Постанова

від 22.02.2017 по справі 922/4073/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р. Справа № 922/4073/16

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю :

від позивача - Голосна А.В. (за довіреністю № 11 від 04.01.2017);

від відповідача - Луценко М.В. (за довіреністю від 03.01.2017);

від третьої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Комунального підприємства "Тролейбусне депо № 3" (вх. №302 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 10.01.17 у справі № 922/4073/16

за позовом Комунального підприємства "Тролейбусне депо № 3", м. Харків

до ТОВ "Ізюмське АТП"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП "ВФ "Автолюбитель", м. Харків

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Тролейбусне депо №3", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське АТП", м. Ізюм, Харківська обл., в якому просить суд визнати недійсним укладений між сторонами договір купівлі-продажу № 9/227523 від 13.10.2015, та застосувати наслідок недійсності договору у вигляді двосторонньої реституції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вищезазначений договір від імені позивача укладено представником з перевищенням відповідних повноважень, з порушенням Постанови КМУ від 01.03.2014 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету", рішення Харківської міської ради від 26.03.2014 № 1511/14 "Про економічне та раціональне використання коштів бюджету м. Харкова", без візування цього договору юристом підприємства позивача, тощо.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.01.2017 (суддя Байбак О.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та неповне дослідження господарським судом першої інстанції обставин справи просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 22.02.2017. Зобов'язано апелянта надати докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів третій особі у справі.

Заявником апеляційної скарги не надано доказів направлення копії апеляційної скарги третій особі у справі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

В судове засідання 22.02.2017 третя особа уповноваженого представника не направив, відзив на апеляційну скаргу не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення 30.01.2017 (а.с. 97).

В судовому засіданні 22.02.2017 представник позивача та відповідача пояснили, що вважають за можливе проводити розгляд скарги за відсутності представника третьої особи.

Відповідно до статті 75 ГПК України у разі неподання відзиву на апеляційну скаргу та витребуваних судом документів справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У п. 3.9.2. постанови пленуму ВГС України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надано господарським судам наступні роз'яснення: у випадку нез'явлення в засідання суду представників обох сторін або однієї із них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 6 резолютивної частини ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 учасники судового процесу попереджені, що у разі неявки їх представників та ненадання витребуваних судом документів, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи наведене та наявність в матеріалах справи доказів належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду справи, судова колегія вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності представників третьої особи.

В судовому засіданні 22.02.2017 представник заявника апеляційної скарги (позивача у справі) підтримав її вимоги в повному обсязі та наполягав на задоволенні скарги, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні 22.02.2017 представник відповідача у справі заперечував проти вимог апеляційної скарги, пояснив, що вважає її доводи необґрунтованими, а вимоги безпідставними. Просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції у даній справі, яке на його думку є законним та прийнятим при належному дослідженні обставин справи.

Розглянувши матеріали справи, доводи, викладені в апеляційній скарзі, в межах статті 101 ГПК України, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та правомірність висновків місцевого господарського суду, які покладені в основу оскаржуваного рішення, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено господарським судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження 13.10.2015 між ПП "ВФ" Автолюбитель" (повірений), який діє на підставі Договору Доручення ААЕ 227523 від 13.10.2015, укладеного з Довірителем (Продавцем) ТОВ "Ізюмське АТП" та покупець КП "Тролейбусне депо № 3" укладено договір купівлі-продажу № 9/227523.

Відповідно до умов договору покупець КП "Тролейбусне депо № 3" купив у Довірителя (Продавця) ТОВ "Ізюмське АТП" транспортний засіб марки (моделі) Богдан А-301,72 державний номер НОМЕР_1.

Сторони узгодили, що ціна продажу зазначеного транспортного засобу становить 495000 грн (чотириста дев'яносто п'ять тисяч).

Договором передбачено, що Покупець вартість транспортного засобу сплачує безпосередньо Продавцю (або його довіреній особі) на його вимогу за попередньою домовленістю з ним.

В договорі зазначено, що своїми підписами у цьому Договорі Покупець та Продавець підтверджують, що взаєморозрахунки між ними проведені в повному обсязі та вони не мають ніяких претензій один до другого, а також Повіреного. Повірений - представник ПП "ВФ "Автолюбитель" в розрахунках між Продавцем та Покупцем участі не приймає.

Відповідно до положень договору сторони домовились, що покупець усвідомлює покупку потриманого транспортного засобу, ціна відповідає вимогам покупця, технічному стану та якості.

Згідно умов підписаного сторонами договору куплені транспортні засоби поверненню не підлягають.

Умовами договору сторони погодили, що договір вважається укладеним після підписання обома сторонами. Термін виконання договору один день.

