Рішення

від 22.02.2017 по справі 902/1051/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 лютого 2017 р. Справа № 902/1051/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Гайсин, Вінницька область

до : Фермерського господарства "Новий сад", м. Бар, Вінницька область

про стягнення 31 670,00 грн

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: не з'явився.

відповідача: Вітюк Володимир Васильович, адвокат, витяг з договору про надання правової допомоги від 05.01.2017 р., ордер на надання правової допомоги серії НОМЕР_4, посвідчення № 02 видане 16.12.1993 р.

Власишен Дмитро Євгенович, директор, паспорт серії НОМЕР_3 виданий Барським РВ УМВС України у Вінницькій області 19.03.2009 р.

Викликані для дачі пояснень щодо заявленого предмету спору в порядку ст.30 ГПК України:

представник Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва НААН: Зарубенко Віталій Іванович, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Тетіївським РВ ГУМВС України в Київській області 24.09.1996 р.

представник Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області: Ткаченко Юрій Михайлович, довіреність № 01/517 від 21.02.2017 р., паспорт серії НОМЕР_5 виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 04.11.1997 р.

В С Т А Н О В И В :

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Фермерського господарства "Новий сад" про стягнення 31 670 грн заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідачем за договором купівлі - продажу № 03 від 29.04.2015 р. в частині проведення розрахунків за поставлений товар (саджанці плодових дерев).

Ухвалою суду від 08.12.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1051/16 та призначено до розгляду на 22.12.2016 р.

Ухвалою суду від 22.12.2016 р. внесено виправлення до ухвали від 08.12.2016 р. в частині зазначення вірного імені позивача.

У зв'язку із неявкою представників сторін та неподання відповідачем витребуваних доказів ухвалою суду від 22.12.2016 р. відкладено розгляд справи до 02.02.2017 р.

20.01.2017 р. на адресу суду від представника відповідача надійшло заперечення на позовну заяву (б/н та без дати) в якому останній зазначає, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, скільки позивачем надано посівний матеріал неналежної якості з відсутністю паспорту на виробництво насіння та садивного матеріалу та свідоцтва на цей матеріал.

31.01.2017 р. представником позивача до суд подано копію паспорту на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу (репродукційне) № 6118.

Відповідно до ухвали суду від 02.02.2017 р. відкладено слухання справи до 16.02.2017 р. Цією ж ухвалою суду продовжено передбачений ч.3 ст. 69 ГПК України строк розгляду спору на 15 днів.

14.02.2017 р. до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог.

З огляду на необхідність виклику в судове засідання для дачі пояснень щодо заявленого предмету спору в порядку ст.30 ГПК України представників Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва НААН та Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області ухвалою суду від 14.02.2017 р. відкладено розгляд справи до 22.02.2017 р.

21.02.2017 р. до суду від Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області надійшло пояснення по справі вих. № 05/514 від 21.02.2017 р. яким останнє повідомляє, що протягом 2014 - 2015 р.р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не атестувався для надання права на реалізацію садивного матеріалу в Державній інспекції сільського господарства та не був занесений до Державного реєстру виробників насіння та садивного матеріалу у 2014-2015р.р. по Вінницькій області.

Крім того, зазначено, що Державні реєстри виробників насіння та садивного матеріалу, Реєстри сертифікатів на насіння та садивний матеріал велись Державною інспекцією сільського господарства України, яка ліквідована без визначення організації правонаступника.

В засідання суду представник позивача не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 16.02.2017 р., яка надсилалася йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, що є ідентичною тій яка міститься в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як слідує з пошукової інформації отриманої з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, ухвали від 16.02.2017 р. значиться "врученою адресату особисто". Крім того про факт обізнаності третьої особи про розгляд даної справи в суді свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження у справі № 2370000763640, яке знаходиться в матеріалах справи.

