Рішення

від 22.02.2017 по справі 503/2283/16-ц

КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/2283/16-ц

Провадження №2/503/112/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017 року м.Кодима Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Сопільняка О.М.,

при секретарі Вдовиченко В.О.

з участю представника позивачів ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кодимі Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області та головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - відділу Держгеокадастру в Кодимському районі Одеської області, про визнання недійсним та скасування державного акту на право колективної власності на землю,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі 08 грудня 2016 року звернулись до Кодимського районного суду Одеської області з позовами до Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області та головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсним та скасування державного акту на право колективної власності на землю серії ОД-12-14, виданого 17 листопада 1995 року колективному сільськогосподарському підприємству Правда с.Грабове Кодимського району Одеської області (том 1 а.с.2-6, 24-28, 47-51, 70-74, 93-97, 116-120, 140-144, 163-167, 188-192, 214-218).

13 грудня 2016 року ухвалою суду вказані позови об'єднані в одне провадження (том 1 а.с.45,68,91,114,138, 161,186,212).

В поданих до суду позовних заявах позивачі вказали, що в листопаді місяці 2016 року вони звернулись до головного управління Держгеокадастру в Одеській області з заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області.

Однак, листами від 29 листопада 2016 року управління Держгеокадастру в Одеській області відмовило у задоволення цих клопотань, оскільки земельні ділянки, на які вони претендують, відносяться до земель колективної власності, що унеможливлює їх передачу у приватну власність.

Відмовляючи у задоволенні заяв позивачів, представник Держгеокадастру в Одеській області вказав, що оскільки зазначені земельні ділянки не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, права розпоряджатись цими землями не має жоден визначений статтею 122 Земельного кодексу України орган місцевого самоврядування чи виконавчої влади.

Відтак, наявність чинного державного акту на право колективної власності на землю серії ОД-12-14, виданого 17 листопада 1995 року Грабівською сільською радою Кодимського району, порушує передбачене пунктом б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України право позивачів на отримання у власність земельної ділянки площею 2.0 гектари для особистого селянського господарства.

Оскаржуваний ними державний акт на право колективної власності на землю не породжує жодних правових наслідків, а тому є формальним та нечинним; землі, щодо яких виник спір, на теперішній час ніким не використовуються, не є розподіленими та не перебувають у користуванні будь-яких інших фізичних чи юридичних осіб.

З цих підстав, а також з огляду на те, що при ліквідації КСП Правда державна реєстрації державного акту на право колективної власності на землю не скасована, а на теперішній час відсутній механізм передачі (повернення) земель колективної форми власності до державної власності, просили позов задовольнити.

В судовому засіданні представник всіх позивачів ОСОБА_1 (діє відповідно до виданих позивачами нотаріально засвідчених довіреностей) позови підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовних заявах.

Представник Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що Грабівська сільська рада заперечує проти задоволення позовів, оскільки підстави для скасування виданого 17 листопада 1995 року державного акту на право колективної власності на землю відсутні. Окрім цього, в даний час, земельні ділянки, на які претендують позивачі, перебувають у користуванні мешканців села Грабове Кодимського району Одеської області, членами громади якого позивачі не являються.

Представник управління Держгеокадастру в Одеській області та відділу Держгеокадастру в Кодимському районі Одеської області ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог позивачів у частині визнання недійсним та скасування спірного державного акту на право колективної власності на землю не заперечувала, вказавши лише про відсутність підстав для скасування цього правовстановлюючого документу вцілому.

Водночас, вимоги в частині надання позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення селянського виробництва не визнала, вказавши про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду, тощо.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними письмові докази, суд вважає необхідним у задоволенні позовів відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 5 статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

У відповідності з пунктом 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, ратифікованої Україною 11 вересня 1997 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України являється частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд відмовляє у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , виходячи з положень статей 124 Конституції України, статей 26, 30, 87 - 90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143 - 146, 149, 151, 153 - 158, 161, 210 та 212 Земельного кодексу України, глав 27, 33, 34 Цивільного кодексу України , статті 15 Цивільного процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку (відповідний правовий висновок викладено в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року, справа №6-319цс15).

