Ухвала

від 12.03.2011 по справі 2а-4/11

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2а-4/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2011

Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М.

при секретарі Кошелєвій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Буринь справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Буринської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання до перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії та інвалідом ІІІ-ї групи і відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Однак відповідач на протязі 2000-2009 років виплатив вказану допомогу у значно меншому розмірі. На його звернення у вересні 2010 року про проведення відповідних перерахунків відповідач відповів відмовою, у зв'язку з чим просив визнати бездіяльність відповідача щодо відмови в проведенні перерахунків за 2000-2009 роки та зобов'язати його провести такі перерахунки відповідно до положень закону за вказаний період всього на загальну суму 11712 грн. 30 коп.

Представник відповідача не визнаючи заявлених вимог, в своїх письмових запереченнях зазначив, що фінансування витрат передбачених ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»проводиться за рахунок бюджетних коштів, відповідно до вставлених розмірів таких виплат постановою КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи« від 12.07.2005 року № 562, що для інвалідів ІІІ-ї групи становить 90 грн. Крім того наголошував, на пропущений позивачем строк звернення до суду, так як той отримував вищевказану допомогу щорічно, та просив у задоволенні позову відмовити за з цих підстав.

Враховуючи, що сторони в судове засідання не явилися та надали заяви про розгляд справи без їх участі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч.1 ст.41КАС України.

Дослідивши обставини справи, представлені докази і давши їм оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС І-ї категорії, інвалідом ІІІ-групи та перебуває на обліку у відповідача., що підтверджується, ксерокопією паспорта позивача, ксерокопією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, ксерокопії посвідчення інваліда та довідки МСЕК.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( в редакції, що діяла до 28.12.2007 року) встановлено, що щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І-ї категорії виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Що стосується позовних вимог за 2000-2004 роки, суд враховує наступне.

Позивачу на протязі періоду 2000, 2003,2004 років одноразова грошова допомога на оздоровлення виплачувалася в розмірі 26,70 грн. та 21,50 грн., відповідно, за кожний рік. В 2001-2002 р.р. зазначені йому виплати не проводилися.

В даному випадку, на момент виникнення спірних правовідносин питання подання скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб було врегульовано положеннями глави 31-А ЦПК України 1963 року. Стаття 248-5 цього Кодексу передбачала, що скаргу може бути подано в суд у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Однак, позивач з такою скаргою до суду не звертався, а тому суд вважає, що він пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів за цей період.

Що ж стосується вимог про стягнення допомоги на оздоровлення за 2005-2009 роки, виплата якої у розмірі 90 грн. була проведена позивачу, відповідно, 21.11.2005 року, 13.07.2006 року, 12.04.2007 р., 29.01.2008 р. та 26.01.2009 р. суд приходить до слідуючих висновків.

Так, з 01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, статтею 99 якого встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

Суд вважає, що про порушення свого права на отримання одноразової грошової допомоги на оздоровлення у передбаченому статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмірі, позивач мав дізнатися в момент отримання такої допомоги, проте адміністративний позов було подано лише в листопаді 2008 року, що свідчить про пропущення позивачем річного строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Однак пунктом 3.7. Розділу ХІІ Прикінцеві положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який набув чинності 30.07.2010 року було внесено зміни до КАС України вказаних положень ст.ст. 99, 100.

Зокрема ч.1ст.99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік та позивач не був обізнаний про його скороченя, у зв'язку з чим суд вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин саме положення частини 2 ст.99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі «Мельник проти України» (заява №23436/03).

Суд відзначає, що даною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 18.10.2010 року, а отже враховуючи річний строк на звернення до суду та проведення останньої виплати щорічної допомоги на оздоровлення 26.01.2009 року, захисту права позивача за період з 01.01.2005 року по 17.10.2009 року також не підлягають.

Як на підставу поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом позивач посилався на стан свого здоров'я, однак належних доказів, з яких би вбачалось, що зазначені обставини заважали йому звернутися з цим позовом в межах визначених законом строків, позивач не надав. При цьому його посилання, що він дізнався про порушення своїх прав лише після відмови відповідача провести відповідний перерахунок, суд до уваги не приймає, оскільки він отримував допомогу на оздоровлення щорічно, починаючи з 2000 року, та відповідно був обізнаний в її розмірах.

Крім того судом враховані і наступні обставини.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на відповідні роки зупинено.

Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу в розмірі 90 грн., встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 і Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» . Отже, позовні вимоги за 2006 рік є безпідставними.

Даючи оцінку діям відповідача за 2007 рік та вирішуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» , суд зауважує, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р., визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» , в тому числі п.30 ст.71 Закону, яким було зупинено дію статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Оскільки Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі, то здійснення виплат грошової допомоги на оздоровлення, що були проведені до набрання ним чинності, слід визнати правомірними, у зв'язку з діючим на той час положенням п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» .

Згідно довідки УПСЗН Буринської РДА №1247 від 23.09.2010 року, одноразова грошова допомога на оздоровлення за 2007 рік позивачу була нарахована в розмірі 90 грн., виплата якої була проведена 12.04.2007 року (а.с. ). Отже, вказана допомога позивачу була виплачена до набрання чинності рішенням КСУ № 6-рп від 09.07.2007р., а відтак заявлені ним вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають.

Таким чином, відповідач правомірно виконав взяті державою зобов'язання по виплаті грошової допомоги на оздоровлення та не порушив прав позивача на її отримання.

Що стосується правомірності заявлених позивачем вимог про стягнення недоотриманих сум одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік, суд зважає на наступне.

Так, підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року № 107-VI були внесені зміни до статті 48 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , у зв'язку з чим текст вказаної статті було викладено в наступній редакції, а саме: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп були визнаними такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34 підпунктів 1-6, 8-11 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року № 107-VI.

Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22.05.2008 року.

Відповідно з довідкою УПСЗН Буринської РДА, одноразова грошова допомога на оздоровлення за 2008 рік позивачу була нарахована в розмірі 90 грн., виплата якої була проведена 29.01.2008 року.

З огляду на це, суд вважає, що відповідач правомірно виконав взяті державою зобов'язання по виплаті грошової допомоги на оздоровлення та не порушив прав позивача на її отримання.

Даючи оцінку діям відповідача щодо виплат допомоги на оздоровлення позивачу за 2009 рік, суд враховує наступне.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»дія ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не зупинялась.

Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним Законом, який встановлює виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок ліквідації Чорнобильської АЕС є Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » .

На підставі ч. 2 ст. 19, ч.3 ст. 22 , 46, 64 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, згідно з якими, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно зі ст. 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Отже, за конституційними нормами та виходячи з пріоритетності

законів над підзаконними актами, відповідач повинен був здійснювати

нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення виходячи з розмірів, встановлених Законом N 796-XII.

Однак враховуючи дату звернення позивача з цим позовом, відсутність підстав поновлення пропущеного стоку звернення до суду та вимоги статті 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, суд вважає, що позов необхідно залишити без розгляду в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 71, 99,100,159-163 КАС України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Буринської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання до перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за період 2000 -2009 роки відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Буринський районний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий