Ухвала

від 14.02.2017 по справі 910/19566/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"14" лютого 2017 р. Справа №910/19566/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря судового засідання Мурашка М.С.,

представників:

від позивача - Бірюкової О.М., Стукаленка О.Т., Хомінської Н.С.,

від третьої особи-1 - Запорожець Л.Г.,

від третьої особи-2 - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_8

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015

у справі № 910/19566/14 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телец"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідача:

1) Державна служба інтелектуальної власності України,

2) ОСОБА_8,

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 у справі № 910/19566/14 позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, укладений 13 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телец" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телец" 1218,00 грн. судового збору, 5076,20 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_8 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Телец" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" відмовити в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 у справі № 910/19566/14 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі № 910/19566/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_8 прийнято до провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Телец" (позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна служба інтелектуальної власності України (третя особа-1), про визнання недійсним договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності від 13.09.2011; застосування наслідків двосторонньої реституції; відновлення права власності позивача на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, шляхом внесення змін до державного реєстру.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин про відчуження торговельних марок за свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 було вчинено внаслідок застосування до директора та учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телец" психічного тиску зі сторони керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" та інших невідомих осіб, які представлялися представниками відповідача. Окрім того, за твердженням позивача, договір був укладений на вкрай невигідних для нього умовах з огляду на низьку ціну, за якою було відчужено знаки для товарів та послуг. З огляду на зазначене, оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі положень ст.ст. 231, 233 Цивільного кодексу України.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 залучено ОСОБА_8 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (третя особа-2), оскільки рішення зі спору може вплинути на його права та охоронювані законом інтереси як власника знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва у даній справі про задоволення позову, від ОСОБА_8 13.02.2017 та його представника ОСОБА_9 14.02.2017 надійшли клопотання про залучення громадянки США Ларісси Захарченко до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Клопотання мотивовані тим, що ОСОБА_10 є співвласником знаків для товарів та послуг за свідоцтвами України НОМЕР_4, НОМЕР_3, що були передані відповідачу на підставі оспорюваного договору, та який є предметом спору у даній справі.

Колегія суддів встановила, що під час розгляду даної справи в господарському суді, до свідоцтв України НОМЕР_4, НОМЕР_3, які є предметом оспорюваного договору, були внесені зміни щодо власника торговельних марок.

Так, станом на 14.02.2017, власниками торговельних марок за свідоцтвами України НОМЕР_4, НОМЕР_3 є ОСОБА_8 та ОСОБА_10.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 7 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.

Відповідно до пункту 2 статті 1114 Цивільного кодексу України факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Разом з тим, пунктом 2.2 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.10.2002 № 10, встановлено, що реєстр містить такі відомості із зазначенням міжнародних цифрових кодів для ідентифікації бібліографічних даних відповідно до стандарту Всесвітньої організації інтелектуальної власності, зокрема, ім'я або повне найменування та адресу власника (власників) свідоцтва.

У процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема, щодо зміни, пов'язаної зі зміною особи власника (власників) свідоцтва (пункт 2.3 вказаного Положення).

Відповідно до пункту 1 статті 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Статтею 22 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1 - 3 статті 18 цього Закону.

Отже, передача ОСОБА_8 та іншими власника, зокрема ОСОБА_10, прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України НОМЕР_4, НОМЕР_3 або ж відмова від цих свідоцтв призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору; неможливості виконання рішення суду в зв'язку із наявністю нових власників торговельної марки або відсутністю будь-якого власника; а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншими позовами для захисту його порушених прав. Вказане свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, які є пов'язаними з предметом спору у даній справі та спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі набрання ним законної сили, шляхом:

заборони ОСОБА_8 та будь-яким іншим особам передавати повністю або частково майнові права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України НОМЕР_4, НОМЕР_3 іншим особам або ж відмовлятися від наведених свідоцтв;

заборони Службі вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України стосовно власника та статусу знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України НОМЕР_4, НОМЕР_3 і здійснювати публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

При цьому, на думку колегії суддів, зазначені вище заходи до забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між заходами до забезпечення позову і предметом позову, а тому такі заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення зі спору.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Керуючись статтями 66, 67, 86, 99 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Вжити заходи до забезпечення позову у справі № 910/19566/14.

2. Заборонити ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: 65013, АДРЕСА_1) та будь-яким іншим особам передавати повністю або частково майнові права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України НОМЕР_4, НОМЕР_3 іншим особам або ж відмовлятися від наведених свідоцтв.

3. Заборонити Державній службі інтелектуальної власності України (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя, 45; ідентифікаційний код 37552556) вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України стосовно власника та статусу знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України НОМЕР_4, НОМЕР_3 і здійснювати публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність";

4. Боржниками за даною ухвалою є:

ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: 65013, АДРЕСА_1);

Державна служба інтелектуальної власності України (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя, 45; ідентифікаційний код 37552556).

5. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Телец" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9; ідентифікаційний код 23523918).

6. Дана ухвала підлягає обов'язковому виконанню на всій території України з моменту її прийняття, а саме з 14.02.2017.

7. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання складає один рік з моменту її прийняття, тобто до 14.02.2018.

8. Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку.

9. Копію ухвали надіслати сторонам та третім особам.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Ю.Б. Михальська

Л.Г. Сітайло