Крім того в матеріалах справи міститься також клопотання позивача від 14.02.2017 р. (вх. 06-52/1330/17 від 14.02.2017 р.) в якому останній позов підтримує в повному обсязі та просить суд провести розгляд справи без його участі.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду позивача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останнього.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали господарської справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, додаткових пояснень № б/н від 14.02.2017 р. (вх. № 06-52/1331/17 від 14.02.2017 р.) позивач посилається в якості підстави позовних вимог на те, що ним на виконання умов договору № 03 від 29.04.2015 р. передано відповідачу товар (саджанці яблуні в кількості 6 655 шт. по ціні 14 грн) на загальну суму 93 170,00 грн, який відповідачем прийнято, однак оплачений частково, з огляду на що у останнього виникла заборгованість по оплаті зазначеного товару.

Відтак, посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 31 670,00 грн.

Відповідач у поданих до суду запереченнях на позовну заяву вх.№ 06-52/521/17 від 20.01.2017 р. та додаткових письмових запереченнях вх. №06-52/1613/17 від 22.02.2017 р. позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі та просить в його задоволенні відмовити посилаючись на такі обставини:

- продані саджанці є неналежної якості, що підтверджується наявними у відповідача висновками;

- позивачем при продажу саджанців порушено ст. 14 ЗУ "Про насіння і садивний матеріал" та ЗУ "Про захист прав споживачі" в частині надання інформації про якість проданих саджанців;

- позивачем не надано сортового свідоцтва на садивний матеріал та відповідно паспорт на виробництво та насіння і садивного матеріалу;

- ФГ "Новий сад" направлена ФОП ОСОБА_1 претензія в частині відшкодування шкоди за продані неналежної якості саджанці, однак відповіді на претензію відповідачем не отримано;

- посадка саджанців здійснювалась в той же день (день купівлі) при прибутті автомобіля на поле, саджанці з інших господарств ФГ "Новий сад" не купувало та не здійснювало їх посадку з 2009 р., тобто від інших постачальників саджанців не було більше 7 років;

- позивачем порушено порядок досудового врегулювання спору, не подано претензію ФГ "Новий сад".

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 29.04.2015 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Позивач, Продавець) та Фермерським господарством "Новий сад" (Відповідач, Покупець) укладено договір № 03 (Договір) відповідно до п. 1.1 якого сторони домовились провести взаєморозрахункові операції з купівлі-продажу посадкового матеріалу з відстрочкою платежу до 01.12.2015 р. (а.с. 8, т. 1).

Згідно із п. 2.1 Договору Продавець зобов'язується відпустити по дорученню Покупця саджанці яблуні в асортименті згідно замовлення в кількості 6 655 штук по ціні 14 грн на суму 93 170,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору Покупець зобов'язується провести оплату з відстрочкою платежу до 01.12.2015 р.

Договір діє з моменту його підписання сторонами до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 4.1. Договору).

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору позивач виконав належним чином, передавши відповідачу товар (саджанці яблуні в кількості 6 655 шт. по ціні 14 грн) на суму 93 170,00 грн на підставі накладної № 03 від 29.04.2015 р., на якій присутні підписи обох сторін щодо передачі та приймання товару (а.с. 9, т. 1).

До матеріалів справи також додано рахунок № 03 від 29.04.2015 р. на оплату переданого товару (а.с.10, т. 1).

Однак, як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати переданого Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 товару належним чином не виконав, за товар розрахувався частково в сумі 61 500,00 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями (а.с. 11-15, т. 1).

Відтак у останнього виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в сумі 31 670,00 грн (93 170,00-61 500,00).

Непроведення відповідачем оплати за отриманий товар слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами Договору № 03 від 29.04.2015 р. між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Належними та допустимими доказами у справі, а саме договором № 03 від 29.04.20015 р. та накладною № 03 від 29.04.2015 р. підтверджується факт передачі товару відповідачу на суму 93 170,00 грн.

Натомість відповідачем не спростовано факту отримання товару та не подано доказів його оплати в повному обсязі, оскільки наявні у справі докази підтверджують проведення розрахунку за отриманий товар на суму 61 500,00 грн.

З врахуванням наведеного вище вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за переданий товар в сумі 31 670,00 грн є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Заперечення відповідача щодо позову судом оцінюються критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.

Так, посилання відповідача на те, що продані позивачем саджанці неналежної якості та те, що останнім не надано ФГ "Новий сад" інформації про якість товару судом не беруться до уваги з огляду на наступне.

Згідно із ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт , сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання ; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві .

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов що6до якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе , що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту . Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (ст. 679 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 680 ЦК України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Крім того, відповідно до п. 14 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" № П-7 від 25.04.1966 р., приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікації, тощо). Відсутність вказаних супровідних документів, або деяких із них не зупиняє приймання продукції, що надійшла, і в акті вказується, які саме документи відсутні.

Таким чином, у разі ненадання продавцем пакету документів що стосуються товару (паспорту на виробництво та насіння і садивного матеріалу, сертифікату якості, сортового свідоцтва) при його передачі, сторони мали укласти акт про відсутність зазначених документів щодо якості товару.

При цьому якщо документи, що стосуються якісних характеристик товару, не передані, покупець мав право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві .

Разом з тим суд акцентує увагу на тому, що обов'язок доведення наявності недоліків товару покладається на покупця за договором.

Натомість, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу заявлення вимоги відповідача до продавця щодо витребування документів, ненадання яких стало підставою для неоплати товару.

Відсутні в матеріалах справи також і докази відмови відповідача від товару або повернення його з цих підстав, заперечень відповідача під час отримання товару про ненадання йому документів, що стосуються якості товару та підлягають переданню разом з ним, а також вимог відповідача до продавця передати зазначенні документи зі встановленням відповідного строку для їх передання.

Тобто, відповідачем з моменту отримання товару - 29.04.2015 р. до моменту звернення позивача з позовом до суду - грудень 2016 р. про стягнення заборгованості за товар переданий за Договором на протязі більше ніж 1,5 року з моменту передачі товару не вчинялося жодних дій щодо звернення з вимогами до позивача у зв'язку із недоліками щодо якості переданого йому товару чим спростовуються твердження відповідача про заявлення претензії позивачу.

Водночас наявними у справі доказами підтверджується, що відповідачем товар отримано без будь-яких зауважень та претензій про що свідчить підпис уповноваженої особи останнього на примірнику накладної, яка в силу приписів ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є належним доказом підтвердження факту поставки та приймання товару.

Також не беруться до уваги посилання відповідача на проведену експертизу якості саджанців на підтвердження якого долучено результат лабораторного дослідження від 09.11.2016 р. оскільки достеменно невідомо який садивний матеріал передався останні на проведення експертного дослідження, тобто не відомо чи дійсно досліджувані саджанці яблунь були саме саджанцями позивача.

Окрім того наведене лабораторне дослідження підтверджує лише наявність фітопатогенів, однак не містить висновків щодо причини та часу їх появи на саджанцях та не встановлює, що вказані фітопатогени призвели до загибелі саджанців.

Суд зазначає, що із наданих в судовому засіданні пояснень представника Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва НААН Зарубенко В.І. слідує, що гіпотетичними причинами загибелі саджанців могла бути дія різних факторів, серед яких, окрім неналежної якості саджанців, також дія несприятливих погодніх умов (засуха, заморозки ), дія шкідників, наявність хвороб тощо.

При цьому за поясненнями Зарубенка В.І. визначення неналежної якості саджанців можливе безпосередньо при їх придбанні шляхом візуального обстеження, а проведення експертизи саджанців придбаних відповідачем у 2015 р. на предмет визначення їх якості на момент придбання та причин їх загибелі являється неможливим, оскільки її проведення не дасть жодного достовірного результату, позаяк дану експертизу слід було призначати одразу після придбання посадочного матеріалу чи висадки його в ґрунт.

