Постанова

від 20.04.2017 по справі 902/1051/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2017 р. Справа № 902/1051/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Філіпова Т.Л.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Новий сад" на рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.17 р.

у справі № 902/1051/16 (суддя Банасько О.О. )

позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

відповідач Фермерське господарство "Новий сад"

про стягнення 31 670,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Власишен Д.Є. ( представник, дов. у справі)

Судом роз'яснено представнику апелянта права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.02.2017 року у справі № 902/1051/16 (суддя Банасько О.О.) позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Новий сад" про стягнення 31 670 грн. задоволені.

Стягнуто з Фермерського господарства "Новий сад", вул.Дорошенка, 1, м.Бар, Вінницька область, 23000 (ідентифікаійний код - 35599063) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) - 31 670 грн 00 коп. - боргу, 1 378 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався положеннями ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526,527, 530,614,625,629, 655,662,680, 692,714 Цивільного кодексу України, п.14 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" № П-7 від 25.04.1966 року та прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог,оскільки отримавши товар на загальну суму 93 170 грн. ,відповідач розрахувався лише частково,сплативши 61 500 грн.

В свою чергу, місцевий господарський суд прийшов до висновку про помилковість доводів відповідача щодо поставки позивачем неналежної якості товару, оскільки Фермерськими господарством "Новий сад" на протязі більше ніж 1,5 року з моменту передачі товару не вчинялося жодних дій щодо звернення з вимогами до позивача у зв'язку із недоліками щодо якості переданого йому товару; судом першої інстанції не прийняті до уваги покликання відповідача на проведену експертизу якості саджанців, на підтвердження якого долучено результат лабораторного дослідження від 09.11.2016 р. , оскільки невідомо який садивний матеріал передався останнім на проведення експертного дослідження; критично оцінений акт обстеження від 11.08.2016р., який складений у відсутності продавця, також має місце різниця між кількістю куплених та загинувших саджанців . Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про помилковість покликань відповідача на Закон України "Про захист прав споживачів" .

Не погодившись з постановленим рішенням , Фермерське господарство "Новий Сад" звернулось з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Серед іншого, апелянт у скарзі покликається на ст.42 Конституції України , Закон України " Про захист прав споживачів", ст.2,3,12,13 Закону України "Про насіння та садивний матеріал" та зауважує, що на час відвантаження посадкового матеріалу позивачем не надано жодного офіційного документу щодо підтвердження якості та відповідності його встановленим нормам регулюючого законодавства.

Вважає покликання суду першої інстанції на положення статті 666 ЦК України необгрунтованим і не логічним, оскільки товар (посадковий матеріал) вже фактично був висаджений, і поставки здійснювалися партіями.

Також апелянт вказує на відсутність у позивача офіційної відповідної документації на реалізований товар, що підтверджується поясненням Головного управління Держпродспожив служби у Вінницькій області, яким останнє повідомляє, що протягом 2014 - 2015 р.р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не атестувався для надання права на реалізацію садивного матеріалу .

Наголошує, що відсутність та й неможливість існування у позивача сертифікатів відповідності якості товару підтверджує й той факт, що весь отриманий товар згідно договору втрачений, тобто після висадки не прийнявся.

На думку апелянта, спірні правовідносини необхідно розглядати через призму Закону України "Про захист прав споживачів" , що не було враховано під час розгляду справи судом першої інстанції. Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги,скасувати рішення господарського суду Вінницької області у даній справі та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.2017 року є законним і обґрунтованим, прийнятим за наслідками всебічного та повного з'ясування обставин справи, а тому апеляційна скарга фермерського господарства "Новий сад" є безпідставною та до задоволення не підлягає.

На думку позивача, апеляційна скарга фермерського господарства "Новий Сад" є способом затягування виконання рішення суду шляхом зловживанням останнім своїми процесуальними правами.

Просить залишити рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.2017 року у даній справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання з"явився представник апелянта, який повністю підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній.

Просить рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.2017р. скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та заздалегідь, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштової кореспонденції ( а.с. 201).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, за змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору та сторонами у справі не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки їх представників в судове засідання, враховуючи обмеженість строків розгляду справи та відсутність клопотання про їх продовження , враховуючи,що позивач письмово висловив свою думку щодо оскаржуваного рішення та апеляційної скарги, справа розглядається без явки позивача за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення , судова колегія вважає, що апеляційна скарга фермерського господарства "Новий Сад" не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2015 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Позивач, Продавець) та Фермерським господарством "Новий сад" (Відповідач, Покупець) укладено договір № 03 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого сторони домовились провести взаєморозрахункові операції з купівлі-продажу посадкового матеріалу з відстрочкою платежу до 01.12.2015 р. (а.с. 8, т. 1).

Згідно із п. 2.1 Договору Продавець зобов'язується відпустити по дорученню Покупця саджанці яблуні в асортименті згідно замовлення в кількості 6 655 штук по ціні 14 грн. на суму 93 170,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору Покупець зобов'язується провести оплату з відстрочкою платежу до 01.12.2015 року.

Договір діє з моменту його підписання сторонами до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 4.1. Договору).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору позивач виконав належним чином, передавши відповідачу товар (саджанці яблуні в кількості 6 655 шт. по ціні 14 грн.) на суму 93 170,00 грн на підставі накладної № 03 від 29.04.2015 року, на якій присутні підписи обох сторін щодо передачі та приймання товару (а.с. 9, т. 1). В матеріалах справи також міститься рахунок № 03 від 29.04.2015 року на оплату переданого товару (а.с.10, т. 1).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати переданого Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 товару належним чином не виконав, за товар розрахувався частково в сумі 61 500,00 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями (а.с. 11-15, т. 1).

Отже, виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в сумі 31 670,00 грн , у зв"язку з чим ФОП ОСОБА_2 звернувся з позовом про стягнення означеної суми заборгованості.

Аналізуючи зазначені обставини справи , колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України ( надалі - ГК) визначено, що: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статтей 526, 525 Цивільного кодексу України ( надалі -ЦК): зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Дослідивши матеріали справи, колегія суду констатує, що між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини на підставі Договору щодо поставки товару.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частиною 1 статті 692 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції , договором № 03 від 29.04.20015 р. та накладною № 03 від 29.04.2015 р. підтверджується факт передачі товару відповідачу на суму 93 170,00 грн.

Разом з тим, відповідачем не спростовано факту отримання товару та не подано доказів його оплати в повному обсязі, оскільки наявні у справі докази підтверджують проведення розрахунку за отриманий товар на суму 61 500,00 грн.

З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача заборгованість за переданий товар в сумі 31 670,00 грн.

Щодо доводів апелянта з приводу неналежної якості товару та ввідсутності документів що стосуються його якості , колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Так, згідно із ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов що6до якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (ст. 679 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 680 ЦК України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Крім того, відповідно до п. 14 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" № П-7 від 25.04.1966 р., приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікації, тощо). Відсутність вказаних супровідних документів, або деяких із них не зупиняє приймання продукції, що надійшла, і в акті вказується, які саме документи відсутні.

З огляду на зазначене, колегія суддів зауважує, що у разі ненадання продавцем пакету документів що стосуються товару (паспорту на виробництво та насіння і садивного матеріалу, сертифікату якості, сортового свідоцтва) при його передачі, сторони мали укласти акт про відсутність зазначених документів щодо якості товару.

При цьому якщо документи, що стосуються якісних характеристик товару, не передані, покупець мав право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного доказу пред"явлення вимоги відповідача до продавця щодо витребування документів, ненадання яких стало підставою для неоплати товару.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від товару або повернення його з цих підстав, заперечень відповідача під час отримання товару про ненадання йому документів, що стосуються якості товару та підлягають переданню разом з ним, а також вимог відповідача до продавця передати зазначенні документи зі встановленням відповідного строку для їх передання.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач з моменту отримання товару - 29.04.2015 р. і до моменту звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості до суду - грудень 2016 р. на протязі більше ніж 1,5 року з моменту передачі товару не вчинив жодних дій щодо звернення з вимогами до позивача у зв'язку із недоліками щодо якості переданого йому товару, чим спростовуються твердження відповідача про заявлення претензії позивачу.

Водночас наявними у справі доказами підтверджується, що відповідачем товар отримано без будь-яких зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи останнього на примірнику накладної, яка в силу приписів ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є належним доказом підтвердження факту поставки та приймання товару.

В свою чергу, місцевий суд правомірно не взяв до уваги наявний в матеріалах справи акт обстеження від 11.08.2016р., оскільки він складений комісійно, при його оформленні був відсутній продавець, а докази повідомлення останнього про намір провести комісійне обстеження та складання такого акту у справі відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого суду про відсутність підстав для взяття до уваги лабораторного дослідження від 09.11.2016 р., оскільки останнє підтверджує лише наявність фітопатогенів, однак не містить висновків щодо причини та часу їх появи на саджанцях та не встановлює, що вони призвели до загибелі саджанців.

З врахуванням наведеного вище судом також оцінюється критично наданий відповідачем акт обстеження від 11.08.2016 р., складений комісійно, оскільки при його оформленні був відсутній продавець, а доказів повідомлення останнього про намір провести комісійне обстеження та складання такого акту матеріали справи не містять.

При цьому суд зауважує, що в акті зазначено про висадку в 2015 році 9 800 саджанців, які загинули в кількості 9 181, при тому, що по укладеному між сторонами договору було передано лише 6 655 саджанців.

Також в акті вказано на характерні для обмороження пошкодження дерев, однак не вказано часових проміжків такого обмороження (тобто не встановлено чи були вказані саджанці обморожені на момент придбання відповідачем чи вказане обмороження відбулось після їх висадки в ґрунт ).

В свою чергу, на думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд правомірно оцінив наявні в матеріалах справи договори № 04 від 04.05.2015 р. та № 05 від 14.05.2015 р., укладені між позивачем та ТОВ "Юрковецьке" та ТОВ "Немирів нафтобаза", відповідно предметом яких також являються саджанці яблунь та довідки № 8, № 16 від 13.02.2017 р. виданих останніми,в яких зазначено про належну якість придбаних у позивача саджанців та відсутності претензій щодо їх схожості (а.с.92-93, 95-96, т.1).

Щодо покликань апелянта на порушення позивачем порядку досудового врегулювання спору, суд зазначає, що згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)" право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами; встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

З огляду на зазначене, судова колегія зауважує, що позивач вправі звернутись до суду з позовом за захистом свого порушеного права, не застосовуючи при цьому заходи досудового врегулювання спору.

Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання апелянта на порушення позивачем при продажу саджанців ст. 14 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" та Закону України "Про захист прав споживачі" , оскільки це не спростовує правомірності та обґрунтованості заявленого позову Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та не є підставою для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати отриманого товару, яке виникло на підставі укладеного між сторонами договору № 3 від 29.04.2015 р., який не визнаний недійсним та не розірваний ні сторонами, ні в судовому порядку, що з огляду на приписи ст.204 ЦК України свідчить про його правомірність.

Покликання відповідача як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справу на приписи Закону України "Про захист прав споживачів" є помилковими, оскільки згідно з п.22 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів": споживач - фізична особа , яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Отже, положення наведеного Закону не можуть застосовуватись до спірних відносин, оскільки ФГ "Новий сад" не є споживачем у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів".

З огляду на зазначене, доводи апелянта не приймаються судом до уваги, оскільки вони суперечать обставинам справи та нормам чинного законодавства.

За приписами статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Фермерського господарства "Новий сад" та скасування чи зміни рішення господарського суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року у справі № 902/1051/16.

Керуючись ст.ст. 49, 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.2017р. у справі № 902/1051/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Новий сад" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Гудак А.В.