Постанова

від 02.08.2007 по справі 18/136-21/643

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/136-21/643

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

02 серпня 2007 р.                                                                                   № 18/136-21/643  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.

суддів                                                           Мележик Н.І.                                                                      Стратієнко Л.В.

з участю представників:позивача: відповідачів:

не з'явивсяБіла Р.В.

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Інтерсервіс"

на рішення

та постановугосподарського суду м. Києва від 21.03.2007 рокупостанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2007 року

у справі№ 18/136-21/643

за позовомакціонерного комерційного банку "Інтерконтинентбанк"

доприватного підприємства "Руст Буд",  закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Інтерсервіс"

про

та за зустрічним позовом

до

про

розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості у розмірі 11 553 370,34 грн.закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Інтерсервіс"акціонерного комерційного банку "Інтерконтинентбанк", приватного підприємства "Руст Буд",  визнання недійсними договору солідарної відповідальності та договору забезпечення

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2006 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовною  заявою до ПП “Руст Буд” про розірвання кредитного договору № 290904-308 від 29.09.2004 року та про стягнення солідарно з обох відповідачів заборгованості за кредитом в сумі 7940000 грн., відсотків за користування кредитом у сумі 817711,23 грн., пені в сумі 31637,91 грн. і комісії за дострокове розірвання договору в сумі 19850 грн., посилаючись на те, що ПП “Руст Буд” не виконує зобов'язання за кредитним договором з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування цими коштами, а ЗАТ “Торговий Дім” “Інтерсервіс” зобов'язалося виконати обов'язки ПП “Руст Буд” за кредитним договором як поручитель у разі невиконання або неналежного виконання ним цих зобов'язань.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги та у зв'язку з відсутністю у ПП “Руст Буд” грошових коштів і майна, на яке може бути звернуто стягнення, просив звернути стягнення на грошові кошти та майно поручителя ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс”.

У січні 2007 р. відповідач ЗАТ "Торговий дім "Інтерсервіс" звернувся в суд з зустрічним позовом про визнання недійсними на підставі ст. ст. 203, 207 ЦК України у зв'язку з їх невідповідністю вимогам закону договору забезпечення від 11.01.2005 р. і договору солідарної відповідальності № 29/09-04/29 від 29.09.2004 р., укладених між ЗАТ "Торговий дім "Інтерсервіс", АКБ "Інтерконтинентбанк" та ПП "Руст Буд".

У лютому 2007 р. позивач знову змінив та збільшив позовні вимоги і просив стягнути солідарно з ПП "Руст Буд",  ЗАТ "Торговий дім "Інтерсервіс" заборгованість у розмірі 11 553 370,34 грн., з яких 7 940 000 грн. заборгованості за кредитом, 2 622 157,8 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, 371 239, 94 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків (а.с.34,т.2).   

Рішенням господарського суду м.Києва від 21.03.2007 р. (суддя Шевченко Е.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2007 р. (головуючий –Капацин Н.В., судді - Смірнова Л.Г., Студенець В.І.), первісний позов задоволено частково.

Розірвано кредитний договір № 290904-308 від 29.09.2004 р., укладений між АКБ "Інтерконтинентбанк" та ПП "Руст Буд".

Стягнуто солідарно з ПП "Руст Буд" та ЗАТ "Торговий дім "Інтерсервіс" 11 553 370 грн. заборгованості за кредитним договором № 290904-308 та судові витрати.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач ЗАТ "Торговий дім "Інтерсервіс", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь АКБ "Інтерконтинентбанк" 11 553 370 грн. заборгованості за кредитним договором та судових витрат та постановити в цій частині нове рішення, яким вказані суми стягнути з відповідача ПП "Руст Буд", а в задоволенні позовних вимог до ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс”, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  між позивачем і відповідачем ПП “Руст Буд” було укладено кредитний договір № 290904-308 від 29.09.2004 року за умовами якого позивач відкриває відповідачу відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 9100000 грн. на строк до 28.09.2006 року зі сплатою 21% річних, які нараховуються щомісячно за фактичну кількість днів періоду  нарахування відсотків, виходячи з тривалості банківського року 365 днів, і підлягають сплаті не пізніше останнього робочого банківського дня місяця,  за який проводиться сплата відсотків.

Додатковими угодами № 1 та № 1а до зазначеного договору сторони встановили зобов'язання позичальника щодо сплати кредитору комісії за адміністрування кредиту, та її розміри.

За договором солідарної відповідальності № 29/09-04/29 від 29.09.2004 року ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” зобов'язалося відповідати перед позивачем за виконання ПП “Руст Буд” зобов'язань за кредитним договором № 290904-308 від 29.09.2004 року в повному обсязі.

За умовами договору забезпечення від 11.01.2005 року ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” зобов'язалося відповідати позивачем за виконання ПП “Руст Буд” взятих ним зобов'язань за кредитним договором № 290904-308 від 29.092004 року в повному обсязі, з урахуванням всіх змін і доповнень до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Згідно п.2.3 зазначеного договору поручитель здійснює платежі протягом 3-х банківських днів після відправлення кредитором повідомлення про невиконання або неналежне виконання боржником взятих на себе зобов'язань.