Крім того, залишаються поза увагою наданні відповідачем письмові пояснення працівника ОСОБА_6 якому, за твердження відповідача, передавались в якості оплати за виконану роботу придбанні у позивача саджанці яблунь, оскільки ФГ "Новий сад" не надано жодних доказів на підтвердження передання зазначеному працівнику саме саджанців яблунь придбаних у позивача, а також перебування вказаної особи в трудових відносинах з відповідачем та проведення з ним натуральної оплати (відомості нарахування заробітної плати, накази, штатні розписи, трудові угоди тощо).

З врахуванням наведеного вище судом також оцінюється критично наданий відповідачем акт обстеження від 11.08.2016 р. складений комісійно, оскільки при його оформленні був відсутній продавець, а доказів повідомлення останнього про намір провести комісійне обстеження та складання такого акту матеріали справи не містять.

При цьому суд зауважує, що в акті зазначено про висадку в 2015 році 9 800 саджанців, які загинули в кількості 9 181, при тому, що по укладеному між сторонами договору було передано 6 655 саджанців.

Також в акті вказано на характерні для обмороження пошкодження дерев, однак не вказано часових проміжків такого обмороження (тобто не встановлено чи були вказані саджанці обморожені на момент придбання відповідачем чи вказане обмороження відбулось після їх висадки в грунт).

Щодо зауважень відповідача відносно порушення позивачем порядку досудового врегулювання спору, суд зазначає, що згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)" право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами; встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином позивач вправі звернутись до суду з позовом за захистом свого порушеного права, не застосовуючи при цьому заходи досудового врегулювання спору.

Посилання відповідача на порушення позивачем при продажу саджанців ст. 14 ЗУ "Про насіння і садивний матеріал" та ЗУ "Про захист прав споживачі" також відхиляється судом, оскільки не спростовує правомірності та обґрунтованості заявленого позову Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та не є підставою для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати отриманого товару, яке виникло на підставі укладеного між сторонами договору № 3 від 29.04.2015 р., який не визнаний недійсним та не розірваний ні сторонами, ні в судовому порядку, що з огляду на приписи ст.204 ЦК України свідчить про його правомірність.

При цьому суд звертає увагу, що порушення позивачем приписів ст. 14 ЗУ "Про насіння і садивний матеріал" в частині продажу саджанців за відсутності сортового свідоцтва на садивний матеріал може слугувати підставою для його відповідальності в порядку визначеному ст.28 вказаного Закону та знову ж таки не є підставою для звільнення відповідача від виконання взятого на себе за договором зобов'язання по оплаті придбаного товару.

Також суд зазначає про помилковість посилання відповідача на приписи ЗУ "Про захист прав споживачів", оскільки згідно з п.22 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів": споживач - фізична особа , яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Виходячи з наведеного, положення наведеного Закону не можуть застосовуватись до спірних відносин, оскільки ФГ "Новий сад" не є споживачем у розумінні Закону "Про захист прав споживачів".

Відхиляючи доводи відповідача щодо неналежної якості саджанців придбаних у позивача судом також враховано надані позивачем у справу договори № 04 від 04.05.2015 р. та № 05 від 14.05.2015 р. укладені між позивачем та ТОВ "Юрковецьке" та ТОВ "Немирів нафтобаза" відповідно предметом яких також являються саджанці яблунь та довідки № 8, № 16 від 13.02.2017 р. виданих останніми в яких зазначено про належну якість придбаних у позивача саджанців та відсутності претензій щодо їх схожості (а.с.92-93, 95-96, т.1).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі з врахуванням вищевикладених мотивів.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

22.02.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Новий сад", вул.Дорошенка, 1, м.Бар, Вінницька область, 23000 (ідентифікаійний код - 35599063) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) - 31 670 грн 00 коп. - боргу, 1 378 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 27 лютого 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - АДРЕСА_1