Постанова

від 21.05.2007 по справі 18/136-21/643

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/136-21/643

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.05.2007                                                                                           № 18/136-21/643

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Капацин  Н.В.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від АКБ „Інтерконтинентбанк”: Каляєва В.В. (довіреність від 01.01.2007)

від ПП „Руст Буд”: не з'явився

від ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс”: Вегерчук О.М.,  (довіреність №18/05-072 від 18.05.2007)

          Сватанов Є.О., (довіреність б/н від 06.02.2006)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Торговий дім "Інтерсервіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.03.2007

 у справі № 18/136-21/643  

 за позовом                               Акціонерний комерційний банк "Інтерконтинентбанк"

 до                                                   ЗАТ "Торговий дім "Інтерсервіс"

                                                  Приватне підприємство "Руст Буд"

 про                                                  розірвання договору та стягнення заборгованості

 за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства „Торговий дім„Інтерсервіс” (далі-ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс”)

до Акціонерного  комерційного банку „Інтерконтинентбанк”  (далі-АКБ „Інтерконтинентбанк”)

до    Приватного підприємства „Руст Буд” (далі-ПП „Руст Буд”)

про визнання недійсними  договору солідарної відповідальності   та договору забезпечення

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду передано вимоги АКБ „Інтерконтинентбанк” до ПП „Руст Буд” про розірвання  кредитного договору №290904-308 від 29.09.2004 (далі-кредитний договір) та про стягнення солідарно з ПП „Руст Буд” та ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” заборгованості за  кредитним договором в сумі 7940000,00грн.; відсотків за користування кредитом у сумі 817711,23грн.; пені в сумі 31637,91грн. і комісії за дострокове розірвання договору в сумі 19850,00грн., які обґрунтовано тим, що ПП "Руст Буд" не виконує зобов'язання за кредитним договором з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування цими коштами, а ЗАТ "Торговий Дім" "Інтерсервіс" зобов'язалося виконати обов'язки ПП "Руст Буд" за кредитним договором як поручитель у разі невиконання або неналежного виконання останнім цих зобов'язань.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції АКБ „Інтерконтинентбанк”  уточнив заявлені вимоги (заява від 31.03.2006, а.с.80, том 1) та у зв'язку з відсутністю у ПП "Руст Буд" грошових коштів і майна, на яке може бути звернуто стягнення, просив звернути стягнення на грошові кошти та майно поручителя ЗАТ "Торговий дім "Інтерсервіс".

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2006 в частині позовних вимог до  ЗАТ "Торговий дім "Інтерсервіс" відмовлено повністю, а провадження в справі в частині позовних вимог  до ПП "Руст Буд" припинено на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України).

  Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 вищезазначене рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, розірвано спірний кредитний договір та стягнуто з ПП "Руст Буд"  та ЗАТ "Торговий дім "Інтерсервіс" солідарно заборгованості за кредитом у сумі 7940000,00грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 817711,23грн., пені в сумі 31637,91грн., комісійної винагороди за дострокове розірвання договору в сумі 19850,00грн.; 25585,00грн. витрат  щодо сплати державного мита за подачу позову; 12792,50грн. витрат  щодо сплати державного мита за подачу апеляційної скарги та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2006 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 та рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2006 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва для розгляду по суті.

   В процесі нового розгляду   справи, АКБ „Інтерконтинентбанк”  змінив (збільшив) позовні вимоги (заява від 26.02.207, а.с.34, том 2)  а саме:  просив розірвати кредитний договір №290904-308 від 29.09.2004, укладений між АКБ „Інтерконтинентбанк” та ПП „Руст Буд”, та  стягнути солідарно з ПП „Руст Буд” та ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” заборгованість у розмірі 11553370,34грн., з яких 7940000,00грн. заборгованість за кредитом договором №290904-308 від 29.09.2004; 2622157,80грн. заборгованість щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, 371239,94грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків та 619972,60грн. пеня за несвоєчасне повернення заборгованості за кредитом.

