Постанова

від 22.02.2017 по справі 439/1597/16-а

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 439/1597/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 р. м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

в складі:

головуючого судді Петейчук Б.М.

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Бродівського району Львівської області, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_4, Історико-культурний заповідник Давній Пліснеськ про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2, звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_3 сільської ради Бродівського району Львівської області, у якому просить суд поновити строк на звернення до суду про оскарження рішення №345 від 18.08.2015 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва ; визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_3 сільської ради №345 від 18.08.2015 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва .

Позивач свої вимоги мотивує тим, що вона ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з середини 50-их років проживає в с. Підгірці в будинку, що зараз має адресу - вул. Грушевського 31 Бродівського району Львівської області. Дане будинковолодіння належить її синові. За ним закріплена земельна ділянка розміром 0,85га. З 2011 року їхнім сусідом став ОСОБА_4, який теж має у власності житловий будинок №32 по вищевказаній вулиці. За будинком відповідача закріплена земельна ділянка розміром 1,8936га. В листопаді 2016 року її син ОСОБА_5 її повідомив, що їхній сусід ОСОБА_4 має намір приватизувати частину землі загального користування - комунальної власності. Заявив про існування Ухвали Бродівського районного суду Львівської області від 16.11.2016р. №439/1378/16-а. Вона глибоко обурилася вказаними оскільки вказаною земельною ділянкою користується все свідоме життя. Завжди вона використувалася трьома сусідами спільно, в т.ч. нею. Більше того, вона взнала, що ОСОБА_3 сільська рада своїм рішенням від 18.08.2015року №345, надала ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,06 га на території с. Підгірці для ведення індивідуального садівництва. В червні 2013 року їхній сусід вже був встановив шлагбаум і не пускав її сина та її через спільний заїзд до господарства № 31 по вул. Грушевського в с. Підгірці Бродівського району Львівської області, де вона проживає з середини 50-их років. За рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 11.01.2016р. його було зобов'язано вказане демонтувати. ВДВС Бродівського РУЮ вказане рішення виконала. В листопаді 2016 року ОСОБА_4 знову загородився дерев'яними тимчасовими стовпами та металевою сіткою, частково обмеживши її в вільному проході до будинку. Вона вважає дане рішення неправомірним виходячи з такого: Вказана земельна ділянка знаходяться на території Історико-культурного заповідника Давній Плісненськ , що створений рішенням XXXV сесії VІ-го скликання Львівської обласної ради від 15 вересня 2015 р., та є об'єктом культурної спадщини національного значення відповідно до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Згідно Постанови КМУ №928 від 03.09.2009р.

Позивач вказує, що має 80 років, і стала цікавитися даним рішення після того, як ОСОБА_4 повторно загородив вказану земельну ділянку тимчасовою загорожею з дерев'яних стовбців з металевою сіткою в листопаді 2016 року, і обмежив її в праві пересування.

Тому просить поновити їй строк звернення до суду про оскарження рішення №345 від 18.08.2015року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва , оскільки в неї є поважна причина пропуску даного строку.

Позивач в судове засідання не з?явилася, однак її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та дав покази аналогічні викладеним у позовній заяві. Окрім того пояснив, що сільською радою передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку на якій знаходиться під'їзна дорога загального користування, що заборонено законом.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Бродівського району - сільський голова ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що ОСОБА_4 рішенням сесії ОСОБА_3 сільської ради від 18.08.2015 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі йому у власність для ведення садівництва орієнотованою площею 0,06га. Рішенням від 29.06.2016р. уточнено площу земельної ділянки в межах с. Підгіріці, на яку надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність ОСОБА_4 для ведення садівництва і замість 0,06 га надано дозвіл на 0,12 га. Рішенням сесії ОСОБА_3 сільської ради від 24.11.2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у власність ОСОБА_4 площею 0,1198 га для ведення індивідуального садівництва на території села Підгірці та передано йому у власність таку ділянку. Представник відповідача зазначила, що рішення прийнято сільською радою в межах повноважень, земельна ділянка відноситься до категорій земель сільськогосподарського призначення і не належить до земель історико-культурного призначення і не знаходиться на землях Історико-культурного заповідника Давній Пліснеськ , хоча і знаходиться неподалік від таких земель. На вказаній земельній ділянці не було проїзду (дороги), яка б була землею загального користування. А тому, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та просить суд у їх задоволенні відмовити.

Третя особа - ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_8 вважають позовні вимоги безпідставними та просять у їх задоволенні відмовити, оскільки рішення, яке оскаржує позивач реалізоване, і проект землеустрою виготовлений. Більше того, на момент розгляду справи в суді ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 0,12 га і таке право зареєстровано 02.12.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Передана ОСОБА_4 земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення і не знаходиться на території Історико-культурного заповідника Давній Пліснеськ . Також, на вказаній земельній ділянці не було дороги (проїзду) загального користування. Існуючий на ній проїзд до житлового будинку ОСОБА_9, а також місток через потік зроблений силами ОСОБА_4 і за його рахунок.

Третя особа - Історико-культурний заповідник Давній Пліснеськ , участь свого представника у судовому засіданні не забезпечила, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи із таких міркувань.

Як встановлено судом, рішенням сесії ОСОБА_3 сільської ради від 18.08.2015 року №345 ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнотованою площею 0,06га на території с. Підгірці, Бродівського району для ведення садівництва.

Рішенням сесії ОСОБА_3 сільської ради від 29.06.2016р. Про уточнення площ земельних ділянок в межах с. Підгірці Бродівського району №72 надано ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі йому у власність для ведення садівництва загальною площею 0,1200га на території с. Підгірці Бродівського району.

Рішенням сесії ОСОБА_3 сільської ради від 24.11.2016р. №125, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у власність ОСОБА_4 площею 0,1198 га для ведення індивідуального садівництва на території села Підгірці Бродівського району та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1198 га (кадастровий номер 4620384800:08:010:0011) для ведення індивідуального садівництва.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.12.2016, право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1198 га з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, кадастровий номер - 4620384800:08:010:0011, яка знаходиться в с. Підгірці, Бродівського району, зареєстровано 02.12.2016 за ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 53 Земельного кодексу України, до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказаною нормою закону визначено вичерпний перелік підстав для відмови органом місцевого самоврядування у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Як встановлено судом, підстав для відмови у наданні дозволу ОСОБА_4Д, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не було.

У своїх позовних вимогах позивач вказував, що земельна ділянка, на яку відповідачем надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у власність ОСОБА_4 знаходиться на землях Історико-культурного заповідника Давній Пліснеськ і така земельна ділянка належить до категорії земель історико-культурного призначення.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.11.2016, земельна ділянка - 4620384800:08:010:0011, яка знаходиться в с. Підгірці, Бродівського району, перебуває у комунальній власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Як вбачається із дослідженого витягу, земельна ділянка, на яку первинно надано дозвіл ОСОБА_4Д на розроблення проекту землеустрою щодо відведення її власність земельної для ведення садівництва відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Позивачем не надано суду доказів, які б стверджували, що спірна земельна ділянка належить до категорії земель історико-культурного призначення і судом таких доказів не здобуто. А тому, такі твердження позивача є безпідставними та надуманими.

Також, позивач у своїх позовних вимогах зазначав, що на спірній земельній ділянці знаходиться проїзд до житлового будинку позивача і ОСОБА_4, а тому сільська рада не мала права передавати у власність ОСОБА_4 спірну земельну ділянку.

Як встановлено судом із дослідженого викопіювання з генерального плану с. Підгірці, а також із плану території земельної ділянки, складеного ФОП ОСОБА_10, на спірній земельній ділянці відсутній спільний проїзд (дорога) до будинків ОСОБА_11 та ОСОБА_4

В той же час, суд зауважує, що на вказаних викопіюванні з генплану села та плану території земельної ділянки зображено спільний заїзд (проїзд) із дороги (вул. Грушевського с. Підгірці) до земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_12, на яких розташовані житлові будинки. Такий заїзд (проїзд) перетинає річку Бужок, на якій розміщений міст, а далі такий проїзд розділяється на дві під?їзні дороги, одна з яких підводить до спірної земельної ділянки, а інша йде в її обхід до житлового будинку ОСОБА_5

Показання свідка ОСОБА_5, у яких він зазначив, що на спірній земельній ділянці знаходиться спільний проїзд до його житлового будинку та будинку ОСОБА_4, суд оцінює критично, оскільки така особа є зацікавленою у позитивному розгляді справи, а окрім цього його показання спростовані дослідженими у справі документами.

Покликання позивача на рішення Бродівського районного суду від 11.01.2016р. у цивільній справі №439/483/15-ц, яким, на думку позивача, встановлено певні преюдиційні факти, зокрема те, що до земельних ділянок позивача та ОСОБА_4 облаштований спільний заїзд, суд оцінює критично. Так, відповідно до вказаного рішення суду, земельні ділянки на яких знаходяться будинковолодіння позивача та відповідача згідно плану земельних ділянок межують між собою та до них облаштований спільний заїзд, котрий належить до земель загального користування ОСОБА_3 сільської ради Бродівського району Львівської області. Такий висновок зроблено на основі дослідженого плану земельної ділянки, що виготовлений відділом держземагенства у Бродівському районі Львівської області.

Висновки у рішенні суду від 11.01.2016р. у цивільній справі №439/483/15-ц, повністю узгоджуються із дослідженими судом доказами (генпланом села та планом території земельної ділянки) і не перебувають у суперечності між собою. Таким рішенням суду не підтверджується факт, що на спірній земельній ділянці існує спільний проїзд до будинколодіння ОСОБА_5 та ОСОБА_4, хоча зазначається про існування спільного заїзду від вул. Грушевського в с. Підгірці.

Тому, вказівка позивача на те, що на спірній земельній ділянці знаходиться проїзд спільного до житлового будинку позивача, є безпідставною, та такою, що не грунтується на досліджених судом доказах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009, до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію

Таким чином, позивач оскаржує рішення ОСОБА_3 сільської ради, яке є ненормативним актом. Таке рішення було реалізоване, оскільки проект землеустрою на замовлення ОСОБА_4 був виготовлений, і іншим рішенням ОСОБА_3 сільської ради затверджений, а земельна ділянка, щодо якої виготовлявся проект землеустрою, передана у приавтну власність ОСОБА_4

Тому, оскаржуване рішення, яке є ненормативним актом застосоване та вичерпало свою дію після його реалізації.

Суд вважає, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень (ОСОБА_3 сільською радою) рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності надання фізичній особі у власність земельної ділянки, яка на основі розробленого проекту землеустрою в подальшому була передана у власність фізичній особі, має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

В той же час, суд зазначає, що позивачем позовні вимоги не змінювались. Рішення ОСОБА_3 сільської ради від 24.11.2016р. №125, яким передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1198 га (кадастровий номер 4620384800:08:010:0011) для ведення індивідуального садівництва позивачем не оскаржувалось, право приватної власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку не оспорювалось. А тому, підстав вважати, що позовні вимоги позивачем заявлялись з метою оспорення права власності ОСОБА_4, у суду не було. Відтак у суду не було підстав для прийняття рішення щодо закриття провадження у справі, у зв?язку із тим, що таку справу належить розглядати в порядку іншого судочинства.

Суд розглянув адміністративну справу в межах заявлених позовних вимог, і дійшов до переконання, що приймаючи оскаржуване рішення, ОСОБА_3 сільська рада діяла в межах своїх повноважень, та у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України Про землеустрій . Твердження позивача на порушення вимог закону зі сторони ОСОБА_3 сільської ради при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, а тому, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 2 , 17, 18, 19, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Бродівського району Львівської області, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_4, Історико-культурний заповідник Давній Пліснеськ про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, - відмовити.

На постанову може бути подана апеляція до Львівського апеляційного адміністративного суду через Бродівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови.

Суддя: ОСОБА_13