Постанова

від 27.02.2017 по справі п/811/1715/16

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2017 року справа № П/811/1715/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Експогаз доОлександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Експогаз звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.11.2016 року №0002894000, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 16891,71 грн. (за основним платежем - 13513,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3378,34 грн.).

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятого на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що вказане рішення порушує права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняте на основі необґрунтованих висновків перевіряючих податкового органу.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваного рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення винесено правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 року подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наказу Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 12.09.2016 року №532 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Експогаз (код ЄДРПОУ - 31678884) щодо достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати акцизного податку за період з 01.03.2016 року по 31.08.2016 року за результатами якої складено акт №276/11-27-40-00/31678884 від 12.10.2016 року (а.с.21-31).

На підставі висновків викладених в акті перевірки №276/11-27-40-00/31678884 від 12.10.2016 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 73894,71,00 грн. за основним платежем та у розмірі 36947,36 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.20).

В акті перевірки відповідачем зроблено висновки про порушення позивачем:

- п.216.9 ст.216, ст.216, п.217.1, п.217.3 ст.217 Податкового кодексу України, а саме: не виконано обов'язок в частині перерахування до бюджету суми коштів у розмірі акцизного податку за відповідний обсяг реалізованого пального, за наявності об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 213.1.9, п.231.1 ст.213 ПК України та порушено порядок заповнення та подання декларації акцизного податку затвердженого наказом МФУ №14 від 23.01.2015 року внаслідок чого збільшено суму податкового зобов'язання з акцизного податку;

- п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213 та п.п. 214.1.4 п.214 ст.214 ПК України чим занижено базу оподаткування акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

В акті перевірки також зазначено, що ТОВ Експогаз здійснюється фактичний відпуск скрапленого газу через автомобільну газозаправочну станцію кінцевому споживачеві, що є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що продаж підакцизних товарів - скрапленого газу через АГЗС безпосередньо споживачам є об'єктом оподаткування акцизним податком незалежно від умов продажу скрапленого газу та форми розрахунків (готівковий чи безготівковий) під час здійснення розрахункових операцій.

Визначення суми грошового зобов'язання з акцизного податку, за переконанням позивача, є протиправним, оскільки оподаткуванню акцизним податком підлягають операції саме з роздрібного продажу підакцизних товарів споживачам для їх особистого некомерційного використання. При відпуску позивачем підакцизних товарів через АГЗС юридичним особам шляхом відвантаження відповідної кількості скрапленого газу особам, які діють від імені та в інтересах цих юридичних осіб, реалізація у роздріб у розумінні пп.14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України не відбувається, так як скраплений газ придбавався з метою його використання у комерційних цілях.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що позивачем до контролюючого органу подано декларації акцизного податку за березень - серпень 2016 року, відповідно до яких відсутні нарахування податкових зобов'язань з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Додаток 9 податкові зобов'язання з реалізації суб'єктів господарювання торгівлі підакцизними товарами до декларації акцизного податку не подавався (а.с.29).

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212, пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, п. 215.1 ст. 215, п. 217.1 ст. 217 ПК України, платниками податку є: особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об'єктами оподаткування є операції з: реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, а також реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов'язань.

Згідно з пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14, пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст.215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Податок справляється з таких товарів та обчислюється за такими ставками: нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне.

З аналізу викладених норм вбачається, що основною ознакою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, у тому числі скрапленого газу, є продаж таких товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із тим, що, за переконанням відповідача, позивач не визначив об'єкт оподаткування акцизним податком за операціями з роздрібної реалізації нафтопродуктів.

Відповідно до п. 216.9 ст. 216 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

З аналізу ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п. 2.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №37, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 206 ЦК України, п. 201.1 ст. 201 ПК України, вбачається, що при реалізації скрапленого газу юридичним особам через мережу АГЗС за усними або письмовими договорами (крім договорів роздрібної купівлі-продажу) відбувається відвантаження (продаж) газу представникам юридичних осіб, для подальшого використання таких нафтопродуктів для комерційної діяльності юридичних осіб.

За таких умов, реалізація підакцизних товарів не відбувається, оскільки газ не придбавається з метою його використання громадянами або іншими кінцевими споживачами в особистих некомерційних цілях, а придбавається з метою його використання саме у комерційній діяльності юридичної особи.

