Ухвала

від 14.09.2017 по справі 383/881/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

14 вересня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., ЄвграфовоїЄ.П., Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства Агрофірма Славутич про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

за касаційною скаргою Приватного підприємства Агрофірма Славутич на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства Агрофірма Славутич (далі - ПП Агрофірма Славутич ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

ОСОБА_4 на обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є спадкоємцем майна покійного батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: земельної ділянки площею 6,59 га, яка знаходиться на території Червонодолинської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказував, що за життя покійний батько повідомляв його про те, що договір оренди було укладено до 2015 року. На неодноразові звернення ОСОБА_4 до ПП Агрофірма Славутич , відповідач договір оренди землі не надавав. Після чого ОСОБА_4 звернувся до відділу Держгеокадастру у Бобринецькому районі та дізнався про, те що 14 травня 2007 року між його покійним батьком та ПП Агрофірма Славутич укладено договір оренди землі строком на 15 років. Отримавши у відділі Держгеокадастру Бобринецького району копію спірного договору позивач вказував, що даний договір оренди земельної ділянки його батько - ОСОБА_5 не підписував, згоду на укладення договору оренди землі він або покійний батько не надавали.

За таких обставин, ОСОБА_4 вважав, що договір оренди не відповідає вимогам чинного законодавства, а відсутність вільного волевиявлення покійного батька на укладення договору оренди землі є підставою для визнання договору недійсним, а тому просив визнати недійсним договір оренди землі від 14 травня 2007 року, укладеного між покійним ОСОБА_5 та ПП Агрофірма Славутич , площею 6,59 га, кадастровий НОМЕР_1, номер земельної ділянки на плані

НОМЕР_2, розташованої на території Червонодолинської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, державна реєстрація якого здійснена 16 липня 2007 року за № 8 Бобринецьким районним відділом Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру (далі - ДП Центр державного земельного кадастру ).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 травня 2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ПП Агрофірма Славутич , площею 6,59 га, кадастровий НОМЕР_1, номер земельної ділянки на плані 411, розташованої на території Червонодолинської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, зареєстрованого 16 липня 2007 року за № 8 Бобринецьким районним відділом Кіровоградської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 11 квітня

2017 року рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

У касаційній скарзі директор ПП Агрофірма Славутич -

ОСОБА_6 просить скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У звКјязку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки НОМЕР_2 площею 6,59 га, яка розташована на території Червонодолинської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 09 вересня 2009 року НОМЕР_3, яку успадкував на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 лютого 2009 року після смерті батька - ОСОБА_5, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1.

14 травня 2007 року між ОСОБА_5 та ПП Агрофірма Славутич укладено договір оренди землі строком на 15 років зі сплатою орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки. Цільове призначення відповідно до п. 1 спірного договору визначено для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

14 травня 2007 року між ОСОБА_5 та представником ПП Агрофірма Славутич складено акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, а також про визначення меж земельної ділянки в натурі.

16 липня 2007 року рішенням державного реєстратора Бобринецького районного відділу Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК здійснено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки за № 8.

Згідно висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи від

18 січня 2017 року № 1920 підписи від імені ОСОБА_5 у двох примірниках договору оренди землі від 14 травня 2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та ПП Агрофірма Славутич , зареєстрованого у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від

16 липня 2007 року за № 8, які містяться в графі підпис орендодавця , виконані не самим ОСОБА_5, а іншою (ими) особою (ами) з деяким наслідуванням підпису (ам) ОСОБА_5 (а. с. 120-124).

Крім того, встановлено, що довіреність, якою б покійний батько позивача уповноважив іншу особу підписати від його імені договір оренди, в матеріалах справи відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)(ст. 215 ЦК України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Згідно розКјяснень викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки судами встановлено, що договір оренди землі від 14 травня 2007 року ОСОБА_5 особисто не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав в установленому законом порядку, що свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення відповідно до умов, викладених в ньому.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 лютого

2017 року та ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2017 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Агрофірма Славутич відхилити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від

22 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства Агрофірма Славутич про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О.І. Євтушенко Є.П. Євграфова Г.І. Мостова