Відтак, обраний позивачами спосіб захисту у вигляді визнання недійсним державного акту на право колективної власності на землю серії ОД-12-14 від 17 листопада 1995 року, передбачений статтями 15 та 16 Цивільного кодексу України та статтею 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає справу в заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до частини 1 статті 60 цього кодексу України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом позову є вимога позивачів до відповідачів про визнання недійсним та скасування державного акту на право колективної власності на землю серії ОД-12-14 від 17 листопада 1995 року, а підставою заявлених позовів - неможливість реалізувати передбачене пунктом б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України право на отримання у власність земельної ділянки площею 2.0 гектари для особистого селянського господарства.

Судом встановлено, що 17 листопада 1995 року на підставі рішення Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області №18 від 26 квітня 1995 року, колективному сільськогосподарському підприємству Правда с.Грабове Кодимського району Одеської області видано державний акт серії ОД-12-14 на право колективної власності на землю, площею 2470.8 гектарів.

Пунктом 1 постанови Верховної ОСОБА_5 Української РСР №563-ХІІ від 18 грудня 1990 року, в України з 15 березня 1990 року було оголошено земельну реформу, завданням якої був перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам і організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель.

В процесі вказаної реформи внаслідок масової передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність сільськогосподарських юридичних осіб (сільськогосподарських кооперативів, садівницьких товариств, сільсько-господарських акціонерних товариств, колективних сільськогосподарських підприємств) в Україні виникла колективна власність на землю.

Процедура передачі земель у колективну власність, як і інші правові питання, пов'язані із колективною власністю на землю, визначалися головним чином статтею 5 Земельного кодексу України в редакції 1992 року, а також статтею 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство .

Окрім цього, законом України „Про форми власності на землю від 30 січня 1992 року, який втратив чинність згідно із Законом України №1377-ІV від 11 грудня 2003 року, в Україні поряд з державною власністю було запроваджено колективну і приватну форми власності на землю.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , земля могла належати підприємству на праві колективної власності, а також могла бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчувалось державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформлялось договором.

Передані у колективну власність сільськогосподарських підприємств землі, відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року, №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , були розпайовані, що передбачало визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Отже, оскаржуваний позивачами державний акт на право колективної власності на землю був виданий відповідно до існуючого на час його видачі порядку та у відповідності з чинним на той час законодавством. При цьому, порушень закону при видачі цього правовстановлюючого документу, які б могли бути підставою для його недійсності, судом не встановлено.

Не наведено таких підстав і позивачами.

Натомість, підставою для задоволення позову та визнання оскаржуваного державного акту на право колективної власності на землю, позивачами заявлено наявність порушень їхнього права на отримання у власність земельної ділянки відповідно до пункту б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України.

При цьому, підставами для визнання акту недійсним, за загальними правилами, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

У даному випадку рішення Грабівської сільської ради Кодимського району №18 від 26 квітня 1995 року, на підставі якого КСП Правда був виданий державний акт на право колективної власності на землю, відповідало вимогам чинного на той час законодавства та було прийнято в межах компетенції вказаної сільської ради, тому підстави для визнання недійсним виданого на його підставі державного акту відсутні.

Окрім цього, відповідно до статті 378 ЦК України , право власності або право користування земельною ділянкою може бути припинене за рішенням суду лише у випадках, встановлених законом. Зокрема, підстави припинення права власності на земельну ділянку передбачені статтями 140-149 Земельного кодексу України , які не передбачають в якості такої підстави скасування державної реєстрації юридичної особи (КСП Правда ).

Судом також встановлено, що земельні ділянки, на які претендують позивачі, наразі перебувають у користуванні інших осіб - мешканців с.Грабове Кодимського району Одеської області, а земельна ділянка, на яку претендує позивач ОСОБА_5, вже перебуває у приватній власності громадян (кадастрові номери земельних ділянок №5122581600:01:002:0611 та №5122581600:01:002:0492, форма власності - приватна).

Крім цього, за змістом пункту 7 Указу Президента України №720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ №7 від 16 квітня 2004 року, на даний час одним із призначень земель колективної форми власності є можливість надання за їх рахунок землі особам, які мають право на отримання земельної частки (паю), але були пропущені в списках осіб, що отримали земельну частку, а також громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання, тощо.

Викладені обставини у своїй сукупності є підставою для відмови у задоволенні позову позивачів у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області та головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсним та скасування державного акту на право колективної власності на землю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено 27 лютого 2017 року.

Суддя Сопільняк О.М.