Рішення

від 23.02.2017 по справі 925/67/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2017 р. Справа № 925/67/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Мілінг Україна , м. Черкаси, провул. Комунальний, 29

до відповідачів:

- товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Старт , Черкаська область, Черкаський район, с. Леськи, вул. Жовтнева, 52

- товариства з обмеженою відповідальністю Черкасизалізобетонстрой-3 , м. Черкаси, провул. 20 Партз'їзду, 2

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідачів: (Агро-Старт) - ОСОБА_3 за довіреністю;

(ЧЗБС-3) - ОСОБА_4 - за довіреністю.

Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Старт та товариства з обмеженою відповідальністю Черкасизалізобетонстрой-3 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 01.11.2014р.

В судовому засіданні:

Представник позивача вимоги підтримав та вказав, що суд у справі №925/125/14 не задовольнив клопотання про заміну сторони у виконавчому провадженні, оскільки підстави для заміни мають бути з договору, а не з рішення суду. Апеляційна інстанція підтвердила позицію суду першої інстанції. Представник позивача заперечив підписання керівником позивача договору від 01.11.2014р. про відступлення права вимоги та угоду про порядок проведення розрахунків за отримання права вимоги - від 01.11.2014р., оскільки про існування цих договорів позивач дізнався лише в іншому судовому процесі у справі №925/125/14.

Подано додаткові пояснення по суті позову.

Представник відповідача (Агро-Старт) вимоги заперечив. Підтримав правову позицію іншого відповідача. Подано письмовий відзив на позов.

Представник відповідача (ЧЗБС-3) вимоги заперечив та вказав, що договір про відступлення права вимоги - від 01.11.2014р. підписано усіма учасниками з чітким розумінням своїх дій і наслідків. Відповідач подавав заяву в суд про заміну стягувача у справі №925/125/14, але йому було відмовлено. Подано касаційну скаргу. Просить в позові відмовити, оскільки закон не забороняє укладання таких договорів. Оригінал спірного договору подано в справу №925/125/14. Подано письмовий відзив з додатками.

Судом з'ясовано та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.03.2014р. у справі №925/125/14 було стягнуто з відповідача ТОВ Агро-Старт на користь позивача ТОВ ОСОБА_1 Мілінг Україна 2899996 грн. попередньої оплати, 78299,89 грн. пені та 59565,92 грн. судового збору. На виконання судового рішення 31.03.2014р. було видано наказ.

01.11.2014р. від імені позивача та з відповідачами укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ Черкасизалізобетонстрой-3 набуло права вимоги щодо стягнення з другого відповідача ТОВ Агро-Старт на свою користь усього присудженого до стягнення боргу - на підставі судового рішення та наказу.

19.11.2014р. відповідач ТОВ Черкасизалізобетонстрой-3 звернувся до суду з заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні. Ухвалою суду від 29.11.2016р. у справі №925/125/14 суд відмовив у задоволенні заяви.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017р. ухвалу суду від 29.11.2016р. по справі №925/125/14 - залишено без змін.

При цьому ні заміна сторони правонаступником, ні заміна кредитора у зобов'язанні відповідно положень ГПК України та ЗУ Про виконавче провадження не проведені.

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Згідно з п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. №18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Таким чином, у даній справі не підлягають доказуванню обставини, що встановлені рішеннями господарського суду у справі №925/125/14. Суд також не надає оцінки суті відносин сторін, що встановлені в даному судовому рішенні.

Про укладання спірного договору від 01.11.2014р. про відступлення права вимоги позивач дізнався в іншому судовому засіданні 29.11.2016р.

Порушення прав та господарського інтересу позивача стало підставою звернення його до суду для захисту від можливих незаконних вимог відповідача ТОВ Черкасизалізобетонстрой-3 до позивача.

На запитання головуючого присутні учасники заявили:

про відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів і пояснень;

про відсутність потреби у витребуванні інших доказів від учасників провадження у справі та інших осіб;

про можливість завершення дослідження обставин справи.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони є суб'єктами господарювання на ринку послуг.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Предметом спору у справі за визначенням позивача є визнання недійсним укладеного 01.11.2014р. між позивачем та відповідачами тристороннього письмового оплатного строкового консенсуального договору про відступлення права вимоги.

В даному випадку спірний договір від 01.11.2014р. між сторонами протирічить нормам матеріального та процесуального права України, оскільки правовідносини між первісним кредитором (позивачем) та новим кредитором - ТОВ Черкасизалізобетонстрой-3 після прийняття рішення господарським судом у справі №925/125/14 не є добровільним волевиявленням сторін, а мають розцінюватись як примус з боку держави на примусове виконання судового рішення та примусове стягнення боргу з 1 відповідача на користь позивача. У боржника є обов'язок погасити заборгованість на підставі рішення господарського суду та його наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 523 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином.