Договір підписаний уповноваженими представниками трьох сторін: від Довірителя-Продавця ОСОБА_4, від покупця ОСОБА_5, від повіреного ОСОБА_6 Крім того, підписи уповноважених осіб покупця та повіреного скріплені печатками підприємств. (а.с. 12)

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору доручення № 9/227523 від 13.10.2015 Довіритель (Продавець ТТЗ) - ТОВ "Ізюмське АТП" доручає Повіреному вчинити такі юридичні дії: надати послуги по підготовці та оформленню необхідних документів для укладення Договору купівлі-продажу транспортного засобу та/або номерному агрегату між Довірителем (Покупцем) та заявленим Довірителем (Покупцем), а саме, - КП "Тролейбусне депо № 3". В договорі узгоджено, що Довіритель продає транспортний засіб марки Богдан А-301,72 вказано заводський номер кузова, номер двигуна, колір зелений, рік випуску 2006, техпаспорт серія НОМЕР_3 державний номер НОМЕР_1. Як зазначено в договору ціна продажу обумовлена сторонами 495000 грн.

З боку покупця КП "Тролейбусне депо № 3" договір підписано головним інженером ОСОБА_5 Право підпису договору від імені покупця зазначеною особою підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином завіреною копію довіреності від 12.10.2015 № 554 (а.с.27) Вказаною довіреністю Комунальне підприємство "Тролейбусне депо № 3" (Довіритель) в особі директора ОСОБА_7 уповноважує головного інженера підприємства ОСОБА_5 (код НОМЕР_2) представляти інтереси підприємства при придбанні та оформленні транспортних засобів в органах МРЕВ. Довіреність дійсна до 31.12.2015. Довіреність містить підпис директора КП "Тролейбусне депо № 3" та скріплена печаткою підприємства.

В матеріалах справи наявна Довідка-Рахунок серія ААЕ від 13.10.2015 видана Комунальному підприємству "Тролейбусне депо № 3", в якій зазначено, що йому продано автобус Богдан А - 301,72, вказано номер двигуна та кузова за ціною 495000 гривень. (а.с. 14)

Продавцем ТОВ "Ізюмське АТП" виписано рахунок на оплату № 93 від 13.10.2015, в якому зазначено банківські реквізити для розрахунку по договору № 9/227522 від 13.10.2015 та № 9/227523 від 13.10.2015.

Згідно з інформації про рух коштів на рахунку КП "Тролейбусне депо № 3" в ПАТ "Альфа Банк" вбачається, що 13.10.2015 в 15:44:32 платником КП "Тролейбусне депо № 3" (код ЄДРПОУ 37765993) перераховано на рахунок отримувача ТОВ "Ізюмське АТП" (код ЄДРПОУ 34978521) 495000 гривень. Призначення платежу зазначено: оплата за автобус Богдан по рахунку № 93 від 13.10.2015 за договором від 13.10.2015. (а.с. 15)

В матеріалах справи (а.с. 53) міститься акт прийому-передачі майна від 13.10.2015. В акті зазначено, що ТОВ "Ізюмське АТП" передає, а КП "Тролейбусне депо № 3" приймає, крім іншого, автобус Богдан А-301,72 рік випуску 2006 реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 495000 гривень у задовільному технічному стані. Акт підписано з боку продавця ТОВ "Ізюмське АТП" директором ОСОБА_8, з боку покупця головним інженером ОСОБА_9 Акт, крім підписів уповноважених осіб, скріплений печатками підприємств.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним.

Судова колегія вважає правомірним такий висновок місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи предметом розгляду даної справи є вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину. В якості обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне:

1. спірний договір укладено в порушення постанови КМУ № 65 від 01.03.2014 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" і рішення Харківської міської ради від 26.03.2014 № 1511/14 "Про економне та раціональне використання коштів бюджету м. Харкова";

2. невідповідність спірного договору Статуту КП "Тролейбусне депо № 3", а саме п. 3.2;

3. спірний договір підписано з боку покупця особою з перевищенням повноважень.

Згідно зі ст. 626-627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 та 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, визначений у договорі, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. А саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В пункті 2.1.-2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", зокрема зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" затверджено заходи щодо економного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету, згідно з додатком. (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 710 від 11.10.2016).

На підставі зазначеної Постанови КМУ № 65 від 01.03.2014 Харківською міською радою прийнято рішення № 1511/14 від 26.03.2014 "Про економне та раціональне використання коштів бюджету м. Харкова" (копія в матеріалах справи а.с. 21-22).

Пунктом 1 вказаного рішення міської ради від 26.03.2014 вирішено припинити придбання автотранспортних засобів службового користування, меблів, мобільних телефонів, ноутбуків, побутової техніки та проведення ремонту службових приміщень (крім приміщень, що перебувають в аварійному стані).