На розгляд суду  також  було передано зустрічні позовні вимоги  ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” до  АКБ „Інтерконтинентбанк”   та до ПП „Руст Буд” про  визнання   недійсними  з моменту  укладення договору солідарної відповідальності  №29/09-04/29 від 29.09.2004 та договору  забезпечення   від 11.01.2005 (далі-договір забезпечення), які було укладено між   учасниками судового процесу.  Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано  тим, що оспорювані договори   з боку  АКБ „Інтерконтинентбанк” було  підписано   Головою  правління Цуман Г.П.,  який діяв  без письмової згоди  Національного банку України щодо призначення його на  посаду Голови правління, а ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” укладало  оспорювані договори, загальна сума яких перевищує 80000,00грн.,  не перебуваючи  на обліку  у Державній комісії  з регулювання  ринків фінансових послуг та за  відсутності затверджених внутрішніх правил з надання фінансових  послуг.

За  результатами нового розгляду,  рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2007 у справі  №18/136-21/643  первісні  позовні вимоги задоволено повністю:  розірвано кредитний договір №290904-308 від 29.09.2004, укладений між АКБ „Інтерконтинентбанк” та ПП „Руст Буд”,  стягнуто солідарно з ПП „Руст Буд” та ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” заборгованість у розмірі 11553370,34грн., 25500,00грн. витрат  щодо  сплати державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу; у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено  повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на  доведеності   неналежного  виконання  ПП „Руст Буд”  своїх зобов'язань  за кредитним договором  №290904-308 від 29.09.2004, що є підставою для його розірвання;    правомірності   пред'явлення АКБ „Інтерконтинетбанк” вимог до ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс”, як солідарного  боржника відповідно до договору  забезпечення від 11.01.2005, укладеного між сторонами;    недоведеності факту   відсутності повноважень Голови правління АКБ „Інтерконтинентбанк”  щодо підписання  оспорюваних договорів солідарної відповідальності  №29/09-04/29 від 29.09.2004 та договору  забезпечення   від 11.01.2005; наявності доказів  подальшого схвалення  оспорюваних договорів сторонами та відсутністю підстав для визнання  договорів недійсними.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2007 в частині стягнення  солідарно з ПП „Руст Буд” та ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” заборгованості у розмірі 11553370,34грн., 25500,00грн. витрат  щодо  сплати державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу та постановити в цій частині нове рішення, яким  стягнути з  ПП „Руст Буд” заборгованість у розмірі 11553370,34грн., 25500,00грн. витрат  щодо  сплати державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

В апеляційній скарзі ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” посилається  на порушення норм  матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також на невідповідність  висновків суду обставинам справи. Зокрема, скаржник  наполягає на тому, що    відносини поручительства  за договором  забезпечення від 11.01.2005   припинились   у зв'язку  з непред'явленням АКБ  „Інтерконтинентбанк” позову до ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс”  протягом одного року   з моменту укладення договору  забезпечення.

Розгляд апеляційної скарги  було призначено на  14.05.2007. За клопотанням  ЗАТ „Торговий дім  „Інтерсервіс” розгляд апеляційної скарги  було відкладено на 21.05.2007. У  судове засідання апеляційної інстанції 21.05.2007  з'явилися  представники  АКБ „Інтерконтинентбанк” та ЗАТ „Торговий дім  „Інтерсервіс”.  ПП „Руст Буд” був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної  скарги,  проте повноважний представник  ПП „Руст Буд”  у судове засідання 21.05.2007 не з'явився, причини неявки суду невідомі. Представник ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” підтримав доводи, які були викладені в апеляційній скарзі та просив оскаржуване рішення  скасувати в частині стягнення  солідарно з ПП „Руст Буд” та ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” заборгованості у розмірі 11553370,34грн., 25500,00грн. витрат  щодо  сплати державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу та постановити в цій частині нове рішення.

АКБ „Інтерконтинентбанк”  повністю заперечив проти  доводів,  викладених в апеляційній скарзі, посилаючись на обґрунтованість та  законність прийнятого судом рішення.

