Ухвала

від 11.04.2017 по справі 383/881/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/687/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Чельник О. І.

УХВАЛА

іменем України

11.04.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Авраменко Т.М., Кіселика С.А.

за участі секретаря: Постоєнко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому апеляційну скаргу Приватного підприємства Агрофірма ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства Агрофірма ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Приватного підприємства Агрофірма ОСОБА_2 (далі по тексту - ПП Агрофірма ОСОБА_2 ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він є спадкоємцем майна покійного батька - ОСОБА_4, який помер 09.08.2008 року, а саме земельної ділянки площею 6,59 га, яка знаходиться на території Червонодолинської сільської ради Бобринецької району Кіровоградської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказує, що за життя покійний батько повідомляв його про те, що договір оренди було укладено до 2015 року. На неодноразові звернення позивача до ПП Агрофірма ОСОБА_2 , відповідач договір оренди землі не надавав. Після чого ОСОБА_3 звернувся до відділу Держгеокадастру у Бобринецькому районі та дізнався про, те що 14 травня 2007 року між його покійним батьком та відповідачем було укладено договір оренди землі строком на 15 років. Отримавши у відділі Держгеокадастру Бобринецького району копію спірного договору позивач вказує, що даний договір оренди земельної ділянки його батько - ОСОБА_4 не підписував. Згоду на укладення договору оренди землі він або покійний батько не надавали. Отже вважає, що договір оренди не відповідає вимогам чинного законодавства, а відсутність вільного волевиявлення покійного батька на укладення договору оренди землі є підставою для визнання договору недійсним.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2017 року позов ОСОБА_3 до ПП Агрофірма ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 14 травня 2007 року площею 6,59 га, розташованої на території Червонодолинської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520887900:02:000:0411, укладений між ОСОБА_4 та ПП Агрофіррма ОСОБА_2 . Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду ПП Агрофірма ОСОБА_2 подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції як такого, що ухвалено з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з такого.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо недійсності укладеного договору оренди земельної ділянки. Висновок суду першої інстанції є правильним і відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з такого.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницькою та іншої діяльності.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Договір оренди землі укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України Про оренду землі ). Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. У ст.15 Закону України Про оренду землі визначені істотні умови договору оренди землі.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.2 і ч.3 ст.215 ЦК України).

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України). Згідно з ч.1ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, в тому числі встановлених ч.3 ст.203 ЦК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що позивач є власником земельної ділянки №411 площею 6,59 га, яка розташована на території Червонодолинської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 09.09.2009 року серії КР №077622 (а.с.9 ), яку успадкував на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 лютого 2009 року після смерті батька - ОСОБА_4, померлого 09 серпня 2008 року (а.с.6). 14.05.2007 року між ОСОБА_4 та ПП Агрофірма ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі. Договір укладено на 15 років зі сплатою орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки (пункти 8, 9 договору). Цільове призначення відповідно до п.1 спірного договору визначено для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8).

14.05.2007 року ОСОБА_4 та представник ПП Агрофірма ОСОБА_2 склали акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, а також про визначення меж земельної ділянки в натурі (а.с.38-39).

16.07.2007 року рішенням державного реєстратора Бобринецького районного відділу Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК здійснено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки за номером 8.

Відповідно до висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи від 18.01.2017 року №1920 підписи від імені ОСОБА_4 у двох примірниках договору оренди землі від 14.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПП Агрофірма ОСОБА_2 , зареєстрованого у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.07.2007 року за №8, які містяться в графі підпис орендодавця , виконані не самим ОСОБА_4, а іншою(ими) особою(ами) з деяким наслідуванням підпису(ам) ОСОБА_5 (а.с.120-124).

Довіреність, якою б покійний батько позивача уповноважив іншу особу підписати від його імені договір оренди, в матеріалах справи відсутня.

Враховуючи те, що договір оренди землі від 14.05.2007 року ОСОБА_4 особисто не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав в установленому законом порядку, що свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення відповідно до умов, викладених в ньому, суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про визнання недійсним договору оренди землі.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують. Підписання договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутність волевиявлення власника щодо істотних умов договору є підставою для визнання договору недійсним (ст.ст. 203,215 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.1158 ЦК України у разі, якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що інша особа підписала договір оренди в умовах, коли власнику землі загрожувала небезпека настання невигідних для нього майнових наслідків, а також будь-яких відомостей щодо надання повноважень в установленому законом порядку іншій особі на підписання договору.

Правильним є висновок суду про те, що законні права орендодавця під час укладення та підписання договору оренди були порушені, оскільки виключне право на підписання договору належить власнику землі або уповноваженій ним в установленому законом порядку особі.

Що стосується застосування строку позовної давності, про що відповідачем було заявлено у суді першої інстанції до ухвалення судом рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що перебіг строку позовної давності у даних правовідносинах розпочався у 2016 році з моменту, коли позивач довідався про своє порушене право від Відділу Держгеокадастру у Бобринецькому районі, що підтверджується листом від 07.09.2016 року Д-161/0-157/19-16 (а.с.7).

Таким чином, рішення суду відповідає письмовим доказам по справі та вимогам закону. В межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги підстав для його скасування або зміни не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну Приватного підприємства Агрофірма ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.

Головуючий: О.І.Чельник

Судді: Т.М. Авраменко

ОСОБА_2