Рішення

від 16.02.2017 по справі 908/3357/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/142/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017 справа № 908/3357/16

за позовом Нововасилівського навчально-виховного комплексу Вільнянської районної ради Запорізької області (70005, Запорізька область, Вільнянський район, село Нововасилівка, вулиця Польова, 18-А)

до відповідача ОСОБА_1 сільської ради Вільнянського району Запорізької області (70005, Запорізька область, Вільнянський район, с. Павлівське, вул. Залізнична, 28)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Вільнянська районна рада (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 12 )

про стягнення 64822,37 грн. основного боргу за договорами оренди від 05.06.2014 р. та від 02.02.2015 р., 23348,50 грн. інфляційних втрат, 3099,43 грн. 3% річних

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 19.01.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, голова ОСОБА_1 сільської ради; ОСОБА_4, довіреність № 3/д від 10.01.2017 р.;

від третьої особи: ОСОБА_5, довіреність № 3 від 10.01.2017 р.;

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 64822,37 грн. основного боргу за договорами оренди від 05.06.2014 р. та від 02.02.2015 р., 23348,50 грн. інфляційних втрат, 3099,43 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 19.12.2016 року порушено провадження у справі № 908/3357/16, присвоєно справі номер провадження 18/142/16. Розгляд справи, призначений на 01.02.2017 року, відкладався до 16.02.2017 р. Строк вирішення спору продовжувався за клопотанням сторін. Ухвалою суду від 01.02.2017 р. до участі у справі залучено третю особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Вільнянську районну раду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 16.02.2017 р.

Позивач підтримав вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування вимоги вказував, що 05.06.2014 р. сторонами у справі укладено договір оренди транспортного засобу № 78. Орендодавець в повному обсязі виконав умови договору, що підтверджується актами виконаних робіт. Всього за договором від 05.06.20014 р. надані послуги з оренди на суму 37543,64, Відповідач частково виконав зобов'язання з сплати орендних платежів в розмірі 11956,76, заборгованість за договором від 05.06.2014 р. складає 25586,88 грн. Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 договору від 05.06.2014 р. строк дії становить з 18.02.2014 р. по 31.12.2014 р. включно. Якщо орендодавець у строк 30 календарних днів до закінчення строку оренди не заявить про намір припинити цей договір, то строк оренди автобуса продовжується на один рік і оформлюється додатковою угодою. Однак, сторони продовжили правовідносини з оренди шкільного автобусу не шляхом підписання додаткової угоди, а шляхом укладення нового договору оренди шкільного автобусу від 02.02.2015 р. на новий строк. За договором від 02.02.2015 р. надані послуги з оренди на суму 62130,29. Відповідач частково виконав свої зобов'язання зі сплати орендної плати в розмірі 22894,80 грн. заборгованість за договором від 02.02.2015 р. складає 39235,49 грн. Заборгованість за вищевказаними договорами оренди транспортного засобу складає 64822,37 грн. Згідно відповіді відповідача від 08.02.2016 р. № 01/20/43, борг ним не сплачується у зв'язку з відсутністю коштів, планує погасити заборгованість до кінця 2017 р. У відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 23348,850 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 3099,43 грн. 3% річних. З посилання на ст.ст. 11, 526, 530, 629, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 175, 193, 283 ГК України позивач просив стягнути з відповідача 64822,37 грн. основного боргу за договорами оренди від 05.06.2014 р. та від 02.02.2015 р., 23348,50 грн. інфляційних втрат, 3099,43 грн. 3% річних.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. В обґрунтування заперечень зазначав, що предметом договорів оренди від 05.06.2014 р. та від 02.02.2015 р. є автобус пасажирський марки АС-Р-32053-07 «Мрія» д/н НОМЕР_1, відповідно до технічного паспорту, належить відділу освіти молоді та спорту Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області. Відповідно до наказу відділу освіти молоді та спорту Вільнянської РДА від 17.02.2014 № 92 автобус переданий Нововасилівському НВК в експлуатацію. Вказаний автобус прийнятий на баланс Нововасилівського НВК 18.02.2014 р. Порядок передачі об'єктів спільної власності територіальної громади в оренду затверджено рішенням Вільнянської районної ради від 16.03.2012 р. № 15. Згідно з Порядком, списання майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вільнянського району шляхом безоплатної передачі з балансу на баланс підприємств, установ, закладів, прийнятого рішенням Вільнянської районної ради від 22.11.2013 р. № 4 безоплатна передача майна з балансу на баланс суб'єктів господарювання проводиться з дозволу районної ради. Дозвіл надається у вигляді рішення районної ради. Відповідного рішення районної ради позивачем не надано, отже він не має право бути наймодавцем. Власником майна залишається відділ освіти молоді та спорту Вільнянської РДА. Майнові права та право розпорядження майном до Нововасилівського НВК не переходили. Отже, Нововасилівський НВК в особі директора ОСОБА_6 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для визнання чинними правочинів, вказаних у позовній заяві. Відповідно до п. 5.4 Статуту Нововасилівського навчально-виховного комплексу Вільнянської районної ради Запорізької області, основні фонди навчального закладу не можуть бути продані, здані в оренду, передані або відчужені у будь-який спосіб без згоди засновника - Вільнянської районної ради Запорізької області. Рішення про надання дозволу Нововасилівському НВК на передачу в оренду автобуса Вільнянська районна рада не надавала. Щодо нарахування орендної плати за вказаними договорами відповідач зазначає, що тут також порушено публічний порядок укладення договорів, встановлений рішенням Вільнянської районної ради від 16.03.2012 р. № 51 Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вільнянського району. Так, порушуючи встановлений порядок укладення договорів оренди спільного майна територіальних громад, директор Нововасилівського НВК самостійно, власним наказом створює комісію, яку уповноважує провести оцінку транспортного засобу. Дана комісія, як і складений нею акт не мають юридичної сили та є незаконними. Крім того, за загальним правилом, закріпленим пунктом 8 Методики, орендна плата для бюджетних закладів та установ встановлюється в розмірі 1 (одна) гривня на рік. Порушенням публічного порядку передання майна в оренду є також відсутність письмових пропозицій щодо укладення договорів оренди і будь-якого листування між сторонами до укладення договору, що також є суттєвою умовою для оренди майна спільної власності територіальних громад. Договори оренди від 05.06.2014 р. та від 02.02.2015 р. укладені з порушенням публічного порядку, а тому, відповідно до статті 228 ЦК України, є нікчемними. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Вільнянська районна рада в надала письмові пояснення по суті спору та зазначила, що Автобус АС-Р-32053-07 Мрія д/н НОМЕР_2 належить відділу освіти, молоді та спорту Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області. У свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів шкільні автобуси, які пропонується передати в позичку сільським радам для організації безоплатного підвозу учнів до шкоди, власником цього майна зазначено відділі освіти Вільнянської районної державної адміністрації, районна рада не має визначних законом повноважень розглядати або вирішувати порушені у позові питання. Порядок та спосіб використання вищевказаних транспортних засобів навчально-виховні заклади Вільнянського району повинні узгоджувати безпосередньо з відповідним органам державної влади в особі Вільнянської районної державної адміністрації. Протягом 2014-2017 років Вільнянською районної радою Запорізької області не приймалось рішень, не надавались дозволи про передачу з балансу на баланс суб'єктів господарювання транспортних засобів, у відповідності до п. 3 Порядку списання майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вільнянського району, затвердженого рішенням Вільнянської районної ради.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив:

Нововасилівським навчально-виховним комплексом Вільнянської районної ради (орендодавець, позивач у справі) та ОСОБА_1 селищною радою (орендар, відповідач у справі) 05.06.2014 р. укладено договір № 78 оренди транспортного засобу, за умовами пункту 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне володіння та користування шкільний автобус, визначений у цьому договорі, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування автобус, забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію і сплачувати орендодавцю орендну плату.

Під автобусом розуміється пасажирський автобус марки АС-Р-32053-07 Мрія , д/н НОМЕР_1, дата випуску 17.07.2013 р. (п. 1.2 договору). Вартість автобуса станом на 17.07.2013 р. складає 381996,00 грн. згідно з видатковою накладною № 851 від 24.07.2013 р. (п. п. 1.2.7 договору). Орендодавець є балансоутримувачем відповідні до наказу відділу освіти, молоді та спорту Вільнянської райдержадміністрації від 17.02.2014 р. № 92 та ОСОБА_6 приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 18.02.2014 р.