          Статтею 101 Господарського  процесуального кодексу України (далі-ГПК України) встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

29.09.2004 АКБ „Інтерконтинентбанк” та ПП „Руст Буд”  було укладено кредитний договір, за умовами якого АКБ „Інтерконтинентбанк” зобов'язався відкрити ПП „Руст Буд” відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 9100000,00грн. строком до 28.09.2006 для поповнення обігових коштів, зі сплатою 21 % річних.

14.10.2004  між АКБ „Інтерконтинентбанк” та ПП „Руст Буд”   було укладено додаткову угоду до кредитного договору, за умовами якої сторони дійшли згоди про те, що виконання зобов'язань за кредитним договором в частині, що стосується повернення (погашення), у тому числі частково, кредиту, сплати, у тому числі частково, процентів за користування кредитом та штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) може бути покладено ПП „Руст Буд” на іншу особу.

11.11.2004            між АКБ „Інтерконтинентбанк” та ПП „Руст Буд”   укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, за умовами якої ПП „Руст Буд”  зобов'язувалося сплачувати щомісячно позивачеві комісію за адміністрування (супроводження і т.ін.) кредиту у розмірі 2% річних від залишку боргу за кредитом.

21.01.2004            між АКБ „Інтерконтинентбанк” та ПП „Руст Буд”   укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за умовами якої ПП „Руст Буд”  зобов'язувалося сплатити позивачеві комісію за адміністрування (супроводження і т.ін.) кредиту у розмірі: за січень - 7%, за лютий - 0,98% від залишку боргу за кредитом.

         29.09.2004 між АКБ „Інтерконтинентбанк” та ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” було укладено договір застави №290904/255, згідно з яким, з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс”  передав в заставу АКБ „Інтерконтинентбанк” належні йому на праві власності майнові права на цілісний майновий комплекс на загальну суму 9000000,00грн., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 90/1.

23.02.2004           між АКБ „Інтерконтинентбанк” та ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс”  укладено додаткову угоду №1 до договору застави №290904/255, за умовами якої ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” передало в заставу  АКБ „Інтерконтинентбанк” належну йому на праві власності частину майнових прав на цілісний майновий комплекс на загальну вартість 18000000,00грн.

30.06.2005 між АКБ „Інтерконтинентбанк” та ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс”  укладено додаткову угоду №1 до договору застави №290904/255, за умовами якої ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс”  передало в заставу  АКБ „Інтерконтинентбанк” належну йому на праві власності частину майнових прав на цілісний майновий комплекс на загальну вартість 57000000,00грн.

29.09.2004 між АКБ „Інтерконтинентбанк”, ПП „Руст Буд” та ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс”  було укладено договір солідарної відповідальності №29/09-04/29 (далі-договір солідарної відповідальності), за умовами якого  ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” зобов'язувалося відповідати перед АКБ „Інтерконтинентбанк” за виконання ПП „Руст Буд”  своїх зобов'язань за кредитним договором, укладеним між АКБ „Інтерконтинентбанк” та ПП „Руст Буд”.

Підпунктом 1.2. пункту 1 договору солідарної відповідальності визначено, що ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” відповідає за ПП „Руст Буд”  в повному обсязі за умови невиконання або неналежного виконання ПП „Руст Буд”          своїх зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до  підпункту 2.1 пункту 2 договору солідарної відповідальності  ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” несе відповідальність перед АКБ „Інтерконтинентбанк”  за сплату суми  у розмірі заборгованості за кредитним договором, в тому числі в розмірі  суми кредиту, процентів  за користування та неустойки.

11.01.2005  між АКБ „Інтерконтинентбанк”, ПП „Руст Буд” та ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс”   було укладено договір забезпечення, за умовами якого ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс”            зобов'язувалося відповідати перед АКБ „Інтерконтинентбанк” за виконання  ПП „Руст Буд” своїх зобов'язань, що  виникли за кредитним договором, укладеним між АКБ „Інтерконтинентбанк” та  ПП „Руст Буд”, та всіма змінами і доповненнями до нього, які укладені та можуть бути укладені у майбутньому.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Суд першої інстанції  правомірно  виходив з того, що  за своєю правовою природою договір солідарної відповідальності та договір забезпечення є способом забезпечення виконання зобов'язань по поверненню наданих коштів за кредитним договором, у формі поруки, а отже вказані вище правовідносини, які виникли на підставі  договору  солідарної відповідальності та договору забезпечення регулюються нормами глави 49 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, як вбачається зі змісту ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України, поручитель та божник за основним зобов'язанням є солідарними божниками.

