Рішення

від 22.02.2017 по справі 383/881/16-ц

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/881/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Адаменко І.М.,

при секретарі - Одінцовій Н.Г.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірми Славутич про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приватного підприємства Агрофірми Славутич про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті 09.08.2008 року батька ОСОБА_4, він є власником земельної ділянки № 411, площею 6,59 га, розташованої на території Червонодолинської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. Вказав, що за життя батько повідомляв йому, що договір оренди землі, укладений ним з відповідачем діє до 2015 року. Після смерті батька він неодноразово звертався до відповідача з питанням отримання копії договору оренди землі, але йому було відмовлено, тому у вересні 2016 року він звернувся до відділу Держгеокадастру у Бобринецькому районі де дізнався, що 16.07.2007 року зареєстровано договір оренди землі, який укладено між його покійним батьком та відповідачем 14.05.2007 року строком на 15 років, тобто до 2022 року, а не до 2015 року як повідомляв за життя його батько, та встановив, що договір батько не підписував та не уповноважував на це інших осіб, а підпис від імені батька вчинила інша особа, тому вважає, що його батько не виявив своєї волі на укладення спірного правочину строк дії якого 15 років, тому за цих підстав просить визнати вказаний вище договір оренди землі недійсним.

У судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені вимоги підтримали в повному обсязі та просять суд їх задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, крім того в судовому засіданні позивач надав свої пояснення у порядку ст.62 ЦПК України де вказав, що у батька примірника оспорюваного договору не було, тому він дізнався про порушення своїх прав лише після того як через свого представника звернувся у серпні 2016 року до відділу Держгеокадастру у Бобринецькому районі й отримав від останнього копію спірного договору оренди землі, звідки дізнався, що вказаний договір чинний не до 2015 року, як пояснював його батько, а до 2022 року та діє строком на 15 років. Також підтверджує, що після смерті батька він отримував від відповідача орендну плату так як вважав, що спірний договір діє до 2015 року, а коли строк дії договору закінчився, він у 2016 році звернувся до відповідача з проханням повернути йому земельну ділянку, на що отримав відмову з поясненням, що договір ще діє, також йому відмовлено у наданні батькового примірника договору чи його копії. Вказує, що пізніше він знову не однократно звертався до відповідача про отримання копії спірного договору та знову отримував відмову, після чого звернувся за правовою допомогою до адвоката, який здійснив запит про отримання копії вказаного договору до Бобринецького відділу Держгеокадастру і лише отримавши вказану копію договору оренди землі він виявив, що підпис на договорі не батька, і сам договір діє не до 2015 року, а до 2022 року , строком на 15 років, тому вважає, що відповідач підмінив договір, який батько не підписував, збільшивши строк його дії без згоди останнього, тому цей договір слід визнати недійсним, та врахувати, що про порушене право він дізнався у серпні 2016 року, тому строку позовної давності він не порушував.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить суд відмовити в їх задоволенні вказуючи на їх необґрунтованість, крім того просить застосувати до правовідносин строк позовної давності, надавши до суду відповідну заяву.

Суд, заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Частиною 3 статті 10 та частини 1 статті 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку Серія КР №077622 від 09.09.2009 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № 411, площею 6,59 га, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520887901:02:000:0355, розташованої на території Червонодолинської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області ( а.с.9), яку успадкував на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.02.2009 року, після смерті 09.08.2008 року батька ОСОБА_4, та якому вона належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ - КР № 040842 (а.с. 6).

Згідно ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Так, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Він підлягає державній реєстрації і після цього набирає чинності (ст.ст.14, 18, 20 Закону України Про оренду землі ).

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що за змістом наданих до суду двох примірників договору оренди землі від 14.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПП Агрофірма Славутич , предметом договору є оренда земельної ділянки № 411, площею 6,59 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої на території Червонодолинської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, строком на 15 років. Вказаний договір зареєстровано у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.07. 2007 року за № 8, тобто строк дії договору закінчується 16.07.2022 року (а.с. 70, 83).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засада; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання у момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦПК України, є підставою для визнання його недійсності.

Відповідно до ст.35 Закону України Про оренду землі спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України та ч.3 ст.152 ЗК України визнання правочину (угоди) недійсним є одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки.

Доводи позивача про те, що його батько ОСОБА_4 за життя не підписував оспорюваного договору оренди земельної ділянки підтверджуються висновком експерта № 1920 судово-почеркознавчої експертизи від 18.01.2017 року, згідно якого - підписи від імені ОСОБА_4 у двох примірниках договору оренди землі від 14.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПП Агрофірма Славутич , зареєстрованого у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.07.2007 року за № 8 (а.с. 70, 83), які містяться в графі підпис орендодавця __ , виконані не самим ОСОБА_4, а іншою(ими) особою(ами) з деяким наслідуванням підпису(ам) ОСОБА_4 ( а.с.120-125).

За загальним правилом, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, а саме: обов язкову наявність в договорі певних істотних умов та обов язкову державну реєстрацію цих договорів, суд вважає, що відсутність особистого підпису сторони в договорі оренди землі свідчить про те, що сторони не узгодили всі істотні умови договору, передбачені Законом.

За таких обставин, суд вважає доведеним, що під час укладання договору оренди землі, текст договору було підписано від імені ОСОБА_4 сторонньою особою, яка не мала належних повноважень на вчинення такої дії. Волевиявлення ОСОБА_5 на укладення вказаного договору було відсутнє, а тому не можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договору оренди землі, що є підставою, передбаченою ст. 15 Закону України Про оренду землі , та 215 ЦК України для визнання спірного договору недійсним.

Крім того з пояснень позивача ОСОБА_1, наданих в судовому засіданні у порядку ст.62 ЦПК України встановлено, що останній дізнався від покійного батька ОСОБА_4 про те, що він уклав договір оренди землі з відповідачем на строк до 2015 року, тому отримував орендну плату від відповідача, а коли строк дії договору закінчився, він у 2016 році звернувся до відповідача з проханням повернути йому земельну ділянку, на що отримав відмову, також відповідачем йому відмовлено й у наданні батькового примірника договору чи його копії. Про порушення своїх прав позивач дізнався лише у серпні 2016 року, після того як звернувся до відділу Держгеокадастру у Бобринецькому районі та отримав копію оспорюваного договору та виявив, що підпис на договорі не батька, й договір укладено на значно більший строк, а саме до 2022 року, а не до 2015 року як пояснював за життя його батько.

Ці пояснення узгоджуються із листом - відповіддю відділу Держгеокадастру у Бобринецькому районі Кіровоградської області від 07.09.2016 року Д -161/0-157/19-16 (а.с. 7).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Правильне визначення моменту початку перебігу строку позовної давності визначає наскільки правильно буде вирішено спір. Неправильне визначення цього моменту призводить до штучного скорочення або подовження строку позовної давності.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України особа, яка подає позов, (позивач) повинна довести в суді, що вона не мала можливості довідатися про порушення свого права раніше.

Оскільки судом встановлено, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише у серпні 2016 року, та не міг дізнатися про це раніше, так як примірника договору у орендодавця не було, а позивач був впевнений у словах покійного батька, що спірний договір діє до 2015 року, тому отримував орендну плату й у нього не виникало сумнівів, щодо законності правочину до того часу, допоки не дізнався від відділу Держгеокадастру у Бобринецькому районі Кіровоградської області , що договір укладено строком до 16.07.2022 року, та перевіривши копію договору виявив, що підпис на цім договорі не батька, тому суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строку позовної давності, і його право підлягає захисту.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оспорюваний договір не підписаний орендодавцем та не відповідає вимогам ст.203 ЦК України, а тому підлягає визнанню недійсним.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача за правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ч. 2 ст. 793, ч.3 ст. 203, частинами 1, 3 ст. 215, ст.ст. 257, 261 ЦК України, ст.ст.1, 13,14, 15, 35 ЗУ Про оренду землі , суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 14 травня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ПП Агрофірма "Славутич", площею 6,59 га, кадастровий номер 3520887900:02:000:0411, номер земельної ділянки на плані №411, розташованої на території Червонордолинської сільської ради Бобринецького району Кірорвоградської області, зареєстрованого 16.07.2007 року за №8 Бобринецьким районним відділом Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

Стягнути з Приватного підприємства Агрофірми Славутич на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551,21 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Бобринецький районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М. Адаменко