Постанова

від 21.05.2007 по справі 29/440-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/440-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» травня 2007 року                                                               справа №29/440-06

Колегія суддів у складі:                           головуючого судді В.В.Афанасьєва,

                                                                                                      судді А.І.Бухана,

                                                                                                   судді О.В.Шевель

при секретарі Парасочці Н.В.,

за участю представників:

позивача          -Толбатова А.Ф., Константинова Д.С.

відповідача -Курочкіна В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду  апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «СМП-166»(вхідний № 1072Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 19 лютого 2007 року по справі № 29/440-06

за позовом Дочірнього підприємства НВФ «ХСУ-127»АТЗТ «Харківське спеціалізоване управління № 127» (м. Харків)

до Дочірнього підприємства «СМП-166»( м. Харків)

про стягнення 261997,00 гривень

та зустрічним позовом Дочірнього підприємства СМП-166 (м. Харків)

до Дочірнього підприємства НВФ «ХСУ-127»АТЗТ «Харківське спеціалізоване управління № 127»(м. Харків)

про стягнення 456,86 гривень

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 лютого 2007 року  підписаного  суддею Шведом Е.Ю. 24 лютого 2007 року) первісний позов задоволено  повністю.  Стягнуто  з  відповідача на користь позивача 261997,00 гривень боргу, 10511,04 гривень пені, 2725,08 гривень державного мита та 118,00 гривень витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. У  задоволенні зустрічного позову  відмовлено.

Дочірнє підприємство «СМП-166»з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 19 лютого 2007 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Позивач за первісним позовом - Дочірнє підприємство НВФ «ХСУ-127»АТЗТ «Харківське спеціалізоване управління № 127»у своєму відзиві проти апеляційної скарги заперечує, разом з тим його представник в судовому засіданні вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення уповноважених присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив що:

26 березня 2006 року між сторонами було укладено договір №12/06, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар, а відповідач - прийняти та оплатити його вартість. Позивач свої зобов'язання за договором виконав та передав відповідачеві товар на суму 161282,84 гривень, який останній отримав, що підтверджується документально матеріалами справи, а саме накладною             № РН-0000015 від 11 квітня 2006 року, довіреністю ЯЛЦ № 830242 від 11 квітня 2006 року та підписом представника відповідача з відтиском печатки на накладній. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок грошові кошти в сумі 60780,13 гривень. 26 жовтня 2006 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості в розмірі 100502,71 гривень, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором  № 12/06 від 26 жовтня 2006 року складає 100502,71 гривень.

Окрім того, 11.04.06 року між сторонами було укладено договір №14/06, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався виконати відповідачеві роботи, а відповідач - прийняти та оплатити їх вартість протягом строку, встановленого в договорі. Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за вищенаведеним договором виконав, здійснив відповідачеві роботи вартістю 207126,00 гривень. Дані роботи відповідачем прийняті, що підтверджується актами прийняття виконаних робіт за квітень 2006 року та за травень 2006 року, підписаними сторонами але оплату їх вартості здійснив лише частково у розмірі 45631,71 гривень. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №14/06 від 11.04.06 складає 161494,29 гривень. Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 261997,00 гривень.

Враховуючи, що вказані суми боргу відповідачем не оспорені, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також, виходячи з того, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 261997,00 гривень є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Пунктом 6.2 договору №14/06 від 11.04.06 сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, нарахована позивачем пеня в сумі 10511,04 гривень відповідає умовам договору та вимогам законодавства і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги відповідача за первісним позовом та надані ним докази, господарський суд області встановив, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Позивач за зустрічною позовною заявою обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач прострочив виконання робіт, оскільки строк їх закінчення повинен на думку позивача настати 01.06.06 року, після отримання авансового платежу. Авансовий платіж згідно платіжного доручення № 922 був перерахований відповідачеві 11.05.06 року. Однак, як встановлено судом, 11.04.06 року між сторонами укладено договір підряду. № 14/06 про монтаж металоконструкцій, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати відповідачеві роботи, а відповідач - прийняти та оплатити їх вартість протягом строку, встановленого в договорі. Відповідно до п.2.8. спірного Договору роботи виконуються з матеріалів «Замовника», тобто позивача за зустрічною позовною заявою. У зв'язку з тим, що Замовник ДП «СМП-166»затримало постачання металоконструкції та збільшило обсяг робіт, відповідач за зустрічним позовом направив ДП «СМП-166»лист про продовження строку виконання робіт до 30.06.06 року. В подальшому, 20.09.06 року до Замовника (ДП «СМП-166») відповідачем за зустрічною позовною заявою повторно було направлено листа з вимогою про підписання додаткових угод, який отримано Замовником 20.09.06 року, про що є відповідна відмітка, але залишена останнім без відповіді та задоволення. Тому посилання позивача на прострочку відповідачем виконання зобов'язання за договором, не може бути прийнято судом до уваги. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зустрічна позовна вимога є необґрунтованою, в зв'язку з чим в її задоволенні треба відмовити.

Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів в основному  відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна  правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області  забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно дослідив  фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.

Позивач  у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права довів  правову обґрунтованість своїх вимог до відповідача, який дійсно не забезпечив виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань. Наведені відповідачем по первісному позову твердження про те, що господарський суд області не повинен був розглядати у єдиному провадженні розглядати  та приймати відповідне рішення по  правовідносинам, які  склалися між сторонами у справі по двом вищезазначеним договорам, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного Господарського процесуального кодексу України. Права та обов'язки сторін по господарській  справі ( як позивача, так і відповідача) визначені статтями 1, 22,54,58,  60   ГПК України. Позивач скористався  своїм  законним правом об'єднати усі  свої вимоги по відповідача  в одній позовній заяві,  останні були прийняті господарським судом області  та по ним  було порушено   відповідне  провадження.  Разом з тим в відповідач у  поданому до господарського суду  області  власному відзиві від 24 листопада 2006 року № 537  фактично  визнав  наявність у нього  боргу  перед позивачем у розмірі 110.217,69 гривень,  заперечуючи при цьому лише проти стягнення  решти боргу,  В обґрунтування свого відзиву  на позовну заяву та доповненні до неї  він дійсно  не  забезпечив  належного документально-доказового  обґрунтування своїх позицій, яке передбачено статтею 36 ГПК України. Так само він не здійснив цього в обґрунтування своєї апеляційної скарги.

Згідно з матеріалами справи,  через недотримання відповідачем по первісному позову вимог процесуального законодавства  стосовно подання  зустрічної позовної заяви про стягнення  з позивача за первісним позовом  від 20 листопада 2006 року № 528, яка ухвалою  господарського суду області від 24 листопада 2006 року  була повернута без розгляду, останній був змушений  повторно подати  цю   ж саму заяву ( зареєстровану господарським суди області  28 листопада 2006 року та прийняту до розгляду ухвалою господарського суду  області від 11 грудня 2006 року),  не забезпечивши  належним документальним її обґрунтовуванням, оскільки надані ним  письмові матеріали  не відповідають встановленому порядку подання  письмових доказів. Саме з врахуванням цих обставин (ненаданням доказів прострочення  позивачем  за первісним  позовом виконання умов  другого договору)  господарський суд  області  визнав за правомірне  відмовити у задоволенні  заявлених відповідачем за первісним позовом  його зустрічних вимог по позивача за первісним позовом. Апеляційна колегія суддів також не може погодитися з заявленим у апеляційній скарзі твердженнями  відповідача про первісному  позову про те, що господарський суд області  допустив порушення норм чинного процесуального законодавства, розглянувши справу  за відсутністю  уповноважених представників відповідача. Останні згідно з протоколом судового засідання  господарського суду області  від 22 січня 2001 року були присутні у ньому, копію ухвали  суду про відкладення  розгляду справи судом було надіслано за вказаними у матеріалах справи адресами 25 січня 200 року, доказів неодержання відповідних  процесуальних документів  та неможливості участі у призначеному судовому засіданні господарського  суду області  своїх представників  саме за цією підставою  відповідач  не надав.

Системний аналіз матеріалів справи дає підстави колегії суддів апеляційного суду вважати, що шляхом зловживання встановлених господарським процесуальним законодавством України  обсягів прав та обов'язків  сторін по спору, відповідач  фактично ухиляється від виконання ним прийнятих на себе договірних зобов'язань по укладеним з позивачем договорам, штучно затримуючи сплату зазначених у судовому рішенні грошових коштів. Про останнє також свідчить те, що не забезпечивши оплату вартості робіт, передбаченої умовами укладеного між сторонами договору № 14/06 від 11 квітня 2006 року, відповідач  визнав за можливе  звернутися зі своїм зустрічним позовом про стягнення з позивача штрафних санкцій у розмірі лише 456,89 гривень за нібито пропущені  позивачем строки виконання  узгоджених між ними робіт.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Рішення господарського суду  Харківської  області від 19 лютого 2007 року по  справі № 29/440-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя              

В.В.Афанасьєв

суддя

А.І.Бухан

суддя

О.В.Шевель