Ухвала

від 09.02.2017 по справі 810/7046/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2017 р. м. Київ К/800/16407/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Веденяпіна О.А.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спарк Люкс

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015

у справі № 810/7046/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спарк Люкс

до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спарк Люкс (далі по тексту - позивач, ТОВ Спарк Люкс ) звернулось до суду з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач, Тетіївська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2014 №0004282200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Спарк Люкс з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків ТОВ КОНТИНЕНТМАШ за червень та грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 28.10.2014 №392/220/34921103.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п. 198.6, п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Спарк Люкс занижено податок на додану вартість на загальну суму 220350,00 грн.

Зазначений висновок податковим органом зроблено на підставі інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем Міністерства доходів і зборів України: ІС Податковий блок , АС Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів , АІС Автомобіль ДАІ МВС України, АС Співставлення Реєстру та Єдиного реєстру податкових накладних , а також Акта Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ КОНТИНЕНТМАШ №168/22-1/38337514 від 04.04.2014, складеного ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області. Крім того, перевіркою також встановлено, що в результаті проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів, оскільки у податковій звітності та статутних документах відсутні відомості про зазначені обставини.

На підстав акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 №0004282200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 220350,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 55088,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що реальність спірних господарських операції не підтверджена належними доказами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного, з чим помилково не погодився суд апеляційної інстанції та погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ КОНТИНЕНТМАШ було укладено ряд договорів на виконання робіт (надання послуг), зокрема №230401 від 23.04.2013, №230402 від 23.04.2013, №230403 від 23.04.2013, №230404 від 23.04.2013, №230405 від 23.04.2013, №40 від 14.05.2013, №112601 від 26.11.2013, №112602 від 26.11.2013, відповідно до яких контрагентом позивача було надано послуги щодо розробки електричних схем підключенням установки, процесно-інструментальної діаграм системи енергозбереження для установок деаерированої води.

На виконання зазначених договорів, між сторонами було підписано акти приймання виконаних робіт.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом, а саме - копії податкових накладних, актів виконаних робіт, виписок з особистого рахунку, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено, що договори на виконання робіт (надання послуг), укладені між позивачем та його контрагентом - ТОВ КОНТИНЕНТМАШ , - спрямовані на забезпечення сталого функціонування позивача, як суб'єкта господарської діяльності, а також з метою реалізації основного виду діяльності позивача Видання іншого програмного забезпечення для машин та устаткування (у відповідності з інформацією з Єдиного державного реєстру).

Разом з тим, у матеріалах справи містяться копії первинно облікової документації на підтвердження подальшої реалізації послуг, придбаних у ТОВ КОНТИНЕНТМАШ за перевіряємий період, зокрема контракт №16-03-2013-VE від 11.03.2013, Договір поставки №0/18 від 05.11.2013, видаткові та податкові накладні, акти надання послуг, специфікації, рахунки-фактур, виписки з особового рахунку.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Відповідачем будь-яких доказів на підтвердження зазначеного та/або відповідних судових рішень щодо визнання договорів між позивачем і його контрагентами недійсним не надано, у зв'язку з чим, не доведено безтоварності правочинів, а посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента позивача, як на підставу безтоварності здійсненних ним господарських операцій є необґрунтованими, оскільки в зазначеному акті жодних висновків, крім встановлення факту неможливості проведення зустрічних перевірок бути не може.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спарк Люкс задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2015.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)О.А. Веденяпін (підпис)С.Е. Острович