Постанова

від 19.10.2011 по справі 2а/2570/5095/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

19.10.2011                                                                                 Справа № 2а/2570/5095/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<Список >

          17 жовтня 2011 р.           м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді                                                                      Ткаченко О.Є.,

за участю секретаря                                                   Серкіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Прилуки-Інвестбуд” до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення,-

В С Т А Н О В И В :

04.10.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Прилуки-Інвестбуд” (далі – ТОВ “Прилуки-Інвестбуд”) звернулось до суду з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі – Прилуцька ОДПІ) про визнання нечинним рішення Прилуцької ОДПІ від 22.09.2011 року № 37 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ “Прилуки-Інвестбуд”. Свої вимоги позивач мотивує тим, що Прилуцькою ОДПІ рішення від 22.09.2011 року № 37 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ “Прилуки-Інвестбуд” прийнято на підставі того, що обсяг постачання товарів, послуг позивача іншим платникам податку на додану вартість за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання, що підтверджено поданими деклараціями. Оскаржуване рішення прийнято на підставі статті 184 Податкового кодексу України. При застосуванні зазначеної норми відповідачем взято період з вересня 2010 року по вересень 2011 року. Однак, Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011 року і його норми не мають зворотної дії в часі. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на момент їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. А, отже, на період з вересня 2010 року по грудень 2010 року стаття 184 Податкового кодексу України не поширювалась. Тому позивач вважає, що Прилуцькою ОДПІ неправомірно прийнято рішення від 22.09.2011 року № 37 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ“Прилуки-Інвестбуд”, з порушенням вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що Прилуцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ, про що складено довідку від 22.09.2011 року № 37. Перевіркою зафіксовано, що починаючи з вересня 2010 року платник подає податкові декларації з ПДВ з показниками, які свідчать про те, що обсяг постачання товарів, послуг позивача іншим платникам податку на додану вартість за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання (66667,00 грн. із загального обсягу 292094,00 грн., що становить 23 %), що підтверджено поданими деклараціями. За наслідками даної перевірки складено перелік податкових декларацій з ПДВ № 37 від 22.09.2011 року. У зв'язку з цим податковим органом прийнято рішення від 22.09.2011 року № 37 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ “Прилуки-Інвестбуд”. Прилуцька ОДПІ під час здійснення процедури анулювання реєстрації особи як платника ПДВ керується нормами розділу V Податкового кодексу України, Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 978, а також листом ДПА України «Щодо проведення процедури реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації» від 14.02.2011 року № 4021/7/16-1417. Представник відповідача зазначає, що відповідно до вказаного листа ДПА України, якщо,наприклад, анулювання реєстрації особи як платника ПДВ відповідно до підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, зареєстрованої у січні 2011 року, відбувається у липні 2011 року, то обрахунок відповідних обсягів товарів, послуг такого платника ПДВ для цілей анулювання реєстрації особи як платника ПДВ повинен здійснюватись за попередні 12 календарних місяців, тобто з липня 2010 року по червень 2011 року. Тому, представник відповідача вважає, що податковим органом вірно застосовано норму права та вірно обрано період для обрахунку обсягів товарів, послуг. За таких обставин представник Прилуцької ОДПІ наполягає на тому, що вищевказане рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ТОВ “Прилуки-Інвестбуд” (ідентифікаційний код-34376916) зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради Чернігівської області 05.06.2006 року, взято на податковий облік як платника податків до Прилуцької ОДПІ з 05.06.2006 року за № 1915 та зареєстровано в якості платника податку на додану вартість з 13.10.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 667994, довідкою про взяття на облік платника податків від 05.06.2006 року № 842 та свідоцтвом № 33700434 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 7,86).

Судом встановлено, що ТОВ “Прилуки-Інвестбуд” зареєстровано добровільно платником ПДВ Прилуцькою ОДПІ з 13.10.2006 року на підставі пункту 2.2 статті 2, пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168.

ТОВ “Прилуки-Інвестбуд” подано до Прилуцької ОДПІ податкові декларації з ПДВ за останні 12 місяців, а саме: за вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року,серпень 2011 року (а.с. 16-19,20-24,25-29,30-33,34-40,41-45,46-51,52-57,58-61,62-65,66-70,71- 74).

Прилуцькою ОДПІ складено перелік податкових декларацій з податку на додану вартість від 22.09.2011 року № 37 та оформлено службову записку від 22.09.2011 року № 469/15-219 (а.с. 114,115).

Враховуючи вищевикладені документи, Прилуцькою ОДПІ зроблено висновок про те, що починаючи з вересня 2010 року платник подає податкові декларації з ПДВ з показниками, які свідчать про те, що обсяг постачання товарів, послуг позивача іншим платникам податку на додану вартість за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання (66667,00 грн. із загального обсягу 292094,00 грн., що становить 23 %).

У зв'язку з цим податковим органом прийнято рішення від 22.09.2011 року № 37 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ “Прилуки-Інвестбуд” (а.с. 9).

Вказане рішення прийнято податковим органом на підставі підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем було взято період за 12 останніх календарних місяців, а саме: з вересня 2010 року по вересень 2011 року.

В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Згідно з п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.

Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає також у тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

В пункті 1 Розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України міститься застереження про набрання цим Кодексом чинності з 01.01.2011 року, інші застереження відсутні.

Тобто, на правовідносини, що виникли до 01.01.2011 року розповсюджується дія Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 9.8 статті 9 вказаного Закону передбачений вичерпний перелік підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ, а саме:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

З вищевказаних норм вбачається, що в переліку підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ, така підстава, як обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання, була відсутня.

Отже, жодним положенням Податкового кодексу України не передбачено, що норми вказаного нормативно-правового акта застосовуються до правовідносин, які існували до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року.

Враховуючи те, що положення Податкового кодексу України застосовуються з 01.01.2011року та до 01.01.2011 року в Законі України «Про податок на додану вартість» така підстава для анулювання свідоцтва платника ПДВ, яка передбачена підпунктом «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, була відсутня, то суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням приписів статті 58 Конституції України, оскільки відповідач фактично поширив дію підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України на правовідносини, які виникли до набрання чинності підпунктом «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року).

Згідно із статтею 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Посилання відповідача на те, що при прийнятті рішення від 22.09.2011 року № 37 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ “Прилуки-Інвестбуд” податковий орган керувався листом ДПА України «Щодо проведення процедури реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації» від 14.02.2011 року № 4021/7/16-1417, а тому ним правомірно взято період за останні 12 місяців з вересня 2010 року по вересень 2011року та застосовано нову норму Податкового кодексу України, судом не приймаються до уваги, оскільки норми Конституції України мають вищу юридичну силу, і на період з вересня 2010 року по грудень 2010 року Прилуцька ОДПІ як суб'єкт владних повноважень не мала правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішення.

Суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято Прилуцькою ОДПІ не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, якщо мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Прилуки-Інвестбуд” до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення задовольнити повністю.

Визнати нечинним рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 22.09.2011 року № 37 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ“Прилуки-Інвестбуд”.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Прилуки-Інвестбуд” судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                 Ткаченко О.Є.