Ухвала

від 29.05.2017 по справі 802/495/16-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/495/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

29 травня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника позивача: Титоренка М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Калина" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Агрофірма "Відродження" до Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області в особі сектору з питань державної реєстрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізична особа ОСОБА_3, селянське (фермерське) господарство "Калина" про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2016 року приватне підприємство "Агрофірма "Відродження" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області в особі сектору з питань державної реєстрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізична особа ОСОБА_3, селянське (фермерське) господарство "Калина" про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, селянське (фермерське) господарство "Калина" подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідач та треті особи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представників відповідача та третіх осіб в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до державного акту серії ЯБ № 974911 від 12.04.2007 ОСОБА_4 була власником земельної ділянки площею 2,0199 га, яка розташована на території Чернявської сільської ради Оратівського району Вінницької області ( а.с. 18 ).

20.04.2007 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0199 га, яка розташована на території Чернявської сільської ради Оратівського району Вінницької області, кадастровий номер - 0523186900:02:006:0049 (далі - земельна ділянка).

Договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 Договору). Строк дії Договору становить 15 (п'ятнадцять) років.

На виконання умов Договору, земельна ділянка була передана орендодавцем позивачу 20 квітня 2007 року, що підтверджується актом передачі та прийому земельної ділянки (надалі - Акт).

Як вбачається з витягу з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (розділ Книги 4АА 010760), вищезазначений договір оренди був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах" 26.06.2007 за № 04:07:017000137 ( а.с. 16, 234).

Також судом встановлено, що 19 грудня 2012 року приватним нотаріусом Оратівського районного нотаріального округу видано свідоцтво про право на спадщину за №2686, за яким до ОСОБА_3, як спадкоємця ОСОБА_4, перейшло право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0199 га, яка розташована на території Чернявської сільської ради Оратівського району Вінницької області, кадастровий номер - 0523186900:02:006:0049, про що свідчить відмітка на державному акті серії ЯБ № 974911 від 12.04.2007 року ( а.с. 142 ).

Разом з тим, судом встановлено, що державним реєстратором Оратівського районного управління юстиції Вінницької області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12450503 від 15.04.2014, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про інше речове право, а саме право оренди земельної ділянки кадастровий номер 0523186900:02:006:0049 за селянським (фермерським) господарством "Калина". Підставою виникнення речового права зазначено договір оренди землі від 01.02.2013, укладений між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством "Калина" ( а.с. 154-155 ).

Вважаючи рішення державного реєстратора Оратівського районного управління юстиції Вінницької області № 12450503 від 15.04.2014 року незаконними, позивач звернувся із цим адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що реєстрацію права оренди земельної ділянки за селянським (фермерським) господарством "Калина", на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між селянським (фермерським) господарством "Калина" та ОСОБА_3 01 лютого 2013 року, державним реєстратором проведено з істотним порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого порушено законні права та інтереси позивача, як правомірного орендаря землі. Тому, оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12450503 від 15.04.2014 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі також Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Статтею 8 Закону №1952-IV визначені повноваження органу державної реєстрації прав, відповідно до якої орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації, забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом, забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.2 ст.9 Закону №1952-IV державний реєстратор, зокрема: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність відомостей про нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства, чинного на момент реєстрації таких прав, проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Відповідно до ст.15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 4 ст.15 Закону №1952-IV встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Статтею 24 Закону № 1952-IV визначені підстави відмови в державній реєстрації прав та обтяжень, зокрема, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Отже, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації. Подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, стосовно якої право оренди вже зареєстровано, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 29 вересня 2015 року у справі №21-760а15, від 15 листопада 2016 року у справі № 21-3030а16.

Крім того, відповідно до листа Державної реєстраційної служби України № 2951/05-15-13 від 06.08.2013 року "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами", з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Проте, орган державної реєстрації при проведеннідержавної реєстрації речового права за договором оренди землі від 01 лютого 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством "Калина", належним чином не перевірив інформацію щодо факту відсутності або наявності вже зареєстрованих прав оренди на спірну земельну ділянку перед тим як реєструвати договір оренди на цю ділянку за селянським (фермерським) господарством "Калина".

Стосовно доводів селянського (фермерського) господарства "Калина" щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та залишення позову без розгляду на підставі ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки суд першої інстанції в ухвалі Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року дав належну оцінку доводам представника селянського (фермерського) господарства "Калина".

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Калина" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 травня 2017 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Совгира Д. І.