Відповідно до Статуту Комунального підприємства "Тролейбусне депо № 3" підприємство як юридична особа має відокремлене майно, яке передається йому на праві господарського відання, самостійний баланс, поточний рахунок валютний і інший рахунки в установах банків, товарний знак, фірмовий бланк, печатку, кутовий штамп зі своєю назвою. Підприємство не відповідає по зобов'язаннях Харківської міської ради та її виконавчих органів, в сферу управління яких воно входить, а останні не відповідають по зобов'язаннях підприємства.

Розділом 4 Статуту передбачено, що підприємство має право на правах господарського відання володіти, користуватись, розпоряджатись в установленому порядку майном, що знаходиться на балансі підприємства.

Пунктом 4.1.2. Статуту закріплено, що товариство від свого імені в установленому порядку може укладати Договори, контракти, здобувати майнові права і особисті немайнові права, нести обов'язки, виступати позивачем і відповідачем в суді.

Відповідно до пункту 4.1.4. Статуту підприємство має право здійснювати придбання майна та інших матеріальних цінностей, а також права на використання продукції інтелектуальної власності у підприємств, організацій і установ різних форм власності та фізичних осіб.

Згідно пункту 3.2. Статуту підприємство передбачено предмет діяльності підприємства, та зазначено ті види послуг, як надає підприємство та дозволяє останньому отримати відповідний прибуток.

Згідно з витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видом діяльності підприємства позивача є: 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у., 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у., 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів. (а.с. 43-45)

Враховуючи наведене, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що КП "Тролейбусне депо № 3" в своїй діяльності використовує як бюджетні кошти міста Харкова, отримані з бюджету міста, так і грошові кошти отримані від здійснення власної підприємницької діяльності.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 78 від 13.10.2015 кошти за придбаний за спірним договором автобус Богдан перераховані КП "Тролейбусне депо № 3" з розрахункового рахунку № 2600500120199 в "Регіон-банк", отже не мають статусу бюджетних. Матеріали справи не містять доказів належності сплачених КП "Тролейбусне депо № 3" за спірним договором коштів до бюджетних.

З огляду на викладене, за висновком судової колегії посилання позивача (заявника апеляційної скарги) на порушення КП "Тролейбусне депо № 3" при укладенні спірного договору купівлі-продажу вимог Постанови КМУ № 65 та рішення Харківської міської ради № 1511/14 є безпідставним, оскільки вказані акти стосуються використання бюджетних коштів.

Твердження позивача (апелянта) про те, що КП "Тролейбусне депо № 3" надає послуги з перевезення пасажирів виключно електротранспортом та не має права здійснювати перевезення пасажирів автобусами, спростовується наявною в матеріалах справи належним чином завіреною копію Статуту КП "Тролейбусне депо № 3".

Так, п. 3.2. розділу 3 Статуту доповнено, крім іншого, наступним пунктом: - надання послуг фізичним та юридичним особам з перевезення вантажів автомобільним транспортом. Зазначені зміни погоджені Директором департаменту транспорту Харківської міської ради, затверджені заступником директора Департаменту економіки та комунального майна - начальником управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради. Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 03.04.2014 № запису 14801050011050799. (а.с. 3435).

На думку судової колегії є безпідставним твердження апелянта (позивача у справі) про те, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки тому, що з боку покупця договір укладено та підписано особою, яка не має відповідних повноважень. Апелянт стверджує, що повноваження представника КП "Тролейбусне депо № 3" на укладення спірного договору не є чітко визначеними.

Однак, як встановлено вище, при укладенні договору ОСОБА_5 надав довіреність, копія якої міститься в матеріалах справи. Довіреність складена в письмовій формі, підписана керівником підприємства, скріплена печаткою підприємства, містить дату її видачі та термін дії.

Судова колегія звертає увагу на те, що вартість предмета договору - автобуса Богдан у повному обсязі, передбаченому в договорі, сплачена КП "Тролейбусне депо № 3".

Крім того, як встановлено вище, транспортний засіб Богдан А-301,72 реєстраційний номер НОМЕР_1 ТОВ "Ізюмське АТП" переданий, а КП "Тролейбусне депо № 3" прийнятий, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту прийому-передачі майна від 13.10.2015 (а.с. 53) Акт не тільки містить підпис уповноваженої особи КП "Тролейбусне депо № 3", а і скріплений печаткою підприємства. Апелянт (позивач) не надав доказів вибуття печатки з відання підприємства або передання її у відання неуповноваженим особам.

Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою та не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2017 по справі № 922/4073/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Комунального підприємства "Тролейбусне депо № 3" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.01.17 у справі № 922/4073/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27.02.17

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.