Згідно п. 8.1 договору строк дії договору оренди № 78 становить з 18.02.2014 р. по 31.12.2014 р. включно. Якщо орендодавець у строк 30 календарних днів до закінчення строку оренди не заявить про намір припинити цей договір, то строк оренди автобуса продовжується на один рік і оформлюється додатковою угодою до договору (п. 8.2 договору).

Як зазначено сторонами та підтверджується матеріалами справи, договір № 78 сторонами продовжено не шляхом укладання додаткової угоди, а шляхом підписання нового договору оренди шкільного автобуса від 02.02.2015 р.

Відповідно до п. 8.1 договору від 02.02.2015 р. строк його дії становить з 12.01.2015 р. по 31.12.2015 р.

Пунктом 2.1 договорів від 05.06.2014 р. та від 02.02.2015 р. передбачено, що автобус використовуватиметься орендарем для організації безпечного, регулярного і безоплатного перевезення учнів, дітей та педагогічних працівників дошкільних і загальноосвітніх закладів у сільській місцевості до місця навчання, роботи і додому, а також для підвозу їх на змагання, конкурси, екскурсії, виступи.

Порядок розрахунків за договорами від 05.06.2014 р. та від 02.02.2015 р. узгоджено розділом 4 договорів, яким передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Вільнянської районної ради від 16.03.2012 р.

Відповідно до п. 4.1 договору від 05.06.2014 р. місячна орендна плата за перший (базовий) місяць оренди - лютий 2014 р. складає 3218,30 грн. (без ПДВ). Загальна сума договору складає 25799,55 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору від 02.02.2015 р. місячна орендна плата за перший (базовий) місяць оренди - січень 2015 р. складає 3986,73 грн. (без ПДВ). Загальна сума договору складає 22369,00 грн. Додатковою угодою від 18.09.2015 р. до договору від 02.02.2015 р. сторонами внесено зміни в п. 4.1 договору та викладено його у такій редакції: Загальна сума договору складає 45869,00 грн. .

Пунктом 4.3 договорів від 05.06.2014 р. та від 02.02.2015 р. передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 4.4 договору оренди від 05.06.2014 р. узгоджено, що орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця у 100% розмірі щомісячно, до 20 числа, наступного за тим, що підлягає оплаті.

Згідно п. 4.4 договору оренди від 02.02.2015 р. орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця у 100% розмірі щомісячно, до 25 числа, наступного за тим, що підлягає оплаті.

Згідно п. 3.1 договорів передача автобуса в оренду здійснюється за актом приймання-передачі.

Як свідчать вивчені матеріали, на підставі наказу відділу освіти, молоді та спорту Вільнянської РДА від 17.02.2014 р. № 92 за актом приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 18.02.2014 р. автобус АС-Р-32053-07 Мрія прийнято на баланс Нововасилівським НВК Вільнянської районної ради.

За актом прийому передачі транспортного засобу віл 18.02.2014 р. (додаток № 2 договору від 05.06.2014 р.) позивачем передано відповідачу транспортний засіб - автобус пасажирський марки АС-Р-32053-07 Мрія згідно договору оренди № 78 від 05.06.2014 р.

За актом оцінки транспортного засобу від 18.02.2014 р. (додаток № 3 до договору від 04.06.2014 р.) комісією утворено з наказом Нововасилівського НВК Вільнянської районної ради від 18.02.2014 р. № 22, визначено вартість зазначеного транспортного засобу станом на 17.07.2013 р. Комісією підтверджено, що первісна вартість транспортного засобу становить 391996,00 грн.

