Ухвала

від 22.02.2017 по справі 813/6125/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

              ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА            22 лютого 2017 року                                             м. Київ                                                         К/800/35147/16 Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є., перевіривши відповідність вимогам статті 213 КАС України матеріали касаційної скарги Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня                2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі №813/6125/14 (876/10079/14) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичагропак» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,- встановив :                      ТОВ «Галичагропак» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2014 року №0001932204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69210,00 грн. за основним платежем та 17303,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2014 року №0001942204 про визначення суми штрафних санкцій у розмірі 29297,00 грн. Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 03 червня 2014 року №582/13-50-22-04-11/38370090, щодо порушення ТОВ «Галичагропак» пункту 198.6 статті 198,             статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Рибний світ компані», які незареєстровані протягом 15 днів після дати їх виписки в Єдиному реєстрі податкових накладних. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня                2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, позовні вимоги задоволено.           Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що платник податку може включити до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної протягом 365 днів з дати її складання за умови реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі ж порушення постачальником порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі покупець товарів/послуг має право додати до податкової декларації заяву із скаргою на такого постачальника в тому звітному періоді, в якому суму податку на додану вартість на підставі відповідної податкової накладної включено до складу податкового кредиту, а не виключно в періоді виписки такої податкової накладної, як вважає контролюючий орган.           Таким чином, встановивши подання ТОВ «Галичагропак» відповідної скарги  (додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних»)) на контрагента (ТОВ «Рибний світ компані») до податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень – жовтень 2013 року, до яких включено спірну суму податку на додану вартість у розмірі 98506,24 грн., з додатками на підтвердження законності формування податкового кредиту, судові інстанції дійшли висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.           Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Галицька ОДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. З наведених законодавчих приписів випливає, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішення справи та/або порушення судами норм процесуального права із зазначенням того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення спору. Однак зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається допущеного судами невірного правозастосування, а доводи касаційної скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм. Отже, враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст й доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України, тому слід відмовити у відкриті касаційного провадження.    Згідно з частиною шостою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції. Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, - ухвалив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня                2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі №813/6125/14 (876/10079/14) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичагропак» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених                          статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.           Суддя                                                                                                             Н.Є. Маринчак