Ухвала

від 22.02.2017 по справі 908/3314/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

22.02.2017 Справа № 908/3314/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Славута", м.Слов'янськ, Донецька область

Приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія", м.Слов'янськ, Донецька область

про стягнення 25488106грн03коп.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від заявника - ОСОБА_1;

від боржника - не з'явився;

від ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Славута" та Приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія" про солідарне стягнення 24998106грн.03коп., з яких сума заборгованості за кредитом - 9641500грн., проценти за кредитним договором - 2891868грн.51коп., заборгованість по комісії - 280000грн., сума боргу з урахуванням індексу інфляції - 2835473грн.59коп., 30% річних - 1368289грн.80коп., пеня - 1753874грн.13коп., штраф за порушення кредитного договору - 6227100грн. Крім того, просить стягнути з відповідача1 490000грн. штраф за порушення договорів застави.

Рішенням господарського суду від 29.09.2015 у справі № 908/3314/15 позовні вимоги задоволені частково.

16.11.2015 господарським судом Донецької області були видані накази на примусове виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 908/3314/15.

Згідно з постановою державного виконавця від 25.04.2016, з виконання зазначеного вище рішення суду було відкрито виконавче провадження (ВП №50945819).

22.12.2016 державним виконавцем було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - постанова від 22.12.2016).

19.01.2017 до господарського суду Донецької області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі - заявник) на дії державного виконавця (виконавче провадження № 50945819).

Як вбачається з тексту скарги та доданих до неї документів, заявник просить визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо примусового виконання рішення суду у справі № 908/3314/15 незаконними; скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачеві № 50945819 від 22.12.2016; зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 вжити передбачених законодавством заходів для виконання рішення суду справі № 908/3314/15 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Славута" на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк".

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що постанова від 22.12.2016 прийнята передчасно, у зв'язку з тим, що державний виконавець, в порушення вимог ст. 18 та 37 Закону України "Про виконавче провадження", не вжив всіх передбачених Законом заходів направлених на повне виконання рішення суду у справі в межах встановлених законодавством строків.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав до суду письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити в задоволенні скарги, оскільки дії державного виконавця під час здійснення примусового виконання рішення суду були правомірними. Державний виконавець вчинив всі передбачені законодавством дії для своєчасного та повного виконання рішення суду у справі №908/3314/15.

Суд, заслухавши представника стягувача та державного виконавця, дослідивши письмові докази надані учасниками судового процесу, приходить до наступного.

14.04.2016 стягувач звернувся до державного виконавця з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу суду у справі № 908/3314/15 від 16.11.2015.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2016 було запропоновано боржнику самостійно виконати рішення суду у справі №908/3314/15 в семиденний термін з моменту відкриття виконавчого провадження.

25.04.2016 державним виконавцем, з метою виявлення майна боржника, були направлені запити до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Державної інспекції сільського господарства України в Донецькій області, Територіального управління держпраці у Донецькій області.

Відповіді на запити були надані Регіональним сервісним центром в Донецькій області Міністерства внутрішніх справ України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, відділом експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Головного Управління Держпраці у Донецькій області.

Матеріали виконавчого провадження документів на підтвердження отримання державним виконавцем відповіді від Державної інспекції сільського господарства України в Донецькій області відсутні.

Відповідно до постанови від 30.06.2016, головним державним виконавцем накладений арешт на автотранспортні засоби, що належать боржнику у межах суми звернення стягнення 18508020грн82коп.

30.06.2016 державним виконавцем прийнята постанова про арешт коштів боржника, що містяться на всіх рахунках в банківських установах.

Згідно з постановою державного виконавця від 22.12.2016, виконавчий документ від 16.11.2015 у справі № 908/3314/15 повернуто стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.1 ст. 121 2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Як встановлено, п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття державний виконавцем постанови про повернення виконавчого документу), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття державний виконавцем постанови про повернення виконавчого документу), під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття державний виконавцем постанови про повернення виконавчого документу), виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені права, якими може користуватися державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження, перелік яких не є вичерпним.

Здійснивши аналіз зазначених вище норм, суд приходить до висновку, що вчинення заходів направлених на примусове виконання рішення суду, включаючи заходи передбачені ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", не є абсолютним правом виконавця, а є його обов'язком, оскільки в контексті вимог ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець саме зобов'язаний вживати передбачених Законом та всі можливі заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду.

За приписами п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття державний виконавцем постанови про повернення виконавчого документу), виконавчий документ повертається стягувачу у разі якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття державний виконавцем постанови про повернення виконавчого документу) встановлено, що виконавчий документ може бути повернутий стягувачеві лише після виявлення безрезультатності заходів з розшуку майна боржника здійснених державним виконавцем протягом року.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження відкрито 25.04.2016, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві прийнята 22.12.2016, тобто з часу відкриття виконавчого провадження минуло менше року.

Також, державним виконавцем не обґрунтовано та не доведено неможливість та неефективність вчинення інших заходів ніж ті, які були ним здійснені з метою виконання рішення суду у справі, а також не доведено безрезультатність здійснення заходів з розшуку майна боржника протягом строку встановленого законом.

Висновок щодо "безрезультатності" та/або "неможливості" розшуку майна чи встановлення/з'ясування певних обставин буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає постанову про повернення виконавчого документа стягувачу такою, що прийнята передчасно.

Суд зазначає, що такі дії державного виконавця позбавляють особу (стягувача) на ефективний судовий захист своїх порушених прав та є порушенням права особи на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, оскільки, як неодноразово було зазначено Європейським судом з прав людини, ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (ОСОБА_4 проти Італії, заява №22774/93, параграф 66, ЄСПЛ 1999-V; ОСОБА_1 проти України, заява №18966/02 рішення від 29.06.2004, параграф 39).

Таким чином, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не проведено усіх можливих та необхідних дій щодо виконання рішення суду у справі №908/3314/15, не отримано відповідей на всі запити щодо виявлення майна боржника, а отже вимоги заявника про визнання дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо примусового виконання рішення суду у справі № 908/3314/15 (ВП №50945819) незаконними та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 08.12.2016 (виконавче провадження №50945819) підлягають задоволенню.

Вимога заявника про зобов'язання державного виконавця вжити передбачених законодавством заходів для виконання рішення суду у справі №908/3314/15 задоволенню не підлягає, враховуючи що заявником не визначено конкретно які саме заходи має зобов'язати суд вчинити державного виконавця, оскільки, як було зазначено вище, перелік таких заходів не є вичерпним. Крім того, обов'язок державного виконавця здійснювати усі необхідні заходи з примусового виконання рішення суду встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та не потребує прийняття судом додаткового рішення з цього приводу.

На підставі викладеного, скарга стягувача щодо виконання рішення суду у справі №908/3314/15 підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121 2 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" щодо виконання рішення суду у справі № 908/3314/15 (ВП №50945819) задовольнити частково.

Визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо примусового виконання рішення суду у справі № 908/3314/15 (ВП №50945819) незаконними.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 08.12.2016 (ВП № 50945819).

В задоволенні інших вимог відмовити.

Суддя О.В. Говорун