Відповідно до вимог статті  543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП „Руст Буд” отримало від АКБ „Інтерконтинентбанк” кредитні кошти на загальну суму 7940000,00грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями виписок по особовому рахунку ПП „Руст Буд”. Оригінали зазначених документів було надано суду для огляду у судовому засіданні.

Станом   на   грудень   місяць   2005   року   ПП   „Руст Буд”  в порушення  підпункту  3.1.2. пункту 3   кредитного договору,  мало   перед   АКБ „Інтерконтинентбанк” заборгованість  щодо сплати  відсотків за користування кредитом у розмірі 557322,73грн., що є підставою для нарахування пені за порушення строків виконання зобов'язання по сплаті відсотків відповідно до підпункту 3.1.4 пункту 3 кредитного  договору.

Підпунктом  7.5 пункту 7 кредитного договору передбачено право АКБ „Інтерконтинентбанк”, у разі недотримання ПП „Руст Буд” умов кредитного договору розірвати договір і достроково стягнути непогашену частину кредиту, нараховані відсотки, пеню у безспірному порядку або шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення зобов'язання, зі сплатою банку комісії в розмірі 0,25% від суми кредиту, що достроково стягується.

У зв'язку з  вищезазначеним,  30.12.2005 АКБ „Інтерконтинентбанк” звернувся до ПП „Руст Буд” з  пропозицією про розірвання кредитного договору у відповідності до підпункту 7.5. пункту 7 кредитного договору, відповідно до якої ПП „Руст Буд” було запропоновано укласти угоду щодо дострокового розірвання кредитного договору, достроково повернути непогашену частину кредиту, нараховані відсотки та пеню, а також сплатити банку комісійну винагороду.

ПП „Руст Буд” угоду про розірвання кредитного договору, яка запропонована АКБ „Інтерконтинентбанк”, не підписало, відповідь на пропозицію зі згодою у передбачені законодавством терміни, АКБ „Інтерконтинентбанк” не надало.

06.01.2006 АКБ „Інтерконтинентбанк” направив ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” як поручителю вимогу щодо сплати за ПП „Руст Буд” його боргових зобов'язань за  кредитним договором, яка також залишена без задоволення.

Відповідно до  приписів  статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Право позивача на застосування оперативно-господарської санкції до відповідача-1 у вигляді дострокового розірвання кредитного договору за порушення його умов щодо своєчасної оплати відсотків за користування кредитом передбачено також статтями  235, 236, 237 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до вказаних вище статей Господарського кодексу України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Згідно зі статтею 236 Господарського кодексу України, у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: зокрема ... відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням;

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Враховуючи   положення підпункту 7.5 пункту 7  кредитного договору  колегія суддів  вважає правомірною вимогу  АКБ „Інтерконтинентбанку”  про розірвання кредитного договору  у зв'язку з порушенням ПП „Руст Буд” умов кредитного договору.

Відповідно до статті 237 Господарського кодексу України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки ПП „Руст Буд” не підписав угоду про розірвання кредитного договору, проект якої йому був направлений 30.12.2005 листом №10/2687, судова колегія  погоджується з висновком  суду першої інстанції  щодо задоволення вимоги про розірвання кредитного договору як форми застосування АКБ „Інтерконтинентбанк” оперативно-господарської санкції до ПП „Руст Буд”.

Як вбачається  з матеріалів справи, на час розгляду справи, ПП „Руст Буд”  зобов'язаний  сплатити  АКБ „Інтерконтинентбанк”   11553370,34грн. заборгованості  за кредитом, щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасну оплату відсотків та повернення кредиту.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Як вже вказувалося судом вище, порядок погашення боргових зобов'язань солідарними боржниками встановлено ст. 543 ЦК України.

