Рішення

від 22.02.2017 по справі 924/1314/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2017 р.Справа № 924/1314/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом квартирно-експлуатаційного відділу, м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтар", Хмельницький район, с. Олешин

про стягнення 20528,64 грн. - основного боргу, 1242,20 грн. - пені, 183,91 грн. - 3% річних, 1334,36 грн. - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №3180 від 21.09.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю №10 від 27.09.2016р.

У судовому засіданні, згідно ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 22.02.2017р., оскільки у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 20528,64 грн. - основного боргу, 1242,20 грн. - пені, 183,91 грн. - 3% річних та 1334,36 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з внесення плати за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій згідно договору від 01.06.2016р. за вересень, жовтень, листопад 2016 року. Стягнення інфляційних та 3% річних заявлено з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, а нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування.

У поясненнях, поданих 01.02.2017р., позивач додатково роз'яснив, що на момент укладення договору сторони погодили надання у користування 4 площин для розміщення рекламних засобів, а з липня 2016 року - 3 площин.

Відповідач, у відзиві на позов, частково не погоджується із заявленими сумами, надавши контррозрахунок, згідно якого основний борг відповідача складає 13305,60 грн., пеня - 1421,19 грн., 3% річних - 93,79 грн., інфляційні втрати - 864,86 грн.

Пояснив, що не погоджується із нарахованими позивачем сумами ПДВ, посилаючись на умови укладеного договору, в якому ціна погоджена без ПДВ.

У додаткових поясненнях позивач повідомив, що дійсно в договорі сторони узгодили плату без ПДВ; розрахунок плати був наведений у додатку №1, в якому містилася умова про оподаткування плати згідно вимог чинного законодавства. При цьому зауважив на тому, що є платником податку на додану вартість та, як платник податку, здійснив перерахування ПДВ до бюджету. Тому, на думку позивача, сума ПДВ має бути сплаченою відповідачем.

Крім того, на переконання позивача, заявлена ним до стягнення сума боргу є в повному обсязі підтвердженою, з огляду на те, що відповідачем не надано жодної відповіді на досудову претензію.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача підтримав подані раніше заперечення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

01.06.2016р. між квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницького (сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сінтар" (сторона 2) укладено договір про співпрацю, який набрав чинності з 01.06.2016 року та діяв до 01.12.2016р. дня закінчення строку дії договору (п. 2.1 договору).

Згідно п. 1.1 вказаного договору, сторона 2 зобов'язується безкоштовно виконати стороні 1 роботи по відновленню частини паркану (огорожі) території військової частини.

Сторони домовились про те, що виконання стороною 2 робіт полягає у проведенні власними силами та за свої кошти відновлення частини конструкції паркану, а також покращення у майбутньому його стійкості шляхом встановлення спеціальних конструкцій (п. 1.2 договору).

У пункті 1.3 договору обумовлено, що сторона 1 погоджується надати стороні 2 місце для розміщення спеціальних конструкцій. Під місцем для розміщення спеціальних конструкцій стороною 2 розуміють тимчасове платне використання місця з метою:

а) встановлення на них спеціальних конструкцій, які знаходяться у сторони 2 на законних підставах та їх використання у формах, не заборонених чинним законодавством;

б) обслуговування спеціальних конструкцій (підтримання в належному стані, покращення візуального вигляду наклеюванням носіїв тощо).

Місце для розміщення спеціальних конструкцій знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Толстого, 1а (п. 1.4 договору).

Пунктом 1.5 договору передбачено, що місця передаються стороні 2 згідно з актом прийому-передачі (додаток № 2).

Серед обов'язків сторони 2 міститься обов'язок зі своєчасного і в повному обсязі здійснення платежів за користування місцем у термін, встановлений даним договором.