Враховуючи те, що спірні суми грошових зобов'язань донараховані на обсяги скрапленого газу, який відпущений комерційними підприємствами для їх використання у господарській діяльності, вчинення якої зумовлено статутом та метою діяльності господарських товариств, висновки відповідача, за переконанням позивача, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, так як відсутній об'єкт та база оподаткування акцизним податком.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Експогаз та Фермерським господарством Колос , Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, Комунальним підприємством Житлосвіт 2012 , Комунальним підприємством Житлосервіс 2012 та Фермерським господарством Сербин укладено договори №07/7-16 від 07.07.2016 року, №07/7-16-ВЗ відповідального зберігання від 07.07.2016 року, №15/2-16 від 15.02.2016 року, №15/2-16-ВЗ відповідального зберігання від 15.02.2016 року, №04/4-16 від 04.04.2016 року, №04/4-16ВЗ відповідального зберігання від 04.04.2016 року, №20/5-16 від 20.052016 року, №20/5-16ВЗ відповідального зберігання від 20.05.2016 року, №20/7-16 від 20.07.2016 року, №20/7-16-ВЗ відповідального зберігання від 20.07.2016 року (а.с.8-17).

Згідно п.1.1 зазначених Договорів ТОВ Експогаз - Постачальник зобов'язується закупити на замовлення Покупця та поставити Покупцеві товар - скраплений вуглеводний газ, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього Договору.

Розділом 3 Договорів визначені умови передачі товару, момент переходу права власності на поставлений товар та умови відповідального зберігання товару ТОВ Експогаз , в зв'язку з неможливістю його зберігання в закуплених обсягах Покупцями.

Відповідно до п.3.1 Договорів в зв'язку з неможливістю Покупця зберігати всю партію поставленого товару на своєму складі, одночасно з поставкою товару Покупець одразу передає товар на відповідальне зберігання Постачальнику для подальшого відпуску товару за зберігання за договором зберігання.

Згідно п.3.3 Договорів, право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент поставки відповідно до видаткової накладної.

Відповідно до п.2.5 Договорів, оплата за товар проводиться в безготівковій формі.

На підтвердження оплати за виконання вищевказаних договорів позивачем до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень та журнал - ордер по рахунку 361 (а.с.42-69).

Отже суд зазначає, що виключно нормами ПК України визначаються такі елементи правового механізму регулювання податків і зборів, як об'єкт оподаткування та база оподаткування.

При цьому, виходячи з наведених вище норм ПК України, однією з обов'язкових умов для виникнення у відповідного суб'єкта обов'язку щодо нарахування та сплати акцизного податку, передумовою віднесення певної операції до об'єкту оподаткування, є реалізація вищезгаданих підакцизних товарів для некомерційного використання.

У свою чергу, формою податковою декларації (додатку № 6) передбачено декларування вартості реалізації товарів для комерційного використання.

Порядок здійснення господарської комерційної діяльності (підприємництва) регламентується главою 4 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зокрема, відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З аналізу викладеного вбачається, що під комерційним використанням слід розуміти не тільки придбання певною особою підакцизних товарів (за переліком пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України) з метою подальшої реалізації, тобто з комерційною метою отримання прибутку, але й придбання для використання у власній господарській діяльності підприємця (господарського товариства, приватного підприємця) з метою, крім іншого, отримання прибутку, що є загальною метою підприємництва (господарської комерційної діяльності).

Суд зазначає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обставин реалізації позивачем товарів для некомерційного використання. Доводи відповідача щодо зворотного ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, на положеннях актів, які не є законами з питань оподаткування акцизним податком.

У той же час, із договорів укладених між позивачем, як постачальником, та Фермерським господарством Колос , Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, Комунальним підприємством Житлосвіт 2012 , Комунальним підприємством Житлосервіс 2012 та Фермерським господарством Сербин , як покупцями, а також з журналу - ордеру по рахунку 361 за березень - вересень 2016 року вбачається, що обсяги газу відпускались Фермерськиму господарству Колос , Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, Комунальному підприємству Житлосвіт 2012 , Комунальному підприємству Житлосервіс 2012 , Фермерському господарству Сербин для комерційного використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Експогаз до є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Експогаз - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.11.2016 року №0002894000 яким визначено грошове зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 16891,71 грн., в тому числі за основним платежем - 13513,37 грн. та 3378,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Експогаз (код ЄДРПОУ - 39481571) за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39481571) суму судового збору в розмірі 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук