з матеріалів справи, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено перевірки та складено акти обстеження земельної ділянки у пров. Феофанівському, буд. 14-б від 19.11.2015 № 1005/01 та від 30.06.2016 № 16-1178-01, які підписано посадовою особою Департаменту земельних ресурсів та в.о. начальником відділу землеустрою та моніторингу земель Голосіївського району. Згідно з вказаними актами земельна ділянка за період з 20.07.2007 до 30.06.2016 не забудована, а тому вбачається порушення вимог п. 8.4. договору оренди земельної ділянки в частині строків завершення забудови земельної ділянки (три роки).

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про відсутність вини та не спростовано наявність вини у незавершенні забудови земельної ділянки у встановлений п.8.4 договору строк. Будь-які інші докази, зокрема, про заборону позивачу та/або іншим особам на проведення будівельних робіт на спірній ділянці також відсутні.

До того ж, на підставі положень п. 11.1 договору оренди позивач не позбавлений був права в установленому порядку звернутися до відповідача як орендодавця з пропозицією продовжити строки здійснення забудови спірної земельної ділянки, доказів здійснення чого позивачем суду також не надано.

Колегія суддів зазначає, що наведена позивачем у судових рішеннях правова позиція Верховного Суду України не стосується випадків одностороннього розірвання договору з підстав порушення орендарем визначених договором обов'язків щодо строків завершення забудови земельної ділянки.

Апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зміст оскаржуваного рішення Київської міської ради не відповідає положенням рішення Конституційного Суду України від 16.04.09 у справі № 1-9/2009 яким передбачено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, з огляду на наступне.

Оскільки рішенням Київської міської ради від 28.07.2016 № 880/880 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 N 79-6-00522, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НОВИЙ ДІМ" на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2007 N 307/968" не скасовувалося попереднє рішення ради від 15.03.2007 N 307/968, тому застосування до спірних правовідносин положення рішення Конституційного Суду України від 16.04.09 у справі № 1-9/2009 є необгрунтованим.

До того ж, вказаним рішення встановлено, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими, недоведеним та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення.

Таким чином, апеляційна скарга Київської міської ради підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/17554/16 слід скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/17554/16 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі №910/17554/16 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий дім" до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №880/880 від 28.07.2016 Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 № 79-6-00522, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Новий дім на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2007 № 307/968 - відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий дім" (01015, м.Київ, вул.Старонаводницька, будинок 13-А, секція Е, офіс 42, код ЄДРПОУ 32587668) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) 1515,80 грн. - судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5.Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

6.Матеріали справи №910/17554/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді С.А. Гончаров

В.В. Сулім