Статтею 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до підпункту  3.6. пункту 3  договору солідарної відповідальності, укладеного між сторонами, АКБ „Інтерконтинентбанк” та ПП „Руст Буд” не вправі змінювати умови кредитного договору без письмової згоди на те ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс”. В іншому випадку останній  не відповідає перед АКБ „Інтерконтинентбанк”  за виконання ПП „Руст Буд” його зобов'язань з моменту внесення змін до кредитного договору.

Підпунктом 4.1. пункту 4 договору солідарної відповідальності передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у випадку зміни цього зобов'язання, що спричинює збільшення відповідальності чи інші несприятливі наслідки для ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” без згоди останнього.

Як вбачається з матеріалів справи між АКБ „Інтерконтинентбанк”  та ПП „Руст Буд”, без згоди ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс”,  було укладено 14.10.2004 додаткову угоду до кредитного договору, 11.11.2004 додаткову угоду №1 до кредитного договору та , 21.01.2005 додаткову угоду №1  до кредитного договору.

Отже, враховуючи приписи статті 559 Цивільного кодексу України, підпунктів 3.6 пункту 3, 4.1 пункту 4 договору солідарної відповідальності порука ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс”  за договором солідарної відповідальності припинилась.

Проте,  як вбачається з матеріалів справи 11.01.2005 сторони укладають інший трьохсторонній договір забезпечення (договір поруки).

Згідно з підпунктом  1.1 пункту 1  договору забезпечення ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” зобов'язувався відповідати перед кредитором АКБ „Інтерконтинентбанк” за  виконання ПП „Руст Буд” своїх зобов'язань, що виникли за кредитним договором, укладеним між АКБ „Інтерконтинентбанк” та ПП „Руст Буд” та всіма змінами і доповненнями до нього, які укладені та можуть бути укладені у майбутньому.

Підпункт 3.2 пункту 3 договору забезпечення передбачає лише два випадки припинення поруки: 1) припинення дії кредитного договору; 2) виконання поручителем зобов'язань за договором забезпечення у повному обсязі.

Підпунктом 3.5 пункту 3 договору забезпечення передбачено, що у випадку внесення змін та доповнень до кредитного договору цей договір буде забезпечувати виконання боржником своїх зобов'язань відповідно до їх нової редакції. Для внесення будь-яких змін та доповнень до кредитного договору кредитору та боржнику не потрібно отримувати попередню згоду поручителя на внесення таких змін.

Отже, як випливає з умов договору забезпечення, при його укладенні ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” як поручитель погодився відповідати за ПП „Руст Буд” за всіма змінами та доповненнями до кредитного договору, як вже укладеними, так і тими, що будуть укладені в майбутньому, а також надав право АКБ „Інтерконтинентбанк” та ПП „Руст Буд” вносити будь-які зміни та доповнення до кредитного договору без його попередньої згоди на це.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини" на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Виходячи із принципу свободи договору, суд вважає, що сторони правомірно врегулювали у договорі забезпечення всі умови, які вони визнали за необхідне врегулювати, не порушуючи при цьому приписів цивільного законодавства.

Судова колегія вважає хибними твердження ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” про імперативність положень статті 559 Цивільного кодексу України по відношенню до пунктів 1.1 та 3.5 договору забезпечення, оскільки зазначена стаття імперативно встановлює факт припинення поруки у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, але у разі згоди поручителя (яка у даному випадку знайшла своє відображення у пунктах 1.1 та 3.5 договору забезпечення) порука не припиняється.

Крім того, виходячи з засад цивільного права та теоретичного визначення імперативної норми, імперативною може вважатися тільки норма, яка прямо забороняє певну дію сторонами договору, чи вказує на прямі негативні наслідки у разі вчинення такої дії. А тому виходячи з принципу та основних засад цивільного права: «дозволено все, що не заборонено законом», судова колегія  погоджується з висновком  суду першої інстанції, що сторони могли визначити інші умови припинення поруки у договорі від 11.01.2005, що ними й було зроблено.