Розмір плати та порядок розрахунків сторони погодили у розділі 4 договору, зокрема пунктами 4.1, 4.2. Так, розмір плати за користування місцями, які надані в користування за цим договором, розраховується згідно додатку №1, що складає: 1900 грн. 80 коп. (без ПДВ) за одне місце в місяць (п. 4.1). З дня укладання цього договору сторона 2 самостійно без отримання рахунку-фактури щомісячно вносить плату в розмірі, передбаченому п. 4.1 цього договору за користування місцями за договором на умовах попередньої оплати до 5 числа місяця за поточний місяць, шляхом перерахування через банківські установи відповідних коштів на вказаний стороною 1 рахунок (п. 4.2).

Розрахунок плати наведений сторонами у додатку №1 „Розрахунок плати за надання у користування місць для розміщення рекламного засобу» . У вказаному розрахунку міститься примітка про те, що оподаткування плати здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

01.06.2016р. сторони уклали додатковий договір №1, за яким вирішили, що позивач розміщує на робочій площині однієї спеціальної конструкції відповідача рекламну інформацію Міністерства оборони України на безкоштовній основі.

Відповідно, на момент укладення договору, сторони узгодили використання відповідачем 4 площин для розміщення рекламних засобів і в додатку №1 був здійснений розрахунок плати за місяць для 4 площин - 7603,20 грн. без ПДВ.

01.07.2016р. сторони уклали додатковий договір №2, за яким вирішили, що позивач розміщує на робочих площинах двох спеціальних конструкцій відповідача рекламну інформацію Міністерства оборони України. Відповідно, сторони здійснили розрахунок плати на місяць за використання відповідачем 3 площин, який склав 5702,40 грн. без ПДВ.

Місця для розміщення спеціальних конструкцій реклами за адресою: м. Хмельницький, вул. Толстого, 1а, військове містечко №1, були передані відповідачу у користування за актом приймання-передачі (додаток №2 до договору).

Матеріали справи містять рахунки позивача, в яких відображено розмір плати за користування місцями для розміщення рекламних конструкцій з урахуванням ПДВ, за весь період дії договору (червень 2016 року - листопад 2016 року) на загальну суму 36115,20 грн., а саме:

- рахунок на оплату №0000000260 від 16.06.2016р. за червень 2016 року на суму 7603,20 грн. без ПДВ, 9123,84 разом з ПДВ;

- рахунок на оплату №0000000301 від 15.07.2016р. за липень 2016 року на суму 5702,40 грн. без ПДВ, 6842,88 разом з ПДВ;

- рахунок на оплату №0000000338 від 03.08.2016р. за серпень 2016 року на суму 5702,40 грн. без ПДВ, 6842,88 разом з ПДВ;

- рахунок на оплату №0000000411 від 30.09.2016р. за вересень 2016 року на суму 5702,40 грн. без ПДВ, 6842,88 разом з ПДВ;

- рахунок на оплату №0000000458 від 25.10.2016р. за жовтень 2016 року на суму 5702,40 грн. без ПДВ, 6842,88 разом з ПДВ;

- рахунок на оплату №0000000562 від 05.12.2016р. за листопад 2016 року на суму 5702,40 грн. без ПДВ, 6842,88 разом з ПДВ.

Матеріали справи містять банківські виписки по рахунку про сплату відповідачем позивачу коштів в розмірі 22809,60 грн., а саме: за 03.08.2016р. на суму 6842,88 грн., на суму 9123,84 грн., за 11.11.2016р. на суму 6842,88 грн.

За розрахунком позивача, борг відповідача за користування місцями для розміщення рекламних конструкцій за три місяці вересень - листопад 2016 року складає 20528,64 грн. з ПДВ.

За розрахунком відповідача, його борг за користування місцями для розміщення рекламних конструкцій за вересень - листопад 2016 року складає 13305,60 грн. без ПДВ.

Позивач звертався до відповідача з претензією про сплату боргу. Претензія була надіслана та отримана відповідачем 06.01.2017р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, претензія залишена без задоволення.

У договорі сторони передбачили відповідальність відповідача у випадку прострочення платежів у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на період прострочення платежу (п. 6.1). Про відповідальність у вигляді сплати пені відображено ще й у п. 4.4 договору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню в розмірі 1242,20 грн. (за період з 06.09.2016р. по 23.12.2016р.), а також 183,91 грн. - 3% річних (06.09.2016р. по 23.12.2016р. (109 днів) та 1334,36 грн. - інфляційних втрат за вересень-листопад 2016 року).

Згідно контррозрахунку відповідача пеня складає 1421,19 грн. (05.06.2016р. -30.11.2016р.), інфляційні втрати - 864,86 грн. (за вересень-листопад 2016 року), 93,79 грн. - 3% річних (нарахованих за 86 днів прострочення).

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ч. 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст.759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що відповідач зобов'язався безкоштовно виконати позивачу роботи по відновленню частини паркану території військової частини, у той час, як позивач зобов'язався надати відповідачу у тимчасове користування місця для розміщення спеціальних конструкцій і відповідач зобов'язався щомісячно їх оплачувати.

Судом враховується, що хоча у пункті 1.1 договору передбачено умову про безкоштовне виконання робіт відповідачем, укладений договір є оплатним, поскільки місця для розміщення спеціальних конструкцій надано в платне використання, серед обов'язків відповідача є обов'язок здійснення платежів за користування місцем для розміщення спеціальних конструкцій.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що позивач надав відповідачу у тимчасове користування місця для розміщення реклами, приймання-передачу місць оформлено відповідним актом.

У свою чергу, відповідач належним чином не виконав умови договору щодо повної сплати коштів за користування місцями. Тобто, відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу, який підлягає стягненню, встановлено з врахуванням наступного: розмір плати за користування місцями сторонами узгоджено у договорі без ПДВ з розрахунку плати за одне місце користування. Розрахунок плати наведений сторонами у додатку №1. При цьому, визначаючи розмір плати сторони керувалися Порядком розміщення зовнішньої реклами у місті Хмельницькому.

За умовами договору відповідач зобов'язаний був щомісячно без отримання рахунків-фактур вносити плату в розмірі, передбаченому у договорі. Однак, в матеріалах справи містяться рахунки позивача, з яких вбачається включення до розміру плати ПДВ. З даного приводу відмічається наступне.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У розумінні приписів наведеної норми ціна є однією із найважливіших умов відплатного договору. Сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд.

При укладенні договору сторони погодилися з усіма його умовами, у тому числі з розміром плати за користування місцями без ПДВ, підписали та скріпили печатками обох сторін без жодних зауважень та заперечень. До того ж, як вже вказувалось вище, за умовами договору відповідач зобов'язався самостійно без отримання рахунків-фактур сплачувати кошти саме в тому розмірі, який погоджено у договорі.

Матеріали справи не містять даних про те, що у договір вносилися зміни щодо ціни чи умов оплати в передбаченому ст. 188 ГК України порядку.

Отже, враховуючи зміст укладеного між сторонами договору, відповідач зобов'язаний був вносити плату за користування місцями саме у тому розмірі, який встановлений у договорі.

У той же час, відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України (статті 180 - 211). При цьому, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пункт 14.1.178 статті 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, порядок та механізм нарахування і сплати податку на додану вартість чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

З огляду на викладене, посилання позивача на встановлення у додатку №1 до договору умови про оподаткування плати згідно вимог чинного законодавства судом не можуть бути прийняті до уваги.

Не приймаються й до уваги посилання позивача на перерахування ним, як платником податку на додану вартість, суми ПДВ до бюджету та відповідно наявність підстав для її стягнення, з огляду на те, що порядок нарахування, сплати і повернення податку на додану вартість регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 30.05.2011р. у справі №24/135, від 13.12.2010р. у справі №26/2; Вищого господарського суду України у постанові від 06.12.2016р. по справі №922/4065/15.