У листі за № 10/2687 від 30.12.2005 року позивач запропонував відповідачу ПП “Руст Буд” укласти угоду про дострокове розірвання кредитного договору № 390904-308 від 29.09.2004 року у зв'язку з простроченням сплати відсотків за користування кредитом і наявністю заборгованості за відсотками в сумі 557322,73 грн. та на протязі двадцяти календарних днів з дати одержання даної пропозиції, повернути непогашену частину кредиту, нараховані відсотки, пеню і сплатити комісійну винагороду.

Листом за № 2-14/25 від 06.01.2006 року позивач повідомив ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” про невиконання ПП “Руст Буд” зобов'язань за кредитним договором і про намір розірвати цей договір та просив виконати зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку пунктом 7.5 кредитного договору № 290904-308 від 29.09.2004 року передбачено право банку у разі недотримання позичальником умов кредитного договору розірвати договір і достроково стягнути непогашену частину кредиту та нараховані відсотки у безспірному порядку або шляхом звернення на предмет забезпечення зобов'язання.

Оскільки на час звернення позивача до суду заборгованість позичальника за кредитом становила 7 940 000 грн., а зі сплати відсотків –817 711,23 грн., то суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для розірвання кредитного договору, виходячи з передбачених ним умов.

Згідно ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Суд прийшов до правильного висновку про те, що договори солідарної відповідальності від 29.09.2004 р. за № 29/09-04/29 та забезпечення від 11.01.2005 р. визначають способи забезпечення виконання зобов'язання позичальником за кредитним договором і правовідносини, що виникли між сторонами на підставі цих договорів регулюються нормами §3 глави 49 ЦК України.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Стаття 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч.1ст. 559 ЦК України однією з підстав припинення поруки є зміна зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Оскільки після укладення договору солідарної відповідальності від 29.09.2004 р. № 29/09-04/29 між позивачем та відповідачем ПП "Руст Буд" без згоди відповідача  ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” були укладені додаткові угоди до кредитного договору № 1 від 11.11.2004 р. №1а від 21.01.2005 р., якими були встановлені додаткові платежі позичальника банку за адміністрування кредиту, тобто збільшився обсяг відповідальності позичальника, то висновок суду про припинення поруки ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” за договором про солідарну відповідальність зроблений у відповідності з вищевказаною нормою закону.

Після цього правовідносини поруки існували між сторонами на підставі договору забезпечення від 11.01.2005 р., п.3.5 якого передбачав, що для внесення будь-яких змін та доповнень до кредитного договору кредитору та боржнику не потрібно отримувати попередню згоду поручителя на внесення таких змін.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення поруки.

Строк дії договору поруки не визначений, але строк виконання основного зобов'язання –повернення кредиту, визначений договором кредитування –до 28.09.2006 р, а сплата відсотків –щомісячно, а тому в даному випадку діє правило щодо припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Позивачем вказана вимога закону дотримана, оскільки заборгованість по відсотках за користування кредитом у сумі 817 311,23 грн., пеня за їх несвоєчасну сплату у розмірі 31 637,91 грн. утворились протягом шести місяців, що передували зверненню  позовом, а зобов'язання з дострокової сплати суми одержаного кредиту виникає з рішення суду про розірвання кредитного договору.

Таким чином, доводи касаційної скарги про припинення поруки у зв'язку з несвоєчасним пред'явленням вимоги до поручителя є безпідставними та грунтуються на ототожненні  ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” різних понять -  строк договору та строк виконання зобов'язання.

На відміну від загального правила ч.6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування  штрафних санкцій, п.3.1.4 кредитного договору передбачає нарахування пені за несвоєчасно погашену частину кредиту та суму несвоєчасно сплачених відсотків за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з визначеної договором дати до дати повного погашення кредиту та сплати прострочених відсотків в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, судом відповідно до умов кредитного договору правильно стягнуто солідарно з відповідачів пеню по відсотках з 01.09.2005 р. по 01.02.2007 р. у розмірі 371 239,94 грн., 7 940 000 грн. боргу по кредиту, одержання якого підтверджується витягом по особовому рахунку ПП "Руст Буд" (а.с.44 –46,т.2), 2 622 157,8 грн. боргу по відсотках,  та 619 972,6 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту.

 Також обгрунтовано судом відмовлено у задоволенні зустрічного позову про визнання договорів солідарної відповідальності та забезпечення недійсними у зв'язку з відсутністю передбачених законом підстав.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення касаційної скарги касаційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Інтерсервіс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 21 березня 2007 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 травня 2007 р. у справі за № 18/136-21/643 –без змін.

Зупинення виконання рішення господарського суду м.Києва від 21 березня 2007 р. скасувати.

Головуючий                                                              В.І. Дерепа

Судді                                                                          Н.І. Мележик

                                                                                                 Л.В. Стратієнко