Судова колегія також вважає безпідставним твердження ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” про припинення договору забезпечення з 11.01.2005р. у зв'язку з непред'явленням позову до поручителя протягом одного року з моменту його укладення.

Відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У даному випадку основним зобов'язанням є зобов'язання за  кредитним договором, відповідно до умов якого  ПП „Руст Буд”  було  відкрито  відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування  9100000,00грн. на строк до 28.09.2006. Отже, строк виконання основного зобов'язання встановлено за  домовленістю сторін кредитного договору – 28.09.2006, який  на момент  звернення з даним позовом до суду (06.02.2006)  не настав. За таких обставин, судова колегія погоджується з   висновком суду першої інстанції щодо неможливості  застосування до даних правовідносин частини 4 статті 559 Цивільного кодексу  України.

Крім того, оскільки ПП „Руст Буд” своїми діями виявив свою незгоду щодо розірвання кредитного договору,  у зв'язку з чим, вимоги щодо його розірвання були передані на розгляд суду та визнані судом такими, що підлягають задоволенню,   кредитний договір припиняє свою дію з моменту набрання рішенням законної сили.

На підставі встановлених обставин справи судова колегія  не вбачає підстав вважати поруку за договором забезпечення від 11.01.2005 припиненою, а відтак вважає правомірним пред'явлення АКБ „Інтерконтинентбанк”  вимог до ЗАТ „Торговий дім  „Інтерсервіс” як поручителя, а отже солідарного боржника.

Відповідно  до  статей  525, 526 Цивільного кодексу України  зобов'язання  має виконуватися належним чином  відповідно до умов  договору та  вимог цього Кодексу, одностороння відмова  від виконання зобов'язання  та одностороння зміна  його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи,  на момент розгляду даної справи  ПП „Руст Буд” має заборгованість перед АКБ „Інтерконтинентбанк”  у розмірі   11553370,34грн., з яких 7940000,00грн. заборгованість за кредитом; 2622157,80грн. заборгованість щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, 371239,94грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків та 619972,60грн. пеня за несвоєчасне повернення заборгованості за кредитом.

Матеріали справи містять  розрахунок  заявлених до стягнення  коштів (а.с.35, том 2), який судовою колегію визнано вірним та не було оспорено  ПП „Руст Буд” та  ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс”.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог про визнання недійсними договору солідарної відповдіальності та договору забезпечення від 11.01.2005,  судова колегія  погоджується з висновком суду першої інстанції, що  вони є  недоведеними та необґрунтованими, оскільки  ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс”, в порушення приписів статті 33 ГПК України  не надано належних доказів, що Голова правління АКБ «Інтерконтинетбанк» Цуман Г.П. був неуповноваженою особою, щодо підписання оспорюваних договорів з боку  АКБ „Інтерконтинентбанк”, а матеріалами справи  підтверджується, що Цуман Г.П. підписував документи від імені АКБ «Інтерконтинентбанк» саме як Голова правління. Крім того, матеріали справи містять докази вчинення АКБ „Інтерконтинентбанк” конклюдентних дій, які підтверджують подальше  схвалення юридичною особою оспорюваних договорів.

Порушення  ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс”   вимог чинного законодавства, зокрема, укладення оскаржуваних договорів  не перебуваючи  на обліку у Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг та за відсутності затверджених внутрішніх правил з надання фінансових послуг, при умові його доведення у встановленому чинним законодавством порядку, не є підставою для визнання оскаржуваних договорів недійсними, а є підставою для застосування до ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” адміністративно-господарських санкцій. Крім того, слід зазначити, що  належними засобами доказування наявності таких порушень з боку ЗАТ „Торговий дім „Інтерсервіс” не доведено, а визначення таких порушень та застосування відповідних санкції згідно чинного законодавства віднесено до компетенції Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

         За таких обставин та керуючись ст.ст. 99, 101-106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Торговий дім „Інтерсервіс” на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2007 у справі № 18/136-21/643  залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.03.2007 у справі №18/136-21/643 залишити без змін.

3.  Матеріали справи №18/136-21/643 повернути до Господарського суду                      міста  Києва.  

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 21.05.07 (відправлено)