На виконання умов договорів оренди від 05.06.2014 р. та від 02.02.2015 р. позивачем надавалися відповідачу послуги з оренди транспортного засобу в період з лютого 2014 р. по грудень 2015 р., про що сторонами підписано акти виконаних робіт № 39 від 31.03.2014 р., № 55 від 17.04.2014 р., № 80 від 16.06.2014 р., № 67 від 16.05.2014 р., № 84 від 18.07.2014 р., № 87 від 14.08.2014 р., № 93 від 19.09.2014 р., № 94 від 17.10.2014 р., № 103 від 12.11.2014 р., № 120 від 17.12.2014 р., № 122 від 17.12.2014 р., № 3 від 15.07.2015 р., № 4 від 17.02.2015 р., № 7 від 24.03.2015 р., № 9 від 16.04.2015 р., № 12 від 20.05.2015 р., № 15 від 11.06.2015 р., № 16 від 17.07.2015 р., № 17 від 25.08.2015 р., № 18 від 23.09.2015 р., № 21 від 23.10.2015 р., № 22 від 12.11.2015 р. Вказані акти підписані представниками сторін без зауважень. Акти № 23 від 11.12.2015 р. та № 24 від 11.12.2015 р. не містять підпису орендаря. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що акт № 24 від 11.12.2015 р. за грудень 2015 р., який складено 11.12.2015 р., вподальшому скориговано з урахуванням індексу інфляції за грудень 2015 р. та складено акт № 25 від 29.01.2016 р. на суму 5713,50 грн. При цьому, суд зазначає, що акти приймання-передачі робіт за договорами від 05.06.2014 р. та від 02.02.2015 р. викладені сторонами з правової точки зору некоректно, оскільки орендні відносини - користування майном - не є наданням послуг. Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завдання другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послуг, якщо інше не встановлено договором. Натомість, відповідно до приписів ст. 286 ГК України та ст. 762 ЦК України плата за користування майном справляється за час, протягом якого наймач користувався майном, переданим в оренду.

За договором оренди від 05.06.2014 р. розмір орендної плати складав 37543,64 грн., за договором від 02.02.2015 р. - 62130,29 грн.

За актом прийому-передачі транспортного засобу (пасажирського автобуса) від 31.12.2015 р. по закінченню договору оренди від 02.02.2015 р. відповідачем повернуто автобус позивачу.

Як вказував позивач, відповідачем в узгоджені строки та в узгоджених розмірах платежі за договорами оренди від 05.06.2014 р. та від 02.02.2015 р. не перераховувались.

Господарські відносини суб'єктів господарювання щодо оренди майна регулюються нормами Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених главою 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно до ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. У відповідності до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата справляється за час, протягом якого наймач користувався майном, переданим в оренду.

Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість з внесення орендних платежів в розмірі 25586,88 грн. за договором від 05.06.2014 р. та в розмірі 39235,49 грн. за договором від 02.02.2015 р.

Відповідач в обґрунтування заперечень посилається на те, що договори оренди, вимоги про стягнення заборгованості за якими заявлено, є нікчемними в силу ст. 228 ЦК України, оскільки є такими, що порушують публічний порядок. Відповідач стверджує, що договори оренди від 05.06.2014 р. та від 02.02.2015 р., укладені сторонами у справі, порушують публічний порядок та шкодять його правам та законним інтересам.

В обґрунтування своїх доводів відповідач наголошував на порушенні порядку укладення договорів, встановленого органом місцевого самоврядування та гарантованого Конституцією і законами України щодо майна, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Вільнянського району та обліковується на балансах комунальних підприємств та бюджетних закладів (установ), а також іншого окремо визначеного майна.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (частина 1 статті 228 ЦК України).

Згідно частини другої цієї ж статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Виходячи з наведених законодавчих положень, суд дійшов висновку, що твердження відповідача щодо нікчемності правочинів, з підстав наведених у ст. 228 ЦК України, є безпідставними. Суд не вбачає підстав, встановлених законодавством для визнання нікчемними (недійсними) договорів оренди транспортного засобу від 05.06.2014 р. та від 02.02.2015 р.

Крім того, в обґрунтування заперечень відповідач посилається на порушення п. п. 6. 8 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вільнянського району (затв. рішенням Вільнянської районної ради № 15 від 16.03.2012 р.) та пунктів 3, 6 Порядку списання спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вільнянського району безоплатної передачі з балансу на баланс підприємств, установ, закладів (прийнятого рішенням Вільнянської районної ради від 22.11.2013 р. № 4). Відповідач вважає, що договори оренди від 05.06.2014 р. та від 02.02.2015 р. є недійсними внаслідок порушення вказаних нормативно-правових актів органу місцевого самоврядування. Оскільки відповідач вказує про порушення позивачем його прав та охоронюваних законом інтересів, то відповідач є заінтересованою особою, яка має право звертатись до суду з позовом про визнання договорів оренди недійсними. Вказані правочини є оспорюваними, тому заінтересована особа має доводити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, заявляючи позов про визнання недійсним договору. Рішення суду про визнання недійсними договорів оренди від 05.06.2014 р. та від 02.02.2015 р. з інших підстав, які прямо не випливають із закону, але про які може заявити зацікавлена особа, не постановлювалось. При цьому, відповідачу надавались час та можливість реалізувати право оспорити в установленому законом порядку вказані договори з заявлених підстав.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо сплати орендних платежів, суму боргу не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 25586,88 грн. заборгованості з орендних платежів за договором від 05.06.2014 р. та 39235,49 грн. - за договором від 02.02.2015 р. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1837,22 грн. за період з 20.04.2014 р. по 12.12.2016 р. за договором від 05.06.2014 р. та у розмірі 1262,21 грн. за період з 25.07.2015 р. по 12.12.2016 р. за договором від 05.06.2015 р., а також інфляційні втрати в розмірі 19154,93 грн. за період з 20.04.2014 р. по 12.12.2016 р. та в розмірі 4193,61 грн. за період з 25.07.2015 р. по 12.12.2016 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальністю за порушення грошових зобов'язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція.

Судом встановлено, що відповідачем допущено порушення строку внесення орендних платежів. При перевірці за допомогою інформаційної системи Законодавство розрахунку суми заявлених до стягнення інфляційних втрат, з урахуванням того, що розрахунок інфляційних втрат здійснюється за періоду часу - місяць, встановлено, що за актом № 39 від 31.03.2014 р. та за актом № 93 від 19.09.2014 р. вірно визначено інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 520,21 грн. та 68,49 грн., відповідно; за актом № 55 від 17.04.2014 р. інфляційні втрати за період з червня 2014 р. по лютий 2015 р. становлять 747,41 грн., а позивачем заявлено 1183,36 грн., внаслідок чого в частині стягнення 435,95 грн. відмовляється. За рештою актів згідно розрахунку інфляційних втрат за період з 20.06.2014 р. по 12.12.2016 р. в розмірі 17382,87 належна до стягнення сума є більшою (17447,08 грн.), ніж заявлено до стягнення позивачем, внаслідок чого суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі - 17382,87 грн.

Щодо розрахунку втрат від інфляції грошових коштів за договором оренди від 02.02.2015 р. суд зазначає: розрахунок інфляційних втрат згідно акту № 16 від 17.07.2015 р. в розмірі 129,02 грн. за період з 25.08.2015 р. по 23.09.2015 р. виконаний невірно, найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань, внаслідок викладеного в задоволенні вимог про стягнення 129,02 грн. втрат від інфляції грошових коштів відмовляється. За рештою актів згідно розрахунку інфляційних втрат за період з 25.07.2015 р. по 12.12.2016 р. в розмірі 4064,59 належна до стягнення сума є більшою (4223,99 грн.), ніж заявлено до стягнення позивачем, внаслідок чого суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі - 4064,59 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів задовольняються частково в розмірі 22783,57 грн., в частині стягнення 564,93 грн. втрат від інфляції грошових коштів відмовляється.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 1837,22 грн. за період з 20.04.2014 р. по 12.12.2016 р. за договором від 05.06.2014 р. та у розмірі 1262,21 грн. за період з 25.07.2015 р. по 12.12.2016 р. за договором від 05.06.2015 р. суд визнав виконаним вірно. У зв'язку з цим позовні вимоги про стягнення 3% річних за вказаний позивачем період задовольняються.

Заперечення відповідача спростовано вищевикладеним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради Вільнянського району Запорізької області (70005, Запорізька область, Вільнянський район, с. Павлівське, вул. Залізнична, 28, ідентифікаційний код 04353285) на користь Нововасилівського навчально-виховного комплексу Вільнянської районної ради Запорізької області (70005, Запорізька область, Вільнянський район, село Нововасилівка, вулиця Польова, 18-А, ідентифікаційний код 26337814) 64822,37 грн. (шістдесят чотири тисячі вісімсот двадцять дві грн. 37 коп.) основного боргу, 3099,43 грн. (три тисячі дев'яносто дев'ять грн. 43 коп.) 3% річних, 22783,57 грн. (двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят три грн. 57 коп.) втрат від інфляції грошових коштів, 1368,47 грн. (одну тисячу триста шістдесят вісім грн. 47 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 27 лютого 2017 р.

Суддя В.В. Носівець