Постанова

від 07.02.2017 по справі 802/495/16-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 р. м. Вінниця

Справа № 802/495/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича,

представника позивача: Титоренка М.П.,

представника відповідача: не з'явився,

третьої особи 1: не з'явилась,

представника третьої особи 2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Агрофірма Відродження" до Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області в особі Сектору з питань державної реєстрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізична особа ОСОБА_2 ( третя особа 1 ), селянське ( фермерське ) господарство "Калина" (третя особа 2) про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Агрофірма Відродження" з адміністративним позовом до Оратівського районного управління юстиції Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізична особа ОСОБА_2, селянське ( фермерське ) господарство "Калина" про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою суду від 20 грудня 2016 року, керуючись ст.55 КАС України, здійснено заміну первинного відповідача - Оратівського районного управління юстиції Вінницької області на належного - Оратівську районну державну адміністрацію Вінницької області в особі Сектору з питань державної реєстрації ( а.с. 112-114).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що в березні 2016 року підприємство дізналося, що 01 лютого 2013 року між ОСОБА_2 та селянським ( фермерським ) господарством "Калина" укладено договір оренди землі, на підставі якого 04 квітня 2014 року державним реєстратором Оратівського районного управління юстиції Вінницької області прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,0199 га, яка розташована на території Чернявської сільської ради Оратівського району Вінницької області. Таке рішення відповідача позивач вважає протиправним і зазначає, що проведена державна реєстрація права оренди підлягає скасуванню, оскільки право оренди вказаної земельної ділянки на момент здійснення оскаржуваної реєстрації вже було зареєстроване за приватним підприємством "Агрофірма Відродження".

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та доводи наведені в додаткових письмових поясненнях ( а.с. 188 ), просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Разом з тим, просив не стягувати на користь позивача сплачений судовий збір.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 224). Натомість, через канцелярію суду подав заяви, в яких просив розгляд справи проводити за відсутності представника Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області в особі Сектору з питань державної реєстрації, зазначивши, що стосовно вирішення справи покладається на розсуд суду ( а.с. 181, 232 ).

Представник селянського (фермерське) господарства "Калина" в судове засідання 07 лютого 2017 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними доказами ( а.с. 227 ). При цьому, в матеріалах справи містяться письмові заперечення представника селянського (фермерське) господарства "Калина", в яких останній зазначає, що позивач був обізнаний про існування реєстрації вищезазначеного договору оренди землі ще у грудня 2013 року, в зв'язку з чим просив позовну заяву залишити без розгляду.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явилась, хоча про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується наявними в справі доказами ( а.с. 226 ).

Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду всі обставини справи, надавши оцінку наявним доказам в їх сукупності, суд встановив таке.

Відповідно до державного акту серії НОМЕР_2 від 12.04.2007 ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 2,0199 га, яка розташована на території Чернявської сільської ради Оратівського району Вінницької області ( а.с. 18 ).

20.04.2007 між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0199 га, яка розташована на території Чернявської сільської ради Оратівського району Вінницької області, кадастровий номер - НОМЕР_1 (далі - земельна ділянка).

Договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 Договору). Строк дії Договору становить 15 (п'ятнадцять) років.

На виконання умов Договору, земельна ділянка була передана орендодавцем позивачу 20 квітня 2007 року, що підтверджується актом передачі та прийому земельної ділянки (надалі - Акт).

Як вбачається з витягу з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (розділ Книги 4АА 010760), вищезазначений договір оренди був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах" 26.06.2007 за № 04:07:017000137 ( а.с. 16, 234).

Також судом встановлено, що 19 грудня 2012 року приватним нотаріусом Оратівського районного нотаріального округу видано свідоцтво про право на спадщину за №2686, за яким до ОСОБА_2, як спадкоємця ОСОБА_3, перейшло право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0199 га, яка розташована на території Чернявської сільської ради Оратівського району Вінницької області, кадастровий номер - НОМЕР_1, про що свідчить відмітка на державному акті серії НОМЕР_2 від 12.04.2007 ( а.с. 142 ).

Згідно пункту 40 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання Договору.

Таким чином, договір оренди землі, укладений між позивачем та ОСОБА_3 від 20.04.2007, достроково розірваний не був та час прийняття оскаржуваного рішення був чинним.

Разом з тим, судом встановлено, що державним реєстратором Оратівського районного управління юстиції Вінницької області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12450503 від 15.04.2014, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про інше речове право, а саме право оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 за селянським (фермерським) господарством "Калина". Підставою виникнення речового права зазначено договір оренди землі від 01.02.2013, укладений між ОСОБА_2 та селянським (фермерським) господарством "Калина" ( а.с. 154-155 ).

Як вважає позивач, державним реєстратором Оратівського районного управління юстиції Вінницької області протиправно повторно проведено державну реєстрацію іншого речового права ( права оренди ) на одну і ту саму земельну ділянку, що суперечить вимогам земельного законодавства і порушує право позивача на користування земельною ділянкою, в зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи правову оцінку рішенню державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12450503 від 15.04.2014, суд виходить з такого.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельну ділянку, укладенням договору оренди землі та його реєстрацією, на час прийняття оскаржуваного рішення регулювалися Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України "Про Державний земельний кадастр", Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

В силу вимог приписів ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Як роз'яснила Державна реєстраційна служба України у своєму листі № 2951/05-15-13 від 06.08.2013 року "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами", з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Разом з тим, в порушення вимог чинного законодавства, орган державної реєстрації при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі від 01 лютого 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та селянським (фермерським) господарством "Калина", не перевірив належним чином, чи вже зареєстроване право оренди на дану земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію права оренди щодо однієї і тієї самої земельної ділянки, що є неприпустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям.

При цьому суд наголошує на тому, що реєстрація договорів оренди землі з новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що реєстрацію права оренди земельної ділянки за селянським (фермерським) господарством "Калина", на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між селянським (фермерським) господарством "Калина" та ОСОБА_2 01 лютого 2013 року, державним реєстратором проведено з істотним порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого порушено законні права та інтереси позивача, як правомірного орендаря землі. Тому, оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12450503 від 15.04.2014 є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 29.09.2015 року (справа № 21-760а15).

Згідно з ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 237 цього Кодексу.

В силу вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, суд зауважує, що оцінка доводам представника селянського (фермерського) господарства "Калина", викладеним у письмових запереченнях, а також в заяві від 11.01.2017, надана в ухвалі суду від 12.01.2017, якою відмовлено в задоволенні клопотання представника селянського (фермерське) господарства "Калина" про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №802/495/16-а ( а.с. 157, 191 - 192 ).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін та третіх осіб, оцінивши досліджені в ході судового розгляду справи докази, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Оратівського районного управління юстиції Вінницької області № 12450503 від 15.04.2014 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0199 га, розташованої в адміністративних межах Чернявської сільської ради Оратівського району Вінницької області (кадастровий номер НОМЕР_1), за селянським (фермерським) господарством "Калина", на підставі договору оренди від 01 лютого 2013 року, укладеного між фізичною особою ОСОБА_2 та селянським (фермерським) господарством "Калина".

Враховуючи викладене адміністративний позов приватного підприємства "Агрофірма Відродження" належить задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Оратівського районного управління юстиції Вінницької області № 12450503 від 15.04.2014 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0199 га, розташованої в адміністративних межах Чернявської сільської ради Оратівського району Вінницької області, кадастровий номер НОМЕР_1.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна