Постанова

від 14.02.2017 по справі 908/2218/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.02.2017 справа №908/2218/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Марченко О.А. Зубченко І.В., Радіонової О.О. Не з'явився; Не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 24 жовтня 2016 р. (повний текст рішення підписано 26.10.2016р.) у справі№ 908/2218/16 (суддя Проскуряков К.В.) за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Південь 2007", м. Запоріжжя Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя

простягнення 31 996,40 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.10.2016р. у справі №908/2218/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Південь 2007", м. Запоріжжя до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 31 996,40 грн. - задоволені у повному обсязі.

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, м.Запоріжжя подана апеляційна скарга, відповідно до якої останній просить скасувати судове рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку з тим, що судом порушено та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено наявність правовідносин між сторонами у спірний період.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, через канцелярію суду від відповідача надійшла заява, відповідно до якої останній просив розглянути справу без його участі та скасувати рішення господарського суду у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Одночасно, на адресу суду від позивача надійшла заява №23 від 08.02.2017р. про відмову від позову в порядку ст. 22, 78, 80 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подану заяву колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, зокрема право позивача на відмову від позову до прийняття рішення по справі.

В свою чергу, в абзаці 8 підпункту 3.12. пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що приписи частини четвертої статті 22 ГПК не застосовуються під час розгляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій. Передбачені нею права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Якщо розгляд справи здійснюється спочатку, то позивач також вправі змінити підставу або предмет позову до початку повторного розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для розгляду вказаної заяви, оскільки остання подана в порушення приписів чинного законодавства.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження та про відкладення у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленд Південь 2007", м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором оренди №7/14 у розмірі 31 996,40грн.

Позовні вимоги до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №7/14 від 01.01.2014р. щодо сплати у встановлений строк орендної плати, внаслідок чого за період грудень 2015р. - липень 2016р. за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 31 996,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №7/14 від 01.01.2014р.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 01.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ленд Південь 2007"(Орендодавцем, позивачем у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Орендарем, відповідачем у справі) укладено договір оренди № 7/14, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне відшкодувальне володіння і користування приміщення (замощення), що належить орендодавцю на праві власності, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 а саме: частину складського приміщення загальною площею 88,0 м 2 (літ. Н-частина), відповідно до акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору, для використання за призначенням, згідно статутним цілям, визначеним на момент укладення договору (під виробництво та склад). Вартість майна, переданого в оренду, на момент підписання договору складає 111 596,40 грн., в тому числі ПДВ - 18 599,40 грн. (п. 1.1.Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання сторонами цього договору та акту прийому -передачі приміщення (замощення) і діє до 30.06.2014р. включно. (пункт 1.2. договору)

Згідно із п. 2.2.6 Договору орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату, згідно Розділу 3 Договору та відшкодувати орендодавцю фактичні витрати за комунальні послуги (холодна вода, каналізація, тощо) на розрахунковий рахунок орендодавця, а також обов'язково приймати часткову (пропорційно орендованій площі) участь у додаткових витратах орендодавця, пов'язаних із утриманням і обслуговуванням промислової бази орендодавця, на території якої знаходиться орендоване приміщення (замощення).

Як вірно встановлено господарським судом, факт передачі нежитлового приміщення площею 88,0 м 2 (літ. Н) орендарю за зазначеним договором підтверджується актом прийому-передачі від 01.01.2014 р., який підписано сторонами договору.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що орендар сплачує орендодавцю договірну ціну, яка підлягає нарахуванню з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання передачі приміщення в оренду. Всього розмір щомісячної орендної плати на час підписання договору становила 1612,23 грн. в тому числі ПДВ 268,71 грн.

Додатковою угодою від 31.12.2014 р. сторонами внесено зміни до п. 1.2. та п.3.1. договору оренди №7/14 від 01.01.2014р., а саме: продовжено строк дії договору до 14.11.2015р. та збільшено розмір орендної плати до 1806,05 грн.

В подальшому, додатковою угодою від 14.11.2015 р. сторонами внесено зміни до п.3.1. договору оренди відповідно до якої: збільшено розмір орендованої площи до 195,1 м 2 та визначено новий розмір орендної плати до 3999,55 грн. на місяць. Також, означеною додатковою угодою сторонами внесено зміни до п.1.2. Договору та продовжено строк дії до 31.12.2015р. включно.

За актом прийому - передачі від 14.11.2015р. відповідачу передано частину складського приміщення загальною площею 107,0 м 2 (літ. Н - частина).

Тобто, враховуючи означені додаткові угоди та акти прийому - передачі, відповідачу передано нежитлове приміщення загальною площею 195,1 м 2 зі сплатою орендної плати у розмірі 3999,55 грн. на місяць

Відповідно до п. 3.2 Договору орендар самостійно сплачує договірну ціну, вказану в п. 3.1. договору, за поточний місяць користування об'єктом приміщення (замощення) на розрахунковий рахунок орендаря або іншим, не забороненим законодавством способом, до 10-го числа поточного місяця. Сплата компенсації орендодавцю фактичних витрат за комунальні послуги (холодна вода, каналізація, тощо), а також часткове відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням і обслуговуванням промислової бази орендодавця, сплачується орендарем протягом 3-х днів з моменту отримання відповідного рахунку орендодавця. Щомісячно, протягом трьох календарних днів з моменту отримання, орендар підписує акт здачі-приймання надання послуг за надання об'єкта в оренду. Якщо протягом трьох днів з моменту отримання акту здачі-приймання орендар не надасть орендодавцю підписаний акт або не пред'явить письмові заперечення, щодо змісту акта, то даний акт здачі-приймання наданих послуг вважається підписаним, а послуги прийнятими. У разі дострокового розірвання договору з ініціативи орендаря, останній проводить повний розрахунок з орендодавцем станом на день повернення предмету договору, при цьому остаточний розрахунок з орендної плати підлягає обов'язковому корегуванню на індекс інфляції за весь період дії договору. Розрахунок повинен бути виконано орендарем не пізніше дня повернення предмету договору із оренди.

В пункті 3.4. договору сторони досягли домовленості про те, що розрахунки за оренду та інші послуги здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на р/р орендодавця, або іншим не забороненим законодавством способом.

Як зазначено вище, відповідач зобов'язаний щомісяця до 10-го числа поточного місяця сплачувати орендну плату.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням наведених вище умов договору, а саме п. 3.2., кінцевим строком сплати орендної плати відповідачем є 10 число поточного місяця.

За твердженням позивача, відповідач в узгоджені строки та в узгоджених розмірах орендну плату не вносив, внаслідок чого за останнім склалася заборгованість за оренду нежитлового приміщення за період грудень 2015р. - липень 2016р. у розмірі 31 996,40 грн.

Як встановлено господарським судом, листом від 21.01.2016 р. позивач повідомив відповідача про наявну заборгованість, просив здійснити оплату зазначеної суми заборгованості та вирішити питання щодо переукладання договору оренди на новий строк чи повернення орендованого приміщенням за актом прийому-передачі орендодавцю. Враховуючи те, що орендар продовжує користуватися орендованим приміщенням, позивач попередив відповідача, що до моменту повернення приміщення чи переукладання договору, плата буде нараховуватися в розмірі 3999,55 грн. в місяць згідно до умов договору. Однак, вказаний лист залишено відповідачем без відповіді.

Частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Одночасно, відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як зазначено вище, додатковою угодою від 14.11.2015р. строк дії договору продовжено сторонами до 31.12.2015р. включно.

В свою чергу, відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому, пунктом 2.2.9 Договору передбачено, що у разі припинення договору оренди або його розірвання орендар зобов'язаний повернути орендодавцю приміщення (замощення), що засвідчується двостороннім підписанням акту прийому-передачі, в належному стані, не гірше, ніж на момент передачі його в оренду. Обов'язок по складанню акту прийому-передачі приміщення (замощення) та підписанню його орендодавцем, в даному випадку покладається на орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент закінчення терміну дії договору заперечення щодо продовження договору на таких самих умовах сторонами не надано, як і не надано доказів повернення орендованого майна на виконання п. 2.2.9. договору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди № 7/14 від 01.01.2014р. за період з грудень 2015р. - липень 2016р. у розмірі 31 996,40 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При цьому, твердження відповідача щодо незнаходження у орендованому приміщенні у спірний період у зв`язку з перебуванням в іншому орендованому приміщенні, колегією суддів не приймаються з огляду на їх недоведеність та нормативну необґрунтованість.

Доводи відповідача про підписання договору оренди у іншому вигляді та недослідження судом оригіналу означеного договору є недоведеними, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів з цього приводу.

Більш того, ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016р. та від 17.01.2017р. у відповідача витребувались докази на підтвердження обставин, зазначених у апеляційній скарзі.

Відповідно до статтей 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, станом на 14.02.2017р. суду апеляційної інстанції зазначених доказів не представлено, що виключає можливість дослідження останніх для перевірки доводів відповідача.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Запорізької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 24.10.2016р. у справі №908/2218/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.10.2016 р. у справі №908/2218/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

Радіонова О.О.