За умовами спірного договору від 01.11.2014р. ТОВ Черкасизалізобетонстрой-3 за плату надано право вимагати від боржника виконання рішення господарського суду. При цьому суд вважає, що ТОВ Черкасизалізобетонстрой-3 не може розцінюватися як новий кредитор і така заміна ні в господарському процесі, ні у виконавчому провадженні не відбулась.

Заміна сторони у виконавчому провадженні може відбуватись тільки в рамках положень ГПК України (ст. 25) та ЗУ Про виконавче провадження (ст.8).

Суд дійшов висновку, що при укладанні спірного договору уступки права вимоги від 01.11.2014р. 2 відповідач, не змінюючи кредитора в зобов'язанні в установленому порядку новим кредитором, фактично замінив стягувача на стадії виконання рішення суду, без дотримання і належного виконання процесуальних норм виконавчого провадження.

Суд вважає, що такі дії 2 відповідача по укладенню та виконанню спірного договору від 01.11.2014р. є намаганням ТОВ Черкасизалізобетонстрой-3 ревізувати сталі цивільні відносини в суспільстві, підмінити стадію виконання судового рішення у виконавчому провадженні, що призводить до порушення прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, ставить під сумнів правову певність в суспільстві, що є неприпустимим.

Суд враховує, що ТОВ Черкасизалізобетонстрой-3 підтримав договір (а.с. 10) і заперечує вимоги позивача з мотивів не порушення прав позивача та підписання не забороненого чинним законодавством договору. В даному випадку наявне зловживання правом, що є неприпустимим - положення п. 5 ст. 13 ЦК України.

Відповідачі, як суб'єкти господарювання та вільні у виборі предмету договору, не надали доказів, що вони діяли в правових межах і зміст оспореного правочину від 01.11.2014р. відповідає нормам ЦК та ГК України та іншим актам цивільного законодавства. Уступка права стягувача за рішеннями суду шляхом укладення цивільного правочину чи іншої угоди не передбачена чинним законодавством і не дозволяє стверджувати про свободу та належне волевиявлення учасників правочину. Недодержання цієї вимоги є підставою недійсності правочину - положення ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Аналогічні правові позиції викладені у висновках Верховного суду України у постанові від 19.08.2014р. у справі №923/945/13 (справа за позовом ТОВ Камбіо до ТОВ Кредо-Інвест-Строй ). Суд зобов'язаний у своїх рішеннях враховувати висновки Верховного суду України (ч. 3 ст. 82, п. 1 ст. 111-16 ГПК України).

Суд також враховує, що відповідачі не довели належними та допустимими доказами - в розумінні положень ст.ст. 33-34 ЦК України - правомірності вчинення договору.

З висновку експерта №2272/2273 комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, складеного 02.03.2015р., призначених судом при розгляді справи №925/125/14, що міститься в матеріалах справи, встановлено, що підписи від імені позивача на договорі відступлення виконано саме генеральним директором позивача ОСОБА_5, яка мала повноваження на укладання таких угод. Також експертами було встановлено факт одночасного використання позивачем двох екземплярів власної печатки (а.с. 69-76).

Відповідно приписів п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від29 травня 2013р. №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших, господарським судам слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Заперечення відповідачів, що позивач теж є стороною договору і був достатньо обізнаний з умовами договору спростовується приписами постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в частині оцінки преюдиціальних обставин та порушення господарського інтересу, оскільки кожна сторона договору може звернутись до суду за захистом свого охоронюваного інтересу.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права чи інтересу відповідно до положень ст.ст. 15-16 ЦК України, тому позов підлягає до задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідачів порівну та стягнути на користь Позивача по 800,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення права вимоги від 01.11.2014р., що укладений між

товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Мілінг Україна , м. Черкаси, провул. Комунальний, 29, код ЄДРПОУ 31333288, номер рахунку в банку невідомий,

товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Старт , Черкаська область, Черкаський район, с. Леськи, вул. Жовтнева, 52, код ЄДРПОУ 31161133, номер рахунку в банку невідомий,

товариством з обмеженою відповідальністю Черкасизалізобетонстрой-3 , м. Черкаси, провул. 20 Партз'їзду, 2, код ЄДРПОУ 37651617, номер рахунку в банку невідомий,

Стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Старт , Черкаська область, Черкаський район, с. Леськи, вул. Жовтнева, 52, код ЄДРПОУ 31161133, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Мілінг Україна , м. Черкаси, провул. Комунальний, 29, код ЄДРПОУ 31333288, номер рахунку в банку невідомий,

800,00 грн. судового збору.

Стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Черкасизалізобетонстрой-3 , м. Черкаси, провул. 20 Партз'їзду, 2, код ЄДРПОУ 37651617, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Мілінг Україна , м. Черкаси, провул. Комунальний, 29, код ЄДРПОУ 31333288, номер рахунку в банку невідомий,

800,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 24.02.2017р.

Суддя Г.М. Скиба