Надіслання відповідачу досудової претензії є правом позивача, так само як відповідь на претензію є правом відповідача. Тому, ненадання відповідачем відповіді на досудову претензію не може свідчити про безспірність боргу. З огляду на викладене не приймаються доводи позивача про підтвердження суми боргу в повному обсязі у зв'язку з ненаданням відповідачем будь-яких заперечень до подання позову.

Отже, здійснивши перерахунок суми основної заборгованості, з врахуванням ціни, встановленої у договорі, та з врахуванням всіх проплат відповідача, суд прийшов до висновку про обгрунтованість вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 13305,60 грн.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У договорі сторони передбачили відповідальність відповідача за прострочення платежів у вигляді сплати пені у граничному розмірі, встановленому Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Позивачем правильно взято розміри ставок НБУ, погоджується суд й з періодом нарахування пені. Однак, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням сум боргу без ПДВ та з врахуванням кількості днів у 2016 році - 366, вважає обгрунтовано заявленою сумою пені 929,10 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

У застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Згідно зазначеного листа, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

У розрахунку 3% річних суд не погоджується з періодом нарахування та кількістю днів у році взятих для обрахунку. Так, позивач 3% річних розрахував на всю суму боргу за період з 06.09.2016р. по 23.12.2016р. (109 днів). Однак, прострочка за жовтень 2016 року, починається лише з 06.10.2016р., а за листопад 2016 року з 06.11.2016р., що свідчить про безпідставність нарахувань на всю суму за три місяці з 06 вересня 2016 року.

Суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних, з врахуванням сум боргу без ПДВ, з врахуванням виникнення прострочки по кожному місяцю та з врахуванням кількості днів у 2016 році - 366, вважає обгрунтовано заявленою сумою 3% річних 96,92 грн.

З періодом нарахування інфляційних втрат суд також не погоджується, оскільки вони розраховані на всю суму за три місяці починаючи з 06.09.2016р., тоді, як вже вказувалось вище, прострочка за жовтень 2016 року, починається 06.10.2016р., а за листопад 2016 року з 06.11.2016р. Тому, на борг за жовтень 2016 року інфляційні безпідставно нараховано у вересні, а на борг за листопад 2016р., у вересні та жовтні 2016р.

Здійснивши власний розрахунок інфляціних, з врахуванням сум боргу без ПДВ та з врахуванням виникнення прострочки по кожному місяцю, суд вважає обгрунтовано заявленою сумою інфляційних втрат 661,47 грн.

Суд не приймає до уваги й розрахунки пені, інфляційних та 3% річних відповідача, поскільки вони здійснені з врахуванням періоду прострочки, який позивачем взагалі не заявлявся.

Враховуючи викладене вище, позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 13305,60 грн. - основного боргу, 929,10 грн. - пені, 661,47 грн. - інфляційних втрат та 96,92 грн. - 3% річних.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 7223,04 грн. - основного боргу, 313,10 грн. - пені, 672,89 грн. - інфляційних втрат, 86,99 грн. - 3% річних необхідно відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов квартирно-експлуатаційного відділу, м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтар", Хмельницький район, с. Олешин про стягнення 20528,64 грн. - основного боргу, 1242,20 грн. - пені, 183,91 грн. - 3% річних, 1334,36 грн. - інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтар" (Хмельницький район, с. Олешин, вул. Радісна, буд. 32, код 39806465) на користь квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (м. Хмельницький, вул. Ціолковського, 3/1, код 07928461) 13305,60 грн. (тринадцять тисяч триста п'ять гривень 60 коп.) - основного боргу, 929,10 грн. (дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 10 коп.) - пені, 661,47 грн. (шістсот шістдесят одну гривню 47 коп.) - інфляційних втрат, 96,92 грн. (дев'яносто шість гривень 92 коп.) - 3% річних, 887,13 грн. (вісімсот вісімдесят сім гривень 13 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 7223,04 грн. - основного боргу, 313,10 грн. - пені, 672,89 грн. - інфляційних втрат, 86,99 грн. - 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 24 лютого 2017 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.