Постанова

від 22.02.2017 по справі 802/3690/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3690/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

22 лютого 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницькій області про визнання протиправним рішення,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Треті особи та представник відповідача в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, в грудні 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Головне управління Держземагенства у Вінницькій області відмовило їм у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, така відмова мотивована тим, що дані земельні ділянки відповідно до рішень колегії Держземагенства України від 14 жовтня 2014 року, які введено в дію наказом Держземагенства України від 15 жовтня 2014 року №328, включено до переліку земель сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на торги.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року позов задоволено повністю та визнано протиправними відмови Головного управління Держземагенства у Вінницькій області щодо позивачів. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду набрало законної сили на підставі ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року.

Згідно з наказами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №№2-684/20-15-сг, 2-681/20-15-сг, 2-682/20-15-сг, 2-682/20-15-сг, 2-683/20-15-сг від 19 червня 2015 року (т.1 а. с. 76-80) надано дозволи позивачу та третім особам на стороні позивача на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства. Зокрема, в наказі вказано, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню у встановленому законодавством порядку.

24 червня 2015 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та землевпорядною організацією товариством з обмеженою відповідальністю "Віатерра" укладено договір №121 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т.1 а. с. 9).

Відповідно до Висновку №281 від 09 вересня 2015 року управлінням Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області розглянуто проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 10,0000 га на території Коростівецької сільської ради громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6 із земель запасу (пасовище) Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. За результатами розгляду зазначено, що вказаний проект може бути погоджений після усунення зауважень зазначених у Висновку та погодженні у відповідності до зазначеного (т.1 а.с. 28-29).

Так, пунктом 7 Висновку визначено, що у відповідності до рішення Коростівецької сільської ради 32 сесії 6 скликання від 31 січня 2015 року, зазначені в проекті площі земельних ділянок закріплені як такі що можуть бути надані учасникам АТО які проживають на території Коростівецької сільської ради. Тому виникає необхідність в погодженні зазначеної документації із землеустрою в органах місцевого самоврядування для недопущення виникнення соціальної напруги серед населення.

Згідно з рішенням Коростівецької сільської ради 32 сесії 6 скликання від 31 січня 2015 року (т.1 а. с. 44) при зверненні громадян, які беруть участь в АТО прийнято рішення сесії для недопущення виникнення соціальної напруги "Про закріплення площі, яка може бути надана учасникам АТО, які проживають на території ради для ведення особистого селянського господарства". Водночас, як зазначено в листі сільської ради за №344 від 02 жовтня 2015 року (т. 1 а. с. 42) управління Держгеокадастру у Жмеринському районі звернулося в усній формі до Коростівецької сільської ради щодо закріплення площ учасникам АТО.

З листа Коростівецької сільської ради №356 від 29 жовтня 2015 року вбачається, що зазначена ділянка використовувалась і використовується в даний час, як громадське пасовище громадянами с. Коростівці відповідно до рішення Коростівецької сільської ради від 31 січня 1992 року 8 сесії 21 скликання. Разом з тим, на даний час по даній земельній ділянці Коростівецькою сільською радою надано дозвіл на отримання плану викопіювання трьом учасникам АТО та потупило ще три заяви від учасників АТО про отримання плану викопіювання, які будуть розглянуті на черговій сесії сільської ради (т. 1 а. с. 100).

Згідно з листами Коростівецької сільської ради слідує, що 8 жовтня 2015 року 37 сесією 6 скликання, сільська рада вирішила погодити надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,0 га із земель запасу державної власності згідно плану викопіювання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 жителям с. Коростівці (т. 1 а. с. 101, 102).

Вважаючи оскаржуване рішення відповідача незаконним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов дійшов висновку щодо необхідності вийти за межі позовних вимог, та з метою повного захисту прав позивача та відновлення порушеного права, вирішив зобов'язати управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 10,0000 га на території Коростівецької сільської ради громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6 із земель запасу (пасовище) Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина 8 статті 118 ЗК України).

Крім того, частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з підпунктами 31, 50 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14 січня 2015 року, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина 11 статті 118 ЗК України).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 5 та абзацом 1 частини 6 статті 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій-третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Аналіз наведених вище норм закону, дає підстави для висновку, що розглядаючи питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідний суб'єкт владних повноважень може прийняти одне з двох рішень: або затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати її у власність, або ж відмовити у вчиненні таких дій. Відповідні повноваження органу виконавчої влади мають дискреційний характер, тобто, дають можливість на власний розсуд вибрати один з двох варіантів рішення.

Отже, в судовому порядку оскарженню підлягає саме рішення про відмову у передачі земельної ділянки у власність.

Разом з тим, звертаючись з даним адміністративним позовом до суду, позивач просив визнати протиправними та скасувати пункт 7 Висновку управління Держгеокадасту у Жмеринському районі Вінницької області від 09 вересня 2015 року №281 "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистих селянських господарств на території Коростівецької сільської ради", яким запропоновано погодити проектну документацію із землеустрою в органах місцевого самоврядування для недопущення виникнення соціальної напруги серед населення.

Згідно з частиною 7 статті 186-1 ЗК України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

- додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

- надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

- проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Отже, частиною 7 статті 186-1 ЗК України чітко встановлено, що територіальному органу Держгеокадастру забороняється вимагати надання погодження проекту щодо відведення земельної ділянки органам місцевого самоврядування.

Таким чином, приймаючи оскаржуваний Висновок, тобто, відмовляючи у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач послався на необхідність погодження поданої позивачем документації з землеустрою в органах місцевого самоврядування, що суперечить нормам чинного законодавства.

Щодо виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення" суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Колегією суддів встановлено, що треті особи на стороні позивача не заявляли вимог про захист їх прав та інтересів.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог шляхом скасування Висновку управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області від 09 вересня 2015 року №281 "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистих селянських господарств на території Коростівецької сільської ради".

Проте, суд першої інстанції скасував Висновок та зобов'язав відповідача повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6 із земель запасу (пасовище) Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, у той час, як з позовними вимогами звернувся лише позивач - ОСОБА_3.

Згідно з частиною 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до частини 4 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області є протиправним та підлягає скасуванню, але в частині, що стосується ОСОБА_3

Також колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду 17 листопада 2016 року у справі №130/60/16-а, рішення 32 сесії 6 скликання Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 31 січня 2015 року про закріплення площі, яка може бути надана учасникам АТО для ведення особистого селянського господарства жителям Коростівецької сільської ради орієнтовною площею 8 га та 13,7 га, загальною площею 21,7 га визнано протиправним та скасовано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при вирішенні спору суд першої інстанції врахував не всі його обставини, тому висновки суду по суті справи не в повній мірі відповідають встановленим у ній обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу про скасування оскаржуваного рішення слід задовольнити частково з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Згідно з статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Висновок управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області від 09 вересня 2015 року №281 "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистих селянських господарств на території Коростівецької сільської ради" в частині, що стосується ОСОБА_3.

Вийти за межі позовних вимог.

Зобов'язати управління Держгеокадастру у Жмеринському районі Вінницької області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,00 га на території Коростівецької сільської ради ОСОБА_3, із земель запасу (пасовище) Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